2523 (599709), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

2. АНАЛІЗ РУХУ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ

2.1. Значення і задачі аналізу

Необхідною умовою виконання виробничої програми сільськогосподарського підприємства є повне і своєчасне забезпечення матеріальними ресурсами високої якості. При аналізі потрібно порівняти потребу в матеріальних ресурсах по кожному їх виду з фактичною наявністю, визначити своєчасність поставки та використання. При цьому необхідно враховувати, сільськогосподарське виробництво відрізняється від промислового рядом особливостей щодо використання матеріальних ресурсів.

По-перше, вони повинні надійти у виробництво в суворо встановлені технологічним процесом строки та в певній кількості.

По-друге, в більшості галузей сільськогосподарського виробництва технологічний процес не можна припинити, тому втрати від несвоєчасного забезпечення його необхідними матеріальними ресурсами не відшкодовуються.

По-третє, надлишкове або недостатнє, а також несвоєчасне надходження у виробничий процес окремих видів матеріальних ресурсів (наприклад, мінеральних добрив, пестицидів) може не тільки знизити якість продукції, а й зумовити значне його недоодержання.

По-четверте, ефективність використання матеріальних ресурсів значною мірою пов'язане із земельними ресурсами [5].

Всі ці особливості потребують використання позичкових коштів. Тому, для того, щоб сільськогосподарський сектор залучив до себе банківське кредитування, необхідно усунути перешкоди, які його стримують. Сільське господарство як базова галузь в системі АПК має специфічні риси, зумовлені природнокліматичними умовами, біологічними процесами, соціально-економічними та політичними умовами. Визначають наступні природнокліматичні фактори:

1) наявність сезонного розриву між вкладенням коштів і їх надходженням від реалізації продукції, та неможливість організації поточного виробництва;

1. безперервність процесів відтворення, які не можуть бути зупинені і тому потребують постійного та своєчасного вкладення коштів;

2. необхідність мати значний запас сировини та матеріалів, що сповільнює швидкість обігу коштів;

4) нестабільність технологічних процесів, пов'язаних з коливанням природнокліматичних умов, що потребує додаткових витрат;

5) потреба швидкої реалізації або переробки виробленої продукції [1]. Наявність цих факторів викликає необхідність залучення додаткових коштів

для здійснення процесу виробництва. Соціально-економічні та політичні фактори визначають також ряд особливостей галузі. Одна з них - низький рівень фондоозброєності праці аграрного сектору при значному моральному та фізичному зношенні засобів виробництва. Політичним фактором є нееквівалентний обмін продукції сільського господарства з іншими галузями народного господарства [19].

Незалежно від напрямів одержання виробничих ресурсів та особливостей їх формування результативність господарювання великою мірою залежить від раціонального використання створених запасів товарно-матеріальних цінностей, недопущення при цьому безгосподарності та марнотратства. Актуальність вирішення цих питань посилюється у зв'язку із зростанням темпів їх недопостачання, різким підвищенням цін, зниження економічного потенціалу підприємства, необхідністю збільшення частки коштів на соціальні потреби і охорону навколишнього природного середовища.

Завданням аналізу є виявлення причин незадовільного забезпечення підприємства окремими видами ресурсів, розробка конкретних організаційно-технологічних та економічних заходів мобілізації виявлених резервів, спрямованих на поліпшення забезпеченості необхідними товарно-матеріальними цінностями та підвищення віддачі від них.

Для аналізу використовуються такі джерела: відповідні розділи річного звіту підприємства, прогнози, плани і програми економічного та соціального розвитку, нормативно-довідкова література, дані бухгалтерського обліку, лімітно-забірні картки, інвентаризаційні відомості, книги складського обліку [14].

2.2. Склад і структура оборотних засобів

В курсовій роботі для аналізу використання господарством кредиту потрібно попередньо зробити аналіз структури оборотних засобів, тобто визначити для чого надається кредит.

Оборотні засоби є однією із складових частин майна підприємства. Стан та ефективність їх використання - одна із головних умов успішної його діяльності. Оборотні засоби являють собою авансовану у грошовій формі вартість для планомірного створення і використання оборотних виробничих фондів і фондів обігу у мінімально необхідних розмірах, які забезпечують виконання підприємством виробничої програми і своєчасного здійснення розрахунків.

Склад оборотних засобів - це сукупність окремих елементів оборотних виробничих фондів і фондів обігу.

Структура оборотних засобів - це питома вага вартості окремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу [11].

Поділ оборотних засобів на оборотні виробничі фонди і фонди обігу - це їх класифікація за функціональною роллю. Виробничі оборотні фонди поділяються на такі групи:

-виробничі запаси - насіння і садивний матеріал, корми і підстилка, нафтопродукти, запасні частини, мінеральні добрива, біопрепарати і пестициди, тара, сировина і матеріали, покупні напівфабрикати для підсобних підприємств, паливо, малоцінні та швидкозношувані предмети, інструменти, змінне обладнання, інвентар, спеціальний одяг, взуття;

-молодняк і тварини на відгодівлі;

-незавершене виробництво — витрати, які відносяться на ще не вироблену продукцію рослинництва, тваринництва, промислових, допоміжних та інших виробництв

-витрати майбутніх періодів [18].

Фонди обігу включають такі групи оборотних засобів:

-товарна (готова) продукція, що призначена для реалізації і оплати праці - кошти в розрахунках - заборгованість заготівельних організацій та інших покупців, окремих осіб, інші види дебіторської заборгованості;

-грошові кошти - готівка в касі, гроші на поточному рахунку, акредитиви, чеки, інші кошти [15]. Основне призначення засобів, авансованих в оборотні виробничі фонди, полягає у забезпеченні безперервного і ритмічного процесу виробництва. Основне призначення фондів обігу полягає в забезпеченості ресурсами процесу обігу (реалізації) продукції. Розглянемо структуру оборотних засобів у досліджуваному господарстві.

Таблиця 2.1.

Структура оборотних засобів ТОВ "АФ Україна" за 2005 рік.

Оскільки безперервність виробничого процесу можна забезпечити при різному запасі матеріальних ресурсів, то доцільно мати мінімально необхідний їх, запас. У сільськогосподарських підприємствах основна частина (80%) оборотних засобів знаходиться у сфері виробництва. Сфера обігу має набагато меншу питому вагу (20%).

Аналізуючи дані таблиці 2.1 можна сказати, що найбільшу частку в структурі оборотного капіталу займають оборотні фонди (83%), в тому числі незавершене виробництво (51,9%), тобто посіви зернових (озима пшениця, ячмінь) та багаторічних трав, витрати по обробітку землі, внесення мінеральних та органічних добрив. 20,9% займають тварини на вирощуванні та відгодівлі. Виробничі запаси в структурі оборотних фондів складають лише - 12,2%. Щодо структури фондів обігу, то тут вагому частку (57,1%) займає дебіторська заборгованість.

2.3. Джерела формування оборотних засобів

Визначення джерел формування оборотних коштів є важливою ділянкою роботи фінансиста підприємства.

Недостатність джерел формування оборотних коштів призводить до недофінансування господарської діяльності та до фінансових ускладнень. Наявність зайвих джерел оборотних коштів сприяє створенню надлишкових запасів ТМЦ, відволіканню оборотних коштів з господарського обороту, зниженню відповідальності за цільове й раціональне використання як власних, так і запозичених коштів. До того ж, сьогодні кон'юнктура ринку постійно змінюється, тому потреба підприємства в оборотних коштах не є стабільною. Досвід показує, що в більшості випадків ефективність використання запозичених коштів є більшою, ніж така власних коштів.

Нормативна потреба агропромислового підприємства в оборотних коштах покривається за рахунок таких власних джерел: статутний капітал, додатковий капітал; відрахування від прибутку у фонди спеціального призначення; цільове фінансування та цільові надходження (із бюджету, галузевих, міжгалузевих позабюджетних фондів); приріст сталих пасивів.

Обсяг коштів, що спрямовуються на поповнення власних оборотних коштів, залежить від очікуваних розмірів приросту нормативу оборотних коштів, загального обсягу прибутку, можливого обсягу залучення позикових коштів та ін. На вже діючих підприємствах власними джерелами фінансування є прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства, надходження від емісії цінних паперів, а також прирівняні до власних - сталі пасиви. Це кошти цільового призначення, які в результаті застосованої системи грошових розрахунків постійно перебувають в обігу підприємства, але йому не належать (мінімальна (стійка) заборгованість із заробітної плати, відрахувань на обов'язкове державне пенсійне страхування, на соціальне страхування, резерв майбутніх платежів, авансування покупців). Нині в бухгалтерському балансі не відокремлюють сталі пасиви [11].

Власні оборотні кошти призначені для покриття лише мінімальних запасів товарно матеріальних цінностей. В силу ряду причин (сезонність виробництва, інфляція, ріст обсягів виробництва, ріст дебіторської заборгованості тощо) підприємства змушені залучати кошти зі сторони - формувати оборотні кошти лише за рахунок власних джерел нині економічно недоцільно, оскільки це знижує можливості підприємства щодо фінансування власних витрат і збільшує ризик виникнення фінансової нестабільності підприємства.

Через сезонність сільськогосподарського виробництва аграрні підприємства вимушені в окремі періоди року авансувати у виробництво значні оборотні засоби, для створення яких нерідко не вистачає власних коштів. У таких випадках закономірним є використання підприємством кредиту, тобто капіталу кредитних установ за умови його повернення в установлені строки з одночасною виплатою процентів. Таким чином, позикові кошти - є одним із зовнішніх джерел формування оборотних коштів. Взагалі, потреба в зовнішніх коштах визначається як різниця між необхідними і наявними власними оборотними коштами [9]. До позикових оборотних коштів належать довгострокові та короткострокові кредити банку, кредити банків для робітників, комерційні кредити, інвестиційний податковий кредит (відстрочка сплати податків), інвестиційні внески робітників (грошовий внесок під певний відсоток).

Додатково залучені - це кредиторська заборгованість по оплаті праці, постачальникам і підрядчикам, по страхуванню, бюджету та іншим кредиторам; фонди споживання та нагромадження, резерви майбутніх втрат і платежів, резерви за сумнівними боргами; інші короткострокові зобов'язання; благодійні та інші надходження [21]. Іноді ще залучають кошти прострочених та пролонгованих позик банку, простроченої кредиторської заборгованості постачальникам.

Розрахуємо джерела формування оборотних засобів в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2.

Наявність власного та позикового капіталу в ТОВ "АФ Україна" за період 2003- 2005 pp., тис. грн..

З таблиці 2.2 бачимо, що джерела власного капіталу зменшились у 2005

році на 1692,3 тис. грн., або на 13,7% порівнюючи з 2003 роком. З цього виходить, що позиковий капітал ТОВ "АФ Україна" збільшився. Якщо порівняти величини позикового капіталу 2005 і 2003 років, то маємо зростання у 2,7 рази. Але все ж таки, сума власних коштів перевищує позиковий капітал, що свідчить про фінансову стійкість господарства і відносну незалежність від зовнішніх джерел фінансування. Підтвердженням цьому є також розрахований коефіцієнт стійкості (критичне значення - менше 0,7), який зріс у 3,25 рази порівнюючи звітний 2005 і базисний 2003 роки.

Характеристики

Список файлов курсовой работы