162999 (599113), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Потрібно завжди пам’ятати, що не діяльність держави сама по собі, а об’єктивні потреби суспільного розвитку зумовлюють існу- вання фінансів. Для здійснення своїх функцій держава використовує частину фінансових ресурсів суспільства, які приймають форму дер- жавних фінансів. У теорії фінансів уже вироблене чітке визначення ролі та призначення державних фінансів у побудові фінансової сис- теми України транзитивного періоду. Узагальнене визначення може бути таким: головне призначення державних фінансів – за допомогою різних фінансових інституцій сприяти успішному економічному й со- ціальному розвитку держави.
3.1 Сутність державних фінансів
Під державними фінансами розуміють сукупність фінансових відносин, яка забезпечує досягнення цілей внутрішньої та зовнішньої політики держави. Ці відносини пов’язані з формуванням фінансових ресурсів у розпорядження держави, в тому числі за рахунок підпри- ємств і приватизації державної власності.
За економічною сутністю, державні фінанси – це система грошових ресурсів, які зосереджені в руках держави і призначені для виконання притаманних державі економічних, соціальних і політичних функцій, та сукупність форм і методів, за допомогою яких ці фонди формуються.
Під державними фінансами може розумітися також сукупність фінансових інститутів, їх зв’язків і взаємовідносин, які забезпечують досягнення поставлених цілей. Як центральна підсистема фінансових відносин державні фінан- си мають визначені складові: загальнодержавні фінанси, до яких на- лежать Державний бюджет, місцеві фінанси, державний кредит, дер- жавне страхування, централізовані та децентралізовані фонди цільо- вого призначення; фінанси господарюючих суб’єктів, які характери- зуються такими ж рисами, як і державні фінанси.
Загальнодержавні фінанси забезпечують фінансування тих заходів, які мають загальнодержавний характер. Зокрема, до них належать: фінансування діяльності органів державної влади та управління, проведення регулювання соціально-економічного розвитку, здійснення перерозподілу ВВП між територіями, галузями, населенням та ін.
В українському законодавстві чітко розподіляються повноваження щодо фінансової діяльності, що здійснюється державою через посередництво органів державного управління підприємствами, установами, організаціями. У загальнодержавних фінансах держава, в особі уповноважених фінансових і кредитних установ, сама мобілізує, розподіляє і використовує фонди грошових коштів, фінансуючи народне господарство, соціально-культурну сферу, оборону, управління, створення матеріальних і фінансових резервів. На створення і ви- користання децентралізованих фондів грошових коштів держава упов- новажує підприємства, об’єднання та міністерства. Ці фонди грошо- вих коштів є фінансами галузей народного господарства. З централі- зованими вони тісно пов’язані податковими та іншими обов’язковими платежами, а при необхідності, фінансуванням з них.
3.2 Функції державних фінансів
Головне призначення державних фінансів – через різноманітні фінансові інституції сприяти успішному економічному і соціальному розвитку держави, забезпеченню прав і свобод людини. Досягають цього через методи і форми мобілізації фінансових ресурсів у розпорядження держави та використання їх на розвиток економіки, забезпечення соціальних гарантій населення, утримання армії, органів усіх ланок влади.
Держава будує свою фінансову політику, головним завданням якої є пошук оптимальної моделі перерозподілу фінансових ресурсів з метою прискорення зростання матеріального виробництва і добробуту населення. Для побудови такої моделі потрібно визначити рівень втручання держави у господарську діяльність виробничих структур і рівень зобов’язань держави щодо соціального забезпечення своїх громадян. Від цих чинників залежить, яка частка валового національного продукту має зосереджуватися у фінансових інституціях, створюваних державою.
Державні фінанси як економічна категорія проявляються в функціях, які вони виконують.
Основні функції фінансової системи:
планування; організація; стимулювання; контроль.
Функція планування – передбачає формулювання цілей та вибір шляхів їх досягнення на підставі розмежування повноважень і предметів відання між державою, регіонами та органами місцевого самоврядування.
Реалізується ця функція через складання бюджетів на відповідний фінансовий рік і перспективу, балансів фінансових ресурсів, порядку оподаткування тощо. Функція організації містить бюджетний устрій, бюджетну класифікацію, передбачає необхідність визначення порядку складання, затвердження і виконання бюджету, вибір уповноважених кредитних організацій, розмежування повноважень законодавчих та виконавчих органів влади в бюджетному процесі, визначення прав і обов’язків функціональних підрозділів фінансових органів.
Функція стимулювання базується на діяльності, яка направлена на реалізацію цілей.
Функції фінансів, пов’язані з регулюванням реального грошово- го обігу:
1. Розподільна функція, результатом якої є формування та вико-
ристання централізованих фондів грошових коштів, утримання неви- робничої сфери економіки.
2. Контрольна функція, яка реалізується за такими основними напрямками:
контроль за правильним і своєчасним перерахуванням коштів у централізовані фонди;
контроль за додержанням заданих параметрів централізова- них фондів грошових коштів з урахуванням потреб виробничого і со- ціального розвитку;
контроль за цілеспрямованим і ефективним використанням фінансових ресурсів.
3.3 Склад і структура державних фінансів
Державні фінанси – головна ланка фінансової системи України, яка охоплює майже 80 відсотків усіх фінансових ресурсів і містить різноманітні фінансові інститути, за допомогою яких держава здійс- нює свою діяльність.
Структура державних фінансів у вчених-фінансистів нашої країни ще немає чіткого визначення, але більшість погоджується із включенням до неї таких елементів:
1) загальнодержавного бюджету – сукупність усіх бюджетів у державі;
2) централізованих та децентралізованих фондів цільового призначення;
3) фінансів підприємств і організацій державної та комунальної форм власності;
4) державного кредиту;
5) державного страхування.
За рівнями державні фінанси поділяються на загальнодержавні та місцеві.
Головне завдання структурної системи державних фінансів – установлення оптимального співвідношення між її рівнями.
Загальнодержавний бюджет відображає відносини, пов’язані з мобілізацією, розподілом та використанням централізованих грошових фондів. За рахунок централізованих грошових фондів фінансуються видатки держави на капітальне будівництво, реконструкцію підприємств, структурну перебудову, конверсію, утримується вся неви- робнича сфера – освіта, охорона здоров’я, фізична культура, спорт,
оборонний сектор, управління, правоохоронні органи, соціальне забезпечення громадян, здійснюється багато інших програм.
Децентралізовані державні фінанси (їх ще називають децентралізованими фондами грошових коштів) є в усіх галузях народного господарства. Нині підприємства та організації усіх форм власності утворюють фонди за рахунок прибутку.
Основою державних фінансів є бюджети різного рівня. Державний бюджет є головною і провідною ланкою фінансової системи та важливою фінансовою категорією. Основний фінансовий документ держави – це план формування і використання фінансових ресурсів на поточний рік для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади. За матеріальним вкладом Державний бюджет – централізований фонд фінансових ресурсів держави, а за соціально-економічною суттю – основний засіб перерозподілу національного доходу.
Державні цільові фонди – це фонди грошових коштів, які мають цільове призначення і знаходяться у розпорядженні центральних та місцевих органів влади. До системи державних цільових фондів України входить близько 20 фондів. Найбільшими з них є:
1. Пенсійний фонд.
2. Фонд соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втра- тою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похо- ванням.
3. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на ви- робництві та професійних захворювань.
4. Фонд соціального страхування на випадок безробіття.
5. Державний інноваційний фонд.
6. Фонд соціального захисту інвалідів.
7. Фонд охорони навколишнього природного середовища.
Кожен із державних цільових фондів має закріплені доходи та видатки і відповідну систему управління.
Державний кредит – це сукупність відносин, у яких держава позичальником коштів, кредитором і гарантом. Найважливішими формами державного кредиту є державні позики, грошово-речові лотереї, використання частини вкладів населення в ощадних установах.
Ця підсистема державних фінансів покликана мобілізувати фінансові ресурси для фінансування витрат із бюджету, які не відшкодовуються його доходами.
Існування державного кредиту веде до утворення державного боргу як сукупності зобов’язань держави перед населенням, юридичними особами, іноземними державами і міжнародними організаціями.
Державний борг поділяється на зовнішній та внутрішній. Усі кошти як у межах держави, так і за зовнішніми запозиченнями, спрямовуються на покриття дефіциту бюджету. Мобілізація коштів через державний кредит дає змогу впливати на інфляційні процеси в державі у бік їх зменшення. У видатковій частині Державного бюджету щорічно передбачаються видатки на обслуговування державного боргу.
Загальнообов’язкове державне соціальне страхування – це система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків, надання бюджетних коштів та інших джерел згідно із чинним законодавством.
3.4 Принципи та роль державних фінансів
Державні фінанси, тобто насамперед система бюджетів держави, в ринкових умовах є одним із найдієвіших інструментів впливу на темпи та пропорції розвитку економіки. Держава впливає на фінансові можливості господарських структур і громадян за допомогою об’єктів оподаткування, ставок податків і пільг при оподаткуванні, мобілізуючи доходи до бюджету.
Роль державних фінансів виявляється не меншою мірою у формах і методах мобілізації фінансових ресурсів. Важливе значення має те, як мобілізуються ресурси, якими каналами та в якій формі відбувається їх рух, на яких засадах вони виділяються. Визначення об’єкта оподаткування або обчислення платежів, передбачених пільг, строків оплати, відповідальності за несвоєчасну оплату є механізмом впливу на економічні та соціальні процеси.
Державні фінанси значно впливають на темпи та пропорції розвитку економіки при фінансуванні саме з бюджету і насамперед витрат на розвиток економіки. Із бюджету здійснюється фінансування операційних та інших витрат на розвиток агропромислового комплексу, надаються дотації вугільній промисловості, спрямовуються капітальні вкладення в низку об’єктів загальнодержавного значення, фінансуються науково-технічні програми.
За допомогою бюджету створюються спеціальні економічні зони, які суттєво впливають на прискорення територіального розвитку економіки. Найбільший вплив бюджет має на темпи та пропорції розвитку економіки завдяки фінансуванню соціальних витрат і науки.
Стан державних фінансів – один з головних показників стійкості економіки та досконалості соціальної системи.
Особливе значення має визначення ролі фінансів у реформуванні української економіки, яка може бути зведена до трьох вирішальних чинників:
1) економічної стабілізації;
2) адаптації до ринкових перетворень;
3) стимулюванню інвестиційної активності.
Фінансова стабільність означає наявність стійких джерел фінансування, можливість притягнення коштів на ринок капіталів, накопичення ресурсів для розширення виробництва та розвитку суспільного сектору економіки.
Фінансова адаптація до ринкових перетворень виражається в тому, що держава та підприємства є повноправними учасниками ринку капіталів, виступаючи в ролі кредиторів або позичальників.
Реформування економіки з метою фінансової адаптації містить:
лібералізацію цін;
приватизацію;
соціальну трансформацію;
інтеграцію в світову систему.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
