25065 (597068), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Обчислення, наведені в табл. 5, показують, що найменшою приведеною довжиною є L = 0,170, яка відноситься до точки 4. Отже, точка 4 приєднується до найкоротшої по в’язучої мережі, поєднуючись з точкою 3 (що зафіксовано в останньому рядку табл. 5) і в подальших обчисленнях не розглядається. Утворився наступний фрагмент мережі (2-3-4).
В таблицях 6, 7 та 8 наведені розрахунки для наступних циклів обчислень, які виконуються аналогічно до попередніх .
Таблиця 6. Цикл обчислень Ц – 4.
Ц - 4 | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
l | 32,0 | X | X | X | 26,4 | 15,6 |
Q | 75,2 | X | X | X | - | 30,2 |
l min | 17,0 | X | X | X | 16,6 | 15,6 |
Q | 165,2 | X | X | X | 27,5 | 109,1 |
L | 0,103 | X | X | X | 0,603 | 0,143 |
(3) | X | X | X | (3) | (4) |
Таблиця 7. Цикл обчислень Ц –1
Ц - 1 | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
l | X | X | X | X | 27,0 | 34,2 |
Q | X | X | X | X | 18,3 | - |
l min | X | X | X | X | 16,6 | 15,6 |
Q | X | X | X | X | 45,8 | 109,1 |
L | X | X | X | X | 0,363 | 0,143 |
(3) | (4) |
Таблиця 8. Цикл обчислень Ц – 6.
Ц - 6 | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
l | X | X | X | X | 15,2 | X |
Q | X | X | X | X | 37,4 | X |
l min | X | X | X | X | 15,2 | X |
Q | X | X | X | X | 83,2 | X |
L | X | X | X | X | 0,182 | X |
(6) |
В результаті проведених розрахунків отримані ланки найкоротшої пов’язуючої мережі (табл.9 ), яка показана на рис. 2.
Таблиця 9. Ланки найкоротшої (оптимальної) по в’язучої мережі
№ п/п | Шифр ланки |
1 | 3 – 2 |
2 | 3 – 4 |
3 | 3 – 1 |
4 | 4 – 6 |
5 | 6 – 5 |
4 О
О 2
6
О 3 О
5 О О 1
Рис. 2. Найкоротша ( оптимальна) пов’язуюча мережа
Після побудови найкоротшої (оптимальної) пов’язуючої мережі з`являється основа, яка дозволяє вирішувати питання про розміщення додаткових вузлових точок. Ланки найкоротшої пов’язуючої мережі зв`язують між собою кореспондуючі точки, в яких сходяться або перетинаються різні маршрути. Ці ж точки є вузлами поєднання окремих ланок мережі. Але на практиці виявляється доцільним влаштовувати примикання доріг і в інших точках, які звуться додатковими вузловими точками. Ознакою необхідності такої додаткової вузлової точки є наявність гострого кута, утвореного ланками мережі. Для того, щоб визначити додаткові вузлові точки, визначають кут примикання за формулою:
сos α = [(Q1 – Q2 ) Tосн] / [Q n F ( Q n ) T під ] (3)
F( Q n ) = 1 + (a Д) / (Q n b T під ), (4)
де Q1,Q2, - кількість вантажів, які підлягають переміщенню відповідно праворуч і ліворуч від примикання по головній ланці, тис. т.
Qn – кількість вантажів, які підлягають переміщенню по під`їзній ланці, тобто сума Q1 і Q2 , тис.т.
Тосн, Тпід – транспортна складова собівартості перевезень, відповідно по головній ланці та ланці, прийнятій під`їзною, грн./ Т км;
а та b – коефіцієнти, які враховують ефективність капіталовкладень, враховані в табл.10.
Для полегшення виконання обчислень за наведеними формулами складається таблиця 10.
Таблиця 10. Таблиця визначення аД та bТ
Категорія дороги | Інтенсивність руху, N авт / добу | Вантажонапруженість,Q , тис.т. | Дорожні витрати, приведені до звітного року, Д, у.о. / км | Транспортна складова собівартості перевезень, Т , у.о ./ т.км | аД | вТ |
1 | > 10000 | 9893 | 1493 | 0,02 | 522,5 | 0,0406 |
2 | 10000 - 3000 | 9893 -2968 | 786 | 0,04 | 275 | 0,0812 |
3 | 3000-1000 | 2968 - 989 | 538 | 0,06 | 188,3 | 0,1218 |
4 | 1000-150 | 989 - 150 | 237 | 0,08 | 82,9 | 0,1624 |
5 | < 150 | 150 | 102 | 0,10 | 35,7 | 0,203 |
Вантажонапруженість підраховується за формулою:
Q = Nв Д Кп Кв Вср f, (5)
де Nв - кількість вантажних автомобілів транспортного потоку, авт / добу,
Д –кількість робочих днів на рік , Д = 320;
Кп – коефіцієнт використання пробігу автомобілями;
Кв - коефіцієнт використання вантажопідйомності автомобіля;
Вср – середня вантажопідйомність автомобілів,
Вср = (В1Р1 + В2Р2 + … ВnPn ) / ( P1 + P2 +…+ Pn), (6)
B 1-…Bn – вантажопідйомність кожної марки автомобіля, т ;
P1 … Pn –відсоток автомобілів певної марки в потоці ; %;
f - коефіцієнт необлікованих перевезень , f = 1,1 – 1,2 .
Значення D та Т, наведені в табл. 10, прийняті відповідно до нормативних та статистичних даних (надалі при розрахунках використовуються дані табл.10).
Вантажонапруженість, відповідно до категорій доріг, визначають в наступній послідовності. Скажімо, для дороги I-ої категорії при інтенсивності N = 10000 авт/добу і 65 % вантажних автомобілів у транспортному потоці (згідно з завданням ), інтенсивність вантажного потоку :
Середня вантажопідйомність автомобілів відповідно до формули ( 6 ) :
Bср = ( 733 + 4 25 + 3,5 7 ) / ( 33 + 25 +7 ) = ( 231 +100 + 24,5 ) / 65 = 5,47 т
Вантажонапруженість розраховується за формулою ( 5 ) :
QI = 6500 320 0,85 0,93 5,47 1,1 = 9893392 т
Для II категорії :
QII = 1950 320 0,85 0,93 5,47 1,1 =2968018 т
Для III категорії :
QIII = 650 320 0,85 0,93 5,47 1,1 =989339 т
Для IV , V категорій :
Q = 98 320 0,85 0,93 5,47 1,1 =149162 т
Відповідні значення Q заносяться в табл.10.
Додаткові вузлові точки слід шукати в тих випадках, коли ланки, які сходяться в кореспондуючій точці, утворюють гострий кут. Ця обставина є зовнішньою ознакою, яка умовно полегшує пошук вузлових точок.
На рис.3 показане можливе розташування вузлової точки 7, якщо вантажі переміщуватимуться з точки 3 в точку 6 за маршрутом 3-7, 7-6, а не 3-4, 4-6
4
7 3
6
Рис. 3. Схема до визначення положення вузлової точки
Відповідно до рис.3, праворуч від точки примикання 7 будуть переміщуватися вантажі :
Q1 = Q3-4 + Q2-4 + Q1-4 = 79,8 + 19,1 +15,2 =174,1 тис. т
Ліворуч від точки 7 будуть переміщуватися вантажі :