5129 (596816), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Стимулювання діяльності з охорони праці спрямовано на створення зацікавленості працівників в забезпеченні здорових та безпечних умов праці. Стимулювання передбачає як моральні та матеріальні заохочення, так і покарання за невиконання покладених на конкретну особу зобов‘язань стосовно безпеки праці або порушення вимог щодо охорони раці. До числа заохочувальних заходів належать премії, винагороди за виконану конкретну роботу, винахідництво та раціоналізаторські пропозиції з питань охорони праці тощо. Оскільки в умовах ринкової економіки економічні методи управління охороною праці набувають пріоритетного значення, питання стимулювання охорони праці буде розглянуто більш детально.

3. Організація роботи з функціонування системи управління охороною праці на підприємстві

1. Система управління охороною праці (СУОП) на підприємстві — це сукупність взаємопов’язаних правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і управлінських рішень, спрямованих на запобігання аваріям, нещасним випадкам, професійним захворюванням, а також засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

2. СУОП фактично є цільовою підсистемою загальної системи управління підприємством.

3. Об’єктом управління охороною праці є умови і стан охорони праці на всіх робочих місцях підприємства.

4. Метою впровадження СУОП є безпечні і нешкідливі умови праці для працівників на всіх виробничих процесах. При цьому повинно забезпечуватись не тільки своєчасне усунення будь-яких порушень нормативних актів з охорони праці, але й попередження можливості їх виникнення.

5. Основними принципами функціонування СУОП є:

пріоритет життя і здоров’я працівників підприємства над результатами виробничої діяльності;

єдиноначальність і повна відповідальність роботодавця за створення безпечних і нешкідливих умов праці;

відповідальність заходів і засобів з охорони праці рівню потенційної небезпеки виробничих об’єктів і фактичному стану умов праці на робочих місцях;

економічна зацікавленість роботодавця і працівників у поліпшенні умов і безпеки праці.

6. Управління охороною праці на підприємстві здійснюють:

на підприємстві в цілому – роботодавець;

в структурному підрозділі – керівник структурного підрозділу;

на робочому місці – безпосередній керівник робіт.

Роботодавець повинен визначити і внести в посадові інструкції обов’язки з питань охорони праці для всіх своїх заступників, начальників відділів і служб, які йому підпорядковані безпосередньо.

7. Для проведення організаційно-методичної роботи з управління охороною праці та координації діяльності всіх структурних підрозділів щодо забезпечення на робочих місцях в кожному структурному підрозділі умов праці відповідно до нормативно-правових актів, забезпечення додержання законодавства щодо прав працівників створюється служба охорони праці.

8. На кожному рівні організаційної структури підприємства виконується управління охороною праці з використанням типових елементів управління: планування, організація, оперативне керівництво, координація, контроль, облік, аналіз, стимулювання.

9. Нормативною основою СУОП є: Конституція України, Закони України “Про охорону праці”, “Про загальнообов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, Кодекс законів України про працю, законодавчі акти Верховної Ради України, укази і розпорядження Президента України, постанови, розпорядження Кабінету Міністрів України, накази спеціально уповноваженого центральним органом виконавчої влади з питань нагляду за охороною праці; а інформаційною основою: матеріали статистичної звітності, колективний договір і угода з охорони праці, приписи і матеріали перевірки наглядових органів, матеріали розслідування нещасних випадків і професійних захворювань.

10. Система управління охороною праці передбачає опрацювання і затвердження роботодавцем окремих нормативних документів: положень та інструкцій з питань охорони праці, які є обов’язковими для виконання на підприємстві.

11. На кожному рівні управління охороною праці вирішуються такі основні завдання:

навчання безпечним методам праці;

забезпечення безпеки устаткування і виробничих процесів;

забезпечення належного утримання будівель і споруд;

доведення санітарно-гігієнічних умов праці до вимог нормативних актів;

забезпечення працівників засобами індивідуального і колективного захисту;

оптимізація режимів праці і відпочинку;

організація лікувально-профілактичного обслуговування працівників;

профвідбір за окремими спеціальностями.

12. Для вирішення цих завдань необхідно:

встановити єдиний порядок з планування, організації і контролю з охорони праці (умови праці, безпека праці, за дотриманням технологічних норм, правил експлуатації машин, механізмів, засобів виробництва, використання ЗІЗ);

організувати збирання інформації про фактичний стан охорони праці;

інформування працівників підприємства про стан умов праці, причини і наслідки аварій і нещасних випадків на робочих місцях, про результати профілактими роботи;

використання економічних методів для підвищення зацікавленості працівників у впровадженні у виробництво безпечної техніки, технології, в дотриманні вимог правил, норм та інструкцій з охорони праці;

вжиття заходів впливу, спрямованих на підвищення персональної відповідальності керівників і спеціалістів за забезпечення безпеки праці, робітників – за дотриманням вимог інструкцій за спеціальностями і видами виконуваних робіт.

13. Навчання, інструктажі і перевірка знань працівників з питань охорони праці здійснюється відповідно до ДНАОП 0.00-4.12-99.

14. Пропаганда питань охорони праці включає:

створення куточків, кабінетів охорони праці;

проведення днів охорони праці;

демонстрування учбових фільмів з охорони праці;

проведення оглядів, семінарів та ін.

15. Для забезпечення безпеки працівників від дії технологічного устаткування, засобів зв’язку та оргтехніки, електротехнічних і вентиляційних установок, систем тепло-, водо- і газопостачання, будівельної техніки, транспортних засобів, підйомних машин і механізмів, що застосовуються або вводяться в експлуатацію, здійснюють:

призначення осіб, відповідальних за утримання цього устаткування в безпечному стані;

попередній (вхідний) контроль устаткування на відповідність вимогам норм і правил з охорони праці, на наявність сертифікатів відповідності;

вивчення проектної і технічної документації та визначення заходів безпечної експлуатації устаткування у відповідних інструкціях;

установлення порядку введення в експлуатацію нового устаткування або такого, що пройшло ремонт після відпрацювання амортизаційного терміну;

своєчасне навчання персоналу, який обслуговує, використовує устаткування;

організацію своєчасного проведення ремонтів і випробувань згідно з установленими нормативами.

16. Для устаткування підвищеної небезпеки встановлюється порядок введення в експлуатацію, організації нагляду, підтримки у справному і безпечному стані.

Виробниче устаткування і транспортні засоби, що вводяться в експлуатацію після реконструкції, повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

17. Безпека виробничого процесу забезпечується при проектуванні, технічному переоснащенні, шляхом ціляспрямованної зміни технології робіт.

Проекти на будівництво, реконструкцію в розділі “Охорона праці” повинні мати вимоги безпеки виробничих процесів і передбачати усунення безпосереднього контакту з НВФ, ШВФ (небезпечний виробничий фактор, шкідливий виробничий фактор).

18. Безпека виробничого процесу забезпечується:

вибором технологічних процесів;

вибором виробничих площ і об’ємів виробничих приміщень;

вибором матеріалів, способом їх зберігання та транспортування;

вибором і розміщенням виробничого устаткування;

навчання персоналу;

застосуванням ЗІЗ і ЗКЗ (ЗІЗ – засоби індивідуального захисту, ЗКЗ – засоби колективного захисту);

включенням вимог охорони праці в інструкції з експлуатації або в технологічні карти.

19. Виробничі споруди, будівлі, інженерні мережі, що вводяться в експлуатацію після будівництва або реконструкції, повинні відповідати вимогам відповідних актів з охорони праці.

Проектна документація на будівництво та реконструкцію будівель і споруд повинна проходити експертизу на відповідність її вимогам нормативних актів з охорони праці та пожежної безпеки (ДНАОП 0.00-4.20-94).

20. Безпечна експлуатація будівель, споруд, інженерних мереж забезпечується:

призначенням осіб, відповідальних за їх експлуатацію;

встановленням спостереження за їх технічним станом;

призначенням осіб, відповідальних за утриманням їх у справному і безпечному стані;

організацією періодичного обстеження і планово-попереджувального ремонту.

Об’єктами підвищеної небезпеки є: посудини, що працюють під тиском; підйомні споруди; компресори; трубопроводи під тиском; теплоенергетичні установки; електрообладнання й електроустановки; об’єкти газового господарства; електроінструмент; рухомий транспорт; об’єкти з вибухонебезпечними зонами тощо.

Робота з об’єктами підвищеної небезпеки охоплює:

планування робіт з безпечної експлуатації цих об’єктів, їх своєчасного ремонту та випробування;

призначення, навчання і атестування персоналу, який відповідальний за безпечний стан і експлуатацію об’єктів підвищеної небезпеки;

призначення, навчання і атестування виробничого персоналу, який обслуговує такі об’єкти і обладнання;

розробка відповідних інструкцій;

контроль за станом об’єктів підвищеної небезпеки.

Факторами, які визначають стан об’єкта підвищеної небезпеки, є:

ступінь безпеки конструкцій, будови, обладнання споруди, приладів;

ступінь безпечного розташування, експлуатації та оточення об’єктів, обладнання, машин, механізмів;

соціально-психологічний та психофізіологічний стан обслуговуючого персоналу.

21. Доведення санітарно-гігієнічних умов праці на робочих місцях у відповідності з нормативами, встановленими Міністерством охорони здоров’я і Міністерством праці і соціальної політики України, здійснюється за результатами атестації робочих місць і паспортизації їх санітарно-технічного стану.

Оцінка фактичного стану умов праці за ступенем шкідливості і небезпеки проводиться на основі гігієнічної класифікації умов праці за показниками шкідливості і небезпечності факторів виробничого середовища, важкості і напруженості трудового процесу.

Нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці досягається усуненням причин виникнення НВФ і ШВФ на робочих місцях і застосуванням ефективних засобів захисту; вдосконаленням устаткування, механізацією та автоматизацією виробничих процесів: утриманням у справному стані вентиляційних систем, кондиціонерів, систем опалення, освітлення тощо.

22. Забезпечення працівників засобами захисту безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, встановлення порядку їх видачі, зберігання і користування.

23. Оптимальні режими праці і відпочинку для працівників встановлюються з урахуванням специфіки їхньої праці, в першу чергу на роботах з підвищеними фізичними і нервово-емоційними навантаженнями, в умовах монотонності, впливу небезпечних та шкідливих факторів.

Надання працівникам пільгових режимів праці і відпочинку згідно з нормативами, встановленими Міністерством праці і соціальної політики, передбачається колективним договором.

24. Лікувально-профілактичне обслуговування працівників, зайнятих постійно виконанням робіт із застосуванням речовин 1–4 класів небезпеки, проводиться відповідно до нормативних актів з охорони праці.

25. Організація санітарно-побутового обслуговування повинна передбачати забезпечення працівників санітарно-побутовими приміщеннями і пристроями відповідно до норм за групами виробничих процесів.

СНіП 2.09.04-87, СН-245-71 “Санитарные нормы проектирования промышленных предприятий”.

26. Професійний відбор встановлює фізичну і психофізіологічну придатність працівників окремих спеціальностей (водій транспортних засобів, електромонтер тощо) до можливості безпечного виконання робіт.

27. Планування і фінансування робіт з охорони праці.

27.1. Робота з охорони праці здійснюється відповідно до перспективних і поточних планів створення безпечних і нешкідливих умов праці, в яких визначено завдання підприємству в цілому окремим структурним підрозділам, а також керівникам і спеціалістам.

27.2. Планування робіт здійснюється на основі:

заходів, що забезпечують досягнення встановлених нормативів безпеки праці, гігієни праці і виробничого середовища;

заходів, що передбачені колективним договіром;

заходів для усунення недоліків і виконання приписів органів нагляду і громадських організацій, комісій з охорони праці, уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці;

заходів для усунення недоліків, виявлених при розслідуванні нещасних випадків і аварій.

27.3. Фінансування заходів з охорони праці здійснюється на рівні 0,5 відсотка від суми реалізованої продукції. Для підприємств, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються в державному або місцевих бюджетах і становлять не менше 0,2 відсотка від фонду оплати праці.

Суми витрат на охорону праці, що належать до валових витрат юридичної чи фізичної особи, яка використовує найману працю, визначаються згідно з переліком заходів та засобів з охорони праці, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Характеристики

Список файлов книги