181797 (596549), страница 10
Текст из файла (страница 10)
Ресурсозбереження - це система заходів, спрямованих на ефективне використання ресурсного потенціалу, що забезпечує мінімізацію витрат ресурсів на продукцію.
До ресурсозбереження слід підходити, як до складної науково-технічної проблеми, що має певні кількісні та якісні параметри, комплексний характер виникнення, певне співвідношення внутрішнього і зовнішнього чинників механізму зародження, альтернативні способи вирішення, наявні матеріально-технічні можливості практичного вирішення.
Слід відрізняти чинники і резерви ресурсозбереження. Чинники відображають якийсь бік чи окремий елемент виробництва, а резерви вказують на міру їх використання при існуючому рівні розвитку продуктивних сил та науково-технічних досягнень. Резервами підвищення енергетичної ефективності можна вважати невикористані, притаманні даному поєднанню різних виробничих чинників за певних умов їх реалізації, рівня запровадження інновацій, можливості удосконалення процесів використання ресурсів, покращення кінцевих результатів виробництва за рахунок чинників, які сприяють підвищенню енерговіддачі, усуненню негативного впливу тих чинників, що заважають раціональному використанню ресурсів. Це заходи, реалізація яких дозволяє забезпечувати випереджувальні темпи зростання виробництва харчової продукції порівняно з зростаючими ресурсовитратами, зменшити витрати ресурсів, не погіршуючи якості харчової продукції.
Резерви зменшення енергоємності харчової продукції мають місце внаслідок того, що у певних випадках практики господарювання не дотримуються умови оптимального розвитку та структурного поєднання чинників. Інколи резерви підвищення енергетичної ефективності виробництва ототожнюють з можливим заощадженням енергоресурсів. Але не кожна можливість заощадити енергію у процесі виробництва є резервом. Наприклад, це стосується випадку, коли заощадження пального, електроенергії призводить до погіршення результативних показників економічної ефективності виробництва.
Ступінь використання резервів вирішальною мірою визначає рівень енергетичної ефективності виробництва переробного підприємства чи галузі.
За характером і змістом з’ясування резерви енергозбереження бувають:
- техніко-технологічні (удосконалення конструкції технічних засобів, технології виробництва, залучення альтернативних джерел енергоресурсів);
- організаційно-економічні (ліквідація непродуктивних витрат енергоресурсів, удосконалення господарського механізму);
- соціально-психологічні (ті, що враховують дію людського чинника, тобто це резерви, пов’язані з піднесенням рівня технічної культури персоналу, його кваліфікації, мотивації енергозаощадження працівників в процесі праці).
Системний підхід до вирішення проблеми ресурсозаощадження передбачає: розробку теоретико-методологічних та методичних основ ресурсозбереження на підприємствах; розробку перспективних форм і методів ресурсозбереження; аналіз енергетичних потоків та запасів енергоресурсів у виробництві.
Діяльність підприємства реалізується ефективно, коли функціональні та ресурсні стратегії узгоджені та пристосовані одна до одної та до стратегії вищого рівня. Одна з головних цілей стратегічного управління на підприємстві - забезпечення раціонального розподілу ресурсів та їх ефективного використання для якнайкращого досягнення поставлених цілей.
В умовах ринкової економіки процес ресурсного забезпечення діяльності підприємства має форму процесу закупівлі.
Основна мета будь-якої ресурсної стратегії полягає в тому, щоб урахувавши всі вимоги продуктових і функціональних стратегій, забезпечити підприємство сировиною, матеріалами, паливом, запчастинами, обладнанням, трудовими, фінансовими та інформаційними ресурсами.
Приймаючи рішення щодо змісту ресурсної стратегії, в першу чергу потрібно враховувати доступність ресурсів та їх значення для виробництва.
Окремо потрібно розглянути енергетичні ресурси. По-перше, це пов’язано з тим, що для економіки України та для кожного підприємства вони є обмежуючим чинником і їхнє забезпечення та використання пов’язані з певними труднощами. По-друге, енергія відіграє роль знаряддя праці, безпосередньо впливаючи на предмет праці, перетворюючи його в кінцеву продукцію. Тому є необхідність у ретельному дослідженні енергоємності виробництва з метою складення оптимального енергетичного бюджету у межах існуючих обмежень та проведення страхувальних заходів.
Враховуючи особливості переробної сфери матеріального виробництва, та ефективності існуючої стратегії ресурсозбереження на підприємстві ТОВ „Пельменна” доцільно сформувати та реалізувати таку стратегію ресурсозбереження, яка б забезпечувала б оптимальні витрати ресурсів в цілому по підприємству. Стратегію, яка орієнтована на надання покупцям більше цінностей за їхні гроші. Це мається на увазі стратегічну орієнтацію на низькі витрати, одночасно надаючи покупцю трохи більше, ніж мінімально прийняту якість, обслуговування, характеристики і привабливості товару. Ідея складається в утворенні підвищеної цінності, що відповідає чи перевищує купівельні чекання в шкалі “якість - обслуговування - характеристики - зовнішня привабливість товару” і одночасно переконанні покупців у розумності ціни. Стратегічна мета полягає в тому, щоб стати виробником товару з низькими витратами і відмінними характеристиками від гарних до чудових, а потім використовуючи перевагу по витратах, знижувати ціну в порівнянні з аналогічними товарами, що випускають конкуренти.
Такий конкурентний підхід називається стратегією оптимальних витрат, тому, що в даному випадку виробник має найкращі (найнижчі) витрати відносно товарів конкурентів.
Щоб стати виробником з оптимальними витратами, підприємство повинне пропонувати таку ж якість, що і конкуренти, тільки з меншими витратами, такі ж можливості товару, тільки дешевше.
Найвдаліший конкурентний підхід полягає в тому, що стати виробником з більш низькими витратами достатньо різноманітних товарів, з наміром стати лідером по витратах і одночасно виробником різноманітних товарів, кращих у галузі сільського господарства.
Стратегія оптимальних витрат має найбільшу привабливість з погляду можливості конкурентного маневрування. Вона надає можливість створити виключну цінність для покупця, балансуючи між стратегіями низьких витрат і диференціації.
Дійсно, така гібридна стратегія дозволяє підприємству використовувати конкурентну перевагу як однієї, так і іншої стратегії, створюючи чудову купівельну цінність.
Враховуючи нинішню економічну ситуацію в країні більшість покупців харчової продукції віддає перевагу дешевим середнім товарам, стандартним виробам з низькими витратами чи дорогим, найвищою мірою диференційованим товаром.
Але враховуючи особливості і специфіку харчової галузі, велику чисельність підприємств-суперників, які мають співставити розміри та обсяги виробництва, здатність постачальників ресурсів (матеріальних, енергетичних) диктувати свої умови, повільне зростання попиту на харчову продукцію (наприклад, хліб).
Покращення показників ефективної діяльності ТОВ „Пельменна” і ресурсомісткості продукції можливо в результаті розробки і реалізації організаційно-технічних міроприємств, комплексно відображаючи фактори ресурсозбереження.
Доцільно в даному підприємстві удосконалити організацію виробництва і праці з метою економії аграрного ресурсів.
Безперервність виробництва передбачає відсутність (чи мінімум) перерв виробництва у роботі технічних засобів і забезпеченості синхронності процесу. Принцип безперервності найповніше втілюється у потоковості, за якої забезпечується синхронність виконання виробничих операцій та паралельне поєднання їх у часі, скорочення енерговитрат за рахунок зменшення пауз (холостого ходу) у технологічному процесі і збільшення машинного часу роботи енергетичних установок. При забезпеченні безперервності створюються умови протікання виробничого процесу без проміжних складів та перевалок скорочується число технологічних операцій. Завдяки дотриманню принципу безперервності зменшуються енерговитрати.
Повне використання технічних можливостей обладнання, відсутність його простоїв з організаційних причин - один із важливих заходів з підвищення продуктивності та ресурсозбереження.
Для підприємства ТОВ „Пельменна” найбільш оптимальною стратегією ресурсозбереження є стратегія оптимальних витрат, яка насамперед включає в себе реалізацію факторів ресурсозбереження на даному підприємстві.
Найвдаліший конкурентний підхід полягає в тому, щоб стати виробником з більш низькими витратами достатньо різноманітних товарів, з наміром стати лідером по витратах і одночасно виробником різноманітних товарів, кращих у галузі.
Стратегія оптимальних витрат має найбільшу привабливість з погляду можливості конкурентного маневрування.
Доцільно в даному підприємстві удосконалити організацію виробництва та праці з метою економії ресурсів.
Система організації ресурсозбереження в включає різні методи стимулювання цього процесу, зокрема економічні, організаційно-правові та соціально психологічні.
Пріоритетними напрямками зменшення енергоємності виробництва харчової продукції мають бути: удосконалення економічного проти затратного механізму енергозбереження, заміна енерговитратної техніки і технології енергоефективним, використання відновлюваних джерел енергії, застосування раціональних форм організації сільськогосподарського виробництва.
В ТОВ „Пельменна” стратегічний план ресурсозбереження матиме слідуючий вигляд:
1. Визначення основної мети (місії) даного підприємства. Це одержання прибутку і зростання матеріального добробуту працівників даного підприємства.
2. Розробка конкретних цілей господарювання за певними періодами часу, орієнтованими на досягнення основної мети господарювання. Це - висока ефективність виробництва харчової продукції, раціональне використання наявних у підприємства ресурсів, примінення енергозберігаючих і ресурсозберігаючих технологій при виробництві, зберіганні і переробці продукції.
3. Оцінка впливу зовнішнього середовища на ресурсозбереження в підприємстві. Насамперед, це стосується передбачення можливих змін цін на вироблену продукцію, банківських процентів за кредити, темпів інфляції, цін на промислові ресурси (техніку, паливно-мастильні матеріали, електроенергію).
4. Оцінка і вплив внутрішнього середовища на ресурсозбереження в підприємстві. Передусім, це означає оцінку наявних ресурсів в підприємстві: стан і кількість трудових ресурсів (майстерність і кваліфікація працівників); стан і наявність матеріально-технічної бази (машини, обладнання, устаткування, будівлі, споруди); фінансовий стан підприємства. Позиція підприємства на тлі інших переробних підприємств. Ефективність існуючої стратегії ресурсозбереження підприємства.
5. Аналіз існуючих можливостей у діяльності підприємства та непередбачених ситуацій з використанням інформації двох попередніх пунктів: впливу зовнішнього та внутрішнього середовища на ресурсозбереження в підприємстві.
6. Розробка програми ресурсозбереження на підприємстві. Вона передбачає здійснення за такими напрямками:
- розширення виробництва на базі існуючих виробничих ресурсів, що дасть змогу знизити втрати матеріальних ресурсів та собівартість одиниці продукції, оскільки сума постійних витрат залишається незмінною, а на одиницю продукції їх припадає менше;
- використання якісніших ресурсів за умов, коли темпи зростання ціни на них нижчі від темпів зростання прибутку, отриманого від їх використання;
- проводити нормування витрат енергоресурсів, яке займає важливе місце у системі заходів, спрямованих на енергозбереження;
- застосування на підприємстві ресурсозберігаючі технології.
На підставі даного стратегічного плану ресурсозбереження формується і реалізується стратегія зниження собівартості продукції в ТОВ „Пельменна”.
Для розробки стратегій недостатньо констатувати вплив тих чи інших факторів середовища. Щоб забезпечити виживання підприємства у довгостроковій перспективі, необхідно прогнозувати тенденції розвитку шансів і загроз. Необхідність обробки великих масивів інформації зумовлює застосування різних статистичних методів аналізу даних: однофакторний, багатофакторні, описові та індуктивні методи, методи аналізу залежностей і методи аналізу взаємозв’язків. Застосування того чи іншого методу залежить від рівня шкалування залежних і не залежних змінних, а також змісту явища чи проблеми, що є об’єктом аналізу. Якість проведення аналізу забезпечує достовірність побудованих прогнозів на його основі.
Результати проведеного аналізу наведені в таблиці 3.1.
Наступним етапом формування стратегії є аналіз конкурентоспроможності ТОВ „Пельменна”. На цьому етапі розглядалися фактори, на які організація в змозі впливати. Будь-який із зібраних факторів розглядався на предмет чи є він сильною, чи слабкою стороною організації.
Таблиця 3.1
Матриця аналізу зовнішніх факторів ТОВ „Пельменна”
| Фактори зовнішнього середовища | Тенденції зміни фактора | Вплив зміни фактора на діяльність організації | Можливість (+) | Загроза (-) |
| Характеристика | ||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
| Економічні | Зниження темпу інфляції в країні | Можливість для підприємства брати кредити в банку під вигідний відсоток | + | |
| У переважній більшості підприємств які виробляють хлібобулочні вироби не високий рівень прибутку, що заважає їм нормально функціонувати та розвиватися | ТОВ „Пельменна” має дуже низький рівень прибутку, зокрема в 2007 році рівень рентабельності в підприємстві становив лише 1,7% | - | ||
| Високі ставки податків | Високі податки знижують темп розвитку підприємства та заважають розширеному відтворенню | - | ||
| - | ||||
| Соціальні | Високий рівень безробіття | Можливість залучати найбільш кваліфіковані кадри та утримувати високий рівень дисципліни в господарстві | + | |
| Проблеми із забезпеченням житлом в м. Миргород | Підприємство, що досліджується, не має можливості надавати молодим спеціалістам житло. | - | ||
| Політика законодавство | Неузгодженість дій законодавчої та виконавчої влади | Підприємство не може розробляти довгострокові плани діяльності та розвитку | - | |
| Ресурси | Нестача коштів на оновлення матеріальних ресурсів | Підприємство не має коштів на утримання наявної матеріальної бази та її розширення | - | |
| Наявність у м. Миргороді в достатній кількості трудових ресурсів | Дане підприємство, стабільно виплачує заробітну платню, та має можливість залучати необхідну кількість працівників потрібної кваліфікації | + | ||
| Високий рівень цін, що склався на основні види ресурсів | Більшу частину своїх витрат підприємство робить на придбання дорогих ресурсів, особливо (борошно, електроенергія) | - | ||
| Більшість підприємств не має фінансових ресурсів для розширеного відтворення | Підприємство є низькорентабельним, а значить, не може за власний рахунок розширювати виробництво | - | ||
| Галузеві фактори | Має місце конкуренція всередині галузі | Підприємство займає значну долю міста, але конкуренція постійно стимулює до освоєння нових ринків, покращення якості товарів та послуг, розширення асортименту | + | |
| Велика кількість постачальників ресурсів та посередників | Можливість для підприємства зробити оптимальний вибір постачальників ресурсів та посередників | + | ||
| Обмеженість рівня рентабельності при виробництві соціальних сортів хліба | Можливість розширювати асортимент продукції, що дасть змогу отримати додатковий прибуток | + | - | |
| Технологічні | Більшість підприємств не мають фінансової можливості використовувати нові технології | Підприємство застосовує нововведення у виробничі процеси, за рахунок банківських кредитів | + | |
| Брак інформації про нові технології | Відставання технологічного розвитку від світового рівня | - |
Першим етапом формування стратегії є аналіз конкурентоспроможності організації була розробка системи показників, яка складається з двох груп: виробничі показники - ті, що характеризують конкурентоспроможність організації з погляду виробництва, та споживчі показники - ті, що характеризують конкурентоспроможність організації з погляду споживача.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
