176445 (596144), страница 5

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 5)

Укрпатент - державне підприємство; перебуває у сфері управління Міністерства освіти і науки України та Державного департаменту інтелектуаль­ної власності; є основою інфраструктури охорони промислової власності в Україні; здійснює такі функції: приймання заявок на видачу охоронних документів на об'єкти промислової власності; проведення експертизи цих заявок на відповідність їх умовам надання правової охорони; забезпечення державної реєстрації об'єктів промислової власності, змін їх правового статусу та офіційної публікації відповідних відомостей; здійснення державної реєстрації договорів про передачу права власності на об'єкти промислової власності, що охороняються в Україні, та договорів про видачу дозволу (ліцензійних договорів) на їх використання; інформаційне забезпечення функціонування державної системи охорони промислової власності; забезпечення фізичних та юридичних осіб інфор­мацією про об'єкти промислової власності; формування фондів національної патентної документації в органах державної системи науково-технічної інформації України та ін.

Український центр інноватики та патентно-інформаційних послуг (філія Укрпатенту) — створений у 2001р. в м. Києві з метою сприяння інноваційній активності та надання допомоги учасникам інноваційного процесу у вирішенні питань, що стосуються сфери промислової власності. У Центрі виконуються роботи на замовлення, надаються консультації та інші види послуг, включаючи складання комплекту документів для подання заявки на одержання правової охорони об'єкта промислової власності в Україні та за її межами; даються відповіді на запити експертизи за поданими заявками; надається допомога в дотриманні інтересів правовласників при складанні договорів про передачу прав на об'єкти промислової власності, ліцензійних договорів на їх використання тощо.

Суперечливу позицію займають місцеві органи державної влади в цій системі. Це пояснюється тим, що за своєю суттю дані органи повинні всіляко захищати добросовісну конкуренцію на місцевому рівні, але на практиці нерідко саме місцеві органи державної влади (або окремі посадові особи цих органів) підпадають під відповідальність за дії, що обмежують свободу конкуренції.

До структури органів регулювання охорони інтелектуальної власності слід віднести і мережу недержавних організацій, що приймають участь у процесі захисту інтересів суб’єктів господарювання від недобросовісної конкуренції:

1. Коаліція з питань захисту прав інтелектуальної власності.

2. Українська група Міжнародної асоціації з охорони промислової власності.

3. Антипіратський союз України.

4. Українська юридична група.

Про інтенсивність діяльності даних органів, спрямованої на захист інтересів суб’єктів господарювання від недобросовісної конкуренції свідчать такі статистичні дані.

За період з 1997р. по 2001р. Антимонопольним комітетом України припинено близько 400 порушень законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, переважно у зв'язку з неправомірним використанням знаків для товарів і послуг, фірмових найменувань, назв місць походження товарів. Непоодинокими є порушення, пов'язані з поширенням інформації, що вводить в оману⁴.

Дані Державної податкової адміністрації України⁵ свідчать про те, що за результатами вжитих у 1999 р. заходів податковою службою виявлено 2227 правопорушень, у тому числі 243 факти незаконного ввезення, 480 — незаконного виготовлення та 1584 — реалізації контрафактної продукції. У 2000 р. у результаті проведення спеціальної операції „Підробка” виявлено та знешкоджено 541 підпільний цех з виготовлення різного роду контрафактної продукції, у тому числі 47 — аудіо та відеопродукції; вилучено 1,9 млн. одиниць цієї продукції.

За даними Державного департаменту інтелектуальної власності⁶, у 2000р. було виявлено 9680, а за 7 місяців 2001 р. — ще 3800 правопорушень, пов'язаних із незаконним тиражуванням та розповсюдженням продукції, що містить об'єкти інтелектуальної власності; було порушено 338 кримінальних справ у 2000 р. і 49 — у 2001 р. Оперативно-розшуковими заходами охоплено 107 українських та іноземних суб'єктів підприємницької діяльності, які за­мовляли тиражування оптичних дисків на українських заводах.

У 2000 р. було виявлено 5080 правопорушень у сфері інтелектуальної власності, у тому числі 766 фактів незаконного ввезення, 577 — незаконного виготовлення, 3737 — реалізації контрафактної продукції. Знешкоджено 47 підпільних цехів з виготовлення аудіо та відеопродукції.

Дані Міністерства внутрішніх справ України⁷ свідчать про те, що за 9 місяців 2001 р. серед перевірених 12 тис. підприємств у різних регіонах України на кожному другому з них виявлені порушення встановленого законодавством України порядку тиражування та розповсюдження об'єктів інтелектуальної власності. Міністерством порушено 221 кримінальну справу, з яких 63 — за порушення авторських і суміжних прав, у той час як за весь 2000 р. було виявлено лише 19 таких злочинів. Понад 4200 осіб притягнуто до адміністративної відповідальності. Припинено не­законну діяльність 16 „підпільних” цехів, що займалися виробництвом і розповсюдженням контрафактної продукції у Волинській, Закарпатській, Запорізькій, Луганській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Харківській областях та на Придніпровській залізниці. У правопорушників вилучено 257 тис. відеокасет, 235 тис. аудіо касет та 217 тис. компакт-дисків (усього — 709 тис. одиниць) на загальну суму 7,8 млн. грн.

У результаті здійснених співробітниками управлінь боротьби з економічною злочинністю, боротьби з організованою злочинністю, районними та міською прокуратурою в м. Києві понад 30 контрольних та оперативних закупівель персо­нальних комп'ютерів порушено 21 кримінальну справу за статтею 176 нового Кримінального кодексу України, що набув чинності з 1 вересня 2001 р.

Ключовою ланкою в системі органів захисту інтересів суб’єктів господарювання від недобросовісної конкуренції виступають судові органи.

Як правило, в даній сфері задіяні три види судів:

1. Господарські суди.

2. Суди загальної юрисдикції.

3. Конституційний суд України.

Господарські суди є найбільш задіяними в даній сфері і виконують дві основні функції:

1. Розглядають апеляції щодо рішень органів Антимонопольного комітету України.

2. Приймають рішення по справам за поданнями органів, що самостійно не мають права виносити рішень в даній сфері та за поданнями суб’єктів господарювання.

Суди загальної юрисдикції розглядають справи, що містять в собі ознаки злочину і підпадають під дію Кримінального кодексу України ( а порушення конкурентного законодавства в Україні досить часто супроводжуються певними злочинами).

Конституційний суд України виступає в даному випадку як орган, що виносить офіційне тлумачення Конституції України та інших нормативно-правових актів.

В цілому можна сказати, що система органів, які здійснюють захист інтересів суб’єктів господарювання від недобросовісної конкуренції є цілком сформованою і відповідною вимогам часу. Відкритою залишається лише проблема забезпечення ефективного функціонування даної системи, що пов’язана як з недостатнім фінансуванням та координацією діяльності, так і з проблемами корупції тощо. Хоча не можна не відмітити, що останнім часом намічаються достатньо позитивні зміни в даному напрямку.

2.3. Характерні риси проявів недобросовісної конкуренції в Україні та чинники, що їм сприяють

Перш ніж перейти до розгляду характерних рис проявів недобросовісної конкуренції в Україні, доцільно звернути увагу на динаміку та страктуру припинених порушень у цій сфері.

Таблиця 2.3.1.

Число порушень конкурентного законодавства у вигляді недобросовісної конкуренції в Україні в 1997-2001 рр. (фактично припинено АМКУ)⁸.

На перший погляд спостерігається тенденція до зменшення кількості випадків недобросовісної конкуренції. Але насправді це далеко не так. Справа в тому, що реальна кількість випадків недобросовісної конкуренції значно перевищує офіційні дані статистики.

Це пояснюється наступними чинниками:

1. Далеко не всі випадки недобросовісної конкуренції вчасно виявляються, і навіть у випадку виявлення буває досить складно довести що має місце саме недобросовісна конкуренція.

2. Окремі випадки недобросовісної конкуренції вирішуються суб’єктами господарювання самостійно без участі державних органів і, відповідно, вони не відображаються у статистичних звітах.

Структура порушень у вигляді недобросовісної конкуренції виглядає наступним чином.

Таблиця 2.3.2.

Динаміка припинених органами Комітету порушень у вигляді недобросовісної конкуренції у 1997 – 2000 роках

Як видно з наведених даних основна кількість виявлених випадків недобросовісної конкуренції полягає в неправомірному використанні ділової репутації господарюючого суб’єкта та створенні перешкод господарюючим суб’єктам у процесі конкуренції та досягненні неправомірних переваг у конкуренції.

У 2000 році до органів Антимонопольного комітету надійшло 139 заяв суб’єктів господарювання про захист від недобросовісної конкуренції⁹.

Відносно невелика кількість заяв, які отримав Комітет обумовлена декількома факторами. В першу чергу, недостатнім рівнем правової обізнаності підприємців у питаннях можливості застосування антимонопольного законодавства до недобросовісних дій конкурентів. Крім того, це законодавство захищає тільки тих суб’єктів господарювання, які легально працюють у правовому полі, в той час, як значна частка суб’єктів господарювання функціонує у тіньовій сфері економіки, де існують інші засоби вирішення спірних питань.

Разом з тим, підприємці починають самостійно використовувати антимонопольне законодавство в конфліктних ситуаціях, при проведенні переговорів, безпосередньо звертатися до судових інстанцій. Власне про ці причини вже вказувалось вище.

На підставі отриманих заяв було розглянуто 59 справ про порушення антимонопольного законодавства, в тому числі щодо 9 з них провадження було припинено за не доведенням вчинення порушення.

Результативність дій Комітету при розгляді справ про недобросовісну конкуренцію становить 85 відсотків.

На кінець року на розгляді органів Комітету знаходилася 21 заява та 20 справ про порушення законодавства про недобросовісну конкуренцію.

У 2001 році наведена вище тенденція зберігається. Так в 2001 році було виявлено та припинено 60 випадків недобросовісної конкуренції.

Таблиця 2.3.3.

Структура припинених у 2001 році органами АМКУ випадків недобросовісної конкуренції¹⁰.

При цьому характерним є те, що по першій групі порушень з 30 випадків 28 – це неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів та упаковки. Тобто питання, що зачіпають сферу інтелектуальної власності.

Якщо розглядати ситуацію з недобросовісною конкуренцією в Україні взагалі, не зважаючи на офіційні статистичні дані, які вказують на фактично припинені випадки недобросовісної конкуренції, то стає зрозумілим, що в Україні лідирують порушення, які можна умовно згрупувати в 2 групи:

1. Порушення в галузі реклами.

2. Підробка продукції конкурента або використання його ділової репутації.

Важливим моментом тут є те, що недобросовісна конкуренція не може існувати сама по собі в наведених вище групах, їй обов’язково потрібна певна „підтримка” з боку споживача.

Характеристики

Список файлов ВКР