164168 (595578), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

2. Діаграмний. Подання у вигляді діаграм Ганта (названа за ім’ям німецького інженера Генрі Ганта який, вперше запропонував цей інструмент календарного планування проектів).

Позитивними рисами діаграми Ганта є легкість побудови та читання, наочність подання перебігу виконання робіт за проектом, дає зрозуміти ідею запасу часу і його використання, є прекрасним засобом планування й контролю, передумовою календарного планування потреб у ресурсах.

1.2 Методологія оцінки економічної ефективності інвестиційного проекту

Фінансове інвестування в реальний інвестиційний проект виконується задовго до реального початку його здійснення. Реалізація проекту може тривати роками й десятиріччями, тому в розрахунках повинна враховуватись різноцінність валюти в часі, яка пояснюється такими причинами [41]:

зниження купівельної спроможності й загальне підвищення цін;

отримання процентного прибутку (якщо гривню віднести в банк);

ризик (кредитор може не виконати свої боргові зобов’язання).

Так чи інакше, відбувається зміна цінності національної валюти, тож у проектному аналізі це необхідно враховувати. У проектному аналізі прийнятий метод порівнювання різночасових грошей, так зване дисконтування [37].

Майбутня вартість Мв сьогоднішніх грошей визначається за формулою:

(1.1)

де Св – сьогоднішня вартість суми грошей, що інвестуються;

r – постійна норма дисконту, що дорівнює прийнятій для інвестора

нормі прибутку на капітал;

t – тривалість розрахункового періоду (в роках);

Сьогоднішня цінність Св майбутніх грошей визначається таким чином:

(1.2)

Перерахунок поточних і майбутніх сум в еквівалентній вартості шляхом дисконтування дозволяє визначити цінність проектів на основі поточних і майбутніх витрат і результатів. Підраховані за кожний рік життя проекту, вони дисконтуються, а потім підсумовуються з метою одержання загального показника цінності проекту, на основі якого роблять висновок щодо прийнятності проекту.

Критерії, що використовуються в аналізі інвестиційної діяльності, можна підрозділити на дві групи в залежності від того враховується чи ні часовий параметр:

1) засновані на дисконтованих оцінках;

2) засновані на облікових оцінках.

До першої групи відносяться критерії:

чистий приведений ефект (Net Present Value, NPV);

індекс рентабельності інвестиції (Probabіlіty Іndex, PІ);

внутрішня норма прибутку (Іnternal Rate of Return, ІRR);

модифікована внутрішня норма прибутку (Modіfіed Іnternal Rate of Return, MІRR);

дисконтований строк окупності інвестиції (Dіscounted Payback Perіod, DPP).

До другої групи відносяться критерії:

строк окупності інвестиції (Payback Perіod, PP);

коефіцієнт ефективності інвестиції (Accountіng Rate of Return, ARR).

а) Метод розрахунку чистого приведеного ефекту(ЧДД)

Цей метод заснований на зіставленні величини вихідної інвестиції (ІC) із загальною сумою дисконтованих чистих грошових надходжень, генерованих нею протягом прогнозованого періоду.

Оскільки приплив коштів розподілений у часі, він дисконтується за допомогою коефіцієнта r, встановлюваного інвестором самостійно виходячи зі щорічного відсотка повернення, який він хоче чи може мати на інвестований їм капітал. Припустимо робиться прогноз про те, що інвестиція (ІC) буде генерувати протягом n років річні доходи в розмірі Р₁, Р₂, …, Р_n.

Загальна накопичена величина дисконтованих доходів (Present Value, PV) і чистий приведений ефект (Net Present Value, NPV= ЧДД –чистий дисконтований доход) відповідно розраховуються по формулах [34]:

(1.3)

(1.4)

Якщо NPV>0, то проект варто прийняти; якщо NPV<0, то проект варто відкинути; NPV=0, то проект ні прибутковий, ні збитковий. Дамо економічне трактування критерію NPV з позиції власників компанії, що по суті і визначає логіку критерію NPV:

якщо NPV<0, то у випадку прийняття проекту цінність компанії зменшиться, тобто власники компанії понесуть збиток;

якщо NPV=0, то у випадку прийняття проекту цінність компанії не зміниться, тобто добробут її власників залишиться на колишньому рівні;

якщо NPV<0, то у випадку прийняття проекту цінність компанії, а отже, і добробут її власників збільшиться.

Проект із NPV=0 має додатковий аргумент у свою користь – у випадку реалізації проекту добробут власників компанії не зміниться, але в той же час обсяги виробництва зростуть, тобто компанія збільшиться в масштабах.

При прогнозуванні доходів по роках необхідно по можливості враховувати усі види надходжень як виробничого, так і невиробничого характеру, що можуть бути асоційовані з даним проектом. Якщо проект припускає не разову інвестицію, а послідовне інвестування фінансових ресурсів протягом m років, то формула для розрахунку NPV модифікується в такий спосіб (з врахуванням впливу інфляції як на дисконтовані потоки інвестиції, так і на сгенеровані потоки прибутку інвестиційного проекту):

(1.5)

де j – прогнозований середній рівень інфляції.

При розрахунку NPV, як правило, використовується постійна ставка дисконтування, однак при деяких обставинах, наприклад, очікується зміна рівня дисконтних ставок, можуть використовуватися індивідуалізовані по роках коефіцієнти дисконтування. Якщо в ході імітаційних розрахунків приходиться застосовувати різні коефіцієнти дисконтування, то формула (1.5) не застосовується, і проект прийнятний при постійній дисконтній ставці може стати неприйнятним.

Показник NPV відбиває прогнозну оцінку зміни економічного потенціалу комерційної організації у випадку прийняття розглянутого проекту. Цей показник адитивен у просторово-тимчасовому аспекті, тобто NPV різних проектів можна підсумовувати. Це дуже важлива властивість, що виділяє цей критерій із всіх інших і що дозволяє використовувати його в якості основного при аналізі оптимальності інвестиційного портфеля.

б) Метод розрахунку індексу рентабельності інвестиції(ІД,ІДД)

Цей метод є по суті наслідком попереднього. Індекс рентабельності (PІ) = ІД(індекс доходності) розраховується по формулі [34]:

(1.6)

Якщо PІ>1, то проект варто прийняти; якщо PІ<1, то проект варто відкинути; якщо PІ=1, то проект є ні прибутковим, ні збитковим.

Якщо проект припускає не разову інвестицію, а послідовне інвестування фінансових ресурсів протягом m років, то формула для розрахунку PІ модифікується в такий спосіб (з врахуванням впливу інфляції як на дисконтовані потоки інвестиції, так і на згенеровані потоки прибутку інвестиційного проекту):

(1.7)

На відміну від чистого приведеного ефекту індекс рентабельності є відносним показником: він характеризує рівень доходів на одиницю витрат, тобто ефективність вкладень – чим більше значення цього показника, тим вище віддача кожної гривні, інвестованої в даний проект. Завдяки цьому критерію PІ дуже зручний при виборі одного проекту з ряду альтернативних, що мають приблизно однакові значення NPV (зокрема, якщо два проекти мають однакові значення NPV, але різні обсяги необхідних інвестицій, те вигідніше той з них, що забезпечує велику ефективність вкладень), або при комплектуванні портфеля інвестицій з метою максимізації сумарного значення NPV.

в) Метод розрахунку внутрішньої норми прибутку інвестиції(ВНД)

Під внутрішньою нормою прибутку інвестиції (ІRR= ВНД) розуміють значення коефіцієнта дисконтування r, при якому NPV проекту дорівнює нулю:

ІRR = r, при якому NPV = f( r ) = 0.

Іншими словами, якщо позначити ІC=CF₀, то ІRR знаходиться з рівняння [34]:

(1.8)

Для розрахунку застосовується метод послідовних ітерацій, для цього за допомогою таблиць вибираються два значення коефіцієнта дисконтування r₁2 таким чином, щоб в інтервалі (r₁, r₂) функція NPV=f(r ) змінювала своє значення з “+” на “-” чи з “-” на “+”. Далі застосовують формулу

(1.9)

де r₁ - значення табульованого коефіцієнта дисконтування, при якому f(r₁)>0 (f(r₁)<0));

r₂ - значення табульованого коефіцієнта дисконтування, при якому f(r₂)<0 (f(r₂)>0)).

г) Метод визначення строку окупності інвестицій(СО, ДСО)

Цей метод, що є одним з найпростіших і широко використовуємих у світовій обліково-аналітичній практиці, не припускає тимчасової упорядкованості грошових надходжень [34]. Алгоритм розрахунку строку окупності (СО) залежить від рівномірності розподілу прогнозованих доходів від інвестиції. Якщо доход розподілений по роках рівномірно, то строк окупності розраховується розподілом одноразових витрат на величину річного доходу, обумовленого ними. При одержанні дробового числа воно округляється убік збільшення до найближчого цілого. Якщо прибуток розподілений нерівномірно, то строк окупності розраховується прямим підрахунком числа років, протягом яких інвестиція буде погашена кумулятивним доходом. Загальна формула розрахунку показника СО має вид:

, при якому (1.10)

Нерідко показник СО = РР розраховується більш точно, тобто розглядається і дробова частина року; при цьому робиться припущення, що грошові потоки розподілені рівномірно протягом кожного року.

Тоді формула (1.10) модифікується для розрахунків як :

(1.11)

Деякі фахівці при розрахунку показника СО= РР рекомендують враховувати часовий аспект. У цьому випадку в розрахунок приймаються грошові потоки, дисконтовані по показнику WACC, а відповідна формула для розрахунку дисконтованого строку окупності (DPP) має вид:

, при якому

(1.12)

Очевидно, що у випадку дисконтування строк окупності збільшується, тобто завжди DPP>PP. Іншими словами, проект прийнятний за критерієм СО може виявитися неприйнятним за критерієм DPP= ДСО.

Якщо проект припускає не разову інвестицію, а послідовне інвестування фінансових ресурсів протягом m років, то формула для розрахунку ДСО(DPP) модифікується в наступний спосіб (з врахуванням впливу інфляції як на дисконтовані потоки інвестиції, так і на згенеровані потоки прибутку проекту):

(1.13)

1.3 Управління ризиками інвестиційних проектів

У загальному виді, ризик в інвестиційній діяльності можна визначити як імовірність втрат, що виникають при вкладенні організацією засобів у виробництво нових товарів і послуг, у розробку нової техніки і технологій, що, можливо, не знайдуть очікуваного попиту на ринку, а також при вкладенні засобів у розробку управлінських інновацій, що не принесуть очікуваного ефекту [17].

У цілому, ризик, що виникає в інвестиційній діяльності, містить у собі наступні основні види ризиків:

ризики помилкового вибору інвестиційного проекту. Однієї з причин виникнення даного ризику є необґрунтоване визначення пріоритетів економічної і ринкової стратегій організації, а також відповідних пріоритетів різних видів інновацій, здатних внести вклад у досягнення цілей організації.

ризики незабезпечення інвестиційного проекту достатнім рівнем фінансування містять у собі:

а) ризик неотримання засобів, необхідних для розробки інвестиційного проекту (організація не може залучити інвесторів через неможливість переконати їх у достатній ефективності інвестиційного проекту)

б) ризик при використанні самофінансування проекту (проект може виявитися без достатніх фінансових засобів у силу невиконання організацією фінансового плану по прибутку і позареалізаційних доходах, а також при зменшенні відрахувань засобів у бюджет інвестиційного проекту)

в) ризик при використанні зовнішніх джерел фінансування (бюджет проекту може виявитися дефіцитним через ліквідацію, банкрутства, або накладення арешту на майно кредиторів, закриття кредитної чи лінії призупинення платежів по ній у результаті погіршення платоспроможності кредиторів)

г) ризик при використанні комбінованого методу фінансування проекту, тобто організація використовує одночасно кілька джерел (може не вистачити джерел фінансування на визначених етапах реалізації проекту через складність комбінування цих джерел);

- маркетингові ризики поточного постачання ресурсами, необхідними для реалізації інвестиційного проекту, і збуту результатів інвестиційного проекту. Маркетингові ризики збуту розробленого інвестиційного проекту включають наступні види:

а) ризик недостатньої сегментації ринку, що найчастіше виникає при розробці і впровадженні нових товарів і послуг високого якості і високій вартості, у результаті чого передбачувані споживачі не зможуть їх купити, а це у свою чергу впливає на обсяги реалізації нових виробів

б) ризик помилкового вибору цільового сегмента ринку, що виникає коли попит на нововведення на обраному сегменті виявляється нестабільним чи на даному сегменті ринку потреба в нововведенні недостатньо сформувалася, якщо обраний сегмент ринку, де потреба в нововведенні оцінена чи невірно потреба в нововведенні обмежена й ін.

б) ризик помилкового вибору стратегії продажів нововведення через невдалу організацію мережі збуту і системи просування нововведення до споживача

в) ризик проведення неефективної реклами нових товарів і послуг або товарів з удосконаленими характеристиками;

- ризики невиконання господарських договорів (контрактів) бувають:

а) ризик відмовлення партнера від висновку договору після проведення переговорів (у разі потреби зміни попередніх умов контракту й у випадку несумлінності партнера)

б) ризик висновку організацією договорів на умовах або відрізняючихся від найбільш прийнятних, або звичайних для організацій даної галузі (у разі потреби для виконання проекту унікальної сировини, чи матеріалів комплектуючих виробів, кількість постачальників яких обмежено, і у випадку, коли організація не має достатнього досвіду, постійних і перевірених партнерів і достатньої гнучкості, що дозволяють їй укладати більш складні контракти на вигідних умовах)

в) ризик висновку договорів (контрактів) з недієздатними чи неплатоспроможними партнерами (контрагентами)

г) ризик невиконання партнерами договірних зобов'язань у встановлений термін, у результаті чого виникають втрати організації, зв'язані з порушенням графіків постачань, невиконання партнерами робіт, необхідних для здійснення інвестиційного проекту

- ризик нанесення збитку третьою особою, що містить у собі ризик забруднення навколишнього середовища і ризик заподіяння морального і матеріального збитку громадянам при здійсненні інвестиційного проекту;

- ризики виникнення непередбачених витрат і зниження доходів;

- ризики посилення конкуренції за наступних причин:

1) витік конфіденційної інформації або з вини співробітників організації, або в результаті промислового шпигунства, початого конкурентами

2) недосконалість маркетингової політики, тобто неправильний вибір ринків збуту і неповна інформація про чи конкурентів відсутність достовірної інформації про конкурентів

3) уповільнене впровадження нововведень у порівнянні з конкурентами через відсутність необхідних засобів для проведення НДР, впровадження нових технологій, освоєння виробництва нових високоякісних і конкурентних товарів

4) несумлінність конкурентів (використання методів несумлінної конкуренції)

5) поява на ринку виробників з інших галузей, що пропонують однотипні, взаємозамінні товари, здатні задовольнити попит споживачів

6) виявлення непередбачених функціональне однорідних замінників вироблених товарів у галузі, у якій діє дана організація

7) поява нових місцевих організацій-конкурентів

8) експансія на місцевий ринок виробленого чи продукту його аналогів з боку закордонних експортерів;

9) ризики, зв'язані з недостатнім рівнем кадрового забезпечення;

10) ризики, зв'язані з забезпеченням прав власності на інвестиційний проект, виникають по різних причинах:

- ризик незабезпечення умов патентування технічних, дизайнерських і маркетингових рішень виникає в результаті недостатньо «щільної» патентного захисту винаходів, технологій

- ризик опротестування патентів, що захищають принципові технічні та інші подібні рішення – це імовірність втрат у випадку оголошення недійсними патентних прав, на основі яких організація вже здійснює інвестиційний проект і розраховує дістати монопольний прибуток.

- ризики легальної і нелегальної імітації конкурентами запатентованих організацією інновацій .

Уникнути цілком ризику в інвестиційній діяльності неможливо, тому що інвестиції і ризик – дві взаємозалежних категорії.

Управління ризиками інвестиційних проектів включає процеси планування управління ризиками, їх ідентифікації, аналізу, реакції на ризики, а також моніторингу і контролю під час виконання проекту. Мета управління проектними ризиками – підвищення ймовірності позитивних для цілей проекту подій і зниження ймовірності несприятливих подій.

До управління проектними ризиками належать такі процеси [28]:

1. Планування управління ризиками.

Призначення цього процесу – визначення того, як ставитися до ризиків, як планувати та виконувати операції з управління ризиками в проекті.

Вхідні дані для процесу:

- Чинники середовища, що оточує підприємство.

- Активи і стандарти організаційних процесів.

- Проектне завдання.

- План управління проектом.

Інструменти та методики, які використовують у цьому процесі:

- Засідання з планування, аналіз.

Вихідні дані цього процесу:

- План управління ризиками.

2. Ідентифікація ризиків.

Призначення цього процесу – визначення, які ризики можуть впливати на проект та документування їх характеристик.

Вхідні дані для процесу:

- Чинники середовища, що оточує підприємство.

- Активи і стандарти організаційних процесів.

- Проектне завдання.

- План управління ризиками.

- План управління проектом.

Інструменти та методики, які використовують у цьому процесі:

- Огляди документів.

- Технології збору інформації.

- Аналіз запитальників (контрольних питань).

- Аналіз припущень.

- Технології діаграмування.

Вихідні дані цього процесу:

- Реєстр ризиків.

3. Якісний аналіз ризиків.

Призначення цього процесу – пріоритизація ризиків для наступного подальшого аналізу через оцінку та комбінації ймовірностей виникнення.

Вхідні дані для процесу:

- Активи і стандарти організаційних процесів.

- Проектне завдання.

- План управління ризиками.

- Реєстр ризиків.

Інструменти та методики, які використовують у цьому процесі:

- Оцінка ймовірності і впливу ризиків.

- Матриця ймовірності і впливу.

- Кількісна оцінка ризиків.

- Категоризація ризиків.

- Оцінка терміновості ризиків.

Вихідні дані цього процесу:

- Реєстр ризиків (оновлений).

4. Кількісний аналіз ризиків.

Призначення цього процесу – числовий аналіз впливу визначених ризиків на цілі проекту.

Вхідні дані для процесу:

- Активи і стандарти організаційних процесів.

- Проектне завдання.

- План управління ризиками.

- Реєстр ризиків.

- План управління проектом.

Інструменти та методики, які використовують у цьому процесі:

- Технології збору та представлення інформації.

- Технології кількісного аналізу і моделювання ризиків.

Вихідні дані цього процесу:

- Реєстр ризиків (оновлений).

5. Планування реакції на ризики.

Призначення цього процесу – розробка варіантів і дій, які підвищували б можливості та знижували загрози для цілей проекту.

Вхідні дані для процесу:

- План управління ризиками.

- Реєстр ризиків.

Інструменти та методики, які використовують у цьому процесі:

- Стратегії для негативних ризиків і загроз.

- Стратегії для позитивних ризиків і можливостей.

- Стратегії одночасно для загроз і можливостей.

- Стратегія поправок на ризик.

Вихідні дані цього процесу:

- Реєстр ризиків (оновлений).

- План управління проектом (оновлений).

- Пов'язані з ризиками договори.

6. Моніторинг і контроль ризиків.

Призначення цього процесу – відстеження визначених ризиків, моніторинг залишкових ризиків, ідентифікація нових ризиків, виконання планів реакції на ризики та оцінка їх ефективності впродовж життєвого циклу проекту.

Вхідні дані для процесу:

- План управління ризиками.

- Реєстр ризиків.

- Затверджені запити на зміни.

- Інформація про виконання роботи.

- Звіти про виконання.

Інструменти та методики, які використовують у цьому процесі:

- Переоцінка ризиків.

- Аудит ризиків.

- Варіаційний і трендовий аналіз.

- Вимірювання ефективності виконання.

- Аналіз резервів.

- Збори про стан проекту.

Вихідні дані цього процесу:

- Реєстр ризиків (оновлений)

- Рекомендовані корегувальні та превентивні дії.

- Активи і стандарти організаційних процесів.

- План управління проектом (оновлений).

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ТА СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ ВАТ “ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ХЛІБОЗАВОД №9” У 2005 – 2007 РОКАХ

2.1 Загальна характеристика ВАТ “Дніпропетровський хлібозавод №9”

Орендне підприємство "Дніпропетровський хлібозавод №9" було приватизоване у 1996 році із статутним фондом 1 249 030 грн. шляхом перетворення орендного підприємства у відкрите акціонерне товариство. Засновниками його є відділення Фонду держмайна України по Дніпропетровській області та організація орендарів орендного підприємства ВАТ «Дніпропетровський хлібозавод №9» є самостійною господарчою одиницею у вигляді відкритого акціонерного товариства. Завод розташований у м. Дніпропетровську у Ленінському районі за адресою вул. Чеботарьова, 28. Територія заводу єдина, підрозділів та філій, розташованих поза територією немає . Основні реєстраційні характеристики наведені в табл.2.1 – 2.3.

Таблиця 2.1

Інформація про емітента акцій ВАТ «Дніпропетровський хлібозавод № 9»

Таблиця 2.2

Основні реєстраційні характеристики ВАТ «Дніпропетровський хлібозавод №9»(0000378000)

Таблиця 2.3

Види діяльності ВАТ «Дніпропетровський хлібозавод №9»

Підприємство випускає всього більше 130 найменувань хлібобулочних і кондитерських виробів: в тому числі хліба, батонних і хлібобулочних виробів - більше 30 видів. Відповідно до даних прайсу на продукцію підприємства, покупцям пропонувався асортимент, що нараховував біля 90 видів кондитерських виробів і вафельної продукції. Весь асортимент хлібобулочних виробів можна поділити на декілька підгруп: - хліб пшеничний ( хліб "Миколаївський", хліб "Львівський", хліб "Богатирський", хліб "Степовий"); - хліб житньо-пшеничний ( хліб "Домашній", хліб "Петровський", хліб "Таврійський", хліб "Хуторський" та ін.); - хліб тостерний ( хліб тостерний класичний,хліб тостерний з сиром, хліб тостерний з піцею); - батонні вироби ( батон "Любительський", батон "Дворянський", батон "Оригінальний", батон з висівками); - булочні вироби ( булки "Боярська", "Маковейчик","Ласунка", булочка із згущеним молоком,рулет "Вишневий" та ін.). Така градація хлібобулочних виробів обумовлена поточністю виробництва, технологічною схемою приготування тіста, валкою борошна, що використовується для приготування тіста. Асортимент кондитерських виробів складається з таких груп: - торти і вироби кондитерські( торти, тістечка, вироби здобні та ін.); - пряники і вироби аналогічні ( пряники, кекси та ін.); - печиво солодке і вафлі ( печиво листкове, вафлі та ін.)

У середньому добовий тоннаж заводу складає близько 35 тон хлібобулочних виробів, продукції доставляється у власну мережу реалізації у м.Дніпропетровську власним автотранспортом.

Штат підприємства – 682 співробітників, що працюють у 1 – 3 зміни, середньоявочна чисельність зміни – 294 чоловік (коефіцієнт змінності – 2,13).

Підприємство має 3 цеху ( цех № 1 – 6 ліній, цех № 2 – 3 лінії, цех № 3 – 2 лінії), до складу транспортного цеху входить 1 муковоз, 8 хлібних фургонів розвезення продукції, 1 автомобіль-цистерна, 1 самоскид, 1 трактор, 3 легкових автомобілі. Основні постачання вихідних матеріалів виробництва здійснюються залізничним транспортом по системі під'їзних колій.

Значний вплив на діяльність емітента справляють виробничо-технологічні фактори. В зв'язку з відсутністю вітчизняного машинобудування для хлібопекарної і кондитерської промисловостей, підприємство вимушене працювати на обладнанні застарілої модифікації, яке не дає можливості випускати продукцію бажаної якості, істотну проблему в діяльності емітента мають політичні фактори - удержання вільної ціни на готову продукцію, законодавче обмеження рівня рентабельності на хліб і хлібобулочні вироби, що перешкоджає вести планомірну господарську діяльність і виконувати намічені плани.

Збут хліба, хлібобулочних та кондитерських виробів підприємство проводить через роздрібну торгівельну мережу м.Дніпропетровськ, Дніпропетровської області, а також за її межами, через магазини фірмової торгівлі. Вафельну та кондитерську продукцію добре знають у Полтавській, Херсонській, Миколаївській, Одеській, Кримській областях та інших регіонах України.

Значну частку серед покупців продукції підприємства займають приватні підприємці та супермаркети. Найвагомішими покупцями продукції підприємства є: ЗАТ "Кстрейдинг", ТОВ "Алікон Маркет", ТОВ "Машинобудівник", ТОВ "НВ ТРЕЙД",ТОВ "Омега", ТОВ "Бетта",ПП "Реарді".

В теперішній час більшість діючих підприємств хлібопекарної промисловості використовують проектні потужності не в повному обсязі, переходять на роботу на обладнанні меншої потужності. Все більшого поширення набуває розробка фірмових сортів хліба. З кожним днем збільшується випуск продукції порізаної та запакованої. Виконання функцій нарізки та упаковки продукції потребує придбання додаткового обладнання. Враховуючи відсутність вітчизняного машинобудування для хлібопекарної та кондитерської промисловостей, приходиться придбавати дороге імпортне обладнання. Однією з серйозних проблем діяльності хлібопекарної галузі є стійка негативна тенденція до зменшення фактичного рівня рентабельності хлібопекарського виробництва,яка зумовлює зменшення надходжень до Держбюджету та неспроможність підприємств оновлювати обладнання та підтримувати матеріально-технічну базу в належному стані. Товариство постійно працює над підвищенням конкурентоспроможності продукції, вдосконаленням технологічних процесів, залученням кращих світових досягнень в області виробництва продукції в поєднанні з національними традиціями. інформація про конкуренцію в галузі, про особливості продукції ( послуг) емітента Конкурентами підприємства являються хлібозаводи, хлібокомбінати, мініпекарні,загальна кількість яких не визначена.

Таблиця 2.4

Інформація про обсяги випуску основної продукції ВАТ “Дніпропетровський хлібозавод № 9” у 2007 році

Продукція підприємства користується попитом, є конкурентоспроможною. Основною перевагою перед конкурентами є якість виробленої продукції, її смакові властивості, які досягаються приміненням тільки натуральної,високоякісної сировини без використання покращувачів і консервантів. Основними конкурентами хлібзаводу 9 є: ВАТ "Золотий колос", ВАТ "Хліб", ВАТ "Дніпропетровський хлібокомбінат №2", хлібзавод №10, кондитерська фабрика "Квітень", хлібзавод №11,приватні пекарні міста і області. Товар являється цінним і незамінним харчовим продуктом. Особливістю хлібопекарної і кондитерської продукції являється її короткий термін придатності, який обчислюється годинами.

2.2 Економічна діагностика фінансово-економічного стану ВАТ “Дніпропетровський хлібозавод №9”

Для оцінки внутрішніх та зовнішніх резервів розвитку ВАТ “Дніпропетровський хлібозавод №9” в дипломному проекті проведена економічна діагностика діяльності підприємства за 2005 – 2007 роки.

В Додатках А, Б наведені балансові звіти, звіти про фінансові результати ВАТ “Дніпропетровський хлібозавод №9” за 2005 – 2007 роки.

В Додатку Е наведені результати фінансового аналізу характеристик ВАТ “Дніпропетровський хлібозавод №9” з розраховані за алгоритмами [24].

Рис. 2.1. Динаміка змін основних грошових агрегатів балансу ВАТ „Дніпропетровський хлібозавод №9” за 2005 -2007 роки

Аналіз результатів первинної статистичної обробки балансових звітів та звітів про фінансові результати діяльності ВАТ “Дніпропетровський хлібозавод №9” з за 2003 – 2005 роки, наведених в Додатках А, Б та табл.2.5– 2.6 , показує (рис.2.1, 2.2):

- валюта активів балансу у 2006 році зросла на + 12,1 % відносно рівня 2005 року, а у 2007 році ще зросла на + 1,4 % відносно рівня 2006 року, таким чином валюта балансу за два роки зросла з 14,9 млн.грн. до 16,9 млн.грн..;

- необоротний капітал (основні фонди) підприємства зросли за два роки з 9,47 млн.грн. до 10, 89 млн.грн., займаючи основну долю 80,0%(у 2005), 78,4% (у 2006), 73,2%(у 2007) % в валюті баланса, тобто підприємство – виробниче, а основні фонди – це основний потенціал виробництва.

- динаміка структурної долі грошових коштів характеризується падінням з рівня 3,1% (2005 рік) до рівня 1,8% у 2007 році;

- динаміка структурної долі виробничих запасів характеризується стабільним рівнем 9,6 %(2005), 10,2%(2006), 9,4%(2007);

- динаміка структурної долі дебіторської заборгованості характеризується зростанням з рівня 7,2%(2005) до 9,2%(2006) та зростанням до рівня 12,4% у 2007 році;

Рис. 2.2. Динаміка структури основних грошових агрегатів активів балансу ВАТ „Дніпропетровський хлібозавод №9” за 2005 -2007 роки

Таблиця 2.5

Аналіз динаміки та структури майна ВАТ “Дніпропетровський хлібозавод №9”

Таким чином, для 2005 - 2007 років для активів підприємства при рості валюти балансу на +13,4% характерні процеси нарощення структурної частки мобільних коштів за рахунок росту рівня дебіторської заборгованості з 2,03 млн.грн. до 2,42 млн.грн. (в 1,18 рази) та зростання рівня готівкових коштів з 74,9 тис.грн. до 196,8 тис.грн., тобто у підприємства можна відмітити появу проблеми з розрахунками за реалізовану продукцію, відпущену у комерційний кредит.

Як видно із даних табл.2.6 та графіків рис.2.3, основними джерелами ресурсів підприємства ВАТ “Дніпропетровський хлібозавод №9” є власний капітал та кредиторська заборгованість за надані товари та послуги:

структурна частка власного капіталу становить 82,4% у 2005 році та 79,9% у 2007 році

структурна частка кредиторської заборгованості наростає з рівня 12,5% у 2005 році до рівня 14,0% у 2007 році;

у 2005 - 2007 роках підприємство не використовувало короткострокові банківські кредити, довгострокові не перевищували рівня 4,9% (2006 рік);

рівень поточних пасивів в розрахунках займає частку 17,1 - 19,6%;

Таблиця 2.6

Динаміка джерел (ресурсів) підприємства ВАТ “Дніпропетровський хлібозавод №9”

Рис. 2.3. Динаміка структури основних грошових агрегатів пасивів балансу ВАТ „Дніпропетровський хлібозавод №9” за 2005 -2007 роки

Звертає на себе увагу позитивне значення показника власних оборотних коштів підприємства у 2005 – 2007 роках при нарощуванні обсягів необоротних фондів (основні засоби та незавершене будівництво), що свідчить про планування рівня іммобілізації власного капіталу в необоротні фонди та наявність страхових запасів власного оборотного капіталу на рівні 3,0 – 9,2% валюти балансу.

Аналіз динаміки показників звітів про фінансові результати ВАТ “Дніпропетровський хлібозавод №9”, наведених в Додатку Б показав :

обсяги чистого доходу від реалізації продукції в 2005 – 2007 році поступово нарощуються з рівня 29,13 млн.грн.(2005) до рівня 30,4 млн.грн. у 2006 році та до рівня 34,0 млн.грн. у 2007 році;

ланцюговий темп росту обсягів доходів від реалізації становить +4,35% у 2006 році відносно рівня 2005 року та +11,8 % у 2007 році відносно рівня 2006 року;

- ланцюговий темп росту собівартості випуску та реалізації продукції становить + 1,58 % у 2006 році відносно рівня 2005 року та + 9,7% у 2007 році відносно рівня 2006 року, тобто темп росту обсягів доходів від реалізації при розширенні виробництва є вищим, ніж темп росту собівартості продукції;

- ланцюговий темп росту чистого прибутку після оподаткування становить -96,6 % у 2006 році відносно рівня 2005 року та +987% у 2007 році відносно рівня 2006 року, що свідчить про нестабільний характер розвитку ділової діяльності підприємства;

Аналіз результатів вторинної (коефіцієнтної) статистичної обробки балансових звітів та звітів про фінансові результати діяльності ВАТ “Дніпропетровський хлібозавод №9”за 2005 – 2007 роки, представлений в Додатку Е, показує (рис.2.4):

- значення коефіцієнта загальної ліквідності знаходилось в діапазоні 1,56 (2005 рік), 1,44(2006 рік) та 1,41(2007 рік), тобто задовольняє нормативні вимоги (більше 1,0) для рівня загальної ліквідності підприємства;

- значення коефіцієнта строкової ліквідності знаходилось в діапазоні 0,45 (2005 рік), 0,47(2006 рік) та 0,43(2007 рік), тобто не задовольняє нормативні вимоги (0,7-0,8) для рівня строкової ліквідності підприємства;

- значення коефіцієнта абсолютної (моментальної) ліквідності знаходилось у діапазоні 0,029 (2005 рік) - 0,059(2007 рік), тобто у 2005 –2007 роках не задовільнює нормативні вимоги (0,2-0,35) для рівня абсолютної ліквідності підприємства і ідентифікує у підприємства наявність проблем з готівковими розрахунками;

- значення коефіцієнта співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованостей зменшилось з рівня 1,5 (2005 рік) до рівней 0,56(2006 рік) та 0,52 (2007 рік), тобто у 2004 –2005 роках не задовільнює нормативні вимоги (більше 1,0) для рівня співідношення дебіторської та кредиторської заборгованостей, тобто у підприємства існують проблеми з джерелом своєчасних розрахунків з кредиторами, особливо при відсутності необхідного рівня готівкових коштів для розрахунків;

Рис.2.4 Динаміка показників ліквідності підприємства ВАТ “Дніпропетровський хлібозавод №9”

Аналіз рентабельності активів та власного капіталу ВАТ “Дніпропетровський хлібозавод №9” показує (Додаток Е), що його діяльність може бути охарактеризована наступними показниками(рис.2.5):

1. Ресурсовіддача активів в чисту виручку на підприємстві знаходиться на стабільному високому рівні 1,96 (2005), 1,82(2006), 2,02(2007) році, тобто підприємство працює ефективно;

2. Фондовіддача основних засобів в чисту виручку на підприємстві знаходиться на стабільному високому рівні 3,13 (2005), 2,93(2006), 3,30(2007) році, тобто додатково введені основні фонди працюють ефективно;

3. Рентабельність активів по валовому реалізаційному прибутку знизилась з рівня 41,17% у 2005 році до рівня 42,13% у 2006 році та значно зросла до рівня 49,56% у 2007 році;

2. Рентабельність власного капіталу по чистому прибутку після оподаткування знизилась з рівня 2,89% у 2005 році до рівня 0,09% у 2006 році та піднялась до рівня 0,97% у 2007 році. Для акціонерів ВАТ “Дніпропетровський хлібозавод №9” такий рівень дивідендної доходності є замалим при альтернативній ринковій нормі доходності капіталу в Україні 13 –16% річних, що практично робить підприємство інвестиційно непривабливим і не дає можливості нарощувати рівень власного капіталу за рахунок додаткової емісії. Одночасно, для форми відкритого акціонерного товариства існує ризик масового продажу низькорентабельних акцій на біржі та перепорядкування підприємства новим власникам.

Таким чином, підвищення рентабельності власного капіталу є основною задачею розвитку підприємства, а проблеми ідентифікації структури та пошуку шляхів зниження виробничої та повної собівартості виробництва є нагальними і актуальними для успішної конкурентоспроможної роботи підприємства.

Рис.2.5 Динаміка рентабельності активів та власного капіталу підприємства ВАТ “Дніпропетровський хлібозавод №9”

На рис.2.6 наведені характеристики ділової активності (швидкості обороту окремих характерних грошових агрегатів активів та пасивів балансу).

Рис.2.6 Характеристики динаміки показників ділової активності ВАТ “Дніпропетровський хлібозавод №9”

Як показано на графіках рис.2.6 за період з 2005 по 2007 рік період обороту характерних грошових агрегатів знаходиться в стабільному діапазоні, що свідчить про відлажений процес постачання сировини та реалізації продукції заводу.

Як показують результати розрахунків коефіцієнтів покриття запасів (Додаток Е, рис.2.7), у 2005 - 2007 роках загальних джерел покриття запасів було недостатньо, тобто підприємство має постійні проблеми з пошуком джерел покриття виробничих запасів за рахунок власного оборотного капіталу.

Рис.2.7. Характеристики динаміки покриття запасів в ВАТ “Дніпропетровський хлібозавод №9”

Існує багато підходів до прогнозування фінансової неплатоспроможності суб'єктів господарювання. Будь-яка методика оцінювання кредитоспроможності є, по суті, методикою прогнозування банкрутства. У закордонній практиці поширення придбала модель Альтмана [27, с.149].

Модель Альтмана розроблена в 1968 році і відома також за назвою «розрахунок Z-показника» — інтегрального показника рівня погрози:

(2.1)

де Х₁ = (Поточні активи - Поточні пасиви) / Обсяг активу;

Х₂ = Нерозподілений прибуток / Обсяг активу;

Х₃ = Прибуток до виплати відсотків / Обсяг активу;

Х₄ = Ринкова вартість власного капіталу / Позикові засоби;

Х₅ = Виторг від реалізації / Обсяг активу;

При Z < 1,8 - імовірність банкрутства дуже висока;

1,8 < Z < 2,7 - імовірність банкрутства середня;

2,7 < Z < 2,99 - імовірність банкрутства невелика;

Z > 2,99 - імовірність банкрутства незначна.

Розрахунок інтегрального показника Альтмана за даними балансу ВАТ “Дніпропетровський хлібозавод №9” за 2007 рік , дає наступні значення :

Таким чином, імовірність банкрутства підприємства ВАТ “Дніпропетровський хлібозавод №9” по Альтману є незначною, при цьому основний внесок в фінансову стійкість підприємства вносить коефіцієнт автономності (фінансової незалежності) підприємства та коефіцієнт ресурсовіддачі активів, вплив прибутку підприємства є незначним і потребує уваги.

Як показали результати економічної діагностики підприємства ВАТ “Дніпропетровський хлібозавод №9” у 2005 - 2007 роках та аналізу структури його потенціалу, основною проблемою розвитку підприємства є підвищення рентабельності власного капіталу до норми альтернативної доходності інвестиційного капіталу на ринках України (13 –16% річних), оскільки існує загроза масового продажу низькорентабельних (доходність 1,0%) акцій відкритого акціонерного товариства на біржі та зміні власників підприємства.

Основним шляхом вирішення проблеми з врахуванням обмежень на ціну продажу хліба є зниження собівартості виробництва.

2.3 Аналіз структури собівартості продукції

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

прямі матеріальні витрати;

прямі витрати на оплату праці;

інші прямі витрати;

змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Класифікація витрат операційної діяльності за економічними елементами відбувається в такій послідовності (Додаток Б):

матеріальні витрати;

витрати на оплату праці;

відрахування на соціальні заходи;

амортизація;

інші операційні витрати.

Відповідно до п.17 П(С)БО 16 частина витрат, пов'язаних з операційною діяльністю, не включаються до виробничої собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), але входить в повну собівартість виробництва для підприємства. Вони в свою чергу поділяються на(Додаток Б):

- адміністративні витрати;

- витрати на збут;

- інші операційні витрати.

На основі проведених розрахунків з використанням таблиць Додатку Б, на рис.2.8 – 2.13 побудовані графіки структурного аналізу вагових часток складових виробничої собівартості продукції та повної собівартості продукції з врахуванням загальних витрат підприємства на функціонування та реалізацію продукції.

Рис.2.8. Структура складових часток виробничої собівартості в ВАТ „Дніпропетровський хлібзавод № 9” у 2005 році

Рис.2.9. Структура складових часток виробничої собівартості в ВАТ „Дніпропетровський хлібзавод № 9” у 2006 році

Рис.2.10. Структура складових часток виробничої собівартості в ВАТ „Дніпропетровський хлібзавод № 9” у 2007 році

Як показує аналіз змін вагових часток в структурі виробничої собівартості на рис.2.8 - 2.10 за 2005 – 2007 роки:

частка матеріальних витрат в виробничій собівартості знизилась з рівня

70,23% (2005) до рівня 64,76% у 2007 році;

частка витрат на оплату праці персонала в виробничій собівартості підвищилась з рівня 16,23%+6,17% = 22,4% у 2005 році до рівня 20,53%+6,65% = 27,18% у 2007 році;

Рис.2.11. Структура складових часток повної собівартості продукції підприємства в ВАТ „Дніпропетровський хлібзавод № 9” у 2005 році

Рис.2.12. Структура складових часток повної собівартості продукції підприємства в ВАТ „Дніпропетровський хлібзавод № 9” у 2006 році

Рис.2.13. Структура складових часток повної собівартості продукції підприємства в ВАТ „Дніпропетровський хлібзавод № 9” у 2007 році

Як показує аналіз результатів структур повної собівартості продукції в ВАТ „Дніпропетровський хлібзавод №9”, наведених на рис. 2.11 - 2.13:

- рівень адміністративних витрат зріс з 4,75% (2005 рік) до рівня 4,91% у 2007 році;

- рівень витрат на збут зменшився з 12,35% (2005 рік) до рівня 11,0% у 2007 році;

- рівень позавиробничих операційних витрат зменшився з 3,67% (2005 рік) до рівня 1,09% у 2007 році;

Таким чином, при формуванні як виробничої так і повної собівартості продукції в ВАТ „Дніпропетровський хлібозавод №9” все більшу вагову частку займає складова – оплата праці персоналу + виплата в фонди соціального страхування за рахунок скорочення часток всіх остальних складових собівартості.

2.4 Аналіз динаміки зміни собівартості порівняльної продукції

Аналіз динаміки зміни собівартості порівняльної продукції проведемо на прикладі розрахунку вартості випічки білого хліба “соціального сорту” в хлібопекарні «ВОСХОД-1300Р» продуктивністю 1300 кг/день на базі ротаційної печі «Мусон-ротор» 7.1. При розрахунках ціни продажу даного сорту хліба в рознічному продажі врахуємо встановлену директивно станом на травень 2004 року ціну його реалізації населенню – не вище 1,60 грн./кг, тобто вартість буханця хліба(0,75 кг) не повинна бути вищою за 1,20 грн./шт (з врахуванням ПДВ – 20%).

Розрахунки проведемо для цін на сировину, енергію, заробітну плату та вартість інших послуг станом на травень 2004 року та станом на травень 2006 року. Враховуємо, що директивне обмеження цін на реалізацію “соціальних сортів” хліба з 2004 року діяло ї у 2006 році.

В табл.2.7 наведені основні зміни цін у поточному 2006 році відносно базового 2004 року в рівні змінних витрат

В табл.2.8 - 2.9 наведені рецептурні матеріальні витрати при виготовлені “Соціального хліба –Таврійський формовий” у травні 2004 року та у травні 2006 року.

В табл.2.10- 2.11 наведені основні дані по характеристикам хлібопечі ВОСХОД 1300Р для розрахунків калькуляції хлібної продукції(травень 2004 року).

Характеристики

Список файлов ВКР