161630 (595235), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Структура бюджетної системи характеризується питомою вагою окремих видів бюджетів у зведеному бюджеті. В Україні склалася структура бюджетної системи, в якій переважає централізація бюджетних коштів.
Сконцентровані у бюджеті кошти призначаються для здійснення державної соціально-економічної політики, забезпечення оборони та безпеки держави. За допомогою бюджету виконуються державні та місцеві програми з розвитку і успішного функціонування галузей економіки, з проведення конверсії військово-промислового комплексу, охорони здоров’я, зміцнення науково-технічного потенціалу й культури, покращення матеріального становища населення та окремих його груп, підтримки соціально-економічного розвитку регіонів.
Акумуляція у бюджетній системі значних грошових фондів створює можливість для забезпечення рівномірного розвитку економіки і соціальної сфери на усій території країни. Бюджет є могутнім інструментом державного управління. Значення державного бюджету обумовлено не лише обсягом коштів, які зосереджено у ньому. В безпосередньому взаємозв’язку з бюджетом і під його впливом функціонують усі інші ланки фінансової системи. Наявність бюджету створює можливість для маневрування при розподілі коштів на потреби суспільства з урахуванням їхньої пріоритетності протягом певного проміжку часу.
Науковці визнають бюджет найдієвішим інструментом впливу на економічний розвиток країни. У наукових дискусіях XX ст. саме бюджету віддавалася перевага у досягненні повної зайнятості, цінової стабільності, економічного зростання та інших макроекономічних цілей. При оцінці ролі бюджету у забезпеченні економічного зростання слід завжди пам’ятати, що ринкова економіка розвивається циклічно і до того ж, як свідчить досвід країн Центральної та Східної Європи, в сучасній економіці економічне зростання має нестабільний і нетривалий характер.
Аналіз показує, що при всій важливості наведення порядку у формуванні і використанні бюджету, головним джерелом його зростання є розвиток економіки, органічне поєднання результатів кількісного її зростання з поліпшенням якісних показників господарювання. Цього можна досягти на основі переходу економіки країни на інноваційний тип розвитку, тобто шляхом широкого впровадження досягнень науково-технічного прогресу, нової техніки і технологій у виробництво та удосконалення організації праці, поліпшення управління економікою, підвищення її конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринках [22, 238].
Економічне зростання за усією гостротою поставило проблему накопичення, тобто проблему інвестицій в економіку. Світовий досвід свідчить, що високі темпи економічного зростання на основі науково-технічного прогресу вимагають великих коштів, значного фонду накопичення.
Досвід країн з ринковою економікою свідчить, що бюджет як основний інструмент державного регулювання економічних процесів має великі можливості. Використовуючи фінансове програмування, розвинені держави через бюджет впливають на структурну перебудову економіки, науково-технічну політику, норму нагромадження, самозабезпечення енергетичними ресурсами, ефективність зовнішньоекономічних зв'язків, обсяг валового національного продукту.
Бюджет є основним засобом впливу на розвиток економіки. Розміри бюджету (а особливо його дефіциту), характер податкової політики і структура видатків допомагають визначити темпи економічного розвитку. Концептуальні підходи до регулювання економічних процесів у країнах з ринковою економікою побудовані відповідно до теорії циклічності економічного розвитку [17, 56].
Регулярність повторення економічних циклів, їх дестабілізуючий вплив на економіку загалом і визначають необхідність державного антициклічного регулювання. Використання бюджету як інструменту державного регулювання економіки базується на принципі акселерації. Західні економісти давно звернули увагу на це явище і почали використовувати його на практиці. Воно полягає в тому, що відносно невеликі інвестиції сприяють значному приросту національного доходу.
Економіка кожної країни у своєму розвитку робить вибір між орієнтацією на зовнішній чи внутрішній попит. Зважати необхідно на спроможність економіки зберігати протягом тривалого періоду високі темпи зростання і забезпечувати бюджет країни необхідними ресурсами.
Українська економіка після отримання незалежності також стояла перед вибором, певною мірою обмеженим через низьку платоспроможність внутрішнього попиту. Поряд із цим економіка країни не змогла отримати навіть на сьогодні достатніх фінансових надходжень через інше джерело - прямі іноземні інвестиції. Враховуючи це, ставку було зроблено на експортну модель економічного розвитку.
За твердженнями зарубіжних науковців відкриття економіки приводить до впливу на економіку країни двох ефектів: ефекту впливу та ефекту акумуляції капіталу (дія відбувається як у коротко-, так і довготерміновому періоді). Перший проявляється у кількісному збільшенні обсягів експортованої з країни продукції, що призводить до збільшення реального доходу та споживання без збільшення обсягів виробництва. Ефект акумуляції капіталу має місце за умови, якщо частину доходів, що були отримані від збільшення обсягів експорту, буде інвестовано у розширення виробництва на інноваційній основі. Саме це забезпечить у майбутньому високі темпи економічного зростання [23, 102].
За останні роки бюджетна політика економічного зростання в Україні під впливом політичних та організаційних чинників зазнала значних змін. При чому вона не відзначалася стабільністю та послідовністю. Зміни у складі урядових команд призводили не тільки до запровадження різних важелів її реалізації. Суттєві корективи вносилися також у визначення цілей та пріоритетів бюджетної політики економічного зростання. Такі зміни зумовлені не тільки суто політичними факторами, а й факторами державного управління.
В сучасній ситуацій в умовах світової фінансово-економічної кризи прослідковується тенденція щодо зниження результативності бюджетної політики, передусім у сфері розвитку економіки. Мало місце різке погіршення показників економічної динаміки. Намагання розв’язати гострі соціальні проблеми шляхом істотного штучного збільшення обсягів перерозподілу через державний бюджет без забезпечення реального підґрунтя для дослідження цієї мети не дало очікуваного результату. Натомість у здійсненні бюджетної політики стали активніше використовуватися адміністративні важелі; значно загострилися проблеми фінансового розвитку місцевого самоврядування; знизилася ефективність бюджетного регулювання. Наслідком стало погіршення економічного розвитку країни.
Економічне зростання об’єктивно потребує зміцнення бюджету як основного важеля ефективного розвитку господарства країни, що прагне до соціально орієнтованої економіки. Тобто, держава має здійснити ефективний розподіл доходів і видатків між своїми рівнями – центральним і місцевим.
Оскільки в перехідний період функції держави набувають більшого змісту, то похідним є обов’язкове забезпечення фінансовими ресурсами тих потреб, які не можуть задовольнятися завдяки ринковому механізмові, а також зумовлені кожною людиною. Отже, головною ланкою фінансової системи є зведений бюджет, який включає бюджети усіх рівнів і окремі види централізованих фондів фінансових ресурсів. Пошук оптимального співвідношення бюджетів різних рівнів має ґрунтуватися на визначенні оптимального співвідношення процесів централізації та децентралізації державного управління, на відповідному розподілі повноважень і функцій органів державного управління і місцевого самоврядування. Саме розмежування їхніх функцій повинно стати основою для визначення видатків, а також доходів різних рівнів влади.
В сучасних умовах орієнтації економіки України до ринкових відносин державний бюджет зберігає свою важливу роль, однак при цьому змінюються методи його впливу на суспільне виробництво і сферу соціальних відносин. Тому він широко використовується для міжгалузевого і територіального перерозподілу фінансових ресурсів з урахуванням рівня розвитку економіки і культури на всій території України. В умовах переходу до ринкових відносин кошти державного бюджетів повинні перш за все скеровуватися на фінансування структурної перебудови економіки, комплексних цільових програм, нарощування науково-технічних програм, прискорення соціального розвитку і соціального захисту населення.
1.2 Необхідність та особливості становлення бюджетної системи та механізму бюджетного регулювання в Україні
Досліджуючи бюджет та бюджетну систему за організаційною побудовою під бюджетним механізмом можна розуміти сукупність організаційних та методологічних положень і засобів, що забезпечують функціонування бюджетної системи держави. Розглядаючи державний бюджет як правовий документ, під бюджетним механізмом вважаємо сукупність законодавчих і нормативних положень, що регулюють бюджетні відносини у суспільстві.
Виходячи із сутності державного бюджету як об’єктивної економічної категорії, під бюджетним механізмом вважаємо сукупність видів бюджетних відносин, гармонізацію їх послідовності і взаємозв’язку у процесі формування та використання централізованого фонду грошових коштів держави. Таким чином, бюджетний механізм як об’єктивне економічне явище – це теоретична модель державного бюджету [24, 33].
За економічною сутністю бюджетний механізм відображає комплексну взаємодію організаційних і методологічних заходів у формі бюджетних методів, бюджетних інструментів і бюджетних важелів, що діють на правовій основі і забезпечують функціонування бюджетної системи в економіці держави, їх практичне застосування для виконання цілей і завдань, окреслених бюджетною політикою. Бюджетний механізм – це складна економічна форма цілеспрямованої взаємодії його елементів для забезпечення мобілізації фінансових ресурсів держави та їх використання відповідно до бюджетної політики держави.
Функціонування бюджетного механізму визначається кількісними і якісними характеристиками. Кількісна характеристика бюджетного механізму визначається обсягом фінансових ресурсів, що мобілізуються і використовуються бюджетною системою для виконання цілей та завдань, окреслених бюджетною політикою. А якісна характеристика показує технологію формування і використання фінансових ресурсів із застосуванням бюджетних інструментів (ставки, норми, строків, санкції, стимулів тощо) з метою забезпечення виконання кількісних характеристик. Організаційна будова бюджетного механізму має трирівневу структуру. На першому (визначальному) рівні діють методи бюджетного механізму. Функціонування бюджетної системи на другому рівні забезпечують бюджетні інструменти, а на третьому рівні діють важелі бюджетного механізму [34, 131].
Методи бюджетного механізму виступають як засоби впливу на процес формування оптимального обсягу ресурсів бюджету та їх найбільш економного розміщення і використання. Вони включають такі елементи, як бюджетне прогнозування і планування, оподаткування, фінансування, бюджетне регулювання і бюджетний контроль.
Інструменти бюджетного механізму – це засоби, що застосовуються для виконання завдань, передбачених бюджетною політикою. Вони вказують на економічний зміст окремої сукупності бюджетних відносин таких, як бюджети різних рівнів, перспективне, поточне і оперативне бюджетне планування, різні види податків і зборів, бюджетні норми і нормативи, бюджетні стимули і міжбюджетні трансферти, форми і методи бюджетного контролю тощо. Інструменти бюджетного механізму тісно пов’язані між собою. Кожен інструмент породжує певне економічне навантаження та має об’єктивні межі застосування. Тому розширення дії одних інструментів за рахунок обмеження дії інших може негативно вплинути на функціонування бюджетного механізму в цілому.
Важелі бюджетного механізму діють у межах бюджетного інструменту. З їх допомогою здійснюється стимулювання або обмеження впливу на процес формування і використання фінансових ресурсів. До них належать методи і методологія бюджетного планування і прогнозування, визначення податкової бази, об’єктів оподаткування та податкових ставок, ставки заробітної плати, стипендій та норми витрат, штрафи та пільги, ревізія, аудит, моніторинг тощо. Важелі бюджетного механізму випливають із бюджетного інструменту і конкретизують його функціонування у бюджетному механізмі.
Діапазон дії методів, інструментів і важелів бюджетного механізму обмежений бюджетним законодавством. Важелі бюджетного механізму діють у межах бюджетного інструменту. З їх допомогою здійснюється стимулювання або обмеження впливу на процес формування і використання фінансових ресурсів. До них належать методи і методологія бюджетного планування і прогнозування, визначення податкової бази, об’єктів оподаткування та податкових ставок, ставки заробітної плати, стипендій та норм витрат, штрафи та пільги, ревізія, аудит та моніторинг тощо. Важелі бюджетного механізму випливають із бюджетного інструменту і конкретизують його функціонування у бюджетному механізмі.
Цілеспрямований вплив бюджетного механізму на процес формування ресурсів бюджетів різних рівнів та їх найраціональніше розміщення й використання забезпечується вертикальною й горизонтальною координацією його елементів. Вертикальна координація здійснюється за допомогою елементів вищого рівня (методів бюджетного механізму), рознесених по елементах нижчого рівня (інструментах бюджетного механізму), які безпосередньо конкретизують їх дієвість за певними елементами механізму (важелі бюджетного механізму). Горизонтальна координація, що забезпечується саморегулюючою налаштованістю кожного елемента на виконання лише властивого йому навантаження, узгоджує дії безпосередньо непов’язаних між собою елементів бюджетного механізму за вертикальним рівнем та елементів, що належать до різних вертикальних рівнів.
Бюджетний механізм включає комплексну взаємодію бюджетних методів, бюджетних інструментів і бюджетних важелів, за допомогою яких визначаються оптимальні параметри формування фінансових ресурсів бюджетів різних рівнів та максимальна ефективність їх розміщення й використання для забезпечення соціально-економічного розвитку суспільства. Функціонування лише одного бюджетного механізму не може забезпечити оптимального обсягу формування ресурсів бюджетів різних рівнів та їх раціонального використання, ефективність функціонування бюджетного механізму може бути досягнута за узгодженої взаємодії усіх складових господарського механізму. Тому надзвичайно важливим є забезпечення узгодження заходів щодо удосконалення усіх складових господарського механізму, спрямованих на підвищення ефективності суспільного виробництва.
Бюджетний механізм є одним з основних інструментів державного регулювання економічних процесів, в тому числі й економічного зростання. Для розробки ефективного бюджетного механізму у даний час та в майбутньому необхідно враховувати досвід бюджетних процесів, які відбувалися у минулі періоди. Розглянемо ці періоди детальніше скориставшись аналізом, котрий передбачає вивчення предмета за допомогою уявного розчленування його на складові елементи, де кожний елемент, у даному разі історичний період, досліджується окремо у межах єдиного цілого [29, 64].
Еволюції фінансової системи в період утворення Київської Русі притаманно те, що до наших днів дійшло небагато письмових свідчень фінансової політики держави за часів Київської Русі – “Повість временних літ” (початок XII ст.), Київський літопис (XII ст.), Галицько-волинський літопис (XIII ст.), три редакції “Руської правди”. Підвалини місцевого самоврядування і оподаткування майбутньої Київської Русі закладалися ще у 862-879 роках князем Рюриком. Саме тоді нарівні з верховною князівською владою утверджується помісна влада. Основним загальнодержавним податком у Київській Русі була данина з підкорених земель, розмір якої варіювався і залежав переважно від політичних інтересів і сили князя, який володарював. Розмір данини визначався для кожного племені окремо.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
