160769 (595120), страница 7

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 7)

Таблиця 2.4. Наявність, рух і структура основних виробничих фондів

Група основних фондів	Наявність на початок періоду		Надійшло на рік		Вибуло за рік		Наявність на кінець року
	Тис. грн	Пит. вага, %	Тис. грн	Пит. вага, %	Тис. грн	Пит. вага, %	Тис. грн	Пит. вага, %
1 група	102 157,07	76,21	6 580,29	13,20	3 543,00	33,89	105 194,36	60,65
2 група	7 050,86	5,26	5 483,58	11,00	2 543,00	24,33	9 991,44	5,76
3 група	24 128,42	18,00	32 054,00	64,30	3 965,00	37,93	52 217,42	30,11
4 група	710,45	0,53	5 732,83	11,50	403,00	3,85	6 040,28	3,48
Усього	134 046,80	100	49 850,70	100	10 454,00	100	173 443,50	100

З таблиці видно, що на кінець року змінилася структура основних фондів, а саме збільшилася питома вага третьої групи основних фондів за рахунок надходження їх за рік на суму 32 054,00 тис. грн. Тому спостерігається зменшення частки першої групи у загальному обсязі основних фондів, а частка другої групи лишилася на тому ж рівні.

Дані про рух і технічний стан основних засобів представлені у табл. 2.5

З таблиці видно, що коефіцієнт оновлення основних фондів в 2006 році зменшився, це свідчить про те, що в 2006 році поступило менше нових основних фондів, ніж в 2005 році. Коефіцієнт вибуття зменшився на 0,01, що свідчить про зменшення вибуття основних засобів. Термін оновлення основних фондів зменшився, що свідчить про позитивні зрушення в оновленні ОФ. Коефіцієнт приросту склав 0,01. Фондовіддача в 2006 році склала 8,36 грн., тобто на 1 грн основних фондів доводиться 8,36 грн. продукції, що випускається. Але порівняно з 2005 роком фондовіддача зменшилася на 4,71 грн. У слідстві цього збільшилася фондомісткість на 0,04 грн. З огляду на те, що на протягом 2006 року були введені основні фонди, коефіцієнт зносу в цілому по підприємству зменшився на 8,7%.

Таблиця 2.5. Дані про рух і технічний стан основних засобів

Показник	Значення показника		Відхилення
	2005 рік	2006 рік	Абсолютне	Відносне
Коефіцієнт оновлення	0,29	0,29	0,00	-0,10
Строк оновлення, р.	2,72	2,69	-0,03	-1,00
Коефіцієнт вибуття	0,09	0,08	-0,01	-11,79
Коефіцієнт приросту	0,28	0,29	0,01	5,05
Коефіцієнт зносу	0,46	0,42	-0,04	-8,70
Фондовіддача	13,09	8,38	-4,71	-35,99
Фондоємність	0,08	0,12	0,04	56,23

Дані про використовування виробничої потужності представлені в табл. 2.6

З таблиці видно, що у 2007 році найбільше використовувались потужності по виготовленню цементовозу мод. 19–758, напіввагону мод. 12–783, пасажирського вагону та контейнерів. Це обумовлено зростанням попиту на ці види продукції. По деяких видах продукції потужності не використовувались взагалі, що обумовлено відсутністю замовлень на ці види.

Наявність оборотних коштів і їх динаміка представлені в табл. 2.7

Сума оборотних коштів на 1.01.2006 р. збільшилася на 104 037,00 тис. грн в порівнянні з сумою оборотних коштів на 1.01.2005 р. (на 21,11%). Це відбулося за рахунок збільшення дебіторської заборгованості, готової продукції, товарно-матеріальних цінностей. На 1.01.2006 в порівнянні з аналогічним періодом 2005 року зменшилась сума готової продукції та грошових коштів на рахунках.

2.2 Механізм здійснення лізингових операцій на підприємстві

Однією із складових процесу управління на початковому етапі створення фінансово-кредитного механізму лізингового бізнесу виступає планування як процес прийняття рішень щодо завдань лізингового бізнесу та способів їх реалізації.

Особливе місце в системі оперативного планування слід відвести фінансовій стратегії лізингового бізнесу, основна мета якої полягає у ресурсному забезпеченні нарощування економічного потенціалу суб’єктів господарювання. В процесі розробки фінансової стратегії на основі системи фінансових коефіцієнтів аналізується фінансовий стан лізингоотримувача, виявляються сильні та слабкі сторони його фінансово-господарської діяльності, визначаються джерела фінансування, розробляється перспективний прогноз та фінансовий план. Визначну роль у цьому слід відвести фінансовому забезпеченню лізингового бізнесу. Джерелами фінансування лізингового бізнесу поряд із прямим фінансуванням власними коштами лізингоотримувача (частини прибутку, що залишається після оподаткування, коштів амортизаційного та інноваційного фондів підприємства, фонду економічного розвитку підприємства, коштів, отриманих підприємством у вигляді дивідендів, процентів в результаті активної діяльності на фондовому ринку, індивідуальних заощаджень інвестора), виступають залучений та запозичений капітал, бюджетні інвестиційних джерела. До джерел запозиченого капіталу відносяться позички банківських установ, строкові депозити інституційних інвесторів, таких як пенсійні фонди, страхові компанії. Залученими коштами виступають кошти, отримані від реалізації власних облігацій, акцій, форвардів. Прикладом бюджетних інвестицій, напрямлених до сфери лізингового бізнесу, виступають кошти Державного лізингового фонду, фінансові ресурси якого формуються за рахунок бюджетних відрахувань з метою фінансування вітчизняного виробника.

Для того, щоб отримати реальний ефект від лізингового бізнесу слід пройти складний шлях від концептуальної ідеї щодо здійснення лізингу до практичного втілення або реалізації лізингового проекту (рис. 1.6.).

Рис. 2.1. Організація лізингового процесу

Як видно з рис. 2.1 лізингоотримувач вступає у лізингові відносини, і тим самим, першим звертається до лізингодавця з проханням придбати потрібне йому обладнання у постачальника, аби потім надати його в лізинг. Лізингодавець на основі укладеної кредитної угоди з банком придбаває об`єкт у виробника / продавця майна та передає його у тимчасове користування лізингоотримувачу за певну плату. Лізингоотримувач укладає на предмет лізингової угоди страховий контракт. В якості лізингодавця може виступати інвестиційна компанія або фонд. Консалтингова фірма здійснює аудиторське супроводження проекту.

Такий процес можна здійснити послідовно долаючи 6 взаємопов’язаних етапів:

• Мотивація бізнес-ідеї лізингу;

• Підготовка лізингового проекту;

• Аналіз лізингового проекту;

• Юридичне оформлення лізингової угоди;

• Використання об`єкту лізингу;

• Оформлення відносин після закінчення строку дії договору.

Окресливши основні організаційні етапи здійснення лізингового бізнесу, маємо нагоду пересвідчитися у важливості кожного з них. Дійсно, будь-яку лізингову угоду можна вважати успішною, тобто тією, яка принесла б певні вигоди її учасникам, лише у разі здійснення усіх її етапів. Розпочати слід з ідеї лізингу, тобто мотивів, що спонукають лізингоотримувача, лізингодавця та інвестора стати суб’єктами лізингових відносин. Цей вирішальний етап пов’язаний понад усе із з’ясуванням обсягів лізингових операцій та фінансовим забезпеченням лізингового бізнесу.

В рамках операції лізингова компанія (лізінгодавець) за договором купівлі продажу набуває устаткування у компанії-постачальника, яке вказує кінцевий покупець (лізінгоотримувач). Устаткування стає власністю лізингової компанії і потім передається ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод» в лізинг.

Лізінгооримувач ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод» протягом дії договору лізингу періодично (наприклад, один раз в квартал) виплачує лізінгодавцю відповідні суми – лізингові платежі.

Як правило, устаткування отримується не на власні засоби лізингової компанії, а на привернуті, наприклад, банківський кредит (тому з’являється ще один учасник операції – банк). Цей кредит лізингодавець виплачує з частини коштів, що поступають йому від ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод».

Ризики можливої неплатоспроможності ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод», страхуються наступним учасником лізингової операції – страховою компанією.

В результаті такої схеми ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод» фактично купує устаткування під банківський кредит. При цьому право власності на це устаткування переходить до покупця після виплати всієї суми лізингових платежів.

Склад, розмір і терміни виплати лізингових платежів визначаються безпосередньо в договорі лізингу і можуть змінюватися у кожному конкретному випадку і залежать від умов роботи лізингової компанії. Зазвичай лізинговий платіж включає наступні компоненти:

1. Авансовий внесок (20–30% від суми контракту)*.

2. Виплати основного боргу.

3. Виплати відсотків по кредиту (18–20% річних на 1,5 – 2 роки).

4. Оплата страховки*.

5. Комісійні лізингової компанії (2 – 4% від суми контракту).

6. Податок на майно.

7. Податок з обороту (1% від суми платежу).

8. ПДВ на лізинговий платіж.

* – авансовий платіж і оплата страховки здійснюється в першому лізинговому платежі.

Які ж вигоди приносить застосування лізингу учасникам лізингової операції?

Для кількісної оцінки доцільності придбання устаткування в лізинг розглянемо організацію виробництва цистерн для вагонів із застосуванням механізму лізингу.

Для розрахунків приймемо ті ж початкові дані, що і в попередній статті. Вартість комплекту устаткування для створення надійного виробництва вагонів – цистерн з нуля складає близько $78 000.

Вартість банківського кредиту 18% річних. Термін кредиту – 2 року.

Виплати лізингових платежів здійснюються поквартально.

Розрахунок проекту проводиться на 5 років.

Продуктивність лінії – близько 5 шт./місяць при роботі в 1 зміну (тривалість 1-ої зміни 8 ч, 30 робочих днів). Відсоток браку складає не більше 10%.

В наших розрахунках передбачається, що весь проведений обсяг продукції продається.

За даними Держкомстату в 2008 р. Купівельна спроможність транспортної систему України складає близько 25 шт. в рік кожний підрозділ системи залізничної дороги. Таким чином, одна виробнича лінія забезпечить 5 підрозділів.

Характеристики

Список файлов ВКР