154545 (594888), страница 6

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 6)

Від організації дозвілля населення залежить морально-психологічний клімат у суспільстві, його культурний рівень, фізичне й моральне здоров'я. Рекреація - це відновлення сил людини. Відпочинок - це засіб, за допомогою якого відбувається відновлення сил і працездатності людини.

Дозвілля можна визначити теж як засіб відновлення сил людини в процесі його діяльності (наприклад, аматорських занять); тобто дозвілля є частиною відпочинку, оскільки не містить у собі час на сон і інші непорушні витрати, які ми могли б назвати відпочинком (рисунок 2.1).

Туризм є одним з найбільш активних і цікавих видів дозвілля, що сполучає одночасно захоплююча й пізнавальна діяльність. У походах, поїздках, подорожах виховуються терпіння, сміливість, витривалість, допитливість; на екскурсіях заохочується пізнавальна активність; у клубах по інтересах розвиваються творчі здатності.

Ціль: відновлення фізичних і духовних сил людини		Засоби досягнення мети: відпочинок, у т.ч. дозвілля		Кінцевий результат: відновлення фізичних і духовних сил людини

Рис. 2.1. Рекреація

Анімація розглядається як діяльність по розробці й поданню спеціальних програм проведення вільного часу. Анімаційні програми включають спортивні ігри й змагання, танцювальні вечори, карнавали, ігри, хобі, заняття, що входять у сферу духовних інтересів і т.п.

Анімація - це новий напрямок у туризмі, що покликано "вдихнути душу" у туристські програми й тим самим залучити до них учасників. Отже, аніматор - фахівець, що займається розробкою індивідуальних і колективних програм проведення дозвілля, що орієнтує людину в різноманітті видів дозвілля, що організує повноцінне дозвілля.

Програма відпочинку - це об'єднаний загальною метою або задумом план проведення туристських, фізкультурно-оздоровчих, культурно-масових, пізнавальних і аматорських занять.

Анімація як фактор соціальної активності людини виступає як форма й методу вивчення сформованої практики, що вимагає професійно підготовлених фахівців даного напрямку суспільної діяльності.

Один з напрямків анімації в туристській індустрії - анімація відпочинку туристів у готелях і центрах відпочинку (курортах), де аніматори працюють із туристами постійно, і основне завдання цих працівників - не дати людям скучити.

Найчастіше такі працівники зустрічаються в клубах типу «all inclusive». Удень туристи можуть їх бачити за прилавком бутіка або навчальних новачків на корті, на спортивних змаганнях або риболовлі, організованих для туристів.

Увечері ті ж аніматори організують барвисте шоу, що передбачає участь у ньому туристів. Як форма аніматори мають яскраві футболки. На футболці - картка з ім'ям аніматора й прапорами країн, мовами яких він володіє.

Підготовка й розробка анімаційних програм - особлива діяльність туристської галузі. Вони включають спортивні ігри й змагання, танцювальні вечори, карнавали, ігри, заняття, що входять у сферу духовних інтересів і т.д.

Програма відпочинку - це об'єднаний загальною метою або задумом план проведення туристських, фізкультурно-оздоровчих, культурно-масових, пізнавальних і аматорських занять.

Функції анімаційних програм - організація й керівництво культурними, оздоровчими й спортивними заходами, їхнє подальше поширення серед туристів.

У період формування анімаційної програми її організаторам варто відповісти на питання:

1. Для кого робиться програма, де визначається:

• вік і стать майбутніх глядачів;

• соціальний стан і професійну зайнятість

• національність (особливості культур і традицій);

• стиль життя відпочиваючих людей (класичний, екстремальний, «домострой», і т.д.);

• стан здоров'я (особливо це важливо в розробці спортивно-оздоровчих програм);

2. Що закладено в основу анімаційної програми (головна ідея й мета її досягнення);

3. Як побудувати анімаційну подію.

Як правило, на початку нового сезону шеф аніматорів при сприянні команди розробляє й затверджує анімаційну програму на весь сезон.

На кожен день тижня (по годинам) складається точний розклад заходів, і на кожного члена команди покладають певні обов'язки по їхньому проведенню. Загальна програма анімації готується таким чином, щоб розважальні й спортивні елементи були різноманітні за своєю формою, цікаві туристам і щоб у проведених заходах було задіяно якнайбільше учасників.

Вечірні шоу повинні повторюватися не частіше, ніж один раз у два тижні, з розрахунку звичайно двотижневого перебування туристів. Сценарій, музика, світло, хореографія, костюми - все чітко продумується й організується членами команди й керівником, що часто сам бере участь у шоу-програмах.

Одним із самих популярних анімаційних заходів пропонованих як туристичними фірмами, так і турбазами є екскурсія. Екскурсія являє собою наочний процес пізнання людиною навколишнього світу, побудована на заздалегідь підібраних об'єктах, що перебувають у природних умовах або розташованих у приміщеннях підприємств, лабораторій, науково-дослідних інститутів і т.д. [54].

Показ об'єктів відбувається під керівництвом кваліфікованого фахівця - екскурсовода. Процес сприйняття об'єктів екскурсантами підлеглий завданню розкриття певної теми. Екскурсовод передає аудиторії бачення об'єкта, оцінку пам'ятного місця, розуміння історичної події, пов'язаного із цим об'єктом. Йому небайдуже, що побачить екскурсант, як він зрозуміє й сприйме побачене й почуте. Він своїми поясненнями підводить екскурсантів до необхідних висновків і оцінок, домагаючись тим самим потрібної ефективності заходу. Екскурсія задовольняє духовні й естетичні потреби екскурсанта, при цьому саме екскурсія дає можливість парубку пізнавати природні явища, визначні пам'ятки й цінності, побутові елементи й сцени. Туристські організації пропонують молоді самі різноманітніші екскурсії: оглядові, історичні, історико-військові, природознавчі.

Як виходить із усього перерахованого вище підприємства туризму пропонують молоді досить великі анімаційні програми - це спортивні, культурно-пізнавальні (відвідування музеїв, вечорів поезії, виставок), видовищно-розважальні (дискотеки, КВВ, голи-ринги), спортивно-оздоровчі (футбольні, тенісні, волейбольні турніри), спортивно-пізнавальні (походи, піші екскурсії) і екскурсійні програми. Але, на жаль ще не всі підприємства туризму орієнтують свою діяльність на молодь та усвідомили необхідність у нових формах і методах організації дозвілля. Ті підприємства, які почали піклуватися про якісне анімаційне обслуговування відразу відчули до себе інтерес із боку молоді.

Природно, що всі види пропозицій на туристському ринку повинні бути зорієнтовані на конкретного споживача, на його побажання, смаки й мети подорожі. Тому наступним етапом стало виявлення переваг і мотивів подорожей.

Смаки можуть бути різноманітними. Це залежить від цілого ряду факторів. Мети подорожей у різних людей також розрізняються: хтось їде відпочити у води, комусь хочеться зайнятися на дозвіллі спортом, хтось цікавиться екскурсіями й музеями, а комусь потрібні тільки розваги. Поводження споживачів неможливо зрозуміти, не з'ясувавши його джерела, спонукальні мотиви.

Мотиви - це спонукання, мрії, бажання або міркування, які ініціюють деяку послідовність дій, що представляють собою поводження. Мотив подорожі - це причина, при відсутності якої дана поїздка не відбулася б.

Відмітною ознакою мотивів є їхня цілеспрямованість. А для того, щоб дія була цілеспрямованим, людина повинен усвідомлювати, у чому саме він бідує, чого йому не вистачає.

Серед студентів велике значення має фізична мотивація. Фізична мотивація підрозділяється на відпочинок, лікування й спорт. Оскільки серед відповідей на першому місці коштує відпочинок, отже, основною причиною подорожей є відновлення фізичних сил.

Не менш важливої є й психологічна мотивація. Головна психологічна мотивація подорожі - бажання побачити що-небудь нове, піти від повсякденної рутини, необхідність зміни обстановки.

Відмітна риса молоді - прагнення до спілкування. Багато з людей шукають під час поїздки необхідні їм соціальні контакти. Велике значення в цій групі займають відвідування друзів, знайомих, родичів. Таким чином, особливого значення набуває й міжособистісна мотивація.

Менш вираженої виявилася культурна мотивація, що припускає знайомство з іншими країнами й регіонами, з їхніми звичаями, традиціями й мовами, інтерес до мистецтва, а також релігійні причини.

У силу, бути може, вікових особливостей не знайшли відбиття й мотивації престижу й статусу. Основна мета мандрівників цієї групи - домогтися загального визнання й удержати його. Розвиток особистості найчастіше пов'язане із професійною підготовкою, а також з підвищенням кваліфікації або перепідготовкою.

Таким чином, серцевину продукту, його сутнісну сторону представляє так званий задум, тобто його спрямованість на рішення певної проблеми, задоволення конкретного нестатку.

Однак варто помітити, що потреба в туризмі ставиться до верхніх рівнів піраміди потреб людини (теорія мотивації А. Маслоу). Корисність цієї теорії для маркетингу полягає в можливості зрозуміти, у якому ступені готовий споживач платити гроші за задоволення своїх потреб. Звичайно більше висока потреба задовольняється лише тоді, коли задоволені попередні. Це означає, що товар, що забезпечує самовираження, буде придбана лише тоді, коли людина вже придбала товари, орієнтовані на задоволення його елементарних потреб.

Природно: для того щоб потреба в подорожах придбала масовий характер, суспільство повинне мати необхідний рівень добробуту. Люди починають активно подорожувати, маючи на це гроші. Ринок туристських товарів і послуг, як правило, ефективно працює при досить високому рівні життя населення. Один з головних обмежників на ринку - купівельна спроможність громадян. Результати проведених досліджень показали: 0,3% респондентів уважають свої фінансові можливості відмінними, 18% - гарними, 58,8% - задовільними, 14,6% - поганими, 7% - дуже поганими.

Люди витрачають на подорожі не тільки гроші, але й свій час. Ніякі доходи, навіть найвищі, не зможуть допомогти людині зробити туристичну поїздку, якщо в нього немає на це часу. Недостача часу, так само як і низький доход, у сучасному суспільстві ставиться до основних обмежень туризму. Останнім часом особливу актуальність придбав і питання безпеки поїздок у зв'язку з погрозою тероризму. Всі ці фактори позначаються як на частоті турів, так і на їхній тривалості.

В Україні, як і в більшості країн, існує два вихідних. Саме тому значну частку займає туризм вихідного дня. Тижневі й двотижневі подорожі також досить популярні. На більше тривалі туристські поїздки доводиться менша частка.

Як ми вже відзначали вище, для того щоб туризм утягнув значні верстви населення, необхідний фінансовий статок, що дозволяє виділяти із сімейного бюджету деяку частину засобів на забезпечення відпочинку. Як правило, на відпочинок потрібно значно більше грошей, чим на проживання у звичайному режимі й при звичайному способі життя. Це пов'язане з витратами на переміщення, проживання в іншім місці, харчування й розваги.

Цілком природно, що реальна частота туристичних поїздок і їхню тривалість прямо залежать від рівня доходів респондентів.

Турист користується комплексом послуг, які надаються йому в певнім місці або регіоні, де відбувається туристський захід. Коли турист визначає мета своєї подорожі, він порівнює різні місця й ті послуги, які там є, і вибирає з них те, що йому більше підходить. Територія, де пропонується комплекс послуг, необов'язково має чітко виражені границі - це може бути частина регіону або туристський центр. Така територія може охоплювати яку-небудь область, країну або навіть групу країн, які турист вибирає як мета своєї подорожі.

Туризм відрізняється схильністю впливу факторів сезонності, які, у загальному випадку, є наслідком періодичної зміни кліматичних умов протягом року. Розрізняють високий, середній і низький сезони.

У нашому випадку визначалися сезонні рамки для досліджуваного сегмента ринку. Отже, звичайно подорожують узимку - 6,4%, навесні - 4%, улітку - 96%, восени - 7%. При цьому хотіли б подорожувати взимку - 22%, навесні - 9%, улітку - 93%, восени - 16,7%.

Основними факторами, що впливають на сезонність молодіжних поїздок, є наявність вільного часу й необхідні фінансові засоби. Виходячи з тимчасових обмежень, пов'язаних з навчальним процесом, студенти мають можливість робити багатоденні тури лише під час зимових і літніх канікул.

Крім того, існують природно-кліматичні ознаки. Кожний курорт або туристський центр має характерні притягальні властивості для туризму залежно від кліматичних особливостей даної місцевості й властиво виду туризму. Також установлено, що жителям країн з відносно холодною зимою властиве прагнення відпочивати влітку й переважно в туристських центрах з більше теплим кліматом, що й знайшло підтвердження в результатах опитування. Аналіз рівня доходів респондентів указує на те, що для досліджуваного сегмента туристичного ринку недоступними є курорти Червоного моря, Південно-Східної Азії, привабливі в зимові місяці.

2.2. Організація анімаційних послуг в різних видах молодіжного туризму

Спортивний туризм, що прийнято називати активним туризмом, включає походи за маршрутами певної категорії складності та змагання з техніки туризму. Він націлений на підвищення майстерності туристів, вдосконалення маршрутів, відпрацювання різних прийомів страховки і освоєння нових видів спорядження. Як і в спорті, в активному туризмі існують ступені (розряди) і звання майстра спорту. Складність походу визначається категорією складності маршруту.. В даний час до активних видів туризму відносять пішохідний, лижний, водний, велосипедний, гірський, кінний, авто-і мототуризм і спелеотуризм Наймасовіші з них - піший, водний, гірський і лижний Найбільш динамічно розвиваються гірський та водний туризм. Спортивний туризм - це насамперед засіб підвищення майстерності туриста і серйозна фізичне навантаження. Якщо це стає вторинним, а на перше місце виходять випробування резервів людини, гострі відчуття, нові враження та відкриття, спортивний туризм перетворюється на екстремальний, тобто спортивний туризм на рівні найвищих категорій складності. У цьому випадку в ньому з'являються елементи ризику, реальної небезпеки. Абсолютно екстремальні види туризму - дельтапланеризм і польоти на парапланах.

Спелеотуризм передбачає відвідування природничих чи рукотворних печер та лабіринтів Він цікавий різноманітністю їх рельєфу, що створює перешкоди для проходу (колодязі, завали, вузькі щілини, підземні ріки і т.д.), а також екстремальними - несприятливими - фізичними умовами (висока вологість і відсутність природного освітлення). Все це вносить у спелеотуризм елемент пригод і робить його надзвичайно популярним серед молоді. Опускатися до печери варто лише при наявності її плану і не менш ніж удвох. Невідомі печери - тільки для досвідчених спелеотурістов. Зламаний сталактіт відновлюється протягом сотень років, тому важливо дбайливо ставитися до підземної природі.

Гірський туризм - це подорож в горах по схилах, гребенів, льодовика, через перевали та гірські потоки. Найчастіше під гірським туризмом на увазі тільки альпінізм, а тим часом до нього належать також геотурізм і мінерологіческій туризм. Альпінізм вважають екстремальним видом спорту, оскільки він пов'язаний з реальними небезпеками - подоланням крутих схилів і гребенів, щілин, тріщин, а також ризиком попадання в снігові лавини, камнепади, селі - в умовах поганої погоди, низького атмосферного тиску і високої сонячної радіації. Особливо екстремалів альпінізм в зимовий час. Водний туризм - походи по річках, озер, морів і водосховищ на надувних човнах, розбірних байдарках, катамаранах, плотах і він поєднує в собі елементи познаванія, активного відпочинку, оздоровлення та спорту і доступний всім здоровим людям. Водний туризм широко розвинений на великих рівнинних річках і гірських річках Особливо водні походи на байдарках та плотах дивно там, де вони проходять по озерно-річковим системам.

Велосипедний туризм - це подорожі та спортивні походи на велосипедах по рівнині, ярах, пісків, гірськими стежками, річками (убрід) на дорожніх, спортивних і гірських (т.зв. маунтінбайкі) велосипедах. Цей вид транспорту найбільш екологічні. У багатоденні походи вирушають групи з 4-6 осіб. Подорож на конях - кінний туризм - надає оздоровчий вплив. Там, де населення традиційно розводить коней - цей вид туризму розвивається вже понад 30 років. Він стає все популярнішим, до старих маршрутами додаються нові. Більшість кінних маршрутів проходить по лісовим та гірськими стежками, степи, лугах і полях, ярах, по берегах річок та озер. На маршруті передбачено самообслуговування (приготування їжі та догляд за конем), проживання в польових умовах влітку або на турбазах взимку. Тури, у яких можуть брати участь зовсім недосвідчені наїзники, підкажуть у фірмах. Однак деякі тривалі кінні походи вимагають підготовки: до них допускаються добре підготовлені мандрівники.

Характеристики

Список файлов ВКР