154031 (594836), страница 3
Текст из файла (страница 3)
Особливо важливе значення іонний склад має для оцінки питних мінеральних вод та відносно менше значення при використанні вод для зовнішнього використання (вважається, що іони через шкіру проникають в душе в обмеженій кількості).
В залежності від процентного складу окремих іонів склад мінеральних вод може бути простим, що визначається двома чи трьома іонами (води хлоридні, натрієві, сульфатні, магнієво-кальцієві), чи більш складні, які визначаються чотирма чи п’ятьма, а іноді і шістьма іонами (хлоридно-гідрокарбонатні чи кальцево-натрієві та інші).
Загальна мінералізація вод (сума аніонів, катіонів без розчинених у воді газів в грамах на літр) є важливим показником оцінки вод, які у багатьох випадках обмежують можливість їх використання в натуральному вигляді для внутрішнього застосування, а в деяких випадках для ванн.
За мінералізацією розрізняють води: слабо мінералізовані (до 1 г/л); середньо мінералізовані (от 1 до 10 г/л); високо мінералізовані (от 10 до 50 г/л); розсіл (більше 50 г/л) у тому числі розсоли (більше 150 г/л).
До групи слабо мінералізованих вод входять мінеральні води, іонний склад яких не має суттєвого значення для їх бальнеологічної оцінки. Лікувальне значення цих вод визначають інші властивості: підвищена температура, радіоактивність, наявність біологічно активних мікрокомпонентів або газів.
Мінеральні води переважно невеликої мінералізації і ті, що вміщують іони кальцію, сприяють виведенню з нирок, нирочних лоханок та січового міхура бактерій, слизу, піску і навіть дрібних компонентів.[55]
До групи вод середньої мінералізації відносяться більшість найбільш цінних питних, в першу чергу вуглекислих мінеральних вод.
Води великої мінералізації використовують переважно для ванн. Розсоли застосовують тільки для ванн, у натуральному вигляді (без розбавлення прісною водою). Звичайно тільки при мінералізації не більш 120-150 г/л[8].
Вміст біологічно активних мікрокомпонентів. Крім основних компонентів іонного та газового складу, що визначає хімічний тип вод, в багатьох водах підвищених концентраціях вміщуються ті чи інші біологічно активні мікрокомпоненти, у перших випадках, що зумовлює основні лікувальні властивості вод (наприклад сірководень), а у інших — додаткові важливі особливості дії вод.
За своїм значенням для оцінки мінеральних вод всі мікрокомпоненти можуть бути поділені на 3 групи: 1) Мікрокомпоненти, що мають переважне значення при внутрішньому застосуванні мінеральних вод — бром (Br), йод (J), миш’як (As), залізо (Fe), а також органічні речовини; 2) Мікрокомпоненти, котрі можуть мати значення як при внутрішньому, так і при зовнішньому застосуванні вод — мета борна кислота (НВО2) та кремнієва кислота (НSiO2); 3) Мікрокомпоненти, що мають значення лише при зовнішньому застосуванні вод - сірководень (H2S).
Віднесення сірководню до специфічних компонентів обумовлено тим, що в загальному газовому складі вод він часто займає незначне місце, але при цьому має важливе терапевтичне значення.
Біологічно активні речовини, що вміщуються в деяких водах, всмоктуються шлунково-кишковим трактом, виявляють специфічну дію. Так залізо попереджує розвиток анемії, йод стимулює окисно-відновні процеси в організмі, підсилює функцію щитовидної залози. Бром сприяє процесам гальмування центральної нервової системи.
Температура. Температура мінеральних вод одне з важливих властивостей, що визначає їх цінність, методи та техніку практичного застосування в курортній справі.
На сьогодні природні води за температурою можна поділити на 7 груп. В курортній справі до категорії гарячих вод (термальних) відносять води з температурою від 35-420С. Вони є найбільш цінними та зручними для лікувального використання у вигляді ванн, так як не потребують підігрівання, чи охолодження.[55]
Радіоактивність. До радіоактивних вод відносять води, що вміщують у підвищених концентраціях радон (Rn до 200 нKu/л). При підвищеному вмісту у цих водах радію води позначаються як радоно-радієві. При підвищеному вмісті у водах тільки радію (при незначному вмісті кількості радону) води називаються радієвими. Раніше радіоактивні (радонові) води неправильно відносили до групи газових вод на той основі, що радон є газом. Однак на сьогодні вони виділені в самостійну групу вод. Так як їх лікувальна дія обумовлена не радоном як газом, а тими що живить недовготривалими продуктами його розпаду (RaA, RaB, RaC та інші) — радіоактивним випромінюванням, в основному 
промінням. Серед природних мінеральних вод зустрічаються води з різною радіоактивністю, що визначається природними геологічними умовами їх формування та гідрологічними умовами надходження радону з порід у воду.
Кислотно-лужність. Згідно сучасних уявлень про фізично-хімічні властивості природних вод кислотно-лужність вод виявляється концентрацією вуглеводних іонів, що виражається величиною pH. Концентрація іонів вуглеводів, обумовлює можливість існування у водах різних форм слабих кислот (H2CO3, H2S, H2SiO3, H3PO4, органічних кислот), є важливим показником оцінки мінеральних вод (особливо питних) вод, які до сьогодні не збільшуються. В залежності від умов формування кислотно-лужність (pH) природних мінеральних вод коливається в широких межах від 2,0-3,0 і нижче 8,5-9,5. За величиною pH виділяють 6 груп.[17]
Мінеральні води використовуються у вигляді ванн, купань, душів, промивання та зрошення, інгаляцій, а також питного лікування.
Ванни. З бальнеологічних процедур, що впливають на шкіру, найбільш використовують різного роду ванни. В основі дії ванн лежить вплив води, різної температури на багаточисленні нервові закінчення (рецептори) на шкірі. В наслідок подразнення шкіряних терморецепторів відбуваються рефлекторні зміни системи кровообігу, інтенсивності процесів обміну речовин в організмі.
При прийманні гарячих ванн посилюється кровопостачання шкіри та хронічних запалювальних осередків. В результаті посилення кровообігу в шкірі в організм надходять із ванн значна кількість тепла, що веде до підвищення інтенсивності окислювальних процесів, зокрема, до окислення патологічних продуктів, виникаючих в запалювальних осередках та їх виведення з організму, а також до прискорення відновлювальних процесів в патологічних осередках. Покрашення кровопостачання шкіри сприяє покращенню її фізіологічної функції, а також функції імуногенезу.
При прийомі холодних ванн спочатку відбувається швидке звуження шкіряних судин, яке змінюється їх розширенням. Під впливом холодних процедур підвищується тонус нервової системи та м’язів. Ці процедури надають тонізуючу дію, та ведуть до тренування терморегуляційних механізмів організму.
Ванни так званих індиферентних температур (близьких до температури шкіри) не виявляють подразненої дії на терморецептори шкіри, не викликають пов’язаного з тим перерозподілом крові в організмі; отже не пред’являють підвищені вимоги до серцево-судинної системи. Вони знионижують підвищену збудженість нервової системи, викликають розвиток гальмування у корі головного мозку. Тому ці ванни широко застосовуються під час лікування гіпертонічної хвороби при судинних та м’язових спазмах, дистоніях, (розладнання рухових функціях). Внутрішніх органів і гіперстанічних формах неврозах.
Принципи використання різних мінеральних ванн, їх плив в залежності від температури відносно зберігається. Однак їх дія має цілий ряд особливостей, що обумовлена їх фізико-хімічним складом та властивостями. В деяких мінеральних ваннах ( газових, які складають фармакологіческі активні речовини, наприклад сірководень) ці особливості цілком суттєві, вони ні як не впливають на основну реакцію організму на температуру ванни.[55]
Питання про те, чи проникають через непошкоджену шкіру до внутрішньої середи організму різні речовини, що вміщуються у мінеральних ваннах, досі залишається відкритим. Якщо можна рахувати точно доведеним, розчинені у воді гази (вуглекислота, сірководень, радон та інші) проникають до організму під час приймання мінеральних речовин (різних солей), що вміщуються в лікувальних водах, переконливих доказів про їх проникнення в організм через непошкоджену шкіру поки що не отримано. Більшість бальнеологів в цей час заперечують таку можливість. Є причини вважати, що деякі органічні речовини, що містяться в мінеральних водах можуть проникати в організм людини через непошкоджену шкіру людини, правда, в мінімальних кількостях.
За сучасними уявленнями, солі, що в розчинені в мінеральних водах, не проникають при прийманні ванн до організму. Але цей факт не заперечується, тому, що дія мінеральних ванн відрізняється від ванн з прісної води. Однак з цього не слід робити висновки, що фізико-хімічний склад та властивості мінеральної води не мають значення при її зовнішньому використанні і, що хворому байдуже, яку мінеральну ванну йому призначають.[55]
Хоча під час прийому мінеральних ванн розчинені в них солі не проникають до організму, вони подразнюють нервові закінчення на шкірі, шкіра отримує при цьому не лише температурні, але і хімічні подразнення. Тому мінеральні ванни взагалі діють активніше чим прісні ванни тієї ж температури, їх активність прямо залежить від ступеня мінералізації води. Крім того, під час приймання мінеральної ванни деяка частина розчиненої солі адсорбується шкірою, утворюючи на ній так званий “сільовий покрив”, якій продовжує надавати подразнюючу дію після виходу хворого з ванни. Занадто висока мінералізація води (так звані розсоли) — це подразнююча дія, яка іноді є такою великою, що може викликати патологічні зміни на шкірі. Тому під час використання таких вод їх розводять прісною водою, чи призначають після ванни прісний душ.[29]
Деякі мінеральні води володіють різко вираженою лужною реакцією. Особливістю дій таких вод є їх пом’якшувальна дія на шкіру, що особливо важливо при деяких шкіряних захворюваннях. Мінеральні води, що володіють кислою реакцією, діють на шкіру і слизові оболонки “дубящим” чином, знижується інтенсивність запалювальних процесів в них. Завдяки цьому кислі води з успіхом використовують при деяких шкіряних захворюваннях.
Найбільш виявленими особливостями відрізняється дія ванн з мінеральних вод, що вміщує значну кількість розчинених газів (вуглекислота, азот, метан), або хоча б порівняно невелика кількість особливо активних у біологічному відношенні газу — сірководню і радону. На тіло, що приймає ванну, вміщується велика кількість газів, випадає багатокількісні дрібні бульбашки цього газу, що створює особливу дію на шкіру. Як відомо, індиферентна температура води і газів різна: у води вона близька температурі шкіри — 34-350С, а у газів дорівнює приблизно — 20-230C.
При вживанні цієї газової ванни рецептори шкіри зазнають різко різних подразнень в залежності від того, прилягає до даної ділянки шкіри вода або бульбашки газів.[8]
Якщо уявити, як при цьому відбувається рух бульбашок газу (одні з них відриваються від шкіри і до цих ділянок знову прилягає вода, а на інших ділянках бульбашки виникають знову), стає зрозуміло, в які своєрідні умови потрапляє у таких ваннах терморегуляційний апарат шкіри, та тісно пов’язані з нею судини, при тепловому подразненні шкіри і як наслідок , їх тренування.
Тому газові, в першу чергу вуглекислі, ванни з успіхом застосовують в тих випадках, коли необхідно тренування нервово-судинного апарату.
Вуглекислота, проникає до шкіри, викликає загальне розширення судин і не веде за собою значного підвищення вимог до роботи серця. І тим пояснюється широке їх застосування при багатьох захворюваннях серцево-судинної системи. Крім того вуглекислота, що потрапляє до організму через шкіру, викликає підвищення концентрації її у тканинах, а це в сою чергу викликає рефлекторне підвищення дихальної функції, що також корисно при дихальних захворюваннях.[41]
Сірководні ванни сприяють різному розширенню шкіряних судин (реакція почервоніння), що значно покращує роботу серця. Дія сірководню різко покращує функцію шкіри та перебіг регенеративних процесів в ній, підживлює її. Ці ванни сприятливо впливають на процес обміну речовин, підсилюють виведення з організму продуктів розпаду білків та нормалізують жировий обмін, а також підсилюють процеси імуногенезу. В наслідок підсилення обміну речовин підсилюється виведення з організму різних токсичних продуктів, які виникають в організмі, так і тих, що потрапляють зовні.
Висока активність сірководневих ванн робить їх дуже цінними при лікуванні низки захворювань, особливо пов’язаних з порушенням обміну речовин, при хронічних запалюваннях та запалюваннях обміну у кістках, суглобах, м’язах та периферійних нервів, при хронічних професійних отруєннях, при шкіряних, гінекологічних та інших захворюваннях.
Радонові ванни. Радіоактивний газ радон в деяких мінеральних водах діє своїм випромінюванням як на поверхню шкіри, так і на внутрішні органи, проходить таким чином під час прийому ванн до внутрішнього середовища організму через шкіру при диханні. Багаточисленні клінічні спостереження показали, що радонові ванни мають знеболювальну дію, сприятливо діють на деякі захворювання суглобів, стимулюють обмін речовин. Радонові ванни індиферентних температур сприятливо діють при гіпертонічних захворюваннях, неврозах з серцево-судинним проявленням та інші.[55]
Купання. Купання в басейні з мінеральною водою аналогічно діє відповідних ванн, але має ряд суттєвих особливостей. Купаючись, хворі рухаються, причому рухатись значно легше у воді чим на повітрі: по-перше, тіло людини значно легше у воді, по друге в теплій чи в гарячий воді знімаються всі відчуття болю, які часто обмежують рух в повітрі. Причому у ряді захворювань, що супроводжується обмеженням рухливості у суглобах, купання має перевагу перед прийманням ванн. При купаннях в басейнах нижні кінцівки та тазова область зазнає великий тиск, чим грудна клітина, що сприяє кращому відтоку крові та лімфи з них. Це особливо важливо при хронічних запальних процесах з локалізацією в цих областях. Під час купання на тілі людини, що купається значно більше, чим під час прийманні ванн, продуктів розпаду радону, які також мають властивості радіоактивності. Такій наліт має суттєве значення в дії радіоактивних речовин.[[8]
Промивання та зрошення. Мінеральні води використовуються для різного роду промивань та зрошень — гінекологічних, кишкових та інше, для полоскання горла та глотки і в деяких інших процедурах. При цих процедурах механічним та хімічним діям мінеральних вод підлягають безпосередньо ті чи інші слизові оболонки. Ці методи використання мінеральних вод цілком ефективні при ряді захворювань шлунково-кишкового тракту та інших захворювань.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
