Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 5)

Порушення формули ввічливістьки може свідчити не лише про культурно-соціальні, але і про культурно-територіальні відмінності, властиві різним варіантам англійської мови. Для ілюстрації цього твердження скористаємося наступним прикладом з книги Дж. Гамперца. Один американець, будучи в гостях у свого знайомого, що недавно одружився на англійці, звернув увагу на невелику картину, що висіла на стіні; між гостем і хазяйкою відбувся наступний діалог:

- Who is the artist?

- The painter is not too well known. He's а modern London painter named –

- I was wondering if someone in the family was an artist... [21]

Річ у тому, що питання типа Who is the artist? (Who's the cook? Who's the gardener?) є американським компліментом ввічливістьки. Зазвичай такі питання ставить гість господареві під час огляду будинку або саду, а господар відповідає: "It's just а hobby", "I'm just а fan", тобто побічно приймає побічно виражений комплімент, скромно занижуючи свою оцінку. Гість же відповідно до формули комплімента додає: "But it's really very good". У даному прикладі англійка, незнайома з формулою ввічливістьки, інтерпретує її лише як питання про прізвище художника. Формульниє моделі поведінки характерні і для невербальних способів спілкування. Так, рукостискання в англомовної суспільстві є знаком ввічливістьки спілкування на соціальній, офіційній дистанції. Джентльмени неодмінно повинні обмінятися рукостисканням при зустрічі. Хазяйка будинку вітає рукостисканням гостей на званому вечорі. В той же час тримати деякий час один одного за руки означає для англійців інтимну дистанцію спілкування. Тривале рукостискання набуває, таким чином, додаткового сенсу. Національно-специфічні норми поведінка, відбита в ввічливістьі, виявляється і в значеннях слів. Звернемося тому до даних англійських словників. Слово conspicuous - "видимий, помітний, впадаючий в очі" часто використовується в правилах поведінки, наприклад: "Not to be conspicuous, don't wear conspicuous clothes". Словарні визначення цього слова - noticeable; attracting attention; easily seen (LDCE); attracting special attention, as by outstanding qualities, excentricities, etc. (RHD) - не розкривають повною мірою його негативну коннотацию, проте ця коннотация виводиться з синонімічного тлумачення: It is... used to describe what strikes the eye or the mind, often unpleasantly, through its singularity (wear conspicuous clothes; made himself conspicuous by his affectations; conspicuous taste (WNDS). Таким чином, на підставі коннотативного значення слова conspicuous, поведінки, що часто вживається в правилах, можна охарактеризувати носія даної мови як людину, яка прагне не привертати до себе увагу кричущим одягом, гучною розмовою, незвичайними манерами і тому подібне Підтвердженням цього служить наступне формулювання вимог до поведінки в суспільних місцях: "Clothes must be... inconspicuous, colors of low intensity, smells nonexistent... sounds should be quiet, words should lack affect". До важливого виводу підводить і такий приклад. У словниках англійської мови ; виділяються лише два дієслова із значенням "Голосно сміятися": guffaw, roar, тоді як в російській мові це значення об'єднує багато дієслів і дієслівні вирази: "реготати", "заливатися сміхом", "сміятися до упаду", "грохотать","гоготать", "іржати", "вмирати із сміху" і ін. В той же час російському дієслову "сміятися" відповідають п'ять англійських дієслів - chuckle, chortle, snicker. snigger, titter. Загальне значення цих слів - "сміятися здавленим сміхом", тобто сміятися тихо, прагнучи не залучити до себе уваги. Диференціальні ознаки цих слів - "із задоволенням" (chortle). "нервово" (titter), "нешанобливо" (snicker, snigger). Таким чином, ми стикаємося з проявом семантичного закону, згідно якому актуальний для ідей, що говорять комплекс, залучає для свого найменування все нові способи вираження. На увагу заслуговує і зіставлення англійських і російських дієслів із загальним значенням "Показувати неповагу до кому/чему-либо, висміюючи, зневажливо насміхаючись", В словниках англійської мови виділяються 12 таких дієслів: sneer, scoff, jeer, gird, flout, gibe/jibe, fleer, taunt. twit, mock, ridicule, deride. Диференціальні ознаки цих слів - "злісно" (ridicule, deride, taunt, sneer), "жорстоко" (twit), "образливо" (scoff), "цинічно, грубо" (sneer, jeer, gird), "злорадно" (taunt), "всупереч нормам поведінки" (mock, taunt), "принижуючи" (ridicule), "голосно" (jeer), "гримасуючи" (fleer), "з кривою усмішкою" (sneer), "із зневажливим сміхом" (deride), "передражнюючи" (mock, taunt, twit, gibe), "інколи добродушно" (gibe). У російській мові ідея висміювання також виражається багатьма дієсловами; "висміювати", "висміювати", "насміхатися", "глумитися", "знущатися", "знущатися", "єхидствувати", "уражати", "іронізувати", "тішитися", "жартувати", "жартувати", "зубоскалити" і ін., причому декілька слів в цьому ряду об'єднано ознакою "беззлобно піддражнюючи". Для англійців же кепкування - сильний і часто несхвалюваний засіб пониження статусу об'єкту кепкування, і не випадково тлумачення значень переважної більшості слів включають ознаку негативної оцінки цієї дії ("злісно", "жорстоко", "образливо" і т. п.). Таким чином, в англійській мові зв'язок між поняттями "Сміх - кепкування" виражений, судячи по даних словників, більшою мірою, чим в російській мові. Наведені вище приклади свідчать про те, що семантична ознака, що виділяється у вмісті англійських дієслів сміху, - "обращать/не звертати на себе увагу інших людей", є ввічливістька значиму характеристику поведінки британців і інших англомовних народів. Система подібних ознак просліджується в різних словах, фразеологізмах, а також невербальних засобах спілкування.

Розділ 2. Дослідно-експериментальна робота

2.1 Особливості формування знань, умінь і навиків для розвитку мовної ввічливості в англійській мові (мета, завдання, методика, результати, констатуючого експерименту)

Експеримент проводився на базі 7 "А" класу середньої загальноосвітньої школи №47.

Метою навчання мовної ввічливості на уроці іноземної мови є формування таких мовних навиків, які дозволили б учневі використовувати їх в неучбовій мовній практиці на рівні загальноприйнятого побутового спілкування [27].

Реалізація цієї мети пов'язана з формуванням наступних комунікативних умінь, що вчаться:

а) розуміти і породжувати іншомовні вислови відповідно до конкретної ситуації спілкування, мовного завдання і комунікативного наміру;

б) здійснювати своє мовну і немовну поведінку, зважаючи на правила спілкування і національно-культурні особливості країни мови, що вивчається;

в) користуватися раціональними прийомами опанування іноземної мови, самостійно вдосконалюватися в нім.

Здібність до спілкування на іноземній мові передбачає також формування в певних якостей, що вчаться, роблять процес опанування мови як засобом міжкультурної комунікації найбільш ефективним. Йдеться про вихованні в учневі:

- інтересу і позитивного відношення до виучуваної мови, до культури народу, що говорить на цій мові;

- розуміння себе як особи, яка належить до певного мовного і культурного співтовариства, а також загальнолюдської свідомості;

- розуміння важливості вивчення іноземної мови;

- потреби в самоосвіті.

Важливим є також розвиток в загальномовних, інтелектуальних, пізнавальних здібностей, що вчаться, психічних процесів, лежачих в основі опанування іншомовного спілкування, а також емоцій, відчуттів учнів, їх готовності до спілкування, культури спілкування в різних видах колективної взаємодії.

Реалізація головної мети навчання іноземній мові в школі пов'язана з розширенням розвивання кругозору учнів. Наповнення вмісту навчання автентичною інформацією про країну мови, що вивчається, послідовна опора на соціокультурний і мовний досвід учнів в рідній мові і зіставлення цього досвіду з набуваючих на уроці іноземної мови званнями, навиками і уміннями покликані сформувати у школярів широке уявлення про досягнення культур власного народу і народу країни іноземної мови.

Після закінчення курсу навчання іноземній мові в учнів мають бути сформовані наступні комунікативні уміння [27]:

1. В області мовного ввічливості:

- здійснювати діалогічне спілкування з дорослими і з однолітками, у тому числі і з носіями мови, що вивчається, в межах сфер, тематики і ситуацій спілкування;

- робити вислови про себе і про навколишній світ, про прочитаний, побаченому, почутому, виражаючи при цьому своє відношення до сприйнятої інформації або предмету вислову.

2. В області аудіювання:

- в умовах безпосереднього спілкування, у тому числі з носієм іноземної мови, розуміти і реагувати на усні вислови партнерів по спілкуванню в межах сфер тематики і мовних ситуацій;

- розуміти прохання і вказівки вчителя, однолітків, пов'язані з учбовими і ігровими ситуаціями в класі;

- розуміти загальний вміст учбових, а також невеликих і нескладних автентичних текстів (розповіді, вірші і ін.) і реагувати вербально і переважно невербально на їх вміст;

- повністю і точно розуміти короткі повідомлення переважно монологічного характеру, побудовані на знайомому що вчиться мовної матеріалі.

При формуванні навиків мовного ввічливості на уроці іноземної мови (ІЯ) поважно, аби процес навчання проходив на мові, що вивчається, але в теж час він не повинен концентруватися лише на мовних проблемах. У своїй сукупності уроки ІЯ мають бути типологічно різними, при цьому пріоритетна тема постійно міняється залежно від конкретної мети поточного уроку. На уроці вирішує одну головну задачу, при цьому останні є супутніми. Звідси і визначення типів уроків розвитку того або іншого виду мовної діяльності, уроків ознайомлення, тренування, контролю і так далі

Проте навики мовного ввічливості, як і будь-які інші навики, не формуються самі собою. Для їх становлення необхідно використовувати спеціальні вправи і завдання, а значить, мають бути і уроки, направлені головним чином на розвиток навиків мовного ввічливості [3].

У вміст навчання іноземним мовам входять:

- мовний матеріал (фонетичний, лексичний, граматичний), правила його оформлення і навики операції ними;

- сфери спілкування, теми і ситуації;

- мовні уміння, що характеризують рівень практичного володіння іноземною мовою як засобам спілкування;

- комплекс знань і уявлень про національно-культурних особливості і реалії країни виучуваної мови, мінімум форм ввічливісті мови для спілкування в різних сферах і ситуаціях;

- загальні учбові уміння, раціональні прийоми розумової праці, що забезпечують формування мовних навиків і умінь самоудосконалюватися в іноземній мові.

Як вже наголошувалося вище, усномовне спілкування може мати монологічну діалогічну або полілогічну форму [5].

Вміст уроку, метою якого є навчання монологу.

Тематичні плани уроку будуються виходячи з різновидів монологу, які зустрічаються в реальному спілкуванні. Зокрема до них можна віднести [21]:

- вітальну мову;

- похвалу;

- осуд;

- лекцію;

- розповідь;

- характеристику;

- опис;

- звинувачувальну або виправдувальну мову і так далі

Перш ніж почати виголошувати монолог в реальному житті, людина добре розуміє, навіщо він це робить, і виголошує його лише в тому випадку, якщо дійсно хоче виговоритися або вважає це необхідним. Мета монологу визначається мовною ситуацією, яка, у свою чергу, визначена местомом, часом, аудиторією і конкретним мовним завданням.

На уроці все трохи інакше. Ситуацію треба створити, а інакше зникає найважливіша і найперша характеристика монологу — цілеспрямованість, яка в значній мірі визначає і все інше. В цілому монолог володіє наступними характеристиками [8]:

- цілеспрямованість (відповідність мовної завданню);

- безперервний характер;

- логічність;

- смислова закінченість;

- самостійність;

- виразність.

У вітчизняній методиці навчання іноземним мовам виділяють дві основні дороги формування умінь мовного ввічливості [9]:

1) "зверху вниз";

2) "від низу до верху".

Перша дорога передбачає розвиток монологічних навиків на основі прочитаного тексту. Друга дорога пов'язана з розвитком цих навиків без опори на текст, відштовхуючись лише від тематики і проблематики обговорюваних питань, вивченої лексики і граматики, а також мовних структур.

Розглянемо кожен з них детальніше.

Вміст уроку побудованого по методу: дорога зверху "вниз".

Йдеться про формуванні монологічних умінь на основі різних етапів роботи з текстом. Дана дорога має цілий ряд переваг.

По-перше, текст досить повно обкреслює мовну ситуацію і вчителеві не треба придумувати хитромудрі способи для її створення на уроці. В даному випадку йдеться лише про її використанні для породження мовних висловів що вчаться і про часткову видозміну за допомогою мовних установок і вправ [9].

Характеристики

Список файлов ВКР