115625 (592218), страница 9
Текст из файла (страница 9)
28-3
1. Заміни множене сумою розрядних доданків:
28 = 20+8
2. Помнож на 3 кожний з доданків цієї суми:
(20 + 8)-З
3. Додай одержані добутки:
60 + 24.
Учні відпрацьовують кожний етап, спочатку виконуючи дію розгорнуто. Згодом переходять до скороченої форми міркування.
Картка 2.
28-3
1. Заміни множене сумою розрядних доданків:
28 = 20 + 8
2. Помнож суму на число:
(20+ 8). З
Картка 3.
28-3
1. Заміни множене сумою розрядних доданків:
28 = 20+8
2. Помнож цю суму на число. Вказівка: помнож на число кожний з доданків, а одержані результати додай,
20-3 = 60 8-3 = 24 60+24 = 84
Алгоритм у навчанні, як відомо, являє собою чіткий опис прийомів мислення або послідовності розумових операцій, спрямованих на розв’язання багатьох однорідних завдань. Алгоритмічні приписи визначають найдоцільнішу послідовність розумових і практичних дій і цим самим привчають дитину міркувати правильно й економно.
Для навчання дітей „діяти за правилом” найдоцільніше виділяли час, коли новий вид роботи вводився вперше. А щоб це не було формального характеру, основним методом було не пояснення вчителя, а приучування дітей користуватися алгоритмом під час виконання завдань. Спочатку під керівництвом учителя, а потім і самостійно, учні виконували за алгоритмом аналогічні й нові завдання. Загальні алгоритми тривалої дії оформляли у вигляді настійної таблиці – пам’ятки ( алгоритм застосування правила про ненаголошені голосні, сумнівні приголосні, визначення будови слова, відмінкових закінчень; алгоритми розв’язування задачі; ділення багатоцифрових чисел тощо).
Роз’єднання правила або способу дії на ряд послідовних операцій допомагало учням свідомо користуватися ними під час самостійного виконання завдань, сприяло організації розумових і практичних зусиль учнів.
З цією метою на етапі первинного закріплення матеріалу часто використовувалися нескладні алгоритми виконання самостійних завдань чи вправ у вигляді такого зразка:
Картка-інструкція
1.Уважно прочитай групи слів: яблуко червоне, рідна мати, хмаринки голубі, зелений дуб.
2.Вибери і запиши слова, що відповідають на питання який?, яка?, яке?
3.А потім працюй так:
а)визнач число записаних слів (один-багато);
б)яку пару слів ти не вибрав і поміркуй чому?
4.Склади групи слів, пов’язані зі змістом, добираючи потрібні іменники з довідки:
Золота ___, золотий______, золоте ___. Слова для довідки: годинник, осінь, яйце.
Під час проведення самостійних завдань використовувалися картки для індивідуальної роботи. Наприклад, формуючи уявлення про іменник, за допомогою картки другокласники виконували завдання різного рівня складності, закріплювали набуті знання та здійснювали самоконтроль:
Карта № 1
1.Прочитай слова: учитель, зелений, батько, книжка, учить, трактор.
2.Знайдіть слова, що називають особу, предмет. Для цього:
а)постав запитання для кожного слова;
б)вибери слова, що відповідають на питання хто?, що?;
в)яка слово зайве?
3.Запиши вибрані слова.
Складність та тривалість самостійної роботи на уроці залежала від рівня навчальних здібностей учнів, готовності до самостійної роботи, кількісних показників. Плануючи роботу з учнями, ми визначали місце самостійної роботи в загальній структурі уроку, передбачали труднощі, які можуть виникнути під час роботи, правильно відібрали зміст, форму та обсяг завдань.
Результативність самостійної роботи значною мірою залежала від мети, способу постановки завдань, рівня складності та дидактичного призначення. Якщо учням пропонувалося самостійно вивчити новий матеріал, то вчитель подавав детальний інструктаж щодо його вивчення. Організовуючи індивідуальну самостійну роботу з учнями різних класів, ми використовувати картки із завданнями, де чітко вказувався порядок поопераційного чи поетапного виконання дій, що націлювали на послідовність роботи. Наприклад, на уроках математики подавався зразок виконання послідовності дій учня під час розв’язування задачі:
1.Позначаю шукане число.
2.Складаю вираз.
3.Розвязую його.
4.Пишу відповідь.
5.Перевіряю відповідь за умовою задачі.
Для учнів із зниженими навчальними здібностями ми використовували гнучку систему завдань, чітких алгоритмів, які допомагали спрямувати думку дитини, зосередити її на головному, в результаті чого розвивалося логічне мислення, зростав інтерес до навчальної діяльності, прагнення до знань. Для прикладу, на уроках читання корисними були алгоритми такого змісту:
1.Прочитай текст.
2.Підготуйся до відтворення змісту прочитаного.
3. Підготуйся до виразного читання вголос.
4.Підготуй словесний малюнок.
5.Дай оцінку подіям, які відбуваються.
В інших випадках, наприклад, для підготовки до читання вголос, учням пропонувалися цільові завдання: прочитати частину тексту й знайти речення, які вимовляються з різною інтонацією; знайти і прочитати авторську підказку до читання, зокрема таку: прочитати і уявити, які почуття переживають герої; знайти слова, які треба читати з особливою інтонацією – голосно, тихо, з образою, з обуренням чи з захопленням та ін.
Серед інших видів самостійної роботи активно використовувалася робота з підручником. Учитель систематично формував в учнів уміння працювати з книгою, що починалося з ознайомлення дітей із її структурою, особлива увага акцентувалася на наявності в книзі символів, малюнків, таблиць та ін.
Самостійно діти опрацьовували нові статті у підручнику, проводили спостереження, досліди за інструкцією, відповідати на питання, малювати, складати таблиці, схеми тощо.
Ось одна з карток.
Прочитай вірш. Підкресли прикметники. Познач будову виділених слів.
Красива осінь вишиває клени
Червоним, жовтим, срібним, золотим.
А листя просить: - Виший нас зеленим!
Ми ще побудемо, ще не облетимо.
Знаючи прогалини у знаннях окремих учнів, вчитель давав їм у вигляді пам’яток додаткові вказівки і таким чином запобігавав можливих помилок.
Наприклад, розв’язування рівняння:
-прочитай рівняння;
-визнач, що невідомо;
-пригадай, як знайти невідомий компонент;
-виконай дії, зроби перевірку та висновок про розв’язування цього рівняння.
Або складання оберненої задачі до даної:
-випиши числа задачі і поясни кожне з них;
-заміни одне з даних чисел знаком питання;
-склади задачу, в якій запитується про це число.
Так на початковому етапі ознайомлення з новим матеріалом діти працювали над завданнями, в яких розкривався порядок виконання дій. Розгорнутий або стислий зразок способу дій є тут допоміжним елементом.
1.Розгорнутий:
50 + 23 = (50 + 20) + 3 = 70 + 3 = 73
Виконай за зразком:
60 + 14 = 40 + 25 =
50 + 36= 30 + 39 =
2. Стислий:
50 + 23 = або 50 – 23 =
50 + 20 = 70 50 – 20 = 30
70 + 3 = 73 30 – 3 = 27
Розв’яжи приклади, міркуй так само:
60 + 1 = 60 – 33 =
40 + 25 = 30 – 14 =
Завдання з теоретичною довідкою.
Щоб помножити число на добуток, можна обчислити добуток і помножити його число на одержаний результат або помножити число один із множників і держаний результат помножити на другий множник.
1.Обчислити результат усіма можливими способами:
8 · ( 8 · 3 ) =
2. Обчислити зручним способом:
9 · ( 5 · 4 ) = 16· ( 7· 5 ) =
25 · ( 2 · 6 ) = 30 · ( 2 · 5) =
Частина матеріалу підручника з природознавства призначена для активізації пізнавальної самостійності учнів. Тут значне місце відведено текстам, у яких використовується життєвий досвід дітей, їхні спостереження (наприклад, статті «Учись спостерігати», «Завдання для спостережень і практичних робіт восени», «Птахи восени», «Завдання для спостережень і практичних робіт узимку») (II клас); «Бур'яни поля», Люди вивчають і змінюють природу», «Охорона природи», «Орган нюху», «Орган дотику», «Про режим дня» (III клас).
Чимало цікавих текстів підручників спрямовували учнів на порівняння і протиставлення об'єктів. Методична доцільність таких статей незаперечна, оскільки вони сприяли виявленню істотних ознак важливих понять, створенню проблемних ситуацій, розвитку важливих умінь дітей. Так, учні відшукували спільні та відмінні риси рослин, тварин, предметів і явищ неживої природи, читаючи статті «Дерева, кущі, трави», «Горобина» (II клас); «Зернові рослини», «Праця людей у тундрі», «Праця людей у тайзі» (III клас).
Різноманітні види вправ на етапі формування практичних умінь, які проводила вчителька, дали змогу ставити перед школярами завдання різної складності. Значно підвищувала ефективність самостійної роботи своєчасна її перевірка. Інколи швидко потрібно було перевірити результати роботи. Тут стали у пригоді різні способи, скажімо, демонстрування школярами відповіді за допомогою сигнальних карток на уроках мови і математики, картки з цифрами і знаками. Це дало змогу своєчасно виявити прогалини в знаннях і запобігти відставанню.
Часто самостійна робота учнів проводилася на уроках української мови, оскільки цього потребувала специфіка предмета. Учні самостійно виконували завдання, пов’язані як із засвоєнням знань (лексики, граматики), так і з розвитком навичок і вмінь (вимови, діалогічного і монологічного мовлення, читання, письма) (див. додаток Б).
За підручником учні можуть самостійно виконувати нескладні досліди. Спочатку вони читають опис досліду, після чого проводять його у визначеній послідовності. Але перед такою роботою доцільно провести бесіду. Це допоможе учням усвідомити проблему, яку вони досліджуватимуть. Учитель, крім того, повинен заздалегідь написати на дошці запитання, щоб діти підготували відповіді на них, спираючись на власні спостереження.
Ще одна важлива ланка - робота з словником - та учні не завжди знали, як ним правильно користуватись. Зважаючи на це, ми розробили алгоритм роботи із словником і провели з учнями відповідний інструктаж. Спочатку ознайомили їх із структурою словника, системою умовних позначень. Потім у процесі читання тексту з незнайомими словами пояснили, як їх шукати у двомовному словнику, і запропонували алгоритм виконання пошукових дій:
1. Уважно прочитайте заголовок і подумайте, про що йдеться в тексті.
2.Прочитайте перший абзац і уточніть можливий зміст.
3 Прочитайте весь текст, намагаючись зрозуміти основну думку.
4. При повторному читанні зупиніться на незнайомих для вас словах.
5. На основі контексту здогадайтеся про значення незнайомих слів.
6. В разі потреби знайдіть слово в словнику і визначте, яка це частина мови.
7 Уважно вивчіть орфографію незнайомого слова, пам’ятаючи, що розташування слів у словнику чітко підпорядковане закону внутрішнього алфавіту.
8. Знайдіть слово у словнику, уважно прочитайте всі його значення.
9. Виберіть значення, яке найточніше відповідає змісту тексту.
10. Випишіть слово у свій словник.
Для підвищення активності і самостійності на уроках були використані такі форми самостійної словникової роботи:
1) самостійне з’ясування значення слова за допомогою словників, енциклопедій, довідників;
2) складання усно, а потім письмово оповідань-мініатюр з відомими уже словами і термінами;
3) рецензування цих оповідань учнями;
4) добір слів і термінів, що стосуються певної теми, розділу.
Ми проводили вправи, в яких є речення з новими словами, щоб учні знайшли їх значення у словнику. Ми також давали учням завдання розмістити в алфавітному порядку слова, що починаються з тієї самої букви. Щоб активізувати цю роботу, вчитель визначав час її виконання і організовував змагання. Для самостійної роботи ми пропонували вправи на словотворення, визначення значень інтернаціональних, складних, похідних і конвертованих слів тощо. Такі вправи розвивали вміння читати і розуміти текст без словника за допомогою аналізу мовних форм, здогадки, формували активну мовну діяльність учнів, збагачуючи їх необхідними знаннями.
Усі вчителі української мови знають, як багато зусиль необхідно докласти, щоб навчити учнів будувати запитання, особливо в процесі усного мовлення. Враховуючи це, ми проводили тренувальні вправи за схемою, яка постійно знаходилася у кабінеті. Користуючись нею, учні складали питальні речення, поступово оволодіваючи механізмом побудови запитань (див. додаток В).
Пам’ятаючи, що в основі будь-якої навички лежать свідомі дії, ми домагалися, щоб, засвоюючи цей важкий матеріал, учні розуміли його. Це дало змогу швидко довести навички до рівня міцного, автоматизованого вміння. Під час підготовки домашніх завдань ці навички закріплялися, формувалося вміння діалогічного мовлення.
Для того, щоб самостійна робота була ефективною ми дотримувались взаємозв’язку різних видів самостійної роботи учнів на уроці та урізноманітнювали їх, існував взаємозв’язок класної і домашньої самостійної роботи.
Ми організували класну роботу так, щоб домашня самостійна робота була її органічним продовженням. Великою мірою робота учнів, хід уроку тісно позв’язані і залежать від якості самостійної роботи учнів удома. Мета домашньої роботи - міцне закріплення вивченого на уроці матеріалу, глибше його осмислення, дальший розвиток набутих учнями умінь і навичок самостійної роботи з текстом підручника. Учні, виконуючи домашнє завдання, привчалися писати прості й розгорнуті плани з окремих питань і тем, складати різні тематичні таблиці, працювати з матеріалами періодичної преси, готувати невеликі повідомлення.
Домашня робота носила творчий характер, будила думку школяра. Вчитель на уроці максимально застосовував прийоми стимуляції активного самостійного мислення, щоб творчий дух не залишав школяра і вдома, спонукав його до самостійності і активності. Виявити себе в навчанні надаю змогу дітям і на уроках ознайомлення з навколишнім. Так, у 2 класі учні пробують працювати з додатковою літературою, складають колективні альбоми з опрацьованого і самостійно дібраного матеріалу. В цьому охоче допомагають їм батьки: проводять сімейні екскурсії по місту, добирають вірші, малюнки, розповідають про роботу підприємств і транспорту міста.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
