114788 (591703), страница 7
Текст из файла (страница 7)
Цей фактор став провідним у розробці методики поетапного формування культури мовлення. Крім того, ми враховували ряд інших педагогічних умов, які вважали обов’язковими для створеної методики:
- поетапність засвоєння основних комунікативних ознак, поступовий перехід від простих до складних завдань, від повільного до швидкого темпу їх виконання;
- спеціальну організацію навчального процесу, яка включала мовне забезпечення і створення системи вправ.
Систему вправ розглядаємо як упорядковану сукупність взаємопов’язаних та взаємозалежних мовних елементів, що утворюють цілісну єдність і підпорядковані навчально-виховній меті мовної освіти молодших школярів, а саме формуванню культури їхнього мовлення.
Під час створення системи вправ з формування мовленнєвої культури молодших школярів ми враховували, які вміння (мовні чи мовленнєві) вони виробляють, які види дій відпрацьовують із мовним матеріалом, на якому рівні (репродуктивному, продуктивному, творчому) ці дії здійснені. Тобто простежувався функціональний принцип підходу до побудови системи вправ для вироблення мовленнєвої культури.
Спираючись на аналіз психологічного процесу виникнення висловлювання, положення про його чотирифазну структуру (орієнтування, планування, реалізація і контроль), а також психолінгвістичні особливості навчання українського мовлення дітей і теорію мовленнєвої діяльності, ми дійшли висновку про необхідність поетапного формування мовленнєвої культури шляхом комплексного відпрацювання її основних ознак на трьох етапах експериментального дослідження:
-
первинно-ознайомлювальний;
-
репродуктивно-діяльнісний;
-
комунікативно-творчий.
На першому етапі (первинно-ознайомлювальному) було поставлено завдання формувати первинні мовленнєві вміння, пов’язані з вимогами до культури мовлення: слухати і розуміти українське мовлення, вимовляти слова згідно з діючими орфоепічними нормами сучасної української мови, одночасно засвоюючи не лише вимову слова, а й лексичне значення, зв’язувати з іншими словами, тобто оволодівати правильністю мовлення (орфоепічною, граматичною). Широко застосовували вправи імітаційного та оперативного характеру.
Другий етап – репродуктивно-діяльнісний – мав на меті сформувати первинні вміння оперувати новим матеріалом, опанувати такі комунікативні ознаки, як точність, логічність, чистоту, багатство мовлення. Використовували підстановочні, перетворювальні (трансформаційні) вправи, редагування мовних одиниць (словосполучень, речень, текстів). Шляхом поступового оволодіння мовленнєвими вміннями учні закріплювали вимоги до нормативного спілкування, підвищували змістовність, зв’язність висловлювання.
Третій етап (комунікативно-творчий) передбачав активізацію та генералізацію мовленнєвих умінь щодо літературного мовлення. Вирішувалось завдання щодо формування доречності і виразності мовлення, дотримування норм мовленнєвого етикету. Молодші школярі мали набути вмінь продуктивного володіння українським мовленням, тобто відпрацювати вторинні вміння. Діапазон вправ цього етапу був достатньо широким: від складання монологічних і діалогічних текстів описового, розповідного характеру до міркувань.
Отже, система вправ була побудована з урахуванням того, що процес формування культури українського мовлення молодших школярів складається з кількох, тісно пов’язаних між собою ланок: сприймання, відтворення, осмислення нового матеріалу, формування і закріплення набутих знань, умінь, навичок, самостійного застосування вторинних умінь у власній мовленнєвій практиці під час активного продукування мовних одиниць.
Навчально-мовленнєва діяльність молодших школярів щодо опанування ними культури українського мовлення підпорядковується, на нашу думку, чотирьом напрямкам:
1) засвоєння норм сучасної української літературної мови (орфоепічна та граматична правильність мовлення);
2) формування навичок активної роботи зі словом (точність, чистота, багатство мовлення);
3) формування вмінь діалогічного висловлювання (доречність, мовленнєвий етикет);
4) формування навичок монологічного мовлення (логічність, виразність).
Реалізація кожного з цих напрямків має відбуватися шляхом виконання спеціальних вправ, які допоможуть учителеві розвинути й удосконалити у дітей вміння оволодіти культурою мовленнєвої діяльності на початковому етапі опанування мови.
Відповідно до завдань першого етапу нами були розроблені підготовчі вправи, які вміщують вправляння у:
- слуханні і розумінні текстів. Це передбачає й роботу над поясненням значень слів, уточнення їх, тобто засвоєння лексичної правильності;
- вимові слів, згідно з орфоепічними нормами української мови шляхом застосування імітації;
- вживанні слів у словосполученнях та реченнях – формування граматичної правильності мовлення.
Мовленнєві вправи побудовані нами з метою формування орфоепічної та граматичної правильності мовлення (Додаток 1), засвоєння точності (Додаток 2), оволодіння його чистотою (Додаток 3), формування багатства мовлення (Додаток 4), оволодіння доречністю (Додаток 5), виховання мовленнєвого етикету (Додаток 6), опанування логічності мовлення (Додаток 7) та засвоєння його виразності (Додаток 8). Всі вони розташовані за ступенем нарощення труднощів і в залежності від вищевказаних напрямків формування мовленнєвої культури.
Розроблені нами вправи були покладені в основу лінгводидактичної експериментальної методики формування культури українського мовлення учнів 3 класу. Формування культури мовлення передбачало, по-перше, поетапність засвоєння основних комунікативних ознак мовленнєвої культури; по-друге, використання пояснювально-ілюстративного, імітаційного, репродуктивного, оперативного та продуктивно-творчого (комунікативного) методів мовленнєвого розвитку; по-третє, спеціальну організацію навчально-мовленнєвої діяльності, спрямовану на мовне забезпечення (створення мовленнєвого середовища, атмосфери позитивного, емоційного стимулювання, розвиток пізнавального інтересу до вивчення української мови, активізацію учнівського мовлення.
2.3 ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ЗАПРОПОНОВАНОЇ МЕТОДИКИ ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ НА УРОКАХ РІДНОЇ МОВИ
Ефективність розробленої нами методики формування культури мовлення молодших школярів перевірялась у процесі проведення передбаченого планом експерименту.
Керуючись теоретичними висновками про вплив системи вправ на формування культури мовлення, ми визначились у методах дослідження, які найкращим чином відповідають його завданням. Це теоретичні методи дослідження: аналіз наукової літератури і методи порівняння та систематизації теоретичних даних, теоретичного моделювання і емпіричні методи дослідження: педагогічне спостереження, педагогічний експеримент (констатуючий, формуючий та контрольний етапи).
Як уже зазначалося педагогічний експеримент проводився в третіх класах двох шкіл (с.Острів та с.Буцневе). В дослідженні взяло участь 52 дітей восьми-дев’яти річного віку. У процесі формування культури мовлення молодших школярів ми керувались принципом розвиваючого навчання.
На першому етапі педагогічного дослідження на основі спостереження уроків рідної мови, а також на основі аналізу учнівських робіт, ми виявили рівень підготовки учнів обох третіх класів.
Рівень культури мовлення учнів контрольного і експериментального класів можна представити у таблиці. У відсотках ми визначили кількість учнів, в усному і писемному мовленні яких, трапляються різні типи порушення норм сучасної української мови. До уваги бралися учні обох третіх класів: контрольного (25 учнів, с.Буцневе) і експериментального (27 учнів, с.Острів).
Таблиця 1
Напрями щодо опанування учнями культури мовлення
Порушення норм СУЛМ
КЛАСИ
Контрольний клас
Експериментальний клас
%
Кількість учнів
%
Кількість учнів
Засвоєння норм сучасної української літературної мови
орфоепічна правильність
72%
18
66%
18
граматична правильність
73%
18
64%
17
Формування навичок активної роботи зі словом
точність мовлення
74%
19
67%
18
чистота мовлення
73%
18
68%
18
багатство мовлення
71%
17
63%
17
Формування вмінь діалогічного висловлювання
доречність
73%
18
69%
19
мовленнєвий етикет
62%
15
56%
15
Формування навичок монологічного мовлення
логічність
66%
16
70%
19
виразність
75%
19
69%
19
Середні показники
71%
17
66%
18
Аналізуючи результати у даній таблиці, можна зробити висновок про низький рівень культури мовлення молодших школярів як контрольного так і експериментального класів.
На другому етапі дослідження апробовувалась спеціальна методика формування культури мовлення. В контрольних класах навчання відбувалося за традиційною програмою з рідної мови для початкової школи. В експериментальному класі застосовувалась спеціальна методика, яка передбачала формування культури мовлення за допомогою використання спеціально відібраних вправ.
У процесі експериментального дослідження та після його завершення аналізувалися учнівські роботи як експериментального класу, так і контрольного. Результати аналізу свідчать про те, що в учнів експериментального класу порівняно з учнями контрольного класу відбулися позитивні зрушення у формуванні культури мовлення. Кількість порушень норм української мови, які трапляються в усному та писемному мовленні учнів експериментального класу значно зменшилась.
Таблиця 2
Напрями щодо опанування учнями культури мовлення
Порушення норм
КЛАСИ
Контрольний клас (25учнів)
Експериментальний клас (27учнів)
%
Кількість учнів
%
Кількість учнів
Засвоєння норм сучасної української літературної мови
орфоепічна правильність
63%
15
46%
12
граматична правильність
59%
15
45%
12
Формування навичок активної роботи зі словом
точність мовлення
64%
16
48%
13
чистота мовлення
62%
14
50%
14
багатство мовлення
67%
17
30%
8
Формування вмінь діалогічного висловлювання
доречність
65%
16
48%
13
мовленнєвий етикет
56%
14
32%
9
Формування навичок монологічного мовлення
логічність
59%
15
42%
11
виразність
60%
15
45%
12
Середні показники
62%
15
43%
11
Щоб краще порівняти результати досліджень на констатувальному етапі і контрольному ми пропонуємо розглянути діаграми, які показують, наскільки покращився рівень культури мовлення в учнів експериментального класу. Розглянемо спочатку результати аналізу на констатувальному етапі дослідження (Діаграма 1).
Діаграма 1.
З даної діаграми видно, що на констатувальному етапі кількість дітей, в мовленні в яких трапляються помилки різного типу, в контрольному та експерименталльному класах майже однакова. А вже на контрольному етапі нашого дослідження кількість дітей, в культурі мовлення яких трапляються помилки в контрольному класі зменшилась на 9%, а в експериментальному – на 23% (Діаграма 2).
Діаграма 2.
Отже, підсумовуючи все вище сказане, слід наголосити на необхідності включення вправ із формування культури мовлення у структуру кожного уроку рідної мови початкової школи. Позитивні зрушення в учнів експериментального класу свідчать про ефективність створеної нами методики та необхідність подальшого її удосконалення і планування на її основі уроків рідної мови.
ВИСНОВКИ
У загальних висновках та рекомендаціях викладено результати дослідження. Основні з них такі:
1. Процес формування культури мовлення стає ефективнішим, якщо опиратися на психологічні основи та психолінгвістичні особливості його опанування, лінгвістичні основи, які включають засвоєння дітьми орфоепічних, лексичних і граматичних норм сучасної української літературної мови.
2. Розкрито зміст поняття “культура мовлення” як комплексу, що складається з сукупності і системи основних комунікативних ознак і розуміється нами як здатність мовців правильно, точно, логічно висловлюватись, добираючи мовновиражальні одиниці відповідно до мети і обставин комунікації та загальноприйнятого мовленнєвого етикету.
3. Експериментально доведено, що набуття вмінь досконалого мовлення виробляється ефективно, якщо забезпечується вчителем відповідна організація навчально-мовленнєвої діяльності, яка полягає, передусім, у створенні системи вправ для опанування мовленнєвої культури, спеціальному мовному забезпеченні цього процесу (мовленнєве середовище, позитивне емоційне стимулювання, пізнавальний інтерес, активізація мовленнєвої діяльності), зразковому мовленні педагога.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
