Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Під фізичним розвитком дітей і підлітків розуміється безперервно триваючий біологічний процес. На кожному новому віковому періоді він характеризується визначеним комплексом пов’язаних між собою, та з зовнішнім середовищем (при домінуючій ролі центральної нервової системи) морфологічних функціональних якостей організму та спричиненими цими якостями запасом фізіологічних сил [39].

Організм дитини відрізняється від організму дорослого особливостями будови та функцій окремих органів та систем. Перш за все організм дитини знаходиться в стані безперервного росту та розвитку. Збільшення маси тіла проходить не однаково з року в рік. Періоди швидкого росту замінюються періодами його сповільнення. Під час сповільнення росту спостерігається великий приріст маси тіла. Прискорення і сповільнення зівпадає з великими гістологічними змінами котрі переживає кісткова система.

Важливу роль в процесі перебудови кісткової системи відіграє харчування дитини. Так недостаток мінеральних солей та вітамінів в період глибокої морфологічної перебудови веде до значного сповільнення росту.

Збільшення темпу росту організму спостерігається на першому та другому році життя. Також збільшення темпу росту просліджується в 6-7 років та з початком статевого дозрівання. В 6-7 років віковий приріст довжини тіла складає 8-10 см, при щорічному збільшенні маси на 3-4 кілограми [14].

Багато морфологічних та особливо функціональних показників (життєва ємність легень, екскурсія грудної клітки, сила м’язів, витривалість при статичному навантажені та динамічній роботі, обмін речовин, енергетичні витрати організму) у дівчаток різного віку помітно нижчі ніж у хлопчиків [35].

Паралельно із збільшенням всієї довжини тіла змінюються співвідношення пропорції окремих його частин. У дитини з відносно великою головою, довгим тулубом та короткими кінцівками з віком змінюються розміри кінцівок та тулубу: голова стає відносно невеликою, тулуб коротким, а ноги довшими, що безумовно потрібно враховувати при плануванні навчального процесу з фізичної культури та самостійних занять фізичними вправами [17,19].

Шкіра орган з надзвичайно складною будовою та функціями, вона відіграє в функціюванні організму велику роль. За своєю будовою шкіра дитини багато в чому відрізняється від шкіри дорослого. Вона має менш розвинутий покривний шар, і більш багата кровоносними судинами. Тому всякі зовнішні прояви, в тому числі водні процедури, повітряні ванни, промені сонця позначаються на функціях шкіри на багато різкіше ніж у дорослої людини.

В дітей молодшого шкільного віку шкіра особливо ніжна, тонка та легко вразлива. Ця обставина, а також недостатній опір шкіри до проникаючих в пори мікробів спричиняють до можливих захворювань шкіри, а особливо під час і після занять фізичними вправами. Велику роль шкіра відіграє в процесі теплорегуляції теплового стану організму, так як через неї людина втрачає 85-90% утвореного тепла. У молодшому шкільному віці механізм теплорегуляції знаходиться на стадії розвитку. Тому у цьому віці особливо при заняттях на відкритому повітрі можливі випадки переохолодження або теплового удару. Поступово з віком ця функція удосконалюється до рівня дорослої людини.

Скелет у молодшому шкільному віці ще не сформований. Кісткова тканина формується поступово замінюючи хрящову тканину. У дітей в кістковій тканині переважають органічні елементи, що обумовлює високу еластичність скелету та легке виникнення деформацій при довготривалих навантаженнях та неправильному положенні тіла [1].

Постійність шийної та грудної кривизни хребта встановлюється тільки до 7 років. До цього віку в лежачому положенні ці вигини згладжуються. Хребтова кривизна в поперековому відділі встановлюється лише в 17-18 років, зростання окремих кісток тазу ще не закінчено. Повздовжня та сідничні кістки зростаються в єдину безим’яну в основному до 17-18 років. Тому при стрибках дітей з висоти на тверду опору можливе зміщення окремих тазових кісток з подальшим неправильним зростанням.

М’язи тулуба, спини, плеча, передпліччя та стегна стають належно розвинуті по відношенню до пропорцій і розмірів тіла вже в 6-7 років. Але дрібні м’язи (наприклад м’язи кистей) ще далеко не розвинуті. Дітям цього віку притаманна висока рухливість і при неправильному дозуванні чи підборі вправ можна травмувати мілкі м’язи, що в першу чергу негативно, в психологічному аспекті, позначиться на мотивації школярів молодших класів.

Органи дихання майже такі як і в дорослих, але в дітей необхідна легенева вентиляція досягається частотою дихання [8].

Разом з розвитком дихальної системи розвивається і серцево-судинна система. До 7-8 років закінчується структурна диференціровка опорної тканини серця, та досягає повного розвитку його центральний та периферійний нервовий апарат. М’язовий апарат серця структурно ще нерозвинений. Артерії в 7 річної дитини більші ніж у дорослої людини. Об’єм крові який викидується серцем в артерії при кожному скороченні у дитини менший ніж у дорослого. Тому серце виконує більшу кількість скорочень за хвилину ніж у дорослих.

Потрібно пам’ятати, що у дітей молодшого шкільного віку під дією сильних емоцій зростає різко кількість серцевих скорочень.

Кров постачає клітинам та органам поживні речовини і кисень. В 6-7 років в зв’язку з ростовим стрибком можливе сповільнення в прирості числа еритроцитів і вмісту гемоглобіну. В 8 років спостерігається знову підвищення в кількості гемоглобіну та еритроцитів. Кількість лейкоцитів в одному міліметрі кубічному крові в дітей молодшого шкільного віку більша ніж у дорослих. Лейкоциторна формула крові дітей молодшого шкільного віку відрізняється від дорослих. Починаючи з 5-6 річного віку кількість нейтрофілів незмінно росте, а кількість лейкоцитів зменшується. У дітей порівняно з дорослими низька фагоцитарна функція. Тривала дія на організм дитини сонячних променів спричинює продукування кістковим мозком великої кількості незрілих кров’яних тілець.

Щодо органів травлення то у дітей довжина кишечника більша ніж у дорослих і багатша на мікрофлору та кровоносні судини, це при тому, що м’язовий апарат органів травлення значно відстає у розвитку порівняно з дорослими, у зв’язку з цим і у них низька перистальтика.

Щодо залоз внутрішньої секреції то до 7 років спостерігається різке зменшення активності зобної залози і пари наднирників, значний вплив щитовидної залози і гіпофізу, поява елементів статевих залоз.

Органи відчуттів до 7 річного віку у дітей є добре розвиненими. Єдиним зауваження може бути те, що при виконанні статичних навантажень зростає осмотичний тиск ока, який може привести до розвитку і прогресування близорукості. Тому потрібно вправи пов’язані з статичним навантаженням підбирати і пропонувати дітям досить обережно і обов’язково чергувати їх з динамічними.

Для дітей молодшого шкільного віку характерна нестійкість нервових процесів, підвищена збудливість кори головного мозку, яскравою є вираженість недостатнього внутрішнього активного гальмування. Цими якостями зумовлюється велика виснажливість нервових клітин кори головного мозку дітей і мала стійкість їхньої уваги.

Діти молодшого шкільного віку відрізняються від дітей дошкільного віку тим, що в них проходить сповільнення росту тіла в довжину і більш інтенсивно набирається вага тіла. Проходить посилене функціювання всіх органів і систем організму. Покращуються і вдосконалюються основні нервові процеси які характеризують тип вищої нервової діяльності дитини. При виконанні фізичних навантажень дітьми молодшого шкільного віку не спостерігається великих відмінностей між дівчатками і хлопчиками викликаних особливостями статевого розвитку. Для дітей молодшого шкільного віку характерна велика рухливість, вони погано переносять статичне навантаження. Учні 1-2 класів навіть від сидіння за партою на протязі одного уроку значно стомлюються. Тому для них потрібно широко пропагувати виконання ранкової гігієнічної гімнастики, організацію ігор під час великих перерв та інші види рухової діяльності [2,9,56].

У віці 7-9 років діти в насідок недосконалості зрілості, нервової системи, швидко стомлюються при виконанні фізичних навантажень. Тому їм не слід давати вправи котрі вимагають великої уваги, точної координації і особливо вправ пов’язаних з силовими статичними навантаженнями.

Правильне фізичне навантаження для дітей молодшого шкільного віку повинно підготувати дитину до плавного переходу від молодшого до середнього, від середнього до старшого, від старшого до зрілого віку [4,50].

Висновки до першого розділу

На основі вивчення літературних джерел з питань анатомо-фізіологічних особливостей дітей молодшого шкільного віку, методичних особливостей виконання учнями фізичних вправ, рухового режиму учнів визначено, що дитина у цьому віці має природну потребу до руху і одним із шляхів вирішення цієї проблеми є систематичне виконання учнями ранкової гігієнічної гімнастики, при врахування біологічного розвитку та стану систем організму, як основи формування постійної звички до занять фізичними вправами. Всі підібрані вправи повинні відповідати віковим особливостям і підготовленості учнів, бути їм доступні. Вони повинні мати всебічний вплив на організм тих хто займається, залучати до руху найбільшу кількість м’язів і суглобів організму.

Розділ ІІ. Методика, організація і контингент дослідження

2.1 Методика дослідження

Кожний етап мав певні особливості та вирішував специфічні завдання для вирішення яких застосовувались наступні методи дослідження:

1. Вивчення літературних джерел і документальних матеріалів.

2. Теоретичний аналіз і синтез.

3. Педагогічне спостереження.

4. Опитування (анкетування).

5. Педагогічний експеримент.

6. Методи математично-статистичної обробки даних.

1. Вивчення літературних джерел і документальних матеріалів.

У процесі використання даного методу була отримана інформація про стан питання, що розглядається. Особлива увага приділялась вивченню:

а)постанов, інструкцій і нормативних документів;

б)дидактичних досліджень з досліджуваних питань;

в)психолого-педагогічних досліджень з питань проведення гімнастики до занять та ранкової гігієнічної гімнастики молодшими школярами;

г)публікацій авторів, що стосуються проблеми вдосконалення системи організації та проведення ранкової гігієнічної гімнастики учнями молодших класів;

д)методичних розробок, документів контролю фізичної підготовленості учнів молодших класів (робочі журнали, відомості);

е)робіт з питань використання методів математичної статистики у педагогічних дослідженнях.

2. Теоретичний аналіз і синтез застосовувались нами з метою вибору теми дослідження, визначення його концепції та гіпотези.

3. Метод педагогічного спостереження був використаний для контролю поведінки учнів молодших класів під час виконання комплексів гімнастики до занять і ранкової гігієнічної гімнастики.

4. Метод опитування використовувався з метою отримання інформації з окремих проблем дослідження. Анкета розроблялась з врахуванням загальноприйнятих вимог.

5. Педагогічний експеримент проводився у відповідності до загальноприйнятих норм та діалектичного методу пізнання.

6. Методи математично-статистичної обробки даних забезпечили визначення наступних кількісних показників:

(Мх)- середнє арифметичне;

(Sх)- стандартне відхилення середнього арифметичного;

(Sms)- стандартна похибка вибіркового середнього;

(Xmin-Xmax)- розмах варіації;

(Р)- показник достовірності.

Обробка даних проводилась на ЕОМ типу ІВМ РС за допомогою програм: Excel 8.0 for Windows.

7. Контроль за успішністю навчання учнів проводився за допомогою традиційної методики, яка передбачала використання певного комплексу контрольних заходів - форм контролю.

2.1.1 Методика визначення рівня фізичної підготовленості

Дослідження рівня фізичної підготовленості проводилось за загальноприйнятою традиційною методикою, викладену в "Умовах виконання Державних тестів і нормативів оцінки фізичної підготовленості населення України" (табл. 2.1).

Таблиця 2.1 Визначення рівня фізичної підготовленості

2.2 Організація і контингент дослідження

Характеристики

Список файлов ВКР