100104 (590335), страница 8
Текст из файла (страница 8)
Для визначення фінансової стійкості підприємства розрахуємо деякі показники:
1) Коефіцієнт маневреності власних обігових коштів
Км = ОКв / ДКв , де
Км - коефіцієнт маневреності;
Окв - власні обігові кошти;
ДКв - власні джерела коштів.
Виходячи з цього, Км на початок року (Км1) та на кінець року (Км2) дорівнюють:
Км1=9542 тис. грн. / 10942 тис. грн. = 0,87
Км2= 10041 тис. грн.. / 11489 тис. грн. = 0,87
2) Коефіцієнт забезпечення матеріальних запасів власними обіговими коштами
Кз = Окв/МОК ,де
Кз - коефіцієнт забезпечення матеріальних запасів власними обіговими коштами;
Окв - власні обігові кошти; МОК - матеріальні обігові кошти. На початок аналізованого періоду (Кз1) та на кінець періоду (Кз2) коефіцієнт дорівнює:
Кз1 = 9542 тис. грн. / 8522 тис. грн. = 1,12
Кз2 - 10041 тис. грн. / 8600 тис. грн. = 1,17
3) Індекс постійного складу
Кпс = 03/ДКв ,де
Оз - основні засоби.
Показник на початок періоду (Кпс1) та на кінець періоду (Кпс2) має такі значення:
Кпс = 5113 тис. грн. / 10942 тис. грн.. = 0,47
Кпс = 4870 тис. грн.. / 11489 тис. грн. = 0,42
Індекс постійного складу балансу визначається для порівняння основних засобів та поза оборотних активів підприємства з власними джерелами коштів. Зменшення цього показника в даному випадку може
означати, що власне майно заводу на кінець аналізованого періоду зменшилося.
4) Коефіцієнт накопичення зносу (Кнз) визначається за формулою:
Кнз = СНЗ/Озпв ,де
СНЗ - сума нарахованого зносу;
Озпв - первісна вартість основних засобів; ;
Цей коефіцієнт на початок аналізованого періоду для заводу "Судмаш" дорівнює:
Кнз1 = 11642 тис. грн. / 16738 тис. грн. = 0,70
Кнз2 = 11880 тис. грн. / 16674 тис. грн. =0,71
Зменшення показника дає змогу зробити висновок про незначне зменшення зносу основних засобів.
5) Коефіцієнт реальної вартості майна (Крв)
Крв = (Оззв + ВЗ + НВ) / ВМ , де
Оззв - залишкова вартість основних засобів, тис. грн.; ВЗ - виробничі запаси, тис. грн.; НЕ - незавершене виробництво, тис. грн.; ВМ - вартість майна, тис. грн. Показник реальної вартості майна дорівнює:
Крві = 5096+1767+939/14659 = 0,53 Крв2 = 4794+1936+932/14935 = 0,51 Спостерігаємо зменшення засобів виробництва в загальній вартості майна заводу.
6) Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів (Кс)
Кс = ДПК/ДКв ,де
ДПК - джерела позикових коштів;
ДКВ - власні джерела коштів.
Коефіцієнт на початок періоду та на кінець (відповідно Кс1 та Кс2) має такі значення:
Kcl = 3640 тис. грн. /10942 тис. грн. = 0,33 Кс2 = 3435 тис. грн. / 11489 тис. грн. = 0,30 Зменшення цього показника вказує на зменшення коштів, що
припадають на 1 грн. власних коштів.
7) Коефіцієнт економії (Ка)
Ка = ДКв/ДК ,де
ДКв - власні джерела коштів;
ДК - сума джерел коштів.
Коефіцієнт автономії на початок аналізованого періоду (Ка1) на кінець -(Ка2) складає:
Ка1 = 10942 тис. грн. /14659 тис. грн. = 0,75
Ка2 = 11489 тис. грн. /14935 тис. грн. = 0,77
Значення коефіцієнта майже не змінилося на кінець періоду, що вказує на велику незалежність підприємства від залучених позикових коштів.
8) Аналіз платоспроможності передбачає визначення коефіцієнтів платоспроможності (або ліквідності):
а) коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кал) визначається за формулою:
Кал = Алр / КЗ , де
Алр - активи, що легко реалізуються (грошові кошти, цінні папери); КЗ - короткотермінові зобов'язання.
Кал1 = 878 тис. грн. / 3640 тис. грн. = 0,24
Кал2 = 1267 тис. грн. / 3435 тис. грн. = 0,37
Показник вказує, що короткотермінові зобов'язання можуть бути погашені, так як коефіцієнт вище допустимого (0,2-0,25)
б) коефіцієнт швидкої ліквідності (Кшл)
Кшл = Окв - 3 + Вмп / КЗ, де
Окв - власні оборотні кошти;
З - запаси;
Вмп - витрати майбутніх періодів;
КЗ - короткотермінові зобов'язання.
Коефіцієнт на початок періоду:
Кшл1 = 9542тис. грн. - 8522тис. грн. + 4тис.грн. / 3640тис. грн. = 0,28
Коефіцієнт на кінець періоду:
Кшл2 = 10041тис. грн. - 8600тис. грн. + 24тис. грн. / 3435тис.грн. = 0,42
Коефіцієнт на кінець періоду збільшився, але не досягає норми 1, це свідчить про те, що на кожну гривню поточної заборгованості підприємство має лише 42 коп. ліквідних активів.
в) коефіцієнт поточної ліквідності (Кпл)
Кпл = ОбК/КЗ ,де
ОбК - обігові кошти.
Коефіцієнт на початок періоду:
Кпл1 = 9542 тис. грн. 3640 тис. грн. = 2,62
Коефіцієнт на кінець періоду:
Кпл2 =10041 тис. грн. / 3435 тис. грн. = 2,92
Коефіцієнт поточної ліквідності вищій за нормативний показник (1-2). Це свідчить про те, що у випадку необхідності підприємство зможе погасити свої борги, стягнув дебіторську заборгованість та реалізував запаси.
Таблиця 2.3.11
Результати аналізу фінансового стану
| № п/п | Назва коефіцієнта | На початок року | На кінець року |
| 1. | Коефіцієнт маневреності власних обігових коштів | 0,87 | 0,87 |
| 2. | Коефіцієнт забезпечення матеріальних запасів власними обіговими коштами | 1,12 | 1,17 |
| 3. | Індекс постійного складу | 0,47 | 0,42 |
| 4. | Коефіцієнт накопичення зносу | 0,70 | 0,71 |
| 5. | Коефіцієнт реальної вартості майна | 0,53 | 0,51 |
| 6. | Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів | 0,33 | 0,30 |
| 7. | Коефіцієнт автономії | 0,75 | 0,77 |
| 8. | а) коефіцієнт абсолютної ліквідності | 0,24 | 0,37 |
| б) коефіцієнт швидкої ліквідності | 0,24 | 0,40 | |
| в) коефіцієнт поточної ліквідності | 2,62 | 2,92 |
2.4 SWOT- Аналіз діяльності підприємства "Судмаш"
Проведення детального аналізу впливу чинників зовнішнього та внутрішнього середовища на діяльність комбінату здійснювалося для зведення його результатів до більш простішої системи, якою є СВОТ - аналіз.
SWOT- аналіз отримав свою назву від перших літер англійських слів "міць" (S), "слабкість" (W), "можливості" (О), а також "загрози" (Т). Зазвичай, міцні боки діяльності та слабкості визначаються, виходячи із чинників внутрішнього потенціалу, можливості та загрози - із зовнішнього середовища.
Таким чином, усі сильні та слабкі сторони діяльності підприємства, загрози та можливості зведені в табл. 2.4.1 [27]. ;
Таблиця 2.4.1
SWOT - Аналіз діяльності підприємства "Судмаш"
| МІЦЬ | СЛАБКОСТІ |
| 1 | 2 |
| Багатий асортимент продукції. | Недосконала система інформації |
| Якість, що відповідає світовим стандартам. | Високі витрати |
| Наявність кваліфікованих кадрів. | Низька рентабельність виробництва |
| Ефективна орг. структура | Нестача власних обігових коштів |
| Застарілі технології, обладнання | |
| Невирішені соціальні проблеми | |
| Низький рівень організації маркетингової діяльності | |
| Низька платоспроможність | |
| МОЖЛИВОСТІ | ЗАГРОЗИ |
| Легальність бізнесу | Недосконале законодавство |
| Багата сировинна база | Низька купівельна спроможність та нерівномірний розподіл прибутку серед населення |
| Можливість виходу на зовнішній ринок | Наявність сильних конкурентів |
| Можливість розширення виробництва | Високі податкові ставки |
| Досвід роботи на ринку | Збільшення темпів інфляції |
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА "СУДМАШ"
3.1 Стратегічні напрямки у розвитку конкурентоспроможності підприємства.
Концепція стратегічного керування представляє стратегічне керування у виді найважливішої складової життя сучасної організації, що стосується трьох таких життєво важливих, ключових сфер організації, як вироблення і здійснення стратегії розвитку і поводження в зовнішній сфері, вироблення і здійснення стратегії у відношенні створюваного організацією продукту і, нарешті, вироблення і реалізація стратегії у відношенні персоналу організації.
Визначення стратегії для фірми принципово залежить від конкретної ситуації, у якій знаходиться фірма. Однак існують загальні підходи до формулювання стратегії і деякі загальні рамки, у які вписуються стратегії.
Як було сказано вище, у самому загальному виді стратегія цей генеральний напрямок дії організації, проходження якому в довгостроковій перспективі повинне привести її до мети. Таке розуміння стратегії справедливо тільки при розгляді верхнього рівня організації. Для більш низького рівня в ієрархії стратегія верхнього рівня перетворюється в мету, хоча для більш високого рівня вона є засобом. При визначенні стратегії фірми керівництво зіштовхується з трьома основними питаннями, зв'язаними з положенням фірми на ринку:
- який бізнес припинити;
- який бізнес продовжити;
- у який бізнес перейти;
Це значить, що стратегія концентрує увагу і зв'язана з тим:
- що організація робить і чого не робить;
- що більш важливо і що менш важливо в здійснюваною організацією діяльності.
В розділі 1.3 було наведено типові конкурентні стратегії Майкла Портера: стратегія лідерства за рахунок економії на витратах, стратегія диференціації товару, стратегія фокусування на витратах та стратегія сфокусованої диференціації. Метою даної роботи є розкриття нових шляхів досягнення успіху для ДП "Судмаш". Тому стратегії конкуренції підлягатимуть ретельнішому розгляду.
Існують три основні області вироблення стратегії фірми на ринку.
Перша область зв'язана з лідерством у мінімізації витрат виробництва (стратегія лідерства). Даний тип стратегій зв'язаний з тим, що кампанія домагається найнижчих витрат виробництва і реалізації своєї продукції. У результаті цього вона може за рахунок низьких цін на аналогічну продукцію домогтися завоювання більшої частки ринку. Фірми, що реалізують такий тип стратегії, повинні мати гарну організацію виробництва і постачання, гарну технологічну й інженерно-конструкторську базу, а також гарну систему розподілу продукції, тобто , щоб домагатися найменших витрат на високому рівні повинне здійснюватися всі те, що зв'язано з собівартістю продукції. Маркетинг же при даній стратегії не повинний бути високо розвитий.
Друга область вироблення стратегії зв'язана зі спеціалізацією у виробництві продукції ( стратегія диференціації). У цьому випадку фірма повинна здійснювати високоспеціалізоване виробництво і маркетинг для того, щоб ставати лідером у виробництві своєї продукції. Це приводить до того, що споживачі вибирають дану марку, навіть якщо ціна і досить висока. Фірми реалізуючі цей тип стратегії мають високий потенціал для проведення НИОКР, мають прекрасних дизайнерів, прекрасну систему забезпечення високої якості продукції, а також розвиту систему маркетингу.
Третя область визначення стратегії відноситься до фіксації визначеного сегмента ринку і концентрації зусиль фірми на обраному ринковому сегменті (стратегія фокусування на витратах та сфокусована диференціація). У цьому випадку фірма не прагнути працювати на всьому ринку, а працює на його чітко визначеному сегменті, досконально з'ясовуючи потреби ринку у визначеного типу продукції. У даному випадку фірма може прагнути до зниження витрат або ж проводити політику спеціалізації у виробництві продукту. Можливо і сполучення цих двох підходів. Однак зовсім обов'язковим для проведення стратегії третього виду є те, що фірма будує свою діяльність на аналізі потреб клієнтів визначеного сегмента ринку, тобто, повинна у своїх намірах виходити не з потреб ринку взагалі, а з потреб цілком визначених чи навіть конкретних клієнтів.
Основні моменти мобілізації ресурсів. Поряд зі стратегічними змінами і створенням в організації необхідного клімату важливою задачею, приходиться вирішувати керівництву організації на стадії виконання стратегії, є формування і мобілізація ресурсів організації і її людського потенціалу для здійснення стратегії.















