Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

4. Коефіцієнт швидкої ліквідності. Аналогічний коефіцієнту покриття, але обчислюється за вужчим колом поточних активів (з розрахунку виключають найменш ліквідну їх частину - виробничі запаси).

Кошти, які можна отримати у разі вимушеної реалізації виробничих запасів, можуть бути суттєво меншими за витрати на їх придбання. За ринкової економіки типічною є ситуація, коли під час ліквідації підприємства отримують 40% і менше від облікової вартості запасів. В іноземній літературі трапляється орієнтовне (найнижче) значення цього показника - 1. Однак ця оцінка також досить умовна.

5. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності). Він є найбільш жорстким критерієм ліквідності підприємства і показує, яку частину короткострокових зобов'язань можна за необхідності погасити негайно. Рекомендована нижня межа цього показника- 0,2.

6. Частина власних оборотних коштів у покритті запасів. Це вартість запасів, яка покривається власними оборотними коштами. Має велике значення для підприємств торгівлі. Рекомендована нижня межа цього показника - 50%

7. Коефіцієнт покриття запасів. Розраховується як співвідношення величини стабільних джерел покриття запасів і суми запасів. Якщо значення цього показника є меншим за одиницю, то поточний фінансовий стан підприємства вважають недостатньо стійким.

В. Показники оцінки фінансової стійкості

Одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства -- забезпечення стабільності його діяльності в майбутньому. Вона пов'язана із загальною фінансовою структурою підприємства, його залежністю від кредиторів та інвесторів.

1. Коефіцієнт концентрації власного капіталу характеризує частку власності самого підприємства у загальній сумі коштів, інвестованих у його діяльність. Чим вищий цей коефіцієнт, то більш фінансове стійким і незалежним від кредиторів є підприємство. Доповненням до цього показника є коефіцієнт концентрації залученого (позикового капіталу). Сума обох коефіцієнтів дорівнює 1 (чи 100%).

2. Коефіцієнт фінансової залежності є оберненим до попереднього показника. Коли його значення наближається до 1 (чи 100%), це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство.

3. Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто яку вкладено в оборотні кошти, а яку капіталізовано.

4. Коефіцієнт довгострокових вкладень показує, яку частину основних коштів та інших позаоборотних активів профінансовано зовнішніми інвесторами, тобто яка частина належить їм, а не власникам підприємства.

5. Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів характеризує структуру капіталу. Зростання цього показника - негативна тенденція, яка означає, що підприємство починає все сильніше залежати від зовнішніх інвесторів.

6. Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів. Зростання цього показника в динаміці також свідчить про посилення залежності підприємства від кредиторів, тобто про зниження його фінансової стійкості.

1.3 Сутність маркетингової стратегії підприємства

Розробка маркетингової стратегії підприємства — це процес створення і практичної реалізації генеральної програми дій підприємства. Її мета — ефективне розміщення ресурсів для досягнення цільового ринку. Предметом маркетингової стратегії є вирішення питань щодо того, які продукти (стратегічні простори) мають бути освоєні підприємством і яким чином це можна виконати. При цьому основними завданнями у розробці маркетингової стратегії є такі:

• визначення цілей та напрямів діяльності підприємства;

• координація різних напрямів діяльності;

• оцінка слабких і сильних аспектів підприємства, його ринкових можливостей та загроз з боку ринку;

• визначення альтернативних варіантів реалізації напрямів діяльності підприємства;

• створення умов для ефективного розподілу продукції підприємства;

• оцінка маркетингової діяльності підприємства.

Маркетингова стратегія — це раціональна, логічна структура, через використання якої підприємство розраховує вирішити свої маркетингові завдання. Вона складається з визначених стратегій щодо цільових ринків, комплексу маркетингу та витрат на останній.

Маркетингова стратегія визначається залежно від цілей маркетингу. Цілі маркетингу повинні бути чіткі, визначені у кількісному виразі, у часі й просторі. Наприклад, такими цілями можуть бути: в наступному маркетинговому році підвищити прибутковість виробництва на 10 %, збільшити ринкову частку підприємства у сировинній зоні місцевого цукрового заводу до 3 %.

Найвідомішими маркетинговими стратегіями є такі:

• «ціна — кількість» — підприємство орієнтується на помірні ціни та значні обсяги збуту продукції, виробництво великої кількості стандартизованої (масової) продукції на широкому ринку (недиференційований маркетинг) за рахунок використання ефективно опрацьованих технологій, які дозволяють знижувати витрати та ціни;

• «стратегія переваг» — підприємство створює або має стабільну перевагу над конкурентами завдяки можливостям зміни технологій виробництва, розвитку сервісу і логістики, що дозволяє вести нецінову конкуренцію за рахунок товарів, які відомі на ринку своїми унікальними характеристиками (диференційований маркетинг).

Для вибору прийнятної маркетингової стратегії потрібно узгодити цілі маркетингу із загальними цілями підприємства з метою запобігання протиріччям маркетингової стратегії та загальної стратегії розвитку підприємства. На вибір маркетингової стратегії впливає також позиція підприємства на ринку, забезпеченість його ресурсами, рівень витрат на виробництво й маркетинг. Для визначення маркетингової стратегії необхідно відповісти на такі запитання:

Яку продукцію випускає підприємство?

Хто є покупцями цієї продукції?

Де знаходяться покупці продукції?

Де і як покупці купують продукцію підприємства?

В яких якостях продукції підприємства заінтересовані покупці?

Яку кількість продукції та за якою ціною купують покупці?

Як охарактеризувати продукцію підприємства так, щоб отримати за неї вищу ціну?

Чи може підприємство бути лідером з якогось виду продукції у своєму регіоні?

Чи може підприємство випускати іншу, нову продукцію?

Чи задовольняють виробничі потужності підприємства потреби покупців?

Відповіді на питання стосовно покупців надаються в маркетинговому дослідженні. Обрана маркетингова стратегія є основою для розробки маркетингового плану, тобто конкретних дій з реалізації маркетингової стратегії.

РОЗДІЛ 2 ХАРАКТЕРИСТИКА ВАТ «ХТЗ»

2.1 Загальна характеристика ВАТ "ХТЗ" та вибір ринків збуту

Харкiвський тракторний завод розпочав виробництво продукцiї першого жовтня 1930 року як державне пiдприємство. У груднi 1994 року пiдприємство перетворено у ВАТ "Харкiвський тракторний завод iм. С. Орджонiкiдзе" ВАТ "ХТЗ" являє собою виробничий комплекс, основнi виробничi, складськi та допоможнi об"єкти якого розташованi на земельнiй дiлянцi площею близько 140 га. Пiдприємство має розвиненi енерго-, тепло та комунiкацiйнi мережi, автономну систему водопостачання, комплекс очисних споруд, зручнi автомобiльнi та залiзничнi колiї. На пiдприємствi встановлено бiльш 13 тис. одиниць металорiзального, ковальсько-пресового, ливарного, зварювального та iншого обладнання. У 2007 роцi керiвництво фiнансово-господарською дiяльнiстю товариства перейшло до Керуючої компанiї "Група ГАЗ", м. Нижнiй Новгород, РФ. Важливi керiвнi посади зайняли топ-менеджери машинобудiвної галузi РФ. У звiтному перiодi змiн не було.

В органiзацiйнiй структурi ВАТ "Харкiвський тракторний завод iм.С.Орджонiкiдзе" за 2008 рiк вiдбулися незначнi змiни, пов'язанi з формуванням структур управлiння за напрямком виробничо - господарської дiяльностi. Станом на 31.12.2008 р. структура управлiння ВАТ "ХТЗ" включала в себе:

- управлiнь - 6,

- виробництв - 6,

- цехiв - 10,

- вiддiлiв - 23,

- департаментiв - 7,

- сервiсний центр - 1,

- пiдроздiли невиробничого персоналу - 5 (рис. 2.1)

Загальні збори ВАТ «ХТЗ» «ХТЗ»

Спостережна рада

Ревізійна комісія

Правління ВАТ «ХТЗ»

Управління	Виробництва	Цехи основного виробництва	Цехи допоміжного виробництва	Отделы	Соціальна сфера
Головного механіка	Інструментальне	Збірні – 2	Підготовки виробництва –6	Головного конструктора	Відділ робочого постачання
Транспортне	Паливної апаратури	Літейні – 4	Вспомогательные и обслуживающие	Головного конструктора по тягачам	Торгово-промисловий відділ
Головного енергетика	Пресово–зварювальне	Термічний	Цех виробничого навчання	Головного технолога	Житлово-комунальний відділ
Управління реалізації і експлуатації продукції	Механозбірне виробництво гусеничних тракторів	Кузнечний	Воєнізована охорона	Головного металурга	Відділ побутового обслуговування
	Механооброблюване виробництво серійних тракторів	Цех товарів народного споживання	Друкарня	Внедрения прогрессивной технологии	Медсанчастина
	Механооброблюване малих серій			Автоматизованих систем	Санаторій «Лісний»
				Науково-дослідний	Бази відпочинку
				Зовнішньоторгова фірма	Дитячий оздоровчий табір «Ромашка»
				Контролю якості
				Охорони праці
				Виробничо-економічний
				Організації праці та заробітної плати
				Фінансовий
				По роботі з цінними паперами
				Головна бухгалтерія
				Матеріально–технічного постачання
				Зовнішньої кооперації і комплектації
				Юридичний
				Канцелярія
				Відділ інвестицій
				САПР

Рис. 2.1. Організаційна структура ВАТ «ХТЗ»

Основнi види дiяльностi:

- Виробництво тракторiв для сiльського та лiсового господарства;

- Будiвництво будiвель;

- Здавання в оренду власного нерухомого майна;

- Роздрiбна торгiвля в неспоцiалiзованиз магазинах з перевагою продовольчого асортименту;

- Оптова торгiвля сiльськогосподарською технiкою.

Характеристики

Список файлов ВКР