82927 (589718), страница 10

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 10)

Категорійний менеджер займається закупкою товару, організацією її доставки та зберігання, викладання на прилавках магазину. Асортимент магазину в цьому випадку ділиться не на товарні групи, а на категорії. В одну

категорію об’єднують товари, які споживач купує одночасно. Причому кожний магазин самостійно визначає для себе категорії, проаналізувавши „споживчу корзину” більшості своїх клієнтів.

Частіше всього категорійний менеджмент вводиться в торгових мережах, але досвід роботи на ринку торгівлі показує: такий вид менеджменту необхідний в різному висококонкурентному середовищі.

Категорійний менеджмент – винахід початку 90-х років, зроблене в процесі пошуку виходу із кризи традиційно побудованих концепцій роздрібної торгівлі. До введення категорійного менеджменту в практику функції закупки та продажу були організаційно розділені. Закупки повинні здійснюватись по можливо низькій ціні і з високими споживчими характеристиками, а в процесі продажу слід реалізувати максимальні об’єми даного товару. Розділення функцій закупки та продажу до класичного функціонального конфлікту: у кожного підрозділу є власні цілі, вони не завжди стикуються і, головне, ніхто не відповідає за весь процес. В магазині з’являється велика кількість товарів з низькою оборотністю, не відповідних формату магазину, допускаються помилки мерчандайзинга. Найкращий варіант – поєднання тих та інших функцій в одній посаді. Тоді забезпечується ріст реалізації якщо не в торгових націнках, то в об’ємах збуту. Категорійний менеджмент, таким чином, пропонує об’єднання функцій закупки та продажу та відповідно розширення конфлікту. Категорійний менеджмент – такий процес управління торгівельним підприємством, коли кожна категорія товару розглядається як окремий бізнес-одиниця, при роботі з якою просліджуються цілі максимального задоволення потреб споживача та підвищення ефективності співробітництва між виробником і роздрібним продавцем (тут також присутнім є елемент взаємодії з виробниками на предмет оптимізації їх програми випуску продукції) [2].

Широке впровадження категорійного менеджменту означає, що асортимент продукції компанії розбивається на логічні категорії, за які відповідає одна команда з перехресними функціями, яка забезпечує оптимізацію чистого прибутку по даній категорії.

Головною проблемою впровадження категорійного менеджменту є пошук відповідного співробітника: категорійному менеджменту ще не навчають. Тому спеціаліста приходиться навчати самостійно, краще всього – із розумного менеджера по закупкам.

Якщо постаратися впровадити категорійний менеджмент, то автоматично можна підвищити відповідальність кожного співробітника за довірений йому товар. Відповідно, всі будуть зацікавлені у збільшенні продаж. При втратах – завжди можна знайти винуватого. Перевага категорійного менеджменту в тому, що один співробітник повністю відповідає за прибуток продаж відповідної категорії товарів. В цьому випадку менеджер працює більш ефективніше (він зацікавлений купити товар дешевше, доставити його з найменшими затратами, розкласти в торгівельному залі якнайкраще і т.д.), у відповідності від традиційної схеми управління асортиментом, при якій відділи закупок та продаж організаційно розділені, а співробітники відповідають лише за свою „ланку” і дуже часто конфліктують між собою. Знайти винуватого при втратах в такій схемі дуже важко: ніхто не відповідає за кінцевий результат. Тим більше, що в останній час власники магазинів занепокоєні новою проблемою: все частіше є випадки змови менеджерів по закупкам з постачальниками та виробниками. Схема дуже проста: менеджер дістає своєчасно неходовий товар у благородного виробника (сума вдячності обговорюється окремо), а потім звинувачує відділ збуту магазину в поганих продажах. Категорійний менеджмент дозволяє вирішити цю проблему. Крім цього, категорійний менеджер глибоко вникає в організацію продажу конкретного товару і може аргументовано відстоювати інтереси магазину в діалозі з мерчандайзером, що в останній час також становиться все більш актуальним [31].

Його діяльність об’єднує в себе функції закупки, маркетингу, логістики, продажу. Він повинен встановити ланцюг між виробником та споживачем. Стає очевидним, що функції категорійного менеджера починають розглядатися з двох сторін: виробника та роздрібного продавця.[1]

Категорійний менеджмент повинен розглядатися як спроба оптимізувати весь ланцюг поставки від постачальника до споживача. Для здійснення цієї цілі категорійний менеджер – покупець, торгівець і спеціаліст по логістиці. Всі інші бізнес-функції можуть здійснюватись службовим персоналом. Але часто зустрічається думка, що категорійний менеджмент – це прерогатива роздрібної торгівлі. Новітні західні винаходи показують: введення категорійного менеджменту також важливо і для виробника.

Для виробника категорійний менеджмент являється доповненням до бренд- або продакт- (product) менеджменту, враховуючи взаємний вплив товарів та виділяють достатню увагу питанням логістики.

Мета введення виробником категорійного менеджменту – досягнення максимальної ефективності в процесі взаємодії всіх бізнес-функцій, аналізуючи потік товару між виробником і роздрібним продавцем.

У категорійного менеджера в процесі його діяльності виникає ряд перешкод, яких йому необхідно перебороти. Перші проблеми з’являються в процесі взаємодії з виробниками (постачальниками), тому що задачі виробника і постачальника відрізняються. Виникає ряд питань пов’язаних з асортиментом, ціною, доставкою, замовленнями [11].

Відношення між виробником та постачальником в першу чергу повинні будуватись не як покупець-продавець в чистому вигляді, а як рівноправні партнери. Метою даного партнерства повинно стати максимальне задоволення потреб споживачів та мінімізація розходів по всьому ланцюгу проходження товару від виробника до кінцевого споживача [30].

Тому не потрібно втрачати партнерські відношення з постачальниками.

Концепція категорійного менеджменту, з точки зору багатьох експертів торгівлі, є однією з основних в теорії роздрібної торгівлі.. Простіше говорячи, категорійний менеджмент – це управління асортиментом, а категорійний менеджер – управляючий асортиментом. В цьому є свої плюси введення у вітчизняний роздрібний бізнес даного направлення.

По-перше, поглиблення кооперації між постачальником і роздрібним продавцем містять великі можливості для економії засобів; по-друге, реорганізація компанії по принципам категорійного менеджменту дозволяє уникнути багатьох внутрішніх функціональних конфліктів, робить систему більш гнучкою та управляючою. Впровадженню категорійного менеджменту перешкоджають традиційні проблеми української торгівлі:

- слабкість вітчизняних торгівельних мереж;

- нестабільність постачальників;

- різнобій в організації елементів мереж (відсутність уніфікації);

- повна інформаційна „непрозорість” як виробника, так і продавця;

- відсутність обраних ресурсів навіть традиційної системи з розділеними функціями закупки та продажу [22].

Торгівельні підприємства, які вирішили ввести категорійний менеджмент, спочатку повинні провести зміни в управлінському апараті, що зв’язано з окремими затратами і, також, з відсутністю високопрофесійних кадрів.

При впровадженні категорійного менеджменту виникає багато перешкод. Але ведучі спеціалісти роздрібної торгівлі розробляють програми, які підтримують введення і розвиток категорійного менеджменту [10].

Формування асортименту товарів на підприємстві є одним з основних етапів комерційної роботи торгового персоналу і за технологією являє собою процес постійного підбору товарів за видами, фасонами, моделями, розмірами та іншими характерними ознаками. Для прибуткової діяльності оптового підприємства, він повинен відповідати вимогам максимального задоволення попиту населення з мінімально можливими витратами часу на придбання сировини для виробництва продукції [59].

Стратегія формування асортименту товарів залежить від маркетингових рішень, які приймаються керівництвом оптового підприємства на стадії планування його діяльності.

Робота щодо формування асортименту товарів повинна вестись безперервно з дотриманням певних принципів, згідно з якими здійснюється розподіл товарів на підприємства роздрібної торгівлі. Такими принципами є:

- забезпечення відповідності товарного асортименту характеру і особливостям попиту населення з метою найбільш повного його задоволення;

- забезпечення постійної наявності у продажу стійкого товарного асортименту відповідно до попиту населення;

- максимальне наближення до покупців товарів повсякденного попиту і простого асортименту та наявність продукції на складі.;

- економічна ефективність роботи підприємства.

Під час формування асортименту товарів необхідно забезпечити правильне поєднання товарів різної вартості, постійного і періодичного характеру споживання, різного діапазону цін.

Під час формування асортименту враховуються зміни у попиті населення, виходячи з наявних можливостей організації торговельної діяльності на підприємстві [62].

Головним принципом формування товарного асортименту на підприємстві оптової торгівлі є забезпечення його стійкості, що особливо важливо, коли мова йде про товари повсякденного попиту. Стійкий асортимент дозволяє забезпечити безперебійний товарообіг роздрібних торгівельних підприємств, які являються основними оптовими покупцями.

3.2 Аналіз товарного асортименту морозива на ВАТ „Київський

холодокомбінат №2”

ВАТ "Київський холодокомбінат №2", територіально розташоване у центрі міста Києва є одним з найпотужніших виробників морозива в Україні, на якому працюють біля 400 чоловік.

Холодокомбінат №2 було створено в 1939 році. До 1991 року Київський холодокомбінат №2 був монополістом на ринку Києва та Київської області, а також одним з найбільших підприємств по виробництву морозива в Україні.

Починаючи з 1991 року ринок Києва почав швидко заповнюватися морозивом закордонного виробництва, а потім ще й продукцією провідних вітчизняних виробників. За цей період Київський холодокомбінат №2 втратив передові позиції на ринку Києва. На основі наказу № 394 від 12 березня 1996 року Регіонального відділу фонду Державного майна України по м. Києву та Київській області про перетворення державного підприємства "Київський холодокомбінат №2" у відкрите акціонерне товариство, почалась приватизація підприємства. З приходом нового керівництва в 1998 році на підприємстві починають відбуватися значні зміни як в кадровому складі, так і на виробництві. Розширюються виробничі лінії, збільшується потужність виробництва, розширюється асортимент та покращується упаковка продукції, змінюється політика збуту; компанія починає поступово повертати втрачену частку ринку Києва та області, збільшуючи рівень продажу та його рентабельність [1].

Основу комерційної діяльності торговельного підприємства на споживчому ринку складає процес продажу виробленої продукції. Економічний зміст цього процесу відбиває товарообіг ВАТ „Київський холодокомбінат №2”, собівартість, прибуток та середня заробітна плата (табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Динаміка основних економічних показників на ВАТ „Київський холодокомбінат №2”, за 2000-2002р.р.

Як видно, з таблиці 3.1. на ВАТ „Київський холодокомбінат №2” товарообіг в 2000 році склав 18849,7тис.грн.; 2001 – 14401,0; 2002 - 15411,4

З цього можна зробити висновок що найбільш вдалим був 2000 рік, в 2001 році в порівнянні з 2000 роком товарообіг знизився на 4448,7 або 23,6 %. У 2002 році в порівнянні з 2001 товарообіг зріс на 1010,4 або 6,5 %. Причиною зниження товарообігу у 2001 році була низька: реалізація готової продукції; реалізація по павільйону, кіоску; реалізація в опті. В 2002 році реалізація морозива збільшилась павільйоні, кіоску та збільшилась реалізація в опті.

Собівартість - витрати, які утворюються при виробництві продукції. Собівартість склала у 2000 році – 15677,3тис. грн..; 2001 – 9675,2; 2002 – 11763,7. Виявлення резервів зниження собівартості повинне спиратися на комплексний техніко-економічний аналіз роботи підприємства: вивчення технічного й організаційного рівня виробництва, використання виробничих потужностей і основних фондів, сировини і матеріалів, робочої сили, господарських зв'язків.Найбільша частка у витратах на виробництво промислової продукції приходиться на сировину й основні матеріали, а потім на заробітну плату й амортизаційні відрахування.

Собівартість продукції знаходиться у взаємозв'язку з показниками ефективності виробництва. Вона відбиває велику частину вартості продукції і залежить від зміни умов виробництва і реалізації продукції. Істотний вплив на рівень витрат роблять техніко-економічні фактори виробництва. Цей вплив виявляється в залежності від змін у техніці, технології, організації виробництва, у структурі і якості продукції і від величини витрат на її виробництво. Аналіз витрат, як правило, проводиться систематично протягом року з метою виявлення внутрішньовиробничих резервів їхнього зниження.

Прибуток склав у 2000 році 3172,4тис. грн.; у 2001- 4725,8: у 2002 – 3647,7. У 2001 році у порівнянні з 2000 роком прибуток збільшився на 1553,4 тисяч гривень або 32,8 % за рахунок збільшення реалізації морозива та зниження собівартості. У 2002 році у порівнянні з 2001 роком прибуток зменшився на 1078,1 тисяч гривень за рахунок зменшення реалізації морозива та підвищення собівартості

Характеристики

Список файлов ВКР