72975 (589252), страница 10
Текст из файла (страница 10)
Вузлом п’єси Жироду виступає характер Гектора і його зіткнення з усіма, хто не бажає його підтримати, саме у образі Гектора особливо пластично, багатогранно і повно розкрилася чудова майстерність Жироду – діалогіста.
Вся п’єса є доводом у необхідності мирного вирішування питань і взагалі миру у світі.
На античний сюжет написана відома п’єса Жироду ”Електра“. Драматург поставив у центрі свого твору питання про компроміс, про вчинки, про забуття злочину в ім’я щасливого майбутнього.
Жироду повністю змінює сюжет, уводить нових персонажів, а також приховує знання про вбивство Агамемнона Клітемнестрою й Егістом глибоко в підсвідомості Електри; та під час ”пробудження“ Електри дарує очищення від гріхів Егісту.
Драматург цього разу відмовився від принципу побудови п’єси як низки гострих та напружених діалогів-сперечань. Вони є, звичайно, але поряд з ними використовуються й інші прийоми: комедійні сцени, розлогі монологи (то напружені та пристрасні, то знижені, повні побутових, говірних інтонацій). Чимало в трагедії дотепних реплік, несподіваних питань, багато, досить звичайної для Жироду, тонкої мовної гри. Несподіваною знахідкою стало введення нового героя – жебрака, як учасника та коментатора подій. У ряді випадків передача функції розповідача одному з героїв необхідна автору тому, що істинні знання про якісь події забуті або перекручені людьми [ 48 ; 71].
Нова інтерпретація Жироду виявляється ще в таких сценах, як поява Егіста, який приніс звістку про напад на Аргос коринфян, також Егіст залишається на сцені протягом усієї дії, крім того він є коханцем не лише Клітемнестри, а й Агати. У Жироду, як і в Еврипіда, знаходимо розмови про заміжжя Електри за наказом Егіста (у Софокла ж він хотів кинути її до темниці), також, після того як в Егістові ”об’явився“ цар, а в Електрі – Електра, Егіст намагався скласти з нею угоду. Якщо Орест Софокла та Есхіла стійко виконує волю богів, то тут він не бажає правди. Знаходимо нові деталі і у сцені вбивства. Крім того Жироду розділяє події, що відбувалися до пробудження Електри, і події, що відбулися після, інтермедією.
Жироду створив свій варіант трагедії на основі давньогрецького міфу, використовуючи елементи психоаналізу. Мотив фрейдизму тут підкреслено і розвинуто.
Слід зазначити, що драматург надає зовсім інше трактування образу Клітемнестри. Клітемнестра Жироду навіть пропонує дочці заключити перемир’я, але та відмовляється. Жироду подає нову інтерпретацію суперечки між Електрою та Клітемнестрою, вони сваряться через Ореста.
Ж. Жироду широко використовує міфологеми долі, брам, дороги, часу. Наприклад, міфологема долі проходить крізь усі аналізовані п’єси Ж. Жироду: долею призначено Алкмені пізнати Юпітера і народити від нього сина, за велінням долі Лицар зраджує Ундіну, а вона забуває його, доля обрала Грецію і Трою для війни, зла доля переслідує рід Атридів і вимагає помсти Ореста і Електри за вбитого батька. Для Жироду характерна гра простором і часом, анахронізм взагалі. Діє у його п’єсах і закон метаморфози (”Амфітріон—38“, ”Ундіна“). Зустрічаються й міфосимволи (кров, лебідь, кінь, сім’я, вовчиця, стерв’ятник над Егістом...).
П’єси Ж. Жироду насичено багатьма міфомотивами: мотив роздвоєння людини, втрата пам’яті і можливість почати життя спочатку, наявність двійників, мотив вторгнення на таїнства і підглядання забороненого, мотив єдиноборства, передбачення, пізнавання, переслідування Ерініями...
Слід зазначити, що для античних міфів є характерним змалювання стосунків між богами і людством. У драматургії ХХ століття боги втратили свою владу над людьми. Отже, у п’єсі Ж. Жироду ”Амфітріон—38“ людина намагається протистояти волі богів; у п’єсі ”Троянської війни не буде“ боги намагаються наказувати людям, проте не мають влади над ними і над ситуацією, яка склалася; а у п’єсі ”Електра“ Жироду взагалі показує досить незвичайні відносини між богами і людьми.
Також зазначимо, що Ж. Жироду використав мотив боротьби з чудовиськом. Архітипічно це чудовисько — дракон (або будь-яке інше у подвигах Геракла) або, якщо архітипічні і особистісні риси змішані, — відьма, відьмак, або, особистісно, — злий батько або зла мати (”Електра“).
Отже, як бачимо, у своїх п’єсах Ж. Жироду постійно веде діалог з античністю. Це виявляється не лише на рівні використання міфологічних сюжетів, а й у поетиці античного міфу у трагедіях і комедіях Ж. Жироду.
Список використаних джерел
-
Аристофан. Избранные комедии. / Пер. с древнегреч. Адр. Пиотровского. Предисл. В.Ярхо. Коммент. Адр. Пиотровского и В.Ярхо. – М.: Худ. лит., 1974. – 496с.
-
Барт Ролан. Мифологии = Mythologies. / Пер., вступ. ст., коммент. Зенкин. С. – М.: Изд-во им. Сабашниковых, 2000. – 314с.
-
Бахтин М.М. Эпос и роман. – СПб.: Азбука, 2000. – 300с.
-
Бирлайн, Джон Френсис. Параллельная мифология. / Пер. с англ. А. Блейз. – М.: Крон-Пресс, 1997. – 337 с.
-
Бояджиев Г. От Софокла до Брехта за сорок театральных вечеров: Кн. для учащихся.— 3-е изд., испр,— М.: Просвещение, 1988. - 352 с.
-
Бреннер Жак. Моя история современной французской литературы. / Предисл., пер., коммент. О.В. Тимашевой. – М.: Высш. шк., 1994. – 352с.
-
Вернан Жан-Пьер. Происхождение древнегреческой мысли. / Общ. ред. Ф.Х. Кессиди, А.П. Юшкевича; Послесл. Ф.Х. Кессиди. – М.: Прогресс, 1988. – 224с.
-
Великовский С.И. В скрещенье лучей: Групповой портрет с Полем Елюаром. – М.: Советский писатель, 1987.- 400с.
-
Вересаев В. В. Аполлон и Дионис. – М.: Мосполиграф, 1924. – 137с.
-
Гарин И.И. Век Джойса. - М: ТЕРРА, 2002. — 848 с.
-
Гаспаров М.Л. Занимательная Греция: Рассказы о древнегреческой культуре. - М.: Новое литературное обозрение, 2000. - 384 с.
-
Геродот. История. / Пер. Г. А. Стратановского; Общ. ред. С. Л. Утченко. – Л.: Наука, 1972. – 600 с.
-
Гозенпуд А. Пути и перепутья. Английская и французская драматургия ХХ века. – Л. – М.: Искусство, 1967. – 328с.
-
Голосовкер Я. Э. Логика античного мифа. // Логика мифа / Сост. и прим. Н. В. Брагинской и Д. Н. Леонова. – М.: Наука, 1987, с. 9-77.
-
Гомер. Илиада./ Пер. Н.И. Гнедича. – М.: Гос. изд-во худ. лит., 1960. – 435с.
-
Горгий. Похвала Елене. / Пер. С. Кондратьева // Ораторы Греции. – М.: Худож. лит., 1985. – С. 27-31.
-
Грейвс, Роберт. Мифы древней Греции. / Пер. с англ. К. П. Лукьяненко; Ред., послесл. А. А. Тахо-Годи. – М.: Прогресс, 1992. – 624 с.
-
Гусманов И. Г. Греческая мифология. Боги: учебное пособие. — 3-е изд. – М.: Наука, 2002. – 328с.
-
Даррет Фригийский. История о разрушении Трои. / Пер. с лат., коммент., вступ. ст., сост. А. В. Захарова; Гексаметрические пер. Д. О. Торшилова. – СПб.: Алетейя, 1997. – 320 с.
-
Дион Хрисостом. Троянская речь в защиту того, что Илион взят не был. / Пер. Н. Брагинской // Ораторы Греции. – М.: Худож. лит., 1985. – С. 304-336.
-
Еврипид. Пьесы. / Ред., вступ. статья и прим. В.В.Головни. – М.: Искусство, 1960. – 512с.
-
Еремеев Л. А. Французский литературный модернизм. Традиции и современность. – К.: Наукова думка, 1991. – 120с.
-
Есхіл. Трагедії. / Переклад Б. Тена, А. Содомори. – К.: Дніпро,1990. – 318 с.
-
Жироду Жан. Пьесы: Пер. с фр. / Вступительная статья А. Д. Михайлова; Коммент. С. В. Шкунаева. – М.: Искусство, 1981. – 648с.
-
Кайдаков С. В. Дары Прометея. Древнегреческий миф и его трактовка.// Человек. – 2001. - № 6. – с. 42-55.
-
Кащеев В. И. Война и понятие справедливости у греков в эпоху эллинизма // АМА. —Вып. 9. — Саратов, 1993. — С. 23-50.
-
Клейн Л. С. Анатомия ”Илиады“. – СПб.: Изд. С.-Петерб. ун-та, 1998. – 560 с.
-
Корженевская Н. И. Французская драматургия Х1Х – ХХ веков ( 1870 – 1970 ): Учеб. пособие / Гос. ком. РСФСР по делам Науки и высшей шк., Башк. ун –т. – Уфа, 1991. – 87с.
-
Кравчук А. Троянская война / Пер. с польск. – М.: Наука, 1991. – 224с.
-
Краткая философская энциклопедия. Ред. Губский Е.Ф. и др. —М.: Прогресс, 1994. - 576 с.
-
Кулишова О.В. Дельфийский оракул в системе античных межгосударственных отношений (VII–V вв. до н. э.). — СПб.: Гуманитарная Академия, 2001. — 432 с.
-
Левек П. Эллинистический мир. Пер. С франц. Е. П. Чиковой. Коммент. И послесл. Г. А. Кошеленко. - М.: наука. Главная редакция восточной литературы,1989. – 252с.
-
Легенды и сказания Древней Греции и Древнего Рима. / Сост. А. А. Нейхардт. – М.: Правда, 1990. – 576с.
-
Литературные архетипы и универсалии. / Под ред. Е. М. Мелетинского. – М.: РГГУ, 2001. – 435с.
-
Ловцова О. В. Литература Франции (1917-1965 гг.). – 2–е изд. – М.: Высшая школа, 1966. – 224с.
-
Лосев А. Ф. Античная мифология в ее историческом развитии. – М.: Учпедгиз, 1957. - 620с.
-
Лосев А.Ф. Греческая культура в мифах, символах и терминах. – СПб.: Алетейя, 1999. – 717с.
-
Лосев А. Ф. Философия. Мифология. Культура. / Сост. Ю. А.Ростовцев; Вступ.ст. А. А. Тахо-Годи. – М.: Политиздат, 1991. - 525с.
-
Лотман Ю. М. Об искусстве. – СПб: Искусство, 1998. – С. 14- 285.
-
Маньковская Н. Б. Художник и общество: Критический анализ концепций в современной французской эстетике. — М.: Искусство, 1985. – 208с.
-
Мелетинский Е.М. Поэтика мифа. / РАН. Ин-т мировой лит. им. А.М. Горького. — 3-е изд., репринт. — М.: Вост. лит., 2000. — 407 с.
-
Мелетинский Е.М. Происхождение героического эпоса (ранние формы и архаические памятники). – М.: Вост. лит., 1963. – 462с.
-
Менар Р. Мифология в древнем и современном искусстве. – Минск: Харвест, 2000. — 800 с.
-
Мирча Элиаде. Мифы, сновидения, мистерии. – М.: Рефл-бук, 1996. – 288с.
-
Мифы народов мира. Энциклопедия. В 2 томах. / Гл. ред. С. А. Токарев. – М.: Советская Энциклопедия, 1988. — Т. 2 (К-Я). – 719с.
-
Моруа Андре. От Монтеня до Арагона. – М.: Радуга, 1983. — 677с.
-
Нямцу А.Е. Основы теории традиционных сюжетов. – Черновцы: Рута, 2003. – 80с.
-
Обломиевский Д. Французский символизм. – М.: Наука, 1973. — 304 с.
-
O’Нил Юджин Гладстон. Траур – участь Электры. Трилогия. / Пер. с англ. В. Алексеева. Под. ред. В. Маликова. - М.: Искусство,1975. – 230с.
-
Плавт. Комедии. Т.1: Пер. с латин. / Коммент. И.Ульяновой. – М.: Искусство, 1987. – 672с.
-
Песис Б. От ХІХ к ХХ веку: традиция и новаторство во французской литературе. – М.: Советский писатель, 1968. – 224с.
-
Публий Овидий Назон. Метаморфозы. / Перевод с латинского С.В.Шервинского. - М.: Художественная литература, 1983.
-
Русско-украинский словарь. / Сост. Д.И. Ганич, И.С. Олейник. – 3-е изд. – К.: Радянська школа, 1976. – 880с.
-
Сартр Ж. П. Пьесы. – М.: Художественная литература, 1967. – 320 с.
-
Словарь литературоведческих терминов. / Ред.- сост. Л. И. Тимофеев и С. В. Тураев. - М.: Просвещение, 1974. – 509 с.
-
Софокл Трагедії. / Переклад Б. Тена, А. Содомори. –К.: Дніпро, 1989. – 303с.
-
Тахо-Годи А. А. Греческая мифология. – М.: Искусство, 1989.—304с.
-
Трагедия Софокла Електра (В 2-х частях). // Часть 1: Греческий текст; Часть 2: Комментарий к тексту с введеним. / Сост. для гимназий И. М. Иванов.— Изд. 2-е. — СПб.: К.Л. Риккера, 1895. — 121с.
-
Финкельштейн Е. Картель четырёх. – М.: Искусство, 1974. – С. 175-176.
-
Фрейд З. По ту сторону принципа удовольствия. // Я и Оно. — М.: ЭКСМО-пресс, 1998. — С.709-768.
-
Фрейденберг О. М. Поэтика сюжета и жанра. / Подготовка текста, справочно-научный аппарат, предварение, послесловие Н В.Брагинской. — М.: Лабиринт, 1997. — 448 с.
-
Хюбнер К. Истина мифа. — М.: Республика, 1996. — 448с.
-
Эсхил. Трагедии. / В пер. В. Иванова; изд. подгот. Н. И.Балашов, В. Д. Иванов, М.Л. Гаспаров, Г. Ч. Гусейнов, Н. В. Котрелев, В. Н. Ярхо. – М.: Наука, 1989. – 592с.
-
Юнг К.Г. Аналитическая психология. Прошлое и настоящее. —М.: Мартис, 1995. — 312с.
-
Якимович Т. К. Драматургия и театр современной Франции. — К.: Изд-во Киевского ун-та, 1968. – 304 с.
-
Якимович Т. К. З художнього світу Франції. // Класика. Антикласика. Творчий жерміналь. Збірник статей. – К.: Дніпро, 1981. – 280 с.
-
Якимович Т. К. Французская драматургия на рубеже 1960-1970-х годов. – К.: Высшая школа, 1973. – 255 с.
-
Ярхо В. Н. Трагедия. / Древнегреческая литература: Собрание трудов. (Серия ”Античное наследие“.) – М.: Лабиринт, 2000. – 304с.
-
Яхонтова М. Я. Очерки по истории французской литературы. – М.: Просвещение, 1958. – 632 с.
-
Aristophanes. Lysistrata. Древнегреческий текст./ Материалы кафедры истории зарубежной литературы и классической филологии ХНУ им. В.Н. Каразина.
-
Wallace Fowlie.The theatrical art of Jean Giradoux. Dionysus in Paris. — New York: Meridian Books, Inc., 1960. — Р. 60-63.
-
http://www.theatre-studio.ru/library/zhirodu/zhirodu1_1.html Жироду Жан. Ундина. Пьеса в трех действиях. По мотивам сказки графа де ла Мотт Фуке. / Перевод с фр. С. Р. Брахман. Стихотворные переводы И. Я. Шафаренк.
-
http://www2.carthage.edu/departments/theatre/bellac.html
-
http://www.perseus.tufts.edu/cgi-bin/ptext?doc=Perseus%3Atext%3A1999.02.0030&query=act%3D%231 TITUS MACCIUS PLAUTUS ”AMPHITRUO“ — латинський текст.
-
http://www.gmu.edu/departments/fld/CLASSICS/ovid.met.html OVIDIUS ”METAMORPHOSES“ — латинський текст.
-
http://www.magister.msk.ru/library/babilon/greek/homer/homer003.htm HOMERUS ”ILIAS“ — давньогрецький текст.
1 Ведь мой отец, Юпитер, там, внутри, сейчас
Амфитрионов образ принял. Все рабы
Его так и считают за хозяина.
Когда угодно может он менять свой вид.
[50; 11, вір. 120-123].
2 Амфитрион я, раб со мною Сосия;
Где нужно, он становится Меркурием.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
