41633 (588108), страница 7
Текст из файла (страница 7)
Є деякі відмінності методики В. Самарцева від методик І. Прянішникова і В. Луканіна, вони полягають у необхідності виявити найкращі якості учня та розвивати їх, слухати якнайбільш різноманітної вокальної музики та видатних виконавців, щоб згодом мати змогу побачити у своєму учні кращі якості та підібрати відповідний репертуар. Неможна примушувати учня займатися вокалом, він сам повинен прагнути цього. Тільки справжня любов до співу робить учня співаком.
Неможна перешкоджати співаку під час навчання переходити до іншого педагога. Можливо, що в іншого педагога йому буде краще, і він швидше опанує майстерність вокалу. Використовувати методи інших педагогів у роботі з учнем можна, і навіть потрібно, але тільки якщо це не шкодить йому.
Співаку варто займатися вокалом при наявності професійного голосу з діапазоном у дві октави. Виконувати всі вимоги, поставлені педагогом. Повністю довірятися йому. Вести здоровий спосіб життя, підкорити свою волю та розум наполегливому вивченню предмета. Досконально знати музичну грамоту, володіти хоча б одним музичним інструментом. Дбайливо ставитися до свого голосового апарата та завжди попереджати педагога про незручності в гортані під час співу. У випадку хвороби - також.
Максимально звернути увагу на свій організм, вивчити його та пристосовувати до співу. Ніякі педагоги не навчать пасивного співака співати. Лише він сам, під спостереженням педагога, повинен вчитися правильно формувати звук. Він повинен дуже багато читати, пізнавати мистецький світ, бути грамотним, ерудованим, займатися самоосвітою.
Постановка голосу - справа важка і часом недосяжна. Існує багато людей, які мають прекрасні вокальні дані, що не стали співаками у силу тих або інших обставин. Співак - це сукупність безлічі складових: музикальність, зосередженість, сила волі, емоційність, знання в багатьох сферах культури та мистецтва, почуття стилю, музичний слух, акторські дані, уміння спілкуватися з публікою.
До всіх складових треба додати величезне бажання співати і тільки тоді, через певний час, можна стати співаком, але продовжувати вчитися співати приходиться все життя.
ВИСНОВКИ
1. Проблемами постановки голосу співака у різні часи займалися видатні вітчизняні вокальні педагоги, вокалісти-виконавці: М. Глинка, О. Варламов, О. Даргомижський, П. Чайковського, М. Римського-Корсакова та М. Мусоргського, Л. Дмитрієв, В. Морозов, Г. Стулова, А. Менабєні, Д. Люш, М. Павлов, О. Полякова, Н. Малишевої, М. Донец-Тессейер, Ф. Анікєєва і З. Анікєєвої, О. Агаркова, Ю. Ковнер, Б. Васильєва, І. Алієва, П. Степанов,
І. Левідов, О. Серов, та інші.
2. Незважаючи на могутній потенціал, яким володіє вітчизняна школа співу, сучасний стан її розвитку, сучасні запроси вокального мистецтва висувають проблему необхідності узагальнення існуючого педагогічного досвіду педагогів-вокалістів.
3. Для опрацювання були вибрані вокальні методики І. Прянішникова, В. Луканіна та В. Самарцева, чиї методи стали нашим надбанням під час навчання.
4. З появою опер М. Глінки потрібен був новий тип оперного співака, підготовлена не тільки для виконання опер, але й для засвоєння нових творчих завдань. Роль М. Глінки була виняткової тому, що композитор був чудовим співаком і педагогом-вокалістом. По суті, перший композитор-професіонал, М. Глінка був і першим педагогом-вихователем професійних російських оперних співаків.
5. Перед вокальним мистецтвом другої половини XX століття постали складні проблеми: створення нового виконавського стилю відповідного сучасним вокальним жанрам, нової мелодійної мови, а відповідно, створення нової (удосконалення вже існуючої) вокальної техніки.
6. За результатами аналізу методик вокальних педагогів І. Прянішникова, В. Луканіна, В. Самарцева встановлено, що найголовнішим в методиках по постановці голосу є дихання. Саме завдяки диханню можливе правильне звукоутворення і довголітнє використання голосового апарату.
7. В методиках вокальних педагогів І. Прянішникова, В. Луканіна, В. Самарцева існують однакові погляди на процеси звукоутворення і принципи його правильного використання. Для якісного звучання голосу необхідно вміло використовувати резонатори і знати всі принципи звукоутворення.
8. Є деякі відмінності методики В. Самарцева від методик І. Прянішникова і В. Луканіна, вони полягають: у важливості виявлення і розвитку якостей учня, необхідності розвитку його слухацького досвіду, самостійного виявлення учня (вибір педагога) тощо.
9. Самарцев у своїй методиці наполягає на умові занять вокалом при наявності професійного голосу з діапазоном у дві октави, веденням учнем здорового способу життя, досконалого знання музичної грамоти тощо.
10. Постановка голосу – справа важка і часом недосяжна. Співак – це сукупність безлічі складових: музикальність, зосередженість, сила волі, емоційність, знання в багатьох сферах культури та мистецтва, почуття стилю, музичний слух, акторські дані, уміння спілкуватися з публікою.
Список литературы
Асафьев Б. В. Глинка, Музгиз, М, 1947.- 308 с.
Глинка М. И. Записки М, 2004. – 424 с.
Серов А. Н. Избранные статьи, т. 1. Воспоминания о Михайле Ивановиче Глинке, Музгиз, М, 1950. – 627 с.
Степанов П. А. Воспоминания о М. И. Глинке, в сб. «Глинка в воспоминаниях современников», Музгиз, М, 1955. – 67 с.
Левидов И. И. Певческий голос в здоровом и больном состоянии, издательство «Искусство», М – Л, 1939. – 256 с.
Стасов В. В. Избранные статьи о музыке, ст. «Осип Афанасьевич Петров». Музгиз, Л. – М., 1949. – 327 с.
Шорникова М. Музыкальная литература: Русская музыка XX в. – Ростов н/Д: Феникс, 2003. - 256 с.
Дмитриев Л.Б. Основы вокальной методики. – М, 1968. - 368 с.
Овчинников М. А. Творцы русского романса. Вып.2: М.: Музыка. -1991. – 415 с.
Прянишников И. П. Советы обучающимся пению. – М, 1958. – 111 с.
Луканин В. М. Мой метод работы с певцами. – Л, 1972. – 48 с.
Самарцев В. И. Певец и голос. – Луг, - 2008. – 140 с.
Очерки истории русской советской драматургии. В двух томах. – М,
1934 – 1945. – 408 с.
Лапшина Н.П. „Мир искусства”. Очерки истории и творческой практики. -М, 1977. - 342 с.
Левая Т.Н. Русская музыка начала XX в. в художественном контексте эпохи. - М, 1991. - 168 с.
Дрейден С.Д. Музыка-революции. - М, Сов. композитор, 1970. - 605 с.
Музыка ХХ века: Очерки: 1890-1945. - 1917-1945. Ч.2., Кн.3. - 589 с.
Музыка ХХ века: Очерки: 1890-1945. - 1917-1945. Ч.2, Кн.4. - 510 с.
Рапацкая Л. А. „Искусство серебрянного века”. – Л. "Владос," 1998. - 192 с.
Келдыш Ю. К. История русской музыки. Части: первая и вторая в двух книгах. М.-Л. Музгиз. 1947-1978г. - 472 с.
http://www.teatr-obraz.ru/masterstvo/system-golos.html
http://bel-canto.ru/
http://www.uverenost.ru/p40.htm
http://www.golos.net/
http://www.sunhome.ru/psychology/1256
http://ua.referats.net.ua/view/27297
http://www.citynews.net.ua/news/2648-vokalnaja-shkola-instituta-kultury-i.html
http://lib.ru/CULTURE/MUSICACAD/PECERSKAYA/vocal.txt
http://belcanto-2004.narod.ru/
http://revolution.allbest.ru/culture/00003549.html
http://www.studentport.ru/referat/referat.php?id=23779
http://www.referat.ru/pub/leech/oLqBb*1hzxEQb2PKvXGw7*o2naJB%24zn5cOAdMFQkscXgSy9IKogi9G0TL3KZEIiTXsgHOEODTB%24l8!NmDRK7C1Rj9XcCFLSdPLW!*9dzko0e
http://www.krugosvet.ru/articles/121/1012101/1012101a10.htm
Список литературы
Для подготовки данной работы были использованы материалы с сайта http://referat.ru
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
