41239 (588105), страница 12
Текст из файла (страница 12)
В Україні, наголошує Толочко П.П. немає єдиної нації взагалі. “Я писав про це, але мені дорікали, що я заперечую існування українського народу. Це не розумно. Я ніколи цього не говорив. Але продовжую наполягати: є український народ, але немає української політичної нації.”165 П. Толочко наголошує на тому, що не треба плутати два різних поняття – нація та етнос. Нація – це не етнічна, а політична категорія, що об’єднана однією національною державною ідеєю, яка змушує людей іти до досягнення своєї мети, однієї мети – спільної для всього народу. Цього, за словами П.П. Толочка, в нас поки що немає. Не погодитися з останньою думкою буде, мабуть, важко.
Не просто так, ми, для кращого аналізу та розуміння суті та стану політичної нації в Україні обрали, по суті, дві статті, які кардинально розбігаються у поглядах на поставлену перед нами проблему. Бачимо, що різні дослідники дивляться на долю політичної нації діаметрально протилежно. Варто, мабуть, погодитись, з О. Забужко, яка впевнена в тому, що політична нація починається саме із єдиного інформаційного поля. Протистояння різних політичних сил, партії, рухів – фактор, який не просто не сприяє формуванню політичної нації, але й відіграє тут дезінтеграційну, роз’єднуючи функцію (найголовніша ж функція політичної нації – консолідуюча). Це “вбиває” політичну націю ще на початку її “зародження”. Не можна говорити про долю української політичної нації, до поки одна частина українського народу живе у “позавчора”, а частина – у “післязавтра”. Лише при існуванні єдиної, цілісної, не поділеної на двоє, або ж навіть на троє, можливе існування та функціонування політичної нації. Єдність нації – запорука стабільності та ефективного підґрунтя для формування політичної нації.
Отже, вище ми зупинилися на деяких стратегічних пріоритетах формування політичної нації в Україні. Звертали увагу на різних поглядах на цю проблему. Власна ж точка зору дослідника полягає у наступному – у нас є Українська держава, є українська нація, є український (титульний) народ, але, на жаль, політична нація ще не сформована. Для її формування та панування в українському суспільстві потрібно зробити чимало, але найголовніше це те, що на сьогоднішній день треба відмовитися від пануючого принципу побудови громадянського суспільства за етнічною ознакою, формування нації не за приналежності до цієї чи іншої етнічної групи. Пануючим повинен бути принцип громадянства.
Висновки
Складні етнічні процеси та конфлікти постійно порушують и, не виключно – порушуватимуть ще довго, стабільність у світі. Життя та самі закони етнічного розвитку, ставлять складні проблеми перед народами й політиками. Останнім часом, на нашу думку, на допомогу вирішення даних протиріч та проблем приходить явище, порівняно нове, – політична нація. Тобто, людська спільнота, об’єднана однією територією, цілісність якої забезпечує єдина держава, спільною економікою, масовою чи громадянською культурою, історичною пам’яттю, однаковими для всіх етносів, що проживають на території даної держави, юридичними правами та обов’язками. Інакше кажучи, мова йшла про націю-державу. Етнічному ж чиннику місця тут залишається мало, а подекуди – він взагалі витісняється політичною нацією.
Політичні нації у поліетнічних державах почали з’являтися по-різному і у різні часи. У роботі були проаналізовані, на приклад, американська, канадська, російська політичні нації.
Проаналізувавши розвиток вищезгаданих політичних націй, приходимо до висновку, що немає у світі закріпленої моделі їхнього формування. У кожної із цих трьох націй були свої передумови, причину виникнення, кожна має свої особливості, позитиви та недоліки, і, звичайно, у кожної із них – різні часові рамки. І, що не має жодних заперечень – у кожного своя подальша доля.
Коли ж мова іде про поточний стан кожної з них, то за рівнем розвитку вони так і стоять: американська, канадська, російська.
Стосовно американської – то про неї написано і сказано вже багато. Вона з’явилася раніше всі інших – ще у XVII ст., коли була підписана перша – найголовніша угода про створення “громадянського суспільства”. Це, як зазначалося, і було точкою відліку, після якої і починається перший етап становлення політичної нації та політичного суспільства американців. Сьогоднішнє становище американської політичної нації, на нашу думку, досягло свого найвищого рівня. А, як відомо, після кожного такого злету, відбувається деяка стагнація, або ж, навіть, і спад. Чи виправдає себе, так звана система “американізації” всього населення, що проживає на території Сполучених Штатів Америки і надалі – питання риторичне і вимагає часу.
Щодо канадського суспільства, у якому панує принцип “єдність в різноманітті”, то тут політична нація теж, можемо твердити, міцно вкоренилася у ньому, та у свідомості кожного громадянина даної держави. Канада є однією із тих країн, де на належному рівні підтримуються етнічні групи населення, яких тут більше 100. етнічний фактор у канадському суспільстві на сьогоднішній день відіграє другорядну роль. Основу цьому принципу було закладено ще на початку 70-х років ХХ ст., коли була затверджена концепція багато культурності. Мета політики багато культурності полягає у “заохоченні груп та індивідуумів до інтеграції через середній курс між асиміляцією та відокремленням”.
Про російську політичну націю, як довершене, сформоване явище, говорити, звичайно зарано. Але, потенціал у Російської Федерації надзвичайно великий. Російська політична нація будується на найголовнішому принципі – патріотизмі та повазі до інших народів. Керівництво Федерації робить усі кроки до створення політичної нації, де панувала б рівність перед законом усіх громадян та повага до етнічних груп, яких у Росії надзвичайно велика кількість. Особливу увагу на створення політичної нації у багатонаціональній Російській Федерації звертає Президент В.Путін. Він наголошує на тому, що надійною основою для формування політичної нації є тандем розвитку економіки, соціальної підтримки та безпеки свої громадян.
Акцент у даній магістерській роботі автор намагався поставити на українську політичну націю. Як такої її поки що нема у нашому суспільстві. Але шанси сформувати нову націю на принципах державності, а не етнічності, тобто – політичну націю України, на наш погляд, існують. Головними передумовами для цього є характер культури населення східного, південного та, частково, центрального регіонів; почуття спорідненості населення, яке особливо почало зростати останнім часом. Але, найголовніше, що має бути наявним, що повинно консолідувати український народ – це почуття єдності, спільної мети та спільні державні інтереси. Повинна існувати одна для всіх ідея державотворення. Це – найголовніша мета, якою повинні керуватися люди при формуванні політичної нації у своїй державі. А цього, на жаль, на сьогоднішній день, український народ не має.
Як відомо, для того, щоб ідеальні конструкції, вироблені елітою, сприймалися всіма громадянами, всіма етнічними групами, необхідно їх утворити та зробити так, щоб вони функціонували на двох рівнях. По-перше, на рівні інтелектуальному, інтелектуальному, як ідеології, яка завжди тяжіє до раціоналізації світобачення й існує як теоретична система. По-друге, на рівні психологічному, як соціальна міфологія, для якої властиве акцентування на емоційно-образному сприйнятті дійсності. Інакше кажучи, - реально спрацьовувати буде лише така ідея, яка випливає з нагальних потреб суспільства.
Сьогодні, на нашу думку, першорядним завданням народу України є подолання соціально-економічної та духовної кризи. Та політична сила, яка зможе змінити сьогоднішню ситуацію, отримає всебічну підтримку населення. Виробити ж таку доктрину, ідеологію, яка б змогла консолідувати усіх громадян України незалежно від їхнього етнічного походження, без допомоги ефективно діючого уряду та найвищого керівництва держави – поки що неможливо.
Виходячи з наведеного вище у магістерській роботі, зазначимо, що саме державницька ідея в сполученні з соціально-економічною, може бути тим фактором, який відіграватиме домінуючу роль у формуванні політичної нації в Україні. Головним же моментом інтегративної ідеології повинно бути прагнення відбудувати державу на основі добробуту нації.
Усі ці міри при необхідності повинні випливати зі стану економіки, потреб людей і місцевих співтовариств, самопочуття громадян у рідній країні. Завзято займаючись безліччю інших справ, провладні структури чомусь забувають займатися об’єднанням і солідарністю української нації.
Політична нація на сьогоднішній день існує в небагатьох державах. Для того, що визначити причину, треба, насамперед, назвати найголовніші ознаки, які властиві існуванню політичної нації. Серед них:
існувати політична нація може лише у демократичній державі;
одним із найголовніших елементів політичної нації є панування громадянського суспільства;
панує верховенство закону та повага до прав людини;
рівність прав титульного етносу із іншими етносами, що проживають на території тієї чи іншої держави;
кожний громадянин бере участь у політичному процесі – або безпосередньо, або опосередковано;
громадян між собою об’єднують спільні цілі, одна мета, спільні інтереси.
Отже,
Політична нація – сукупність людей різних національностей, які є громадянами однієї країни. Однак неодмінною умовою є достатня зрілість корінної, титульної нації, навколо якої формується нація політична.
Політичні нації – своєрідний симбіоз соціальних та етнічних спільностей. Нове структурування суспільства визріває на наших очах і ще не має розгорнутої наукової ідентифікації. В кожному разі, терміни “клас” і “нація” в їх загальновживаному розумінні вже не відповідають повністю реаліям постіндустріального громадянського суспільства.
Список литературы
Для подготовки данной работы были использованы материалы с сайта http://ref.com.ua
1 Послання Президента України до Верховної Ради України “Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2002 році”. - К.: Інформаційно-видавничий центр Держкомстату України, 2003. - С. 14-15.
2 “Етнос и политика: Хрестоматия” /Авт.-состав. А.А. Прозаускас. – М.: Изд-тво УРАО, 2000, - 400 с.
3 Бромлей Ю.В. Очерки теории этноса. М., 1983, - 327 с.
4 Арутюнян Ю. В., Дробижева Л.М., Сусоколов А.А. Этносоциология. Учебное пособие для вузов. М., 1999, - 234 с.
5 Дж. Вико “Основания новой науки об общей природе наций”. – Ленинград. – Изд-тво “Художественная литература”, - 1940, - 619 с.
6 Картунов О.В. Вступ до політології: Науково-навч. посібник. - Київ, 1999. - 300 с.
7 Абдулатипов Р.Г. Этнополитология. Этнос и государство. Этнополитические конфликты – причины и пути их разрешения. Питер. – 2004. – 313 с.
8 Варзар І.М. Із контекстів минулих літ. Вибране. Книга І: Держава і народ-етнос у політологічному дискурсі. К., 2003. – 573 с.; Ідейно-теоретичні засади державотворчої політики Л.Кучми. К.: 1999. – С.97-117.; “Проблема політичної нації у класичних інтерпретаціях і сучасних етнополітичних акцентуаціях” / Політологічні та соціологічні студії. Збірник наукових праць. – Т. ІІІ, Чернівці: Рута, 2005. – С.39-56.; “В противном случае Украина перестанет существовать как государство” (Интервью с И.М. Варзарем) // Зеркало Недели / http://www.zerkalo-nedeli.com/nn/show/58/4395/
9 Бадзьо Ю.В. Національна ідея та національне питання – 10 років невизначеності // Політична думка. 2001, № 1-2, С.3-12.; “Український вибір” // http://www.pravda.com.ua/archive/2004/august/24/2.shtml / 19.04.2006
10 Євтух В.Б. Етнополітика в Україні: правничий та культурні аспекти. – К.: Фенікс, - 216 с.
11 Курас І.Ф. Етнополітологія: перші кроки становлення. – К.: Генеза, 2004. – 736 с.
12 Балушок В. “Нації етнічні, нації політичні, і перспективи етнонаціонального розвитку людства” // Наука і суспільство. 1997 № 9-10. – С. 26-31.
13 Хорошилов О.Ю. Формування української політичної нації: передумови та перспективи: Автореф. – О., 2003. - 17 с.; “Українська політична нація: сценарій конституювання” // Політичний менеджмент. - 2004. - № 5 (8). - C.23-30. // Ідеологія державотворення як чинник формування політичної нації // Нова політика. К.: 2000, №4. – С.23-25.
14 Кресіна І.О. Українська національна свідомість і сучасні політичні процеси. – К., 1998. – 391 с.; “Подвійна етнонаціональна свідомість як феномен поліетнічних держав” // Історія 2005, №3. С. 2-5.
15 Етнос. Нація. Держава: Україна в контексті світового етнодержавницького досвіду: [Монографія] / Ю.І. Римаренко, М.М. Вівчарик, О.В. Картунов, І.О. Кресіна, С.Ю. Римаренко, С.О. Телешун, Л.Є. Шкляр; За заг. ред. Ю.І. Римаренка. — К.: Ін-т держави і права НАН України. 2000.— 516 с.
16 www.igls.com.ua
17 www.civicua.org
18 www.dif.org.ua
19 www.intellect.org.ua
20 www.uceps.org.ua
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
