31664 (587300), страница 12
Текст из файла (страница 12)
В.О. Романишин та Ю.М.Уманців виділяють також і спеціальні вимоги до банку, що ставляться при отриманні останнім письмових дозволів на право виконання певних операцій. Так, письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно (це, доречі, підтверджує адекватність думки про можливість і необхідність об’єднання під поняттям ліцензій і банківської ліцензії, і письмових дозволів) з Декретом Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” та видається за умови дотримання банком спеціальних вимог щодо одного чи кількох напрямів діяльності77:
1) наявність фахівців відповідної кваліфікації;
2) під`єднання до електронної міжнародної системи платежів (S.W.I.F.T. тощо) чи міжнародних інформаційних систем типу REUTERS, DOW JONES TELERATE, BLUMBERG, тощо;
3) підвищені вимоги до розміру регулятивного капіталу банку;
4) певний термін роботи банку на ринку та ін.
Для отримання письмового дозволу на здійснення інвестицій у статутні фонди та акції інших юридичних осіб, крім зазначених вище, до банку ставиться також вимога дотримання рівня регулятивного капіталу відповідно до вимог Національного банку України.
При цьому слід зауважити, що Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затверджене постановою Правління Національного банку України від 17.07.2001 № 275 допускає здійснення банками інвестицій у статутні фонди та акції юридичних та фізичних осіб і без отримання письмового дозволу у випадках, якщо інвестиція у будь-яку юридичну особу не перевищує 5 % регулятивного капіталу банку і регулятивний капітал банку повністю відповідає вимогам для інвестицій, встановленим нормативно-правовими актами Національного банку України; якщо юридична особа, у яку здійснюється інвестиція, проводить діяльність лише з надання фінансових послуг.
Для отримання письмового дозволу на довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з фізичними та юридичними особами до банку висуваються вимоги щодо строку діяльності (не менше 2-х років) та відповідності нормативам Національного банку рівня регулятивного капіталу.
Для надання послуг з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей і документів банк повинен мати сховище для розміщення індивідуальних сейфів, технічний стан якого відповідає вимогам нормативно-правових актів Національного банку України.
І, звичайно, основна вимога, без якої неможливе не тільки одержання банком письмового дозволу, а і вираження банком бажання щодо його отримання – це подання пакету документів. Тож, для отримання письмового дозволу банк подає до територіального управління Національного банку України за місцем свого знаходження:
1) клопотання банку про видачу письмового дозволу;
2) висновок незалежного аудитора про підтвердження відповідності рівня регулятивного капіталу банку встановленим вимогам Національного банку в складі позитивного висновку про діяльність банку за звітний рік або окремий висновок, що підтверджує відповідність рівня регулятивного капіталу банку, встановленим вимогам Національного банку на дату прийняття уповноваженим органом банку рішення про отримання письмового дозволу;
3) план (бізнес-план), що відповідає вимогам, установленим Національним банком для реєстрації банку;
4) відомості про забезпеченість банку належним банківським обладнанням, комп’ютерною технікою, програмним забезпеченням і комунікаційними засобами потрібним для здійснення операцій, що відповідають вимогам Національного банку України; Чомусь у це положення пункту 8.1. Постанови № 275 не включено вимогу відповідності нормативно-правовим актам Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
5) інформацію про керівників підрозділів та окремих спеціалістів;
6) опис і дані про управлінську та організаційну структуру підрозділів банку, які здійснюватимуть операції, їх підпорядкованість, порядок ухвалення рішень;
7) відповідні внутрішні положення банку, що регулюють виконання ним операцій, право на здійснення яких надає йому письмовий дозвіл Національного банку, (зокрема облікову політику) та
8) копію рішення Комісії Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків або Комісії при територіальному управлінні НБУ про погодження на посаду керівника служби внутрішнього аудиту.
Подані документи (як для отримання банківської ліцензії, так і для отримання письмового дозволу, ліцензії на виконання окремих операцій) розглядається територіальним управлінням Національного банку протягом 10 днів з моменту подачі повного пакета документів, тобто при відсутності одного з вказаних документів, або виявленні невідповідностей у викладеній інформації територіальне управління НБУ уповноважене визнати пакет документів неповним та повернути його банку. При додержанні вимог до комплектності документів, що подаються, територіальне управління розглядає інформацію, викладену в ньому, на предмет її відповідності всім встановленим Національним банком України вимогам, її достовірності та в окремих випадках для уточнення даних проводиться співбесіда з керівниками банку. За результатами розгляду відповідного пакета документів територіальне управління Національного банку готує висновок про дотримання банком встановлених вимог, його готовність до здійснення операцій, зазначених у плані (бізнес-плані), а також обґрунтовані пропозиції щодо можливості видачі банку банківської ліцензії, письмового дозволу або щодо видачі ліцензій на виконання окремих операцій. Вказаний висновок надсилається територіальним управлінням до Департаменту реєстрації і ліцензування банків Національного банку України і не може бути негативним, оскільки, як правило, містить клопотання про видачу банкові банківської ліцензії, письмового дозволу або про видачу ліцензії на виконання окремих операцій. Негативний висновок територіального управління вказує на недоліки пакету документів та надсилається безпосередньо банку, який повинен усунути всі недоліки.
Департамент реєстрації та ліцензування банків Національного банку України розглядає документи та висновок територіального управління, залучає до розгляду цих документів (за потреби) інші структурні підрозділи Національного банку України (наприклад, Юридичний департамент), які в межах компетенції подають свої пропозиції щодо пакету документів, після чого Департамент реєстрації та ліцензування банків готує висновок та подає проект відповідного рішення на розгляд Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків Національного банку України. Комісія з питань нагляду та регулювання діяльності банків Національного банку України ухвалює рішення про видачу або відмову у видачі банківської ліцензії, письмового дозволу або ліцензій на виконання окремих операцій протягом одного місяця з дня отримання на розгляд повного пакета документів банку, що бажає отримати банківську ліцензію, письмовий дозвіл.
У разі прийняття рішення про видачу банківської ліцензії, письмового дозволу або ліцензій на виконання окремих операцій Департамент реєстрації та ліцензування банків надсилає територіальному управлінню НБУ за місцезнаходженням банку відповідним чином оформлену банківську ліцензію, письмовий дозвіл або ліцензії на виконання окремих операцій, а банку ці документи видаються безпосередньо територіальним управлінням. Банківська ліцензія (письмовий дозвіл, ліцензії на виконання окремих операцій) набирають чинності з дня прийняття Комісією з питань нагляду та регулювання діяльності банків позитивного рішення.
Національний банк може відмовити банкові у видачі банківської ліцензії або письмового дозволу, якщо за результатами розгляду поданого пакету документів виявлено недостовірну або неповну інформацію або факт невиконання банком вказаних вище умов. Про відмову у видачі банківської ліцензії (письмового дозволу або ліцензій на виконання банківських операцій) Національний банк України повідомляє банк у письмовій формі із зазначенням причин відмови протягом місяця від дня отримання повного пакета документів.
Видана банківська ліцензія, письмовий дозвіл, ліцензія на здійснення окремих операцій не можуть передаватись третім особам. Банківська ліцензія, письмовий дозвіл, ліцензія на здійснення окремих операцій оформлюються на спеціальному бланку, підписується Заступником Голови Національного банку, який за розподілом функціональних обов’язків здійснює загальне керівництво Департаментом реєстрації і ліцензування банків і засвідчується відбитком гербової печатки Національного банку України.
Таким чином, розглянувши процес легітимації банків в України, проаналізувавши норми законодавчих актів і положень, якими він безпосередньо регулюється, а саме: Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 31.08.2001 № 375 та Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затверджене постановою Правління Національного банку України від 17.07.2001 № 275, слід відмітити суттєву складність проходження цього процесу. Це не відповідає загальній концепції про спрощення будь-яких реєстраційних та ліцензійних процедур у сфері господарської діяльності. З одного боку, це можна пояснити, що діяльність банку спроможна поставити під загрозу платоспроможність будь-якого з його кредиторів, а надто – матеріальний стан вкладників – фізичних осіб. До таких наслідків не може призвести діяльність жодного з інших суб’єктів господарювання. З іншого ж боку, проходження банком систем подвійної реєстрації, одна з яких (державний реєстратор), на наш погляд, є формальною, тому що основна маса специфічної для банку документації розглядається структурами Національного банку України, який має і досвід і практику розгляду таких документів, є, з нашої точки зору непотрібним. Така процедура хоч і покликана спростити процедуру державної реєстрації юридичних осіб, однак для банків вона стане єдиною процедурою доволі нескоро: нормативно-правова база не налаштована для здійснення процедури державної реєстрації такого специфічного явища як банк. Національний банк залишається єдиним органом банківського регулювання та нагляду, якому, незважаючи на неодноразові спроби, не знайдено альтернативи.
Зважаючи на згадану вище концепцію спрощення легітимаційних процедур, пропонується спрощувати їх не за рахунок „вигадування” альтернативних органів, а спростити ці процедури всередині існуючої нормативно-правової бази, створеної Національним банком. Так, документи, що подаються для проведення державної реєстрації банку та документи для отримання банківської ліцензії (письмового дозволу) дублюються (бізнес-плани, прогнозні показники банківської діяльності, тощо), тому пропонується їх подавати один раз при здійсненні державної реєстрації банку; якщо співбесіда з усіма керівниками банку, які визначаються статтею 42 Закону України „Про банки і банківську діяльність” проводиться при погодженні їх на посаду, то проводити додаткові співбесіди у процесі ліцензування банківських операцій є не досить послідовним. Тому вимогу щодо проведення будь-яких співбесід у вказаному процесі слід виключити з тексту Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, а можливість вирішення будь-яких питань з метою уточнення будь-якої інформації залишається нормальною (не задекларованою в законодавстві) співпрацею працівників Національного банку України з працівниками банку, що бажає отримати банківську ліцензію та письмовий дозвіл. Тобто шляхом спрощення окремих елементів процедури легітимації банків України, остання буде спрощена і в цілому.
Розділ 3. Особливості правового регулювання створення інших фінансових установ в Україні та ліцензування їх операцій
3.1 Правові основи створення кредитних спілок, ломбардів та лізингових компаній та ліцензування їх операцій
На початку здійснення ґрунтовного аналізу правового регулювання створення та ліцензування операцій фінансових установ кожного виду, вважаємо за необхідне відмітити, що комплексний аналіз цього питання проводиться вперше, а специфікою здійснення аналізу є також і те, що майже відсутні юридичні наукові дослідження у цій галузі: публікації, навчальні наукові видання, матеріали доповідей на семінарах і конференціях з правових дисциплін.
Розпочати дослідження даного питання, з нашої точки зору, необхідно з вивчення процесу створення та ліцензування операцій кредитних спілок, ломбардів, лізингових компаній. Ці фінансові установи згруповані за принципом врахування основної їх функції – кредитування. Кредитування, що здійснюється кредитними спілками і ломбардами стосується фізичних осіб, лізингові компанії надають послуги з фінансового лізингу, який є своєрідним кредитуванням юридичних осіб.
Отже, кредитні спілки в Україні – це неприбуткові організації, засновані фізичними особами, професійними спілками, їх об’єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб їх членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об’єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.
Кредитні спілки є юридичними особами. Статусу юридичної особи кредитна спілка набуває з дня її державної реєстрації (ст. 130 Господарського кодексу України, ч.2 ст. 3 Закону України „Про кредитні спілки”).
Правові засади легітимації кредитних спілок в Україні встановлюються Законом України „Про кредитні спілки” від 20.12.2001 та нормативними актами Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України: розпорядженням „Про затвердження Положення про внесення інформації про кредитні спілки до Державного реєстру фінансових установ” від 22.06.2004 № 1099 та розпорядженням „Про затвердження Ліцензійних умов провадження діяльності кредитних спілок з надання фінансових послуг” від 02.12.2003 № 146 (зі змінами і доповненнями). Необхідно зупинитись на аналізі назви останнього розпорядження Держфінпослуг, що до внесення у нього змін мало назву „Про затвердження Ліцензійних умов провадження діяльності кредитних спілок по залученню внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки”. Ні нова, і попередня назви розпорядження, з нашого погляду, не можна вважати такими, що відповідають висновкам, зробленим за результатами аналізу співвідношення понять „ліцензування фінансових установ”, „ліцензування діяльності фінансових установ”, інших понять. Тому пропонуємо назву вказаного нормативного акту викласти в наступній редакції: „Про затвердження Порядку ліцензування операцій кредитних спілок на ринках фінансових послуг”. За текстом Порядку слова „ліцензування діяльності кредитних спілок з надання фінансових послуг” замінити словами „ліцензування операцій кредитних спілок на ринках фінансових послуг”.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
