30597 (587175), страница 7
Текст из файла (страница 7)
Періодичне списання заборгованості перед Пенсійним фондом підриває фінансову базу пенсійної системи і провокує ухилення роботодавців від сплати пенсійних внесків. У 2000 році списано близько 3 млрд. грн., у попередні роки - понад 4 мільярди. Тобто ці великі кошти не потрапили до пенсіонерів.
Діюча солідарна пенсійна система дуже залежна від демографічних ризиків. Її фінансова стабільність визначається головним чином співвідношенням між чисельністю пенсіонерів і платників пенсійних внесків, яке у свою чергу залежить від загальної економічної ситуації (зайнятості, рівня оплати праці тощо) та від демографічних факторів (вік виходу на пенсію, рівень смертності у вікових групах тощо). Але якщо в економіці є підстави сподіватися на дальше поліпшення ситуації, то демографічні прогнози на найближчі 40 - 50 років досить невтішні. Зараз в Україні вік виходу громадян на пенсію є одним з найнижчих у світі. Відповідно частка пенсіонерів у структурі населення істотно перевищує цей показник у 6ільшості європейських країн.
За таких тенденцій у середині ХХI століття на 10 осіб працездатного віку припадатиме близько 7 пенсіонерів.
Крім того, як уже було сказано, багато людей виходять на пенсію достроково. Два мільйони сьогоднішніх пенсіонерів залишили роботу на 5 - 20 років раніше від настання загального пенсійного віку. Середній вік виходу на пенсію за вислугу років складає у чоловіків 51,5 року, жінок – 48 років. Середній період отримання пенсій наближається до середньої тривалості сплати пенсійних внесків. За таких умов неможливо оптимізувати співвідношення між розмірами заробітної плати, пенсійних внесків і пенсій.
Навіть ліквідація безро6іття, скасування пільг та повна сплата пенсійних внесків не вирішують фінансових проблем солідарної пенсійної системи без подовження пенсійного віку.
Таким чином, діюча система пенсійного забезпечення вступила у протиріччя з новими реаліями ринкової економіки і водночас стримує реформування системи оплати праці та зростання легальних доходів населення, економічний розвиток загалом.
Зволікання з проведенням пенсійної реформи, неминуче призведе або до збільшення розмірів пенсійних внесків, введення додаткових платежів і збільшення навантаження на економіку, або до зменшення пенсій, затримки з їх виплатою. Це остаточно дискредитує діючу систему пенсійного забезпечення, загострить економічну ситуацію і посилить соціальну напругу.
В поточному році збільшились власні надходження коштів до Пенсійного фонду України в порівнянні з аналогічним періодом минулого року майже на 500 млн. грн.
Це відбулось у зв'язку з:
-
збільшенням надходжень від збору на пенсійне страхування з поточного фонду заробітної плати;
-
частковим погашенням заборгованості з виплати заробітної плати;
-
встановленням контролю та підвищенням зацікавленості платників пенсійних внесків після запровадження системи персоніфікованого обліку внесків;
-
підвищення вимогливості до платників щодо розрахунків з Пенсійним фондом, що обумовлює зменшення недоїмки;
-
проведенням своєчасних, і в повних обсягах, розрахунків за зобов'язаннями Державного бюджету перед Пенсійним фондом.
У зв'язку із збільшенням надходжень коштів до Пенсійного фонду, з метою подальшого підвищення рівня пенсійного забезпечення та на виконання доручення Президента України Л.Кучми і у відповідності до Програми діяльності Кабінету Міністрів України "Реформи заради добробуту" прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 14 березня 2001 року "Про підвищення розмірів трудових пенсій”.
В постанові передбачається з 1 квітня 2001 року з урахуванням можливостей Пенсійного фонду здійснити підвищення трудових пенсій (крім пенсій працівникам, передбаченим у частині третій статті 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення"), призначених із заробітку, одержаного до 1992 року, в 1,4 рази і виплачувати їх в межах максимальних розмірів пенсій.
Це дозволило повністю вирішити одне з найболючіших питань пенсійного забезпечення - вирівнювання (коригування) розмірів пенсій, призначених із заробітку до 1992 року, які на початок 2001 року майже на половину були меншими, ніж аналогічні пенсії, призначені із заробітку після 1992 року.
Довідково: Пенсії, призначені із заробітку до 1992 року (при однакових показниках заробітку і стажу) складали по відношенню до пенсій, призначених із заробітку після 1992 року: (табл. 2.1.)
Табл. 2.1.
Процентне відношення пенсій до заробітку після 1992 р.
| У січні 2000 року | 60% | У квітні 2001 року | 94% |
| У грудні 2000 року | 67% | У серпні 2001 року | 100% |
| У лютому 2000 року | 67% | (очікувані ) |
Пенсії за період з 1 січня 2000 року по 1 квітня 2001 року обчислені із заробітку до 1992 року, збільшені в 1.9 рази, а із заробітку після 1992 року – в 1,2 рази.
Одночасно збільшено з 1 квітня 2001 року максимальний розмір пенсії за віком для категорії працівників, визначених згідно з пунктом "а" статті 13 та статтею 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", - на 7 гривень, а для інших категорій працівників – на 5 гривень.
Довідкове можна підкреслити, що за період з 1 січня 2000 року по 1 квітня 2001 року пенсії переглядалися 8 разів і їх розмір в цілому збільшено:
-
максимальні розміри на 43%
-
мінімальна виплата на 26%
-
середній розмір пенсій на 48%
З 1 квітня на підвищення зазначених пенсій передбачається спрямувати 117,6З млн. гривень.
Видатки па підвищення трудових пенсій будуть профінансованi Пенсійним фондом України і з 1 квітня 2001 року зростуть на 14%, а не значить, що збільшаться доходи пенсіонерів (середній розмір пенсії збільшаться більш як на 10 відсотків), і майже буде вирішене питання коригування пенсій.
При прийнятті рішення щодо механізму підвищення пенсій використані пропозиції громадян, які надходили по каналах "Гарячої” лінії, в зверненнях до Верховної Ради і Уряду. Зокрема, найбільше звернень надходило з питань коригування заробітку для призначення пенсій із заробітку до 1992 року.
Міністерству праці та соціальної політики, Міністерству фінансів, Пенсійному фонду України доручено подати пропозиції щодо наступного підвищення у третьому кварталі трудових пенсій.
Демографічні передумови реформування системи пенсійного забезпечення.
Твердження про крах пенсійної системи в Україні стали вже звичними; вони спираються на низький рівень пенсій, які в переважній більшості не забезпечують навіть мінімальних потреб населення похилого віку, на наявність 2-х-мільярдної заборгованості (яка тільки протягом останнього року збільшилась у півтора рази) і на сьогодні вдвічі перевищує місячні потреби Фонду. Діюча пенсійна система не виконує своїх 2-х основних функцій – захисту громадян похилого віку від зубожіння та забезпечення зв'язку між розміром пенсії та трудовим внеском.
Безумовно, головною причиною вкрай незадовільного пенсійного забезпечення є економічна криза і пов'язані з нею низькі надходження до Пенсійного фонду, але надзвичайно важливими є і суто демографічні фактори, які сьогодні є чи не найбільш серйозним бар'єром на шляху реформування системи соціального забезпечення населення України в цілому і пенсійної системи як її невід'ємної складової частини. Рівень постаріння населення України є сьогодні найвищим в СНД, але нижчим, ніж в більшості економічно розвинених країн.
Гострота економічних наслідків постаріння обумовлена головним чином знеціненням внаслідок інфляції початку 90-х років нагромаджень основної частини пенсіонерів і відповідно відсутністю в них додаткових доходів, які б можна було витрачати на підтримку належного рівня життя. В сутності це були ті ж самі добровільні накопичення, що здійснюються в рамках трирiвневої системи пенсійного забезпечення.
Незважаючи на те, що відрахування до Пенсійного фонду становлять 34% Фонду заробітної плати (32% сплачує роботодавець і 2% - працюючий), а сукупні витрати на фінансування пенсій (з урахуванням наявних пільг) наближаються до 20% ВВП, середній розмір пенсії - пенсіонерам, які перебували на обліку в органах соціального захисту, 60,65 грн. (US$ 18) в 1999 році – не забезпечував навіть мінімально пристойного рівня життя. До того ж в зв'язку з падінням курсу національної валюти тільки протягом 1998 року розмір пенсії в доларовому еквіваленті знизився майже на третину. Безумовно важливим результатом низького пенсійного забезпечення є його вплив на подальше зниження рівня народжуваності, викликане необхідністю для середнього покоління утримувати не тільки дітей, а і батьків. В країнах з досить сильними внутрішньосімейними зв'язками і збереженням традицій багатопоколінної родини (особливо поширеними в сільській місцевості) це відіграє вельми помітну роль, посилюючи тим самим процес старіння.
За даними на 1.01.2001 р. в Україні налічувалось 14,5 млн. пенсіонерів (29% загальної чисельності населення), при цьому протягом останніх років їх чисельність зросла значно більше, ніж чисельність населення пенсійного віку. Відбулося це за рахунок дії цілої низки факторів законодавчого характеру:
• скасування обмежень на одночасне отримання пенсії і заробітної плати працюючими пенсіонерами призвело до того, що частина населення, яке досягло пенсійного віку, зберегло залишкову працездатність і можливість реалізації своєї трудової активності, оформила пенсії (за умов існування обмежень таке оформлення не набувало масового характеру і таким чином чисельність пенсіонерів була меншою за загальну чисельність населення пенсійного віку):
• розширення переліку професій (зокрема за списками №1 та №2), що дають право на призначення пенсії в більш ранньому віці (за даними на 1.01.2000 р. питома вага пенсіонерів, що отримують пенсію на пільгових умовах сягнула 15,4% загальної чисельності пенсіонерів в Україні);
• зростання безробіття і можливість призначення пенсії на 1,5 року раніше загального пенсійного віку неминуче призвели до того, що переважна частина безробітних так званого перед пенсійного віку оформлювало пенсії.
Слід підкреслити, що в переважній більшості країн чисельність пенсіонерів перевищує чисельність населення пенсійного віку (передусім за рахунок наявності частини населення, що користується тими чи іншими пільгами), але в Україні ця різниця є вже надто великою – за даними на початок 1999 року вона становила 25% (на початок 1991 року – 18%).
Таблиця2.2.
. Чисельність населення пенсійного віку та пенсіонерів України
1986-1999 роки на початок року, тис.осіб.
| 1986 | 1991 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | |
| Чисельність населення старше працездатного віку | ХХ | 11096 | 11556 | 11608 | 11653 | 11616 |
| Чисельність пенсіонерів | ||||||
| Всього | 12038 | 13084 | 14487 | 14487 | 14535 | 14521 |
| в тому числі: | ||||||
| за віком | 8541 | 9713 | 10615 | 10587 | 10558 | 10473 |
| за інвалідністю | 1352 | 1313 | 1814 | 1968 | 1926 | 1978 |
| у разі втрати годувальника | 1322 | 1209 | 1195 | 1163 | 1168 | 1153 |
| за вислугу років | … | … | 429 | 443 | 464 | 493 |
| Отримують соціальні пенсії | х | х | 434 | 426 | 422 | 424 |
| Співвідношення чисельності пенсіонерів та населення пенсійного віку, % | ХХ | 117,9 | 125,3 | 124,8 | 124,7 | 125,0 |
| Співвідношення населення пенсійного віку та працездатного віку, в % на початок року | 363 | 385 | 405 | 410 | 413 | 412 |
| Співвідношення чисельності пенсіонерів і зайнятих, % | 471 | 524 | 625 | 642 | 650 | ХХ |
Сучасна система пенсійного забезпечення громадян старше працездатного віку побудована в Україні за принципом солідарності поколінь, тобто на основі фінансування виплат пенсіонерам з відрахувань працюючих (які здійснюються ними самими чи їх роботодавцями). У тик випадках, коли коштів Пенсійного фонду не вистачає (під час досить високої інфляції і відповідної індексації пенсії та зарплат це може бути пов'язано не тільки з недостатніми надходженнями, а і з її затримками, оскільки відрахування до Пенсійного фонду здійснюється за минулий місяць, а пенсії сплачуються за поточний; відповідним чином впливають затримки у вигляді зарплати, оскільки відрахування Пенсійного фонду здійснюються тільки після виплати зарплати), різниця повинна фінансуватися з Бюджету, тобто за рахунок перерозподілу інших податкових надходжень до Бюджету від працюючих чи підприємств.















