30597 (587175), страница 12
Текст из файла (страница 12)
Аналіз ефективності впровадження персоніфікованого обліку було проведено в п'яти районах Львівської області. В кожному з них Пенсійний фонд створив спеціальний відділ, відповідальний за вирішення всіх питань, пов'язаних з автоматизацією персоніфікованого обліку страхових внесків до Пенсійного фонду. На місцях було організовано навчальні семінари, під час яких працівники відділів Пенсійного фонду і бухгалтери підприємств ознайомилися з роботою нової системи. Вже за два місяці понад 400 підприємств користувалися новим програмним забезпеченням і подавали відомості районним відділам Пенсійного фонду в електронній формі. Районні відділи вводили цю інформацію у свої бази даних. Встановлено, що в цих районах не тільки відчутно зросли надходження від сплати пенсійних внесків, а й збільшилася кількість офіційно зареєстрованих платників внесків.
Для некомп'ютеризованих підприємств Пенсійний фонд розробляє спеціальні бланки звітів, які можна заповнювати від руки. Інформацію з кожного такого звіту вводитимуть у базу даних з використанням технологій сканування й оптичного розпізнавання символів.
Уряд ухвалив рішення про запровадження персоніфікованого обліку у всій країні до кінця 2000 року. Станом на 1 червня 2000 року запроваджено персоніфікований облік зборів на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в 520 районах і містах, тобто виконано 70% від запланованого на рік обсягу робіт.
В обов'язковій накопичувальній пенсійній системі розмір пенсії застрахованої особи залежить від суми коштів, облікованих на її індивідуальному накопичувальному пенсійному рахунку, а також від витрат на виконання договору страхування довічної пенсії, укладеного зі страховою компанією. Своєю чергою, суму коштiв, облікованих на індивідуальному накопичувальному рахунку, визначають сума сплачених страхових внесків, величина інвестиційного доходу і плата за послуги з пенсійного забезпечення (адміністративні видатки). Що більше коштів обліковано на рахунку особи, то більшою є її пенсія. За такої схеми дуже важливо розробити надійний механізм захисту пенсійних активів.
Зазвичай, молодь не думає про заощадження на старість. У молодих людей є більш нагальні потреби – їм необхідні гроші на житло, виховання дітей, освіту тощо. На жаль, багато хто не усвідомлює того, що фінансові установи налічують відсотки по заощадженнях за ставками складного процента. Складний процент означає, що фінансова установа налічує відсоток (інвестиційний дохід) як на внески, так і на вже отриманий інвестиційний дохід. Навіть незначні, але регулярні внески у молодому віці дають у підсумку суттєві пенсійні заощадження. А якщо врахувати й податкові пільги, передбачені для пенсійних внесків проектом закону “Про недержавне пенсійне забезпечення”, то величина заощаджень на старість буде ще більшою.
Візьмемо двох працівників. Один вносить до недержавного пенсійного фонду 5 відсотків свого заробітку, починаючи з 25 років. Другий сплачує 10 відсотків заробітку, але починаючи сплачувати їх з 45 років. Обидва виходять. на пенсію, коли їм виповнюється 65 років. Додаток А ілюструє суму накопичень щодо річної заробітної плати перед виходом на пенсію за умови, що інвестиційний дохід становить, відповідно, 1, 2, 3 відсотки понад інфляцію.
Незважаючи на те, що обидва внесли до Пенсійного фонду однакову суму коштів, перший накопичив щонайменше на 15 відсотків грошей більше завдяки ефекту нарахування за ставкою складного процента. Ця різниця є тим більшою, чим вищий рівень дохідності понад інфляцію.
Тепер спробуємо розглянути питання накопичення коштів на прикладі, коли вкладник хотів би отримувати регулярний пенсійний дохід протягом всього періоду життя після виходу на пенсію. Приміром, якою може бути пенсія, тобто регулярна виплата, а не одноразова, якщо особа проживе 15 років після виходу на пенсію?
На додатку Б показано, що працівник, який почав сплачувати внески у віці 25 років, отримає, залежно від дохідності інвестицій, пенсію в розмірі 16-26 відсотків заробітної плати напередодні виходу на пенсію. Якщо протягом періоду накопичення середня ставка реальної дохідності становить 3 відсотки, то пенсія працівника, який почав сплачувати внески у 25-річному віці, перевищуватиме пенсію того, хто почав сплачувати внески у 45-річному віці, на 45 відсотків.
Можливо, на перший погляд здаватиметься, що пенсія в розмірі 26 відсотків заробітку є надто маленькою. Однак не слід забувати, що особа з 40-річним страховим стажем матиме право отримувати пенсію із державної солідарної системи, яка за розрахунками становитиме 40 відсотків від заробітку і пенсію з обов'язкової накопичувальної системи в розмірі 20 відсотків. Завдяки заощадженням у недержавній добровільній системі пенсійного забезпечення, які можуть становити 26 відсотків від заробітку, сукупна пенсія особи, котра виходить на пенсію, становитиме 86 відсотків заробітку.
Через те, що в обов'язковій системі є обмеження щодо розміру заробітку, з якого сплачуються пенсійні внески, коефіцієнт заміщення для працівників з вищим заробітком буде меншим. Саме в цієї категорії громадян і є стимули скористатися перевагами системи недержавного пенсійного забезпечення. Згідно із законопроектом внески до недержавного пенсійного фонду не обкладаються податком з прибутку громадян, якщо вони не перевищують 15 відсотків оподатковуваного річного заробітку Не стягуватимуться податки із інвестиційного доходу, який нараховуватиметься на внески до недержавних пенсійних фондів. Податки сплачуватимуться при отриманні пенсії. В додатках В, Г показано, на які доходи може розраховувати працівник з високим рівнем заробітної платні, якщо кожного року сплачуватиме максимальні неоподатковані внески.
З нову візьмемо двох працівників. Перший сплачує до недержавного пенсійного фонду 15 відсотків заробітку, починаючи з 25-річного віку, а другий – у такому ж розмірі, але починаючи з 45-річного віку. Обидва виходять на пенсію, коли їм виповнюється 65 років. З додатку В видно, який суттєвий вплив на величину заощаджень має тривалість оплати внесків. Хоча перший працівник сплачував внески лише вдвічі довше, ніж другий, за реальної середньої дохідності 3 відсотки накопичена ним сума, завдяки ефекту складного процента, буде майже втричі більшою.
З додатку Г видно, що відбувається з розміром довічної пенсії. Різниця, як і в попередньому випадку, є значною. За реальної дохідності інвестицій у 3 відсотках особа, яка протягом всього періоду трудової діяльності сплачує пенсійні внески у максимальному неоподаткованому розмірі, отримуватиме пенсію більш ніж достатню для забезпечення рівня життя, який у світі вважають прийнятним для безбідного існування протягом пенсійного віку. І все це виключно завдяки сплаті добровільних внесків без врахування пенсії з солідарної та обов'язкової накопичувальної систем. Не слід забувати, що для найманих працівників законопроект передбачає можливості робити внески до добровільної недержавної пенсійної системи як працівником так і роботодавцем у рівних частках, або навіть повністю роботодавцем. .
Внески, сплачені на користь працівника або самим працівником у розмірі до 15 відсотків його сукупного доходу з усіх джерел, не оподатковуються. Тобто роботодавець може вносити до пенсійного фонду до 15 відсотків сукупного оподатковуваного заробітку свого працівника. Сума цих внесків відноситься до валових витрат роботодавця і зменшує базу оподаткування підприємства. Якщо працівник має більш ніж одне джерело доходу і сплачує пенсійні, внески з кількох заробітків, і при цьому сума внесків перевищує 15 відсотків сукупного доходу, тоді при визнанні суми неоподатковуваного внеску вищий пріоритет мають внески роботодавця. Щоб отримати право на пільгове оподаткування, городянин повинен своєчасно надавати податковим органам щоквартальні/ щорічні декларації про доходи із зазначенням суми оплачених пенсійних внесків.
Проектом Закону “Про державне пенсійне забезпечення” передбачається п'ять типів недержавного пенсійного забезпечення: через відкриті пенсійні фонди; корпоративні пенсійні фонди; професійні пенсійні фонди; через банківські установи; через страхові організації.
Спочатку автори проекту закону “Про недержавне пенсійне забезпечення” вважали, що достатньо мати лише відкриті пенсійні фонди. Але створення і функціонування відкритих пенсійних фондів потребує великих витрат. Витрати, пов’язані з поточною діяльністю фонду, вираховуються з коштів на рахунках учасників. Робоча група дійшла до висновку, що обмеження можливих типів недержавний пенсійних фондів лише відкритими фондами зашкодить інтересам потенційних вкладників. Діяльність інших типів пенсійних фондів потребує менших витрат, завдяки чому на рахунках учасників залишається більше грошей, що в кінцевому підсумку означає можливість отримати вищі пенсії.
Наприклад, засновники корпоративних фондів не очікують на отримання прибутку від створення і функціонування таких фондів. Роботодавці створюють пенсійні фонди як елемент кадрової політики з метою мати стабільний колектив кваліфікованих працівників. Сплата пенсійних внесків є зручним засобом забезпечити працівникові вищу пенсію за меншу ціну. Всі адміністративні витрати покриваються за рахунок роботодавця, і тому вони не впливають на величини накопичень на рахунках учасників. Відтак накопичення учасників корпоративних фондів нерідко виявляються вищими, ніж у відкритих фондах.
Професійні фонди діють аналогічно корпоративним фондам кількох роботодавців. Їх створюють професійні асоціації та профспілки. Професійні фонди особливо доречні у тих галузях, в яких працівники часто змінюють місце роботи. Наприклад, музиканти зазвичай працюють за численними короткотерміновими контрактами, і тому для них найбільш дієвим засобом добровільного пенсійного забезпечення є участь у професійному пенсійному фонді, створеному профспілкою або асоціацією музикантів. Профспілки нерідко використовують пенсійні фонди для заохочення вступу до профспілки.
Професійним недержавним пенсійним фондам слід надавати можливість створювати неприбуткову компанію з управління пенсійним фондом з метою мінімізації адміністративних витрат. Законопроект у нинішній редакції вимагає від професійних фондів укладення угоди з прибутковою компанією з управління пенсійним фондом. Фахівці пропонують скасувати цю вимогу і поставити корпоративні фонди кількох роботодавців і професійні фонди в однакові умови.
Однак на відміну від корпоративних фондів, заснованих роботодавцями, у деяких випадках може виявитися доречним покривати адміністративні витрати за рахунок учасників професійного фонду. Через те, що у роботодавців є можливість відносно вільно вступати до фондів і припиняти членство у них, асоціаціям може бракувати коштів на покриття адміністративних витрат, і тому ці витрати доведеться покласти на учасників. Таким чином, з точки зору впливу адміністративних витрат на накопичення на індивідуальних рахунках, професійні фонди знаходяться десь між корпоративними і відкритими фондами.
Відкриті пенсійні фонди мають на ринку фінансових послуг свою нішу. Наприклад, самозайняті громадяни не можуть стати учасниками корпоративного фонду. Особа, яка є членом професійної асоціації – засновника професійного фонду – може вирішити стати учасником цього фонду, але якщо в нього немає такої можливості, він все ж таки може захотіти сплачувати внески до недержавного пенсійного фонду, аби скористатися перевагами відстрочення оподаткування внесків. У такій ситуації стане в нагоді відкритий пенсійний фонд.
Але навіть за наявності різних варіантів вибору відкритого, корпоративного і професійного фонду, дехто може віддати перевагу відкритому фонду, сподіваючись, що більші адміністративні витрати будуть скомпенсовані вищим інвестиційним доходом. У майбутньому до цього переліку варіантів добровільного пенсійного забезпечення додадуться також і банки та страхові компанії.
Рішення про те, чи брати участь у недержавному пенсійному забезпеченні, і якщо брати, то який пенсійний фонд вибрати, приймає сам громадянин. Роботодавець – засновник або учасник корпоративного фонду – не може вимагати від своїх працівників обов'язкової сплати внесків до цього фонду. Роботодавець може лише сплачувати внески на свого працівника, але не може вимагати від нього участі у пенсійному фонді. Якщо працівник також вирішить сплачувати добровільні пенсійні внески, його внески не можуть перевищувати внески роботодавця.
Законопроект передбачає, що учасник має право перераховувати свої пенсійні активи з одного пенсійного фонду до іншого.
Учасник відкритого або професійного фонду може за власним бажанням перевести свої активи до іншого пенсійного фонду. Для цього він подає адміністратору свого пенсійного фонду примірник контракту з новим пенсійним фондом і заяву про переведення його пенсійних активів до нового фонду. Адміністратор мусить перевести залишок на рахунку заявника до фонду, з яким той уклав контракт. Витрати, пов'язані з переведенням активів до іншого фонду, вираховуються із суми коштiв учасника (максимальна сума, що може стягуватися за переведення пенсійних активів до іншого фонду, визначатиметься регулятивними документами). Перевідні кошти не оподатковуються.
Учасники корпоративного фонду повинні виконувати більш суворі вимоги. Переведення коштів учасника до іншого фонду дозволяється лише у разі припинення трудових відносин з роботодавцем, ліквідації фонду або припинення роботодавцем участі у корпоративному фонді кількох роботодавців. На відміну від відкритих і професійних фондів, пов'язані з переходом учасника витрати покриваються за рахунок роботодавця. Дозволити перевести до іншого пенсійного фонду оплачені роботодавцем гроші у будь-який час, означає поставити під сумнів досягнення однієї з головних ідей роботодавця та позбавити його важливого стимулу створювати корпоративний пенсійний фонд.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
