Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 6)

Рис.2.1.Оборотна шахова відомість в електронному вигляді Microsoft Excel

На рис.2.1. наведено оборотну шахову відомість, що формується на підставі даних щодо залишків за синтетичними рахунками обліку у відповідності до Книги обліку господарських операцій.

Рис.2.2. Баланс в електронному вигляді Microsoft Excel

Баланс підприємства, як це наведено на рис.2.2., формується за даними оборотної шахової відомості та внутрішніми алгебраїчними розрахунками у відповідності до методики формування статей балансу.

Рис.2.3. Звіт про фінансові результати в електронному вигляді Microsoft Excel

Звіт про фінансові результати, як це наведено на рис.2.3., формується за даними оборотної шахової відомості та внутрішніми алгебраїчними розрахунками у відповідності до методики формування статей даного звіту.

Рис.2.4. Звіт про рух грошових коштів в електронному вигляді Microsoft Excel

Звіт про рух коштів, як це наведено на рис.2.4., формується за даними оборотної шахової відомості та внутрішніми алгебраїчними розрахунками у відповідності до методики формування статей даного звіту.

Висновки до 2-го розділу

Згідно з вимогами Наказу "Про облікову політику" № 36 від 14.02.03 року звітність складена виходячи з принципів нарахування П(С)БУ. Амортизацію нематеріальних активів нараховувати прямолінійним методом. Підприємство використовує метод середньо-зважувальної собівартості при відпустці запасів у виробництво, продажу або іншому вибутті. Амортизація основних засобів нараховується за податковим методом. Основні засоби класифікуються за групами: перша для податкового обліку: три групи згідно Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; друга згідно плану рахунків по субрахункам та нараховує амортизацію за ставками ст. 8.2, 8.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Первісна оцінка об’єкту основних засобів здійснюється по собівартості згідно П(С)БУ 7. Резерв сумнівних боргів визначать виходячи з платоспроможності дебіторів. Класифікація видатків на виробництво проводиться згідно П(С)БУ 16.

У відповідності до порядку складання фінансової звітності, обліковими реєстрами та джерелами даних синтетичного та аналітичного обліку, що використовуються при складанні фінансової звітності є Книга обліку господарських операцій, на підставі якої сформовано оборотну шахову відомість та оборотну сальдову відомість.

Відділ зведення та звітності ВАТ «Ізмаїльський целюлозно – картонний комбінат» оснащено засобами ПК, спеціалістами використовується офісний пакет Microsoft Excel. Алгоритм автоматизація складання звітності розглянуто та наведено в розділі 2.

Розділ 3

Методика і організація економічного аналізу фінансової звітності

3.1 Завдання і джерела інформації проведення економічного аналізу

Майнове положення підприємства на початок і кінець звітного періоду характеризуються даними балансу. Порівнюючи динаміку підсумків розділів активу балансу, можна з'ясувати тенденції зміни майнового положення. Інформація про зміну в організаційній структурі керування, відкритті нових видів діяльності підприємства, особливостях роботи з контрагентами й ін. звичайно отримується в пояснювальній записці до річної бухгалтерської звітності. Результативність і перспективність діяльності підприємства можуть бути узагальнено оцінені за даними аналізу динаміки прибутку, а також порівняльного аналізу елементів росту засобів підприємства, обсягів його виробничої діяльності і прибутку. Інформація про недоліки в роботі підприємства може безпосередньо бути присутньою у балансі в явному або завуальованому виді. Даний випадок може мати місце, коли в звітності є статті, що свідчать про вкрай незадовільну роботу підприємства в звітному періоді і про сформованому в результаті цього поганому фінансовому становищі (наприклад, стаття «Збитки»). У балансах цілком рентабельних підприємств можуть бути присутніми також у схованому, завуальованому виді статті, що свідчать про визначені недоліки в роботі.

Це може бути викликано не тільки з фальсифікаціями з боку підприємства, але і прийнятою методикою складання звітності, відповідно до якої багато балансових статей комплексні (наприклад, статті «Інші дебітори», «Інші кредитори»).

Економічний потенціал організації може бути охарактеризований подвійно: з позиції майнового положення підприємства і з позиції його фінансового становища. Обидві ці сторони фінансово-господарської діяльності взаємозалежні — нераціональна структура майна, його неякісний склад можуть привести до погіршення фінансового становища і навпаки.

Відповідно до діючих нормативів, баланс у даний час складається в оцінці нетто. Однак ряд статей як і раніше носить характер регулюючих. Для зручності аналізу доцільно використовувати так називаний ущільнений аналітичний нетто, що формується шляхом усунення впливу на підсумок балансу (валюту) і його структуру регулюючих статей.

Для цього:

· суми по статті «Заборгованість учасників (засновників) по внесках у статутний капітал» зменшують величину власного капіталу і величину оборотних активів;

· на величину статті «Оцінні резерви («Резерв по сумнівних боргах»)» коректується значення дебіторської заборгованості і власного капіталу підприємства;

· однорідні по складу елементи балансових статей поєднуються в необхідних аналітичних розділах (довгострокові поточні активи, власний і позиковий капітал).

Стійкість фінансового становища підприємства в значній мірі залежить від доцільності і правильності вкладення фінансових ресурсів в активи.

У процесі функціонування підприємства величина активів, їхня структура перетерплюють постійні зміни. Найбільш загальне уявлення про якісні зміни, що мали місце, у структурі засобів і їхніх джерел, а також динаміці цих змін можна одержати за допомогою вертикального і горизонтального аналізу звітності.

Вертикальний аналіз показує структуру засобів підприємства і їхніх джерел. Вертикальний аналіз дозволяє перейти до відносних оцінок і проводити господарські порівняння економічних показників діяльності підприємств, що розрізняються по величині використаних ресурсів, згладжувати вплив інфляційних процесів, що спотворюють абсолютні показники фінансової звітності.

Горизонтальний аналіз звітності полягає в побудові однієї або декількох аналітичних таблиць, у яких абсолютні показники доповнюються відносними темпами росту (зниження).Ступінь агрегованості показників визначається аналітиком. Як правило, беруться базисні темпи росту за ряд років (суміжних періодів), що дозволяє аналізувати не тільки зміну окремих показників, але і прогнозувати їхнього значення.

Горизонтальний і вертикальний аналізи взаємодоповнюють один одного. Тому на практиці не рідко будують аналітичні таблиці, що характеризують як структуру бухгалтерської звітності, так і динаміку окремих її показників. Обоє цих виду аналізу особливо корисні при міжгосподарських зіставленнях, тому що дозволяють порівнювати звітність різних по виду діяльності й обсягам виробництва підприємств.

Критеріями якісних змін у майновому положенні підприємства і ступеня їхньої прогресивності виступають такі показники, як:

· сума господарських засобів підприємства;

· частка активної частини основних засобів;

· коефіцієнт зносу;

· питома вага швидкореалізуємих активів;

· частка орендованих основних засобів;

· питома вага дебіторської заборгованості й ін.

Фінансове становище підприємства можна оцінювати з погляду короткострокової і довгострокової перспектив. У першому випадку критерії оцінки фінансового становища — ліквідність і платоспроможність підприємства, тобто здатність вчасно й у повному обсязі зробити розрахунки по короткострокових зобов'язаннях.

Під ліквідністю якого-небудь активу розуміють здатність його трансформуватися в грошові кошти, а ступінь ліквідності визначається тривалістю тимчасового періоду, протягом якого ця трансформація може бути здійснена. Чим коротше період, тим вище ліквідність даного виду активів.

Говорячи про ліквідності підприємства, мають на увазі наявність у нього оборотних коштів у розмірі, теоретично достатньому для погашення короткострокових зобов'язань хоча б і з порушенням термінів погашення, передбачених контрактами.

Платоспроможність означає наявність у підприємства коштів і їхніх еквівалентів, достатніх для розрахунків по кредиторській заборгованості, що вимагає негайного погашення. Таким чином, основними ознаками платоспроможності є: а) наявність у достатньому обсязі засобів на розрахунковому рахунку; б) відсутність простроченої кредиторської заборгованості.

Очевидно, що ліквідність і платоспроможність не тотожні один одному. Так, коефіцієнти ліквідності можуть характеризувати фінансове становище як задовільне, однак власне кажучи ця оцінка може бути помилкової, якщо в поточних активах значна питома вага приходиться на неліквіди і прострочену дебіторську заборгованість. Приведемо основні показники, що дозволяють оцінити ліквідність і платоспроможність підприємства.

Величина власних оборотних коштів. Характеризує ту частину власного капіталу підприємства, що є джерелом покриття його поточних активів (тобто активів, що мають оборотність менш одного року). Це розрахунковий показник, що залежить як від структури активів, так і від структури джерел засобів. Показник має особливо важливе значення для підприємств, що займаються комерційною діяльністю й іншими посередницькими операціями. За інших рівних умов ріст цього показника в динаміку розглядається як позитивна тенденція. Основним і постійним джерелом збільшення власних засобів є прибуток. Варто розрізняти «оборотні кошти» і «власні оборотні кошти». Перший показник характеризує активи підприємства (II роздягнув активу балансу), другий — джерела засобів, а саме частина власного капіталу підприємства, розглянуту як джерело покриття поточних активів. Величина власних оборотних коштів чисельно дорівнює перевищенню поточних активів над поточними зобов'язаннями. Можлива ситуація, коли величина поточних зобов'язань перевищує величину поточних активів. Фінансове становище підприємства в цьому випадку розглядаються як хитливе; потрібні негайні заходи для його виправлення.

Маневреність функціонуючого капіталу. Характеризує ту частину власних оборотних коштів, що знаходиться у формі коштів, тобто засобів, що мають абсолютну ліквідність. Для нормально функціонуючого підприємства цей показник звичайно міняється в межах від нуля до одиниці. За інших рівних умов ріст показника в динаміку розглядається як позитивна тенденція. Прийнятне орієнтоване значення показника встановлюється підприємством самостійно і залежить, наприклад, від того, наскільки висока його щоденна потреба у вільних грошових ресурсах.

Коефіцієнт поточної ліквідності. Дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи, скільки карбованців поточних активів приходиться на один карбованець поточних зобов'язань. Логіка вирахування даного показника полягає в тім, що підприємство погашає короткострокові зобов'язання в основному за рахунок поточних активів; отже, якщо поточні активи перевищують по величині поточні зобов'язання, підприємство може розглядатися як успішно функціонуюче (принаймні теоретично). Значення показника можна варіювати по галузях і видам діяльності, а його розумний ріст у динаміку звичайно розглядається як сприятлива тенденція. У західній обліково-аналітичній практиці приводиться нижнє критичне значення показника - 2; однак це лише орієнтоване значення, що вказує на порядок показника, але не на його точне нормативне значення.

Коефіцієнт швидкої ліквідності. Показник аналогічний коефіцієнтові поточної ліквідності; однак обчислюється по більш вузькому колу поточних активів. З розрахунку виключається найменш ліквідна їхня частина - виробничі запаси. Логіка такого виключення складається не тільки в значно меншій ліквідності запасів, але, що набагато більш важливо, і в тім, що грошові кошти, які можна виручити у випадку змушеної реалізації виробничих запасів, можуть бути істотно нижче витрат по їх придбанню.

Орієнтоване нижнє значення показника - 1; однак ця оцінка також носить умовний характер. Аналізуючи динамікові цього коефіцієнта, необхідно звертати увагу на фактори, що обумовили його зміна. Так, якщо ріст коефіцієнта швидкої ліквідності був зв'язаний в основному з ростом. невиправданої дебіторської заборгованості, те це не може характеризувати діяльність підприємства з позитивної сторони.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності) є найбільш твердим критерієм ліквідності підприємства і показує, яка частина короткострокових позикових зобов'язань може бути при необхідності погашена негайно. Нижня границя показника, що рекомендується, що приводиться в західній літературі, - 0,2. Оскільки розробка галузевих нормативів цих коефіцієнтів - справа майбутнього, на практиці бажано проводити аналіз динаміки даних показників, доповнюючи його порівняльним аналізом доступних даних по підприємствах, що має аналогічну орієнтацію своєї господарської діяльності.

Частка власних оборотних коштів у покритті запасів. Характеризує ту частину вартості запасів, що покривається власними оборотними коштами. Традиційно має велике значення в аналізі фінансового стану підприємств торгівлі; нижня границя показника, що рекомендується, у цьому випадку - 50%.

Характеристики

Список файлов ВКР