182957 (584533), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

З середини 50-х років заробітна плата стала провідною формою підвищення добробуту. Середньомісячна грошова заробітна плата усіх категорій робітників і службовців за 50-ті роки зросла на 25,3. У 1965 р. скорочувався робочий тиждень. Фабрики та заводи перейшли на п'ятиденний робочий тиждень. Збільшилися відпустки вагітним жінкам до і після пологів.

Доходи колгоспників від громадського та особистого господарства збільшилися в 1951 – 1955 рр. на 50 %. З введенням у 1956 р. щомісячного авансування грошова оплата праці колгоспників поступово ставала переважаючою. У 1960 р. її середньомісячний розмір становив 24,3 крб., або близько 45 % загальної оплати трудодня. У липкі 1964 р. було прийнято закон про пенсії і допомогу членам колгоспів. Мінімальний розмір пенсії встановлювався в розмірі 12 крб. на місяць. У 1966 р. була введена гарантована грошова оплата їх праці.

Проте У цілому рівень життя в Україні підвищувався повільно. Виробництво споживчих товарів не забезпечувало потреб населення і компенсувалося імпортом. Відставав від потреб населення розвиток сфери послуг, торгівці, громадського харчування.

Висновок

Напередодні Другої світової війни мілітаризація суспільства і держави набула безпрецедентного рівня, значно зросли асигнування на військові потреби: якщо у 1939 р. на оборону виділялося 25,6% державного бюджету, то у 1940 р. – 32,6%, а на 1941 р. планувалося витратити 43,4% бюджету. Оскільки Україна запишалася основною вугільно-металургійною базою СРСР, то виснажливий тягар лягав насамперед на український народ. Прискорений розвиток металургії, машинобудування і хімічної промисловості в умовах відсутності екологічного захисту, інтенсифікація праці, важкі умови праці і побуту, жахливий рівень травматизму тяжко відбивалися на рівні життя населення України.

Але сталінська репресивна система загрозами покарання постійно підвищувала трудові завдання, планові показники, фабрикувала "трудові ініціативи" працівників, "соціалістичне змагання", що певною мірою стимулювало виробництво і сприяло зростанню продуктивності праці. Кількісні показники постійно зростали. В 1940 р. продукція промисловості України зросла більш ніж у 7 разів у порівнянні з 1913 р. В 1940 р. Україні належало значне місце у виробництві промислової продукції. Вона давала 65% загальної виплавки чавуну, 49% сталі, 68% залізної руди, 50,5% вугілля, 26% електроенергії. У сільському господарстві, попри всі перешкоди, теж помічалося зростання виробництва. Цьому сприяли непогані кліматичні умови, збільшення техніки на ланах та інтенсифікація праці колгоспників. Україна виробляла 1/5 частину товарного хліба і м'яса, 3/4 загальносоюзного цукру, понад 50% кукурудзи.

Як і до війни, радянська держава вдалася до довготривалого планування відбудови і розвитку народного господарства. Було прийнято 4-й п'ятирічний план (1946-1950 рр.), який передбачав досягнення і перевершення довоєнного рівня. Традиційними були заходи і методи його реалізації: мобілізаційно-пропагандистське штурмування, "соціалістичне змагання", директиви і "зустрічні плани". При цьому бажання і потреби людей не враховувалися заради "вищих інтересів соціалістичної Вітчизни". Попри все, результати були вражаючими: вже в кінці 1949 р. обсяг валової продукції промисловості України перевищив рівень 1940 р. на 15%. Основні державні інвестиції і зусилля були направлені у промисловість і транспорт, тому сільське господарство запишалося бідним родичем і не могло забезпечити населення достатньою кількістю продовольства. У 1950 р. продукція сільського господарства України досягла лише 60% рівня 1940 р. Купувати продукти харчування стало ще дорожче після скасування карткової системи і грошової реформи 1947 р., яка девальвувала карбованець і позбавила населення заощаджень.

Поставивши завдання "наздогнати і перегнати Америку" і пообіцявши за 20 років побудувати в СРСР комунізм, М.Хрущов розгорнув широку програму реформування економіки.

Економічні реформи, проведені в 50-ті роки, радикально змінили умови розвитку промисловості і сільського господарства.

Позитивні наслідки мали, зокрема:

• децентралізація керівництва економікою, запроваджена у 1957 р. Керівництво промисловістю було передано раднаргоспам економічних районів, які управляли промисловістю на своїй території, незалежно від профілю. В Україні було створено 11 економічних районів;

• збільшення асигнувань на забезпечення науково-технічного прогресу;

• підвищення самостійності колгоспів і радгоспів;

• ліквідація машинно-тракторних станцій і передача їх майна колгоспам і радгоспам;

• збільшення закупівельних цін на зерно (у 7разів), картоплю (у 8разів), продукцію тваринництва (у 5,5 рази).

Друга половина 50-х рр. стала періодом помітного економічного зростання, сільське господарство вперше стало рентабельним.

Сільське ж господарство стало справжнім полігоном для різного роду непродуманих реорганізацій і нововведень, нереальних понадпрограм (цілинна епопея, небачене розповсюдження кукурудзи і т.п.), що негативно позначилося на виробництві сільськогосподарської продукції.

У кінці 50-х – початку 60-х рр. почалося падіння темпів економічного зростання. Якщо за 1951 – 1958 рр. промислова продукція щорічно зростала на 12,3%, то за 1959 – 1965 рр. – на 8,8%. З 1950 по 1958 рік обсяг валової продукції сільського господарства республіки зріс на 65%, а в 1958 – 1964рр. – на 3%.

Список використовуваної літератури

1. Лановик Б.Д., Матисякевич З.М., Матейко Р.М. Економічна історія України і світу.

2. Геєць В. Економіка України.

3. Поручник А.М. Интеграция Украины в мировое хозяйство.

4. Ю.Сливка. Історія України.

5. Філіпенко А.С. Економіка зарубіжних країн.

6. В.А. Смолій. Історія України.

7. Соколенко С.И. Современные мировые рынки и Украина.

8. Світлична В.В. Історія України.

Характеристики

Список файлов ответов (шпаргалок)