182957 (584533), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

1.2 Розвиток сільського господарства

Особливості відбудови сільського господарства:

• Відбудова сільського господарства проходила в надзвичайно складних умовах:

  • скоротилися посівні площі, не вистачало робочих рук, техніки, коней;

  • важким було становище селян: мізерна оплата праці, високі податки на підсобне господарство, селяни не мали паспортів, на них не розповсюджувалося пенсійне забезпечення, виплати по тимчасовій непрацездатності;

  • ситуацію ускладнила посуха 1946 р. і голод взимку 1946 – 1947 рр., від якого в Україні померло більше 800 тис. чоловік. Але головною причиною голоду стала не посуха, а позиція держави і комуністичної партії: непомірна високі плани хлібозаготівель не були зменшені, зерно і продукти тваринництва великими обсягами вивозилися за кордон.

    • Капіталовкладення в сільське господарство були недостатніми, вони складали не більше 7% загального обсягу асигнувань.

    • Здійснювалася політика "ножиць цін" стосовно сільського господарства. Державні заготівельні ціни залишилися на рівні 1928 р., хоча ціни на промислову продукцію зросли у 20 разів.

Післявоєнна відбудова сільського господарства України проходила у важких і складних умовах. На 1945 р. практично було відновлено діяльність усіх колгоспів. Проте порівняно з довоєнним періодом було засіяно 71 % посівних площ колгоспів і 32 % радгоспів, валовий збір зернових досяг 46,9 %, врожайність – 48 % (7 ц/га), поголів’я всіх видів худоби – 43 %, парк сільськогосподарських машин – 43,2 %. Основною силою в колгоспах були жінки, які виробили 72,2 % всіх трудоднів.

Після кризи розпочалося повільне піднесення, проте підхід до розв’язання проблем сільського господарства лишався старим: форсування виробництва в умовах жорсткої централізації та регламентації колгоспного життя. З метою боротьби проти порушення Статусу сільськогосподарської артілі в 1946 р. почали обмежувати присадибні індивідуальні господарства, що давали селянам 70 % усіх грошових доходів, 80 % м’яса, 90 % картоплі. Введено грошові та натуральні податки, що призвели до знищення домашніх тварин, вирубування садів.

Наприкінці відбудовного періоду (1950 р.) сільське господарство досягло довоєнного рівня, про що свідчать такі дані:

Показник	Динаміка зростання на 1950 р., % (1940 р. – 100 %)
Загальна посівна площа Площа зернових культур Урожайність зернових культур Валове виробництво зерна Поголів’я великої рогатої худоби (без кіз) Парк тракторів комбайнів вантажних машин	97,8 93,7 82,3 77,4 73,7 104 95,3 120

На початку 50-х років низька продуктивність сільського господарства залишалася. В 1950 – 1953 рр. загальний обсяг продукції зріс лише на 2 % , а землеробства зменшився на 1 %.

Поворотним пунктом у розвитку сільського господарства став вересень 1953 – 1955 рр., коли змінилася аграрна політика держави. Основні заходи були спрямовані на підвищення матеріальної заінтересованості колгоспів, збільшення державних асигнувань на потреби села, поліпшення технічного і кадрового забезпечення села.

З січня. 1954 р. діяли постійні погектарні норми поставок тваринницької продукції, заборгованість минулих років з колгоспів було списано. Зменшено поставки овочів і картоплі.

Частину продуктів колгоспники продавали державі у порядку закупок через заготівельні організації. В 1953 – 1958 рр. заготівельно-закупівельні ціни зросли на зерно у 7 разів, на картоплю – у 8, на продукти тваринництва – у 5,5 рази. Скасовано обов'язкові поставки сільськогосподарських продуктів із колгоспних дворів, удвічі знижені податки з присадибних господарств. У 1958 р. відмінено обов'язкові поставки. Встановлені єдині закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію, диференційовані за зонами країни. Змінилася практика планування. Колгоспи мали право з урахуванням планів заготівель і закупок визначати розмір посівних площ під певні культури, кількість худоби. Вперше колгоспники могли самі вирішувати, як використовувати власні ресурси. Почали впроваджувати щомісячно авансування колгоспників.

Протягом 1951 – 1960 рр. збільшилися капіталовкладення, що становили 6799 млн. крб., або 15,6 % загального обсягу інвестицій у господарство.

Прийняті заходи стимулювали сільськогосподарське виробництво. З середини 50-х років сільське господарство вперше стало рентабельним. Середньорічні темпи зростання сільськогосподарського виробництва в 1954 – 1959 рр. становили понад 7 %. Неподільні фонди зростали щороку в колгоспах на 21,8 %, радгоспах – на 16 %. Підвищилися валові збори та врожайність зерна, зросло поголів'я худоби. Проте піднесення виявилося нестабільним. З 1958р. у сільськогосподарському виробництві почався спад. Якщо за 1951 – 1958 рр. обсяг валової продукції збільшився на 65 %, то з 1959 по 1964 р. – лише на 22 %. Середньорічні темпи розвитку зменшилися до 2 %.

Капіталовкладення в сільське господарство зростали повільно і в 1961 – 1965 рр. становили 16,5 % усіх інвестицій у господарство. Як і раніше, вони вкладалися у виробничі фонди, які за цей період зросли у колгоспах у 1,8, радгоспах у 2,5 рази. Однак фондовіддача зменшилася з 1,47 крб. в 1958 р. до 0,87 крб. в 1965 р. у колгоспах і відповідно у радгоспах з 0,92 до 0,77 крб.

Протягом 1951 – 1965 рр. певних успіхів було досягнуто в розвитку тваринництва. За вартістю валової продукції воно майже дорівнювало рослинництву. Збільшилося поголів'я тварин, підвищилась їхня продуктивність, зросло виробництво основних видів продукції. Частка колгоспів і радгоспів за 1951 – 1958 рр. з загальною кількістю великої рогатої худоби зросла з 53 до 62,9 %, корів – з 24,1 до 46,2, свиней – з 60,7 до 68,7, коней – з 99,2 до 99,4, за виробництвом м'яса – з 24,7 до 45, молока – з 19,1 до 50,5, вовни – з 77,3 до 84,7, яєць – з 10,6 до 14,1 % . Проте частка особистих підсобних господарств населення поступово зменшувалась, особливо в 60-х роках. В 1970 р. вона становила за поголів'ям великої рогатої худоби 21 %, виробництвом м'яса – 37, молока – 30, вовни – 4,8, яєць – 62 %. На розвиток тваринництва негативно впливала нестача кормів, породної та племінної худоби.

Поступово підвищувався індустріальний рівень виробництва. Наприкінці 1958 р. тракторів було 168,4 тис., зернозбиральних комбайнів – 64,8 тис., вантажних автомобілів – 129 тис., у 1965 р. – відповідно 257, 56,9, 80,4 тис. Техніка якісно вдосконалювалася за рахунок надходження дизельних, колісних, гусеничних тракторів, самохідних комбайнів, навісних машин і знарядь, гідравлічних пристроїв. Почали застосовувати автоматизовані зернові токи, доїльні установки, пристрої для приготування кормів, механізоване водопостачання. Енергетичні потужності лише в 1960 – 1965 рр. зросли з 25,6 до 40,3 млн. к. с. Підвищився рівень електрифікації. За 1953 – 1965 рр. загальне споживання електроенергії зросло з 277,2 до 4505 млн. кВт/год (у 16,3 рази).

Стан сільського господарства у повоєнні роки ілюструють такі дані:

Показник	1940	1960
Посівна площа, млн. га Валове виробництво зерна, млн. т. Урожайність зернових, ц/га Виробництво зерна на душу населення, кг Урожайність цукрових буряків, ц/га Урожайність картоплі, ц/га Виробництво м’яса, тис. т. Середньорічний надій молока, кг	31,3 26,4 12,4 647 159 101 1127 -	33,5 21,8 15,8 577 218 89 2068 1784

2 Фінанси, кредит, добробут

Державний бюджет країни об'єднував республіканський і місцеві. За його допомогою перерозподілялася більша частина національного доходу республіки між виробничою та невиробничою сферами, галузями господарства, економічними районами. Індекс зростання державного бюджету порівняно з 1940 р. становив у 1950 р. 225, у 1960 р. порівняно з 1950 р. – 434.

З метою зміцнення фінансів (скорочення грошової маси, випущеної під час війни) у грудні 1947 р. було здійснено грошову реформу, її проводили конфіскаційними методами. Старі гроші, що перебували в обігу, обмінювалися на нові у співвідношенні 1:10. Вклади в ощадних касах розміром до 3000 крб. переоцінювалися карбованець за карбованець, від 3000 до 10 000 крб. – з розрахунку 3:2, а понад 10 000 крб. – зменшувалися наполовину. Облігації державних позик замінювалися на облігації конверсійної 2 %-ї позики 1948 р. у співвідношенні 3:1. Кошти Колгоспів і кооперативних організацій обмінювалися як 5:4 або вилучалося 20 % їх грошових нагромаджень. Оскільки ці заходи призвели до збільшення дотацій промисловості, то в 1949 р. було підвищено оптові ціни на засоби виробництва та тарифи вантажоперевезень, 31 березня 1950 р. підвищено курс карбованця по відношенню до іноземних валют, переведено його на власну золоту базу.

У 1961 р. проведено реформу, що змінила масштаб цін, який підвищився в 10 разів. Це означало відповідне зниження всіх цін, плати за послуги, грошових доходів населення. Старі гроші було замінено на нові у співвідношенні 10:1. Одночасно з 1 січня 1961 р. встановлювався золотий вміст карбованця 0,987412 г чистого золота (ціна 1 г золота дорівнювала 1 крб.). Долар став оцінюватися в 90 копійок замість 4 крб.

Протягом перших повоєнних років податкова система була уніфікована і спрямована на чітке визначення обсягів податків республіканського й особливо місцевих бюджетів. У другій половині 50-х років у фінансовій системі Радянського Союзу намітилася тенденція розширення повноважень союзних республік. Вони одержали право самостійно визначати доходи і видатки в розрізі республіканських і місцевих бюджетів, використовувати додаткові доходи, а також ті суми, що залишилися внаслідок економії видатків. За республіками були закріплені певні повноваження щодо складання, утвердження, виконання державних бюджетів, розподілу доходів і видатків між республіканським і місцевими бюджетами.

Було внесено зміни у податкову політику. В 1953 р. прийнято новий закон про сільськогосподарський податок. Замість оподаткування доходу від усіх джерел сільськогосподарського виробництва введено податок за твердими ставками, з однієї сотої гектара присадибної землі колгоспного двору. Передбачалася система пільг для окремих категорій населення (інвалідів, сімей військовослужбовців та ін.). У 1957 р. замість чотирьох різних ставок (у розмірі від б до 15 %) було введено нову єдину ставку оподаткування з валового доходу колгоспів у розмірі 14 %, що була диференційована по республіках і областях.

У 1958 р. припинено випуск державних позик, що реалізувалися за підпискою серед населення і довгий час були важливим джерелом доходів бюджету. Протягом 1960 – 1962 рр. було підвищено неоподаткований мінімум заробітної плати, знижено податок з заробітної плати для низькооплачуваних громадян, скасовано податок за бездітність з неодружених, одиноких і малосімейних. Відбувалися структурні зміни у формуванні доходів державного бюджету. Зменшилися надходження податку з обороту: з 31,6 % у 1950 р. до 29,2 % у 1965 р.

Протягом 50-х років з розширенням прав союзних республік у народному господарстві СРСР підвищувалося значення республіканського бюджету. Його частка у державному бюджеті України становила у 1958 р. 69,2 % проти 32,9 % у 1950 р. З кінця 50-х років у розподілі доходів між республіканським і місцевими бюджетами знову намітилася тенденція збільшення частки останніх.

Кредитні відносини в Україні повністю контролювалися союзним урядом. У 1955 р. було створено Українську контору Державного банку СРСР та республіканські контори Промбанку, Сільгоспбанку, і Торгбанку. У 1957 – 1959рр. проведено реорганізацію банківської системи. Ліквідовано Торгбанк, Сільгоспбанк, їхні функції передано Держбанку і Промбанку. До кредитної системи належали Зовнішторг-банк СРСР і державні ощадні каси. Зросло значення банківського кредиту в розвитку господарства. Збільшились обсяги кредитів усіх видів: у 1951 – 1960 рр. – у 3 рази.

У господарському розвитку України значна увага приділялася торгівлі. В 1950 р. було відроджено її матеріально-технічну базу. Абсолютний обсяг продажу товарів у державній і кооперативній торгівлі, включаючи громадське харчування, становив 97 % рівня 1940 р. Про динаміку її розвитку свідчать такі дані:

Показник	1950
Кількість підприємств, тис.	81,5
Обсяг роздрібного товарообороту (у цінах відповідних років), млн. крб.	5731
Оборот кооперативів, тис. крб.	-

Друга половина 40-х – початок 60-х років характеризувалися низьким життєвим рівнем і недостатньо розвішеною соціальною сферою суспільства. Радянський Союз із політичних мотивів у 1947 р. провів грошову реформу і скасував карткову систему розподілу продуктів і промислових товарів. У 1947 – 1950 рр. тричі знижувалися ціпи на товари масового споживання. Однак, на відміну від реформи Ерхарда у Німеччині, в СРСР реформа відбувалася в умові дефіциту промислових і продовольчих товарів. Платоспроможний попит значно перевищував пропозицію. У 1950 р. державні роздрібні ціни в Україні порівняно з довоєнними були вищими в 1,83 рази. Лише на колгоспних ринках індекс цін зменшився до 0,9. Реальна заробітна тата у 1946 – 1950 рр. перевищила довоєнний рівень лише на 24 % , а загальна сума доходів населення – на 62 % .

Почалася демілітаризація праці. У 1945 р. було відновлено відпустки, оплачувані вихідні. Тривалість робочого дня становила 8 год. Відмінено указ, за яким все населення вважалося мобілізованим. Однак до 1950 р. діяв указ від 3940 р., який забороняв робітникам і службовцям змінювати місце роботи без дозволу адміністрації, встановлював відповідальність за самовільне залишення роботи або прогул без поважних причин. У 1951 р. його було замінено заходами дисциплінарного характеру.

Характеристики

Список файлов ответов (шпаргалок)