61273 (573254), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Отже, англійські лорди дуже добре розуміли, що погрози Гітлера- це брехня, але вони відкидали одну навіть думку, про конфлікт між Англією та Німеччиною, бо як заявив Горас Вілсон, «користь з цього отримує лише більшовизм» ¹⁵³.цьому слід завадити. Необхідно визнати право німців на експансію на Південний Схід.

Англіські, французькі та американські імперіалісти не сподівались, що німецькі буржуазні антигітлерівські групи знайдуть достатньо сил, щоб в єдиному фронті світового імперіалізму виконати ті задачі, які за планом світової реакції повинен був виконати Гітлер. Вони боялись, що навіть незначне потрясіння Гітлерівського режиму, можуть призвести до руху демократичних та революційних сил, яке поставило б під загрозу капіталізм в Європі. А тому за допомогою Ренсімена та інших посередників та радників, а також користуючись звичайними дипломатичними каналами вкінці серпня вони почали чинити тиск на чехословацький уряд. Одночасно з об’днанням світової реакції відбувалось також об’єднання реакції чехословацької.

Протиріччя між окремими групами та фракціями буржуазії в той момент, коли потрібно було виконати наказ міжнародного реакційного фронту. Відійшли на задній план. Чеська буржуазія, звісно, була зацікавлена в тому, що в цей момент зберегти свою володіння від найбільшого розгрому. І доки можливо , знайти шлях до відшкодування неминучих затрат. Але вирішальним було намагання сприяти реалізації планів світової реакції досягнути антирадянської угоди. Тому в останній фазі вже не було відмінностей між окремим групами буржуазії, і Бенеш взяв на себе ініціативу в проведенні її спільних дій. Він особисто вів переговори з гейленовцями, влаштовував ради з лідерами партій, які складали урядову коаліцію, та розмовляв з Ренсіменом.

Під час зустрічі с фашистськими агентами Бенеш проявляв готовність йти на такі поступки, які здивували навіть самих фашистів. 24 серпня 1938 р. коли Бенеш передавав гейленовцям так званий «третій план», який передбачав,окрім попередніх поступок, ще один крок до тереторіальнохї автономії, шляхом утворення п’яти німецьких жуп. Які повинні були негайно бути передані піл управління Гкйлена, він посилався на свою антибільшовицьку діяльність ще в період Паризької конференції. Бенеш заявив, що більш за все він боїться війни та зростаючої з неї небезпеки більшовизму. Немає сумнівів, що він говорив від імені усього свого класу. І хоча шляхом кмітливого маневрування він намагався виграти час та забезпечити собі підтримку англо-французьких імперіалістів. Щоб чеська буржуазія могла зберегти більш сильні позиції, головною метою його дій, як і імперіалістів у Лондоні, Парижі та Вашингтоні, був страх буржуазії перед потрясінням, яке б поставило під загрозу класового панування капіталізма в Європі. Тому чеська буржуазія надавала перевагу підкоритися диктату Гітлера та західних імперіалістів.

Звісно ця поступливість ще більш підбивала гейленовських та гітлерівських вимагателів і вони пред’являли все нові и нові вимоги. На початку 1938 року англійський та французский уряд вимагав, щоб Чехословаччина повністю приняла карловську программу Гейлена¹⁶⁴.

Польським фашистам Бонне заявив, що якщо Прага відмовится від пропозиції лорда Ренсімена, Франція у питанні чехословацької кризи омиває руки. Німецького посла він запевнив, що союзники змусять Чехословаків прийняти «вердикт» Ренсімена, яким буде задоволено 70-80 процентів німецьких вимог. Коли ж посол заперечив, заявивши, що единим правильним рішенням Німеччина вважає повне відділення ві Чехословаччини її прикордонних областей, Бонне відповів, що все це буде , коли будуть задоволенні карловські вимоги, і треба лише щоб Німеччина мала трохи терпіння. Бонне просив Гітлера позбавити «Францію від приниження та безчестя» та не вимагати від неї відкрито відмовитись від своїх союзницьких обов’язків по відношенню до Чехословаччини.¹⁷⁵ Він запевнив німецького посла, що він не хоче змусити свій народ виступити зі зброєю проти Німеччини.

Таким чином, було ясно,яким цілям мали виконувати місія англійського лорда. Припускалось, що буде створена така обстановка, в якій Чехословаччина повинна буде поступитися якомога більшим, та в кінцевому рахунку віддати все. Чехословацький народ дізнався про небезпеку, не прямо, а через повідомлення з-за кордону. Він був душе занепокоєний та хотів отримати від уряду тверде запевнення, що не віддасть в руки ворогів незалежність та долю держави. Від імені усіх робітників комуністична партія заявляла « Погану пораду дає уряду той, хто штовхає його на шлях все нових та нових поступок та заохочення цим заклятим ворогам республіки. Ми вважаємо своїм обов’язком попереджати про всі х подібних радників та впливів. І разом з нам попереджати весь народ»

Цей голос народ уряд намагався подолати, конфіскуючи комуністичну пресу та заборон ячу виступи комуністів. При цьому само вона інсценіювали рішучість та готовність до оборони. Діючи подібним чином, чехословацький уряд намагався дезорієнтувати, розколоти, послабити та нарешті насильно подолати силу, яка могла б врятувати державу від капітуляції. Точно так він постійно ігнорував допомогу Радянського Союзу. Якраз в той момент, коли Бенеш пішов на значні поступки, а яких сам пізніше говорив , що вони поставили під загрозу незалежність та цілісність держави, і від іменні радянського уряду з німецьким послом у Москві розмовляв народний комісар іноземних справ. На лицемірні заяви , що німецький уряд стурбований долею судейських німців, на брехню про чехословацькі провокації Литвинов відповів ясно: ніхто в Чехословаччині не бажає війни чи нападу на Німеччину. Але ви бажаєте знищити Чехословаччину, захопити цю країну».⁸ Литвинов ще раз попередив посла, що Радянський союз важає питання про німців в Чехословаччині внутрішньою справою Чехословацької Республіки. Радянський союз не втручався і збирається втруситися в цю справу. Але, якщо на Чехословаччину нападуть, радянський союз виконає свої союзницькі обов’язки. Ця заява, а також повідомлення про військові підготування Радянського Союзу та нові переговори з Румунією про пропуск радянських військ викликали занепокоєння в військових та дипломатичних колах Німеччини. В цей час радянський посол в Англії Майський у розмові з Галі факсом різко розкритикував політику англійського уряду. Він знову підкреслив , що Радянський Союз внесе вій вклад у справу захисту Чехословаччини.

Але чехословацький уряд добре знав про ці виступи, не прислуховувалось до них. Нічого не зробив чехословацький уряд і на конференції країн Малої Антанти в Бледе у кінці серпня 198 р. щоб хоча б трохи активізувати своїх сумнівних союзників. Навпаки ці країни ще біль втягнули Чехословачинну в свою профашистську політику. Чехословаччина повинна була погодитися не лише на послаблення своїх позицій по відношенню до Угорщини, але витримати грубу образу яку нанесли їй Німеччина та Угорщина6 під час візиту Хорти в Берлін чехословацького посланника відкрито ігнорували та його присутність німецьким та угорським урядами було визнано «обтяжливим».

В такій атмосфері наступив заключний етап переговорів між чехословацьким урядом та гейленовською партією. 7 вересня чехословацький уряд вже капітулював перед Гейленом. Його пропозиція, так званий четвертий план- за визнанням Ренсімега, ньютона та К.Г Франка – означало прийняття карлоської програми. Про цей план за кордоном стало відомо раніше, ніж чехословацькому народу. І знову гейленовці навіть після таких поступок не захотіли піти на згоду. Вони писали в Берлін, що бояться якби всі їх вимоги не були задоволенні та вони не втратили можливість для подальшої політики розчленування держави.

2. Рішення Мюнхенської конференції

Хоча чехословацьких уряд своє пропозицією від 7 вересня 1938 року поставило під загрозу незалежність та існування республіки, воно навіть і цією ціною не домагалось зменшення агресії гітлерівської Німеччини, ні підтримки Англії та Франції. Гітлер не бажав іти на компроміс,я кий залишав не трону тим кордони Чех Словаччини, в межах якої зберігався б вплив західних держав. Така згода не підтримало б німецьку економіку., так як вона була досить безсила. Така згода також підкріпило б та посилило позицію деяких більш обережних мілітаристських та буржуазних кіл, застерігавших про небезпеку авантюрних дій. Тому Гітлер відкинув ці пропозиції. Англійські «прихильники» Гітлера і на цей раз готові були поспішити йому на допомогу . У той день коли «четвертий план» був переданий гейленовцям, і як тільки про нього стало відомо Лондону, Парижу але звісно не чехословацькому народу, в газеті «таймс» була опублікована стаття, в якій вказувалось. Що всі попередні рішення судейського питання вже не годяться і що єдине можливе рішення-відторгненя Судейської області від Чехословаччини та приєднання її др. Німеччини.

Стаття розглядалась к вираження думки урядових кіл. Радянський союз в Лондоні негайно заявив англійському уряду протест та вимогу офіційного спростування статті. Одночасно від імені радянського уряду він призвав уряд Англії сумісно з іншими державами виступити в Берлині проти гітлерівських погроз. Але Галі факс на цей заклик не відреагував, та офіційного спрощення статті не відбулось.

7 вересня від міністра закордонних справ Крофти прийшла телеграма посланникам Чехословаччини в Англії та франції де він казав: «пропозиції з яким уряд звернувся до судейських німців були прийняті під тиском Англії та Франції та приведуть по нищівних наслідків. В майбутньому вказані пропозиції можуть призвести до поганого впливу на розвиток республіки особливо на її внутрішній розвиток. Необхідно напрягти усі сили та протидіяти цьому там де протидія можлива» ¹⁹⁷

Сам чехословацький уряд знову нічого не зробив, щоб підтримати цей крок радянського уряду, зроблений в його інтересах. Гітлер та його агентура в Чехословаччині переконались, що їх нові, ще більші вимоги легко будуть виконані.

Для того, щоб встановити в кінці кінців спокій, судейські німці повинні бути передані гітлерівській Германії. Цю точку зору вже тоді підтримували уряди Англії та Франції. Для них питання заклечалось в лише тому, як провести це пограбування Чехословаччини. Крім того англійський та особливо французький урядам важко було змусити народи своїх країн погодитися з цим рішенням. Громадська думка стояла на боці Чехословаччини та вважала Гітлера агресором.

Чехословацький уряд мав можливість апелювати до громадської думки народів цих країн. Після ясних доказів, хто дійсно бажає згоди та миру, уряд міг викрити агресивність гітлерівської Німеччини та стати на захист своєї держави. Воно відразу отримало б активну підтримку не лише всього чеського та словацького народів, але також і дійсну допомогу Радянського Союзу. Радянський уряд з початку вересня проводив підготовку проти гітлерівського нападу. 2 вересня 1938 року Литвинов зустрівся з французьким та англійським послами в Москві та наполягав. Щоб з метою підготовки до боротьби проти агресії були створені ради військових спеціалістів. Він вимагав, щоб Ліга націй зайнялась питанням про зростання серйозної загрози миру. Усі переговори з французьким урядом переконували керівництво радянського уряду, що французька буржуазія стала на шлях зради. Радянські політичні діячі попереджали про це чехословацький уряд . в кремлі навіть «обговорювалось питання про те, щоб виступати без Франції». В той же час Литвинов в Женеві під час підготовки до Асамблеї Ліги Націй, вів переговори з представниками Франції, Англії, Румунії та іншими зацікавленими країнами про можливість спільних дій для надання допомоги Чехословаччини. Але чехословацький уряд не використало цей момент для активного виступу. Воно благало гейленовських лідерів про відновлення переговорів та чекало подальших вказівок з Лондону та Парижу та реакції Німеччини. 1 вересня на з’їзді гітлерівської партії в Нюрберсі, Гітлер проголосив промову проти Чехословаччини. Добре відгукнувшись про всіх своїх сусідніх капіталістичних країн , Гітлер звинуватив Чехословаччину в найтяжчих намірах проти миру в Європі, в пригніченні німецьких меншин та терору проти нього, а також в агресивних намірах проти Германії. Він оголосив себе захисником німців в Чехословаччині та погрожував, що Німецька імперія, яку він проголосив наступницею середньовічної «святої Римської імперії німецької нації», забезпечить німцям в Чехословаччині «право на самовизначення», тобто приєднання до рейху.

Світова та чехословацька реакції намагались замаскувати дійсний смисл погрози та підбурювання промови Гітлера. Вони стверджували, що Гітлер хотів лише забезпечити успіх згоди між чехословацьким урядом та німецькими національними меншинами¹¹⁰⁸. Французька та англійська буржуазія намагались переконати, що Гітлер не погрожував, а лише висловлював своє стремління до миру. Але переговори, які вже під час з’їзду та відразу після нього вели західні дипломати з гітлерівськими лідерами, ясно показали , що всі дуже добре розуміють справжній зміст та значення його промови. Зі з’їзду Гендерсон написав в Лондон повідомлення, в якому наполегливо радив посилити англо-французький тиск на Чехословаччину. На самому з’зді переговорах з Герингом Гендерсон дав зрозуміти, що англійські лорди охоче віддадуть німецьким фашистам всю Чехословаччину¹¹¹⁹.

Переконавшись, що Захід повністю їх підтримає, гітлерівці дали своїй гейленовській агентурі приказ спровокувати кроваві зіткнення, здійснити напад на будинки чехословацьких громадських організацій, демократично налаштованих громадян, поліцію та гарнізони. Чехословацький уряд під тиском народу, а також намагаюсь втримати в країні порядок оголосило про введення в країні надзвичайного стану. Гейленовці у відповідь на це 14 вересня закликали до повстання, але на цей заклик широкого відгуку не знайшов. Жандармерія та армія за участю демократично налаштованого народу в короткий термін за допомогою органів державної влади заспокоїли бунтівників. Чехословацький народ та демократичні верстви німецького населення на короткий термін знову переконались. що Чехословаччина здатна чинити опір німецьким фашистам. Багато гейленовців, перелякавшись наслідків фашистського підбурювання, почали організовуватись в нові групи, з тим щоб показати , що вони готові співпрацювати з урядом. Керівники деяких цих груп опублікували навіть заяви про те, що вони бажають залишитися у складі Чехословацької республіки. Навіть досить незначний опір фашистським агресорам, допоміг подолати явище розкладання та закріпило положення Чехословаччини. Чеський народ та всі демократичні групи та верстви населення республіки вітали методи, прийняті урядом проти гейленовьких бунтівників, закликали до наступної їх ліквідації.

Характеристики

Список файлов ответов (шпаргалок)