Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла

Міжнародний науково-технічний університет

Полтавський інститут бізнесу

Тематика робіт № 1

Тема № 6

Полтава – 2005

ЗМІСТ

1. Теоретичне питання: «Правове становище органів (організацій) господарського керівництва».

2. Задача №5: «За рішенням Кабінету Міністрів України державне підприємство по виготовленню військової зброї «Вектор», було передано у комунальну власність. Генеральний прокурор України не погодився з цим рішенням і вніс протест.

1. Чи підлягає протест задоволенню?

2. Чи містить чинне законодавство обмеження щодо передачі певних об’єктів з державної у комунальну власність?

3. Якщо так, то які саме? Обґрунтуйте свою відповідь».

1. Задача №2: «Договір пайового лізингу, укладений між приватним підприємством «Мрія» та іншими суб’єктами, передбачав залучення державних коштів, спрямованих на здійснення лізингу. За позовом прокурора про визнання договору лізингу недійсним на тій підставі, що він не був зареєстрований у встановленому законом порядку. Господарським судом зазначений договір був визнаний недійсним. 1. Чи правомірне рішення господарського суду? 2. Чи потребує договір лізингу обов’язкової реєстрації? 3. Які правові наслідки недотримання вимог щодо реєстрації договору лізингу.

Література

1. Правове становище органів (організацій) господарського керівництва.

Організаціями (органами) господарського керівництва можуть виступати наступні державні та недержавні господарські організації: 1) господарські об’єднання 2) промислово-фінансові групи 3) господарські міністерства (відомства).

Для повної та всебічної характеристики вказаних органів господарського керівництва розглянемо та дамо поширену характеристику кожному з них.

До господарських організацій, які здійснюють управління господарською діяльністю, в т. ч. і координацію такої діяльності, на­лежать: господарські об'єднання (включаючи і промислово-фінан­сові групи), господарські міністерства та відомства.

Господарське об'єднання — це організаційно оформлена група підприємств, інших господарських організацій низової ланки економіки різних форм власності, яка створюється з метою ко­ординації діяльності своїх учасників, об'єднання їхніх зусиль для вирішення соціальних та економічних завдань.

Правове становище ГО визначається ГК України (статті 118-124), законами «Про банки та банківську діяльність» (ст. 26), «Про кооперацію» (статті 30-33), «Про сільськогосподарську ко­операцію» (ст. 26) та ін.

Основні риси ГО:

• господарські організації корпоративного типу;

• належність до організацій, які здійснюють управління діяль­ністю їх учасників (у т. ч. координацію їх діяльності) і є вторин­ними структурами;

• вимоги до учасників ГО - наявність статусу юридичної особи;

• основна мета діяльності - координація діяльності учасників

і об'єднання їхніх зусиль для вирішення спільних соціальних та економічних завдань (досягнення спільних соціальних та економіч­них результатів);

• відсутність спрямованості (мети) на отримання прибутку; тяжіння до монополізму, що зумовлює необхідність отри­мання згоди Антимонопольного комітету на створення ГО (якщо у такий спосіб здійснюється кваліфікована економічна концентра­ція) та здійснення цим органом контролю за дотриманням ГО ви­мог антимонопольно-конкурентного законодавства;

• реєстрація в загальному для всіх суб'єктів підприємницької

діяльності порядку;

• добровільність виходу учасників з ГО (за винятком держав­них) з внесенням відповідних змін до установчих документів і ві­домостей державної реєстрації та збереженням за учасниками, які вийшли з ГО, їхніх зобов'язань за укладеними договорами.

Види ГО:

1) за ознакою засад створення - добровільні (створюються на договірних засадах, хоча в письмовій формі - як установчий доку­мент - договір обов'язково має бути лише в асоціації, корпорації та промислово-фінансовій групі, в решті об'єднань - концерні та кон­сорціумі укладення договору в письмовій формі закон не вимагає, передбачаючи обов'язкову наявність статуту; учасники добровіль­ного об'єднання мають право виходу з нього із збереженням обо­в'язків за раніше укладеними договорами) і державні (створюються за рішенням Уряду або господарського міністерства (відомства) та виконують функції органу, уповноваженого здійснювати управлін­ня діяльністю державних підприємств - учасників об'єднання);

2) за ознакою ступеня централізації управлінських повнова­жень - асоціації (створюються з метою постійної координації гос­подарської діяльності без надання об'єднанню права втручатися у виробничу і комерційну діяльність будь-кого з учасників), корпо­рації (створюються на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням об'єднанню окремих пов­новажень централізованого регулювання діяльності кожного з учас­ників), концерни (учасники якого перебувають у повній фінансовій залежності від одного або групи підприємців, який (і) в зв'язку з цим отримують значні повноваження щодо управління діяльності решти учасників об'єднання);

3) за ознакою обов'язкового установчого документа - договірні (асоціації, корпорації, промислово фінансові групи) та статутні (концерни та консорціуми);

4) за галузевою ознакою - галузеві, тобто господарські об'єд­нання підприємств певної галузі (транспорту, зв'язку, вугільної промисловості тощо), міжгалузеві (до складу яких входять госпо­дарські організації різних галузей економіки);

5) за територіальною ознакою - республіканські, обласні, міські тощо;

6) за ознакою терміну діяльності - створені на визначений тер­мін (консорціум як тимчасове об'єднання промислового і банків­ського капіталу для досягнення спільної мети, а також промисло­во-фінансові групи) та без визначення строку діяльності (асоціації, корпорації, концерни);

7) за ознакою наявності чи відсутності у об'єднання статусу юри­дичної особи - господарські об'єднання, які мають статус юридичної особи асоціації, корпорації, концерни, консорціуми і господарські об'єднання, які не мають такого статусу (до них належать промисло­во-фінансові групи як особливий вид господарського об'єднання).

Отже, нами розглянуто господарські об’єднання, як найбільш розповсюджений вид органів господарського керівництва та визначено її ключові ознаки і значення у господарській дільності.

Промислово-фінансова група (ПФГ) - це таке господарське об'єднання, яке створюється Урядом України на визначений строк з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних га­лузей економіки для забезпечення виробництва кінцевої продукції.

Правове становище ПФГ визначається ГК України (ст. 125), Законом України від 21.11.1995 р. «Про промислово-фінансові групи в Україні»; Положенням про створення (реєстрацію), реорга­нізацію та ліквідацію промислово-фінансових груп, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.07.1996 р. № 781.

Характерні риси ПФГ як особливого виду ГО:

- заборона створювати ПФГ у сфері торгівлі, громадського хар­чування, побутового обслуговування населення, матеріально-техніч­ного постачання, транспортних послуг;

- створюються за ініціативою підприємств та інших організа­цій низової ланки економіки за рішенням Уряду України;

- відсутність у ПФГ статусу юридичної особи;

- мета створення - реалізація державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови еко­номіки, а також виробництво кінцевої продукції;

- тимчасовість діяльності ПФГ (створення ПФГ на певний строк);

- обов'язкова участь у ПФГ, банку (банків) і підприємств; крім них до ПФГ можуть входити наукові, проектні та інші організації (установи) будь-яких форм власності;

- порядок створення ПФГ:

а) укладення між майбутніми учасниками ПФГ Генеральної годи про сумісну діяльність щодо виробництва кінцевої продукції;

б) подання уповноваженою особою ініціаторів створення ПФГ Міністерству економіки передбаченого законом пакету документів

узгодження питання щодо доцільності і обґрунтованості створен­ня ПФГ з певними державними органами (Мінекономіки, Фондом держмайна, Антимонопольним комітетом тощо);

- відсутність спеціально створеного органу управління» функції якого, в т. ч. представлення інтересів ПФГ в Україні та за її межа­ми, покладається на головне підприємство, до якого закон встанов­лює певні вимоги (виготовлення кінцевої продукції ПФГ, здійс­нення її збуту, а також сплата податків в Україні і обмеження/забо­рона для певних категорій господарських організацій (торговельних підприємств, підприємств у сфері громадського харчування, побу­тового обслуговування, матеріально-технічного постачання, банків, фінансово-кредитних установ) бути головним підприємством ПФГ;

- особливий порядок реєстрації для ПФГ, яка здійснюється Міністерством економіки та з питань економічної інтеграції;

- ПФГ діють на підставі Генеральної угоди про сумісну діяль­ність щодо виробництва кінцевої продукції;

- законом для ПФГ передбачаються пільги: 1) головне під­приємство та учасники ПФГ звільняються від сплати вивізного (експортного) мита і митних зборів у разі експорту проміжної про­дукції; 2) головне підприємство та учасники ПФГ звільняються від сплати ввізного (імпортного) мита і митних зборів у разі імпор­тування проміжної продукції; 3) на банки - учасників ПФГ не поширюються обмеження щодо внесків комерційних банків до статутних фондів інших підприємств і організацій, встановлені ч. 4 ст. 3 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у частині інвестування коштів у розробку або розвиток і модернізацію виробництва кінцевої та проміжної продукції ПФГ;

- вихід (виключення) головного підприємства або іншого учас­ника ПФГ здійснюється шляхом прийняття постанови Кабінетом Міністрів України і обов'язково тягне за собою реорганізацію ПФГ і нову реєстрацію в Мінекономіки;

- реорганізацію ПФГ шляхом виключення (виходу) головного підприємства або учасника ПФГ із складу ПФГ Кабінет Міністрів України може здійснювати у таких випадках: 1) за поданням Голо­вної державної податкової інспекції України в разі більш як двора­зового порушення норм статей 4 і 5 Закону «Про промислово-фі­нансові групи в Україні»; 2) припинення постановою або законом, прийнятими Верховною Радою України, виконання державної про­грами, з метою реалізації якої була створена ПФГ; 3) у зв'язку з не­ефективною реалізацією ПФГ відповідних державних програм;

- контроль та перевірку діяльності ПФГ здійснюють у межах своєї компетенції Кабінет Міністрів України, органи державної податко­вої інспекції, Національний банк України , Антимонопольний комі­тет України, інші державні органи, а також аудиторські організації;

- ліквідація ПФГ здійснюється шляхом прийняття постанови Кабінету Міністрів України у випадках: 1) у зв'язку із закінченням затвердженого терміну її діяльності; 2) неможливістю реорганізації ПФГ у вищезгаданих випадках; 3) за ініціативою учасників ПФГ.

Таким чином, нами розглянуто такий вид органів господарського керівництва, як промислово фінансові групи та визначено їх правовий статус і значення у господарській діяльність, а також встановлено необхідність у них з огляду на діяльність державних органів управляння в особі Кабінету Міністрів України.

Господарські міністерства (відомства), як органи господарського керівництва у системі господарювання розрізняються дві категорії:

- функціонального типу (Міністерство економіки, Міністерство фінансів тощо);

- галузевого типу (або господарські міністерства), сферою управління яких є певна галузь народного господарства (Міністер­ство зв'язку, Міністерство транспорту та ін.).

Господарське міністерство (відомство) - це господарська організація (орган державної виконавчої впади), яка здійснює координацію діяльності усіх підприємств та організацій галузі, а також виконує функції власника майна щодо підпорядкованих їй державних підприємств та організацій.

Правовою основою діяльності господарських міністерств (ві­домств) є Декрет Кабінету Міністрів України від 15.12.1992 р. «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності», Загальне положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади (затверджене Указом Президента України від 12.03.1996 р.) та положення про конкретне господар­ське міністерство/відомство (наприклад, Положення про Міністер­ство транспорту України, затверджене Указом Президента Украї­ни від П.05.2000 р.).

Основні риси господарського міністерства (відомства):

- господарська організація, яка здійснює управління господар­ською діяльністю підвідомчих державних підприємств і координа­цію діяльності всіх підприємств галузі;

- господарська організація унітарного типу;

- підпорядкованість Кабінету Міністрів України;

- установчий документ -положення, розроблене відповідно до Загального положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади України;

- наявність статур юридичної особи;

- частка державного майна необхідна для здійснення міністерством (відомством) своїх функцій, закріплюється за ним на праві оперативного управління;

- наявність функцій двох видів:

а) щодо загальногалузевого управління (участь у формуванні та реалізації державної політики в галузі, прогнозування розвитку економіки галузі, участь у розробці проектів Державної програми економічного та соціального розвитку України, Державного бю­джету України, формування та розміщення державного замовлення на продукцію галузі і укладення державних контрактів, реалізація державної стратегії відповідної галузі, розробка відповідних фі­нансово-економічних та інших нормативів, видача спеціальних дозволів (ліцензій) з окремих видів діяльності, затвердження дер­жавних стандартів, норм та правил на продукцію (роботи, послуги) відповідної галузі, участь у формуванні та реалізації антимонопольної політики у відповідній галузі, подання висновку щодо доціль­ності та обґрунтованості створення ПФГ та ін.);

б) щодо управління майном державних підприємств які нале­жать до сфери відповідного міністерства (прийняття рішень про створення, реорганізацію та ліквідацію державних підприємств, установ і організацій у відповідній галузі, затвердження статутів державних підприємств галузі, укладення і розірвання контрактів з керівниками цих підприємств, здійснення контролю за ефективніс­тю використання закріпленого за підприємствами державного май­на, подання згоди Фонду державного майна України на створення спільних підприємств будь-яких організаційно-правових форм, до статутних фондів яких включається державне майно, на передачу в оренду цілісних майнових комплексів підвідомчих державних під­приємств, на вихід структурних підрозділів зі складу підвідомчих Державних підприємств, на вступ і вихід державних підприємств у добровільні господарські об'єднання та ін.).

Характеристики

Тип файла документ

Документы такого типа открываются такими программами, как Microsoft Office Word на компьютерах Windows, Apple Pages на компьютерах Mac, Open Office - бесплатная альтернатива на различных платформах, в том числе Linux. Наиболее простым и современным решением будут Google документы, так как открываются онлайн без скачивания прямо в браузере на любой платформе. Существуют российские качественные аналоги, например от Яндекса.

Будьте внимательны на мобильных устройствах, так как там используются упрощённый функционал даже в официальном приложении от Microsoft, поэтому для просмотра скачивайте PDF-версию. А если нужно редактировать файл, то используйте оригинальный файл.

Файлы такого типа обычно разбиты на страницы, а текст может быть форматированным (жирный, курсив, выбор шрифта, таблицы и т.п.), а также в него можно добавлять изображения. Формат идеально подходит для рефератов, докладов и РПЗ курсовых проектов, которые необходимо распечатать. Кстати перед печатью также сохраняйте файл в PDF, так как принтер может начудить со шрифтами.

Список файлов ответов (шпаргалок)