29895 (569647), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Отже нами розглянуто такі види органів господарського керівництва, як господарські об’єднання, промислово-фінансові групи, господарські міністерства (відомства) і на основі їх аналізу визначено спільні і відмінні риси між ними та окреслена сфера застосування кожного з них та значення для господарського керівництва і господарської діяльності в цілому.
Задача 5
За рішенням Кабінету Міністрів України державне підприємство по виготовленню військової зброї «Вектор», було передано у комунальну власність. Генеральний прокурор України не погодився з цим рішенням і вніс протест.
1. Чи підлягає протест задоволенню?
2. Чи містить чинне законодавство обмеження щодо передачі певних об’єктів з державної у комунальну власність?
3. Якщо так, то які саме? Обґрунтуйте свою відповідь.
Згідно частини 2 статті 2 Закону України «Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності» не можуть бути об'єктами передачі з державної у комунальну власність: підприємства, що провадять діяльність, передбачену частинами першою, другою та третьою статті 4 Закону України "Про підприємництво" та казенні підприємства. Згідно змісту частин 1-2 (частина 3 виключена) статті 4 Закону України «Про підприємництво», яка залишається чинною за пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Господарського кодексу України, виготовлення військово зброї не передбачено, як діяльність заборонена для інших суб’єктів підприємницької діяльності крім державних підприємств, бо виготовлення і реалізація військової зброї та боєприпасів до неї була виключена з змісту статті згідно Закону «Про внесення змін до деяких законів України (щодо розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової техніки, військової зброї і боєприпасів до неї)». Відповідно:
1. Протест Генерального Прокурора України задоволенню не підлягає.
2. Чинне законодавство, як випливає з вищевикладеного містить обмеження для передачі об’єктів з державної у комунальну власність.
3. До обмежень не включається діяльність з виготовлення зброї, відповідно Кабінет Міністрів України мав право передати державне підприємство «Вимпел» з державної у комунальну власність.
Задача 2.
Договір пайового лізингу, укладений між приватним підприємством «Мрія» та іншими суб’єктами, передбачав залучення державних коштів, спрямованих на здійснення лізингу. За позовом прокурора про визнання договору лізингу недійсним на тій підставі, що він не був зареєстрований у встановленому законом порядку. Господарським судом зазначений договір був визнаний недійсним.
1. Чи правомірне рішення господарського суду?
2. Чи потребує договір лізингу обов’язкової реєстрації?
3. Які правові наслідки недотримання вимог щодо реєстрації договору лізингу?
На основі норм Закону України «Про фінансовий лізинг» реєстрація договорів лізингу з залученням державних коштів не передбачається. Згідно норм попереднього Закону України «Про лізинг», до моменту внесення до нього змін Законом України «Про внесення змін до закону України «Про лізинг», передбачалась, обов’язкова реєстрація договорів лізингу у разі, якщо об'єктом лізингу є державне майно або договір майнового лізингу передбачає залучення державних коштів чи для забезпечення виконання лізингового договору надаються державні гарантії, бо згідно з пунктом 1 статті 21 Закону відповідні договори, не зареєстровані у встановленому порядку, визнаються недійсними. Відповідно:
1. Рішення Господарського Суду є неправомірним, бо основується на не чинному на час регулювання господарських правовідносин законодавстві.
2. За чинним законодавством договір лізингу не потребує обов’язкової реєстрації.
3. Правові наслідки нетримання вимог, щодо реєстрації договору лізингу відсутні так, як така реєстрація не передбачена чинним законодавством.
Література
-
Вінник О.М. Господарське право: Курс Лекцій. – К.: Атіка, 2005. – 624 с.
-
Кибенко Е.Р. Науково-практичний коментар Закону України «Про господарські товариства». – Х.: Еспада, 2003. – 448 с.
-
Уманців Ю. Уманців Г. Промислово-фінансові групи в Україні: державне регулювання, стан та перспективи розвитку / Підприємництво, господарство і право. – 2001. - № 10. – с. 101-104.
-
Муратова Д.А. Проблемы правового регулирования холдингов как объединений юридических лиц. – М.: МГСУ, 2004. – с. 100-104.
-
Назарова Ю.Е. Участия правами промышленной собственности в хозяйственных обществах. – Х.: Эспада, 2002. – 88 с.
-
Господарський кодекс України / Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2003 – N 18, 19-20, 21-22.
-
Закон України: Про банки і банківську діяльність / Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2001. – N 5-6.
-
Закон України: Про кооперацію / Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2004. – N 5.
-
Закон України: Про сільськогосподарську кооперацію / Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1997. – N 39.
-
Закон України: Про промислово фінансові групи в Україні / Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1996 . – N 23.
-
Декрет Кабінету Міністрів України: про управління майном що є у загальнодержавній власності / Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1993. - N 7.
-
Указ Президента України: Про затвердження Загального положення по міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади / Урядовий кур’єр. – 1996. – 17 березня.
-
Закон України: Про передачі об’єктів права державної і комунальної власності / Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1998. – N 34.
-
Закон України: Про підприємництво / Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1991. – N 14.
-
Закон України: Про лізинг / Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1998. – N 16.
-
Закон України: Про внесення змін до закону України «Про лізинг» / Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2004. – N 15.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
