31192 (Поняття правового регулювання)
Описание файла
Документ из архива "Поняття правового регулювання", который расположен в категории "". Всё это находится в предмете "государство и право" из , которые можно найти в файловом архиве . Не смотря на прямую связь этого архива с , его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "рефераты, доклады и презентации", в предмете "государство и право" в общих файлах.
Онлайн просмотр документа "31192"
Текст из документа "31192"
Реферат
Теорія держави і права
На тему:
Поняття правового регулювання
ЗМІСТ
1. Правова поведінка і юридична відповідальність.
2. Сутність правового регулювання.
3. Порівняльне правознавство.
Список літератури
1. Правова поведінка і юридична відповідальність
Правова поведінка – це соціально значима усвідомлена поведінка індивідуальних і колективних суб'єктів, що регулюється нормами права і має юридичні наслідки.
Правова поведінка має ряд ознак:
-
Загальні ознаки правової поведінки.
-
Соціальна значимість – у силу своєї соціальної значимості всякий людський вчинок породжує реакцію тих, хто знаходиться навколо людини: схвалення або осуд.
-
Психологізм, суб'єктивність – залежно від співвідношення своїх дій із наявними нормами, суб'єкт приймає рішення, що визначає напрямок і інтенсивність поведінки.
-
Юридичні ознаки правової поведінки.
-
Правова регламентація – як об'єктивні, так і суб'єктивні моменти поведінки відображаються в правових розпорядженнях.
-
Підконтрольність політичних партій державі в особі правозастосувальних і правоохоронних органів (не можеш – навчимо, не хочеш – змусимо).
-
Наявність юридичних наслідків як позитивного, так і негативного характеру.
Види правової поведінки:
-
Правомірна поведінка.
-
Правопорушення.
-
Зловживання правом.
-
Об'єктивно-протиправне діяння.
Зловживання правом – вживання права на зло в тих випадках, коли управомочений суб'єкт володіє суб'єктивним правом, діє в його межах, але наносить якийсь збиток правам інших осіб або суспільству в цілому.
Ознаки зловживання правом:
-
Наявність у особи суб'єктивних прав.
-
Діяльність по реалізації цих прав.
-
Використання прав у протиріччя їхньому соціальному призначенню або заподіяння цим збитку суспільним або особистим інтересам.
-
Відсутність порушення конкретних юридичних заборон або обов'язків.
-
Встановлення факту зловживання компетентним правозастосовним органом.
-
Настання юридичних наслідків.
Об'єктивно-протиправне діяння – дія або бездіяльність, що порушує норму права, але не тягне юридичної відповідальності.
Види об'єктивно-протиправного діяння:
-
Протиправне діяння недієздатної особи (наприклад, малолітньої).
-
Безвинне діяння (наприклад, діяння психічно хворої людини).
Правопорушення – це суспільно шкідливе винне діяння (дія або бездіяльність) дієздатного суб'єкта, що суперечить вимогам правових норм.
Ознаки правопорушення:
-
Акт поведінки виражається в дії або в бездіяльності.
-
Тільки вольові діяння, тобто залежать від волі і свідомості учасників, здійснюються ними добровільно.
-
Індивід усвідомлює, що діє протиправно, діє винно.
-
Ця дія або бездіяльність протиправна, тобто порушуюча вимоги норм права.
-
Воно завжди соціально негативне, суспільно шкідливе.
Класифікація.
-
Злочини – суспільно небезпечні діяння, карні в кримінальному порядку.
-
Проступки .
-
Адміністративні правопорушення (адміністративні проступки) – протиправне винне діяння, що посягає на певну категорію відносин і за яке законодавством передбачається адміністративна відповідальність.
-
Цивільно-правові делікти (цивільно-правові проступки) – протиправні діяння, що наносять шкоду урегульованим нормами цивільного права майновим і зв'язаним із ними особистим немайновим відносинам.
-
Дисциплінарні проступки – протиправне винне невиконання робітником або службовцем своїх трудових або службових обов'язків, яке порушує правила внутрішнього трудового розпорядку.
Юридичний склад правопорушення. Сукупність ознак правопорушення в єдності його об'єктивної та суб'єктивної сторони, необхідних і достатніх для покладання юридичної відповідальності на суб'єкта, визначається як склад правопорушення.
Він містить у собі наступні елементи:
-
Суб'єкт правопорушення – деліктоздатна фізична особа або організація.
-
Об'єкт правопорушення – ті суспільні відносини, що порушуються при правопорушенні.
-
Об'єктивна сторона правопорушення – зовнішній вираз правопорушення. Зовні правопорушення виражається у формі:
-
Матеріального складу – правопорушення є скоєним, якщо в наявності є протиправне діяння, його соціально негативні наслідки і причинно-слідчий зв'язок між ними.
-
Формального складу – правопорушення є скоєним, якщо в наявності є хоча б протиправне діяння, навіть якщо немає наслідків цього діяння.
-
Суб'єктивна сторона правопорушення – вина, мотив і мета.
Мотив – спонукальні причини, що підштовхнули правопорушника до вчинення правопорушення.
Мета – той результат, що бажав досягти правопорушник при скоєнні правопорушення.
Вина – психічне ставлення особи до скоєного нею правопорушення.
Вона виражається у формі умислу і необережності.
Умисел буває двох типів:
-
Прямий – особа усвідомлює факт свого діяння, передбачає настання соціально-негативних наслідків свого діяння і бажає їхнього настання.
-
Непрямий – особа усвідомлює факт свого діяння, передбачає настання соціально-негативних наслідків свого діяння і свідомо припускає їх настання або ставиться до них байдуже.
Необережність буває також двох типів:
-
Самовпевненість – особа усвідомить факт свого діяння, передбачає настання соціально-негативних наслідків свого діяння, але самовпевнено розраховує на їхнє запобігання.
-
Недбалість – особа усвідомить факт свого діяння, але не передбачає соціально-негативних наслідків, хоча повинна і могла їх передбачати.
Без наявності хоча б одного елемента складу правопорушення, немає самого правопорушення.
Правомірна поведінка – це масова за масштабами соціально корисна усвідомлена поведінка людей і організацій, що відповідає правовим нормам і гарантована державою.
Ознаки правомірної поведінки:
-
Відповідає вимогам правових норм.
-
Воно зазвичай соціально корисна.
Класифікація:
-
За юридичним закріпленням.
-
Об'єктивно-необхідна.
-
Бажана для суспільства.
-
Соціально припустима.
-
За об'єктивною стороною.
-
Активна – активна дія.
-
Пасивна – бездіяльність.
-
За суб'єктом.
-
Індивідуальна. Правомірна поведінка одного.
-
Групова. Правомірна поведінки групи людей.
-
За формою реалізації норм права.
-
Дотримання. Мається на увазі дотримання заборон.
-
Використання. Мається на увазі використання суб’єктивних прав.
-
Виконання. Мається на увазі виконання обов’язку.
-
За суб'єктивною стороною.
-
Соціально-активна. Характеризується прагненням принести користь суспільству.
-
Законослухняна. Характеризується свідомим підпорядкуванням закону.
-
Конформістська. Правомірна поведінка, що витікає з прагнення робити як усі.
-
Марґінальна. Правомірну поведінку викликає страх перед покаранням.
-
Звична. Правомірна поведінка, що стала звичною у силу багатократного повторення.
Юридична відповідальність – це застосування до правопорушників (фізичних та юридичних осіб) передбачених законодавством санкцій, що забезпечуються у примусовому порядку державою.
Ознаки юридичної відповідальності:
-
Юридична відповідальність передбачає державний примус.
-
Кількісні показники. Це означає, що юридична відповідальність – це не примус «взагалі», а певна «міра» такого примусу, чітко обкреслений його об'єм.
-
Наявність фактичної підстави.
-
Відповідальність тягне за собою негативні наслідки (позбавлення) для правопорушника.
-
Характер і об'єм позбавлень встановлюється в санкції юридичної норми.
-
Покладання позбавлень, застосування державно-примусових мір здійснюється в ході правозастосувальної діяльності компетентним державним органом у строго визначеному законом порядку і формах.
Принципи юридичної відповідальності:
-
Законність – вимога суворої і неухильної реалізації правових розпоряджень.
-
Справедливість – складається з вимог:
-
Не можна призначати кримінальне покарання за проступки.
-
Закон, що установлює відповідальність або підсилює її, не має зворотної сили.
-
Якщо шкода, заподіяний правопорушенням, має зворотний характер, юридична відповідальність повинна забезпечувати його надолуження.
-
За одне правопорушення можливо лише одне покарання.
-
Відповідальність несе той, хто зробив правопорушення.
-
Вид і міра покарання залежить від “ваги” правопорушення.
-
Незворотність настання – неминучість настання юридичної відповідальності за скоєне правопорушення.
-
Доцільність – неприпустимо звільнення правопорушника від юридичної відповідальності без законних підстав.
-
Індивідуалізація покарання – відповідальність за скоєне правопорушення винний повинен нести сам.
-
Відповідальність за вину – відповідальність може наступати лише при наявності вини правопорушника.
-
Неприпустимість подвоєння відповідальності – неприпустимість поєднання двох і більш видів юридичної відповідальності за одне правопорушення.
Види юридичної відповідальності в Україні:
-
Кримінальна відповідальність – настає за вироком суду на підставі Кримінально-процесуального Кодексу за скоєння злочину. Поширені види покарання: позбавлення волі, виправні роботи, штраф тощо.
-
Адміністративна відповідальність – настає за постановою адміністративних органів на підставі Кодексу про адміністративні правопорушення за вчинення адміністративних проступків. Поширений вид покарання – штраф. Можливий адміністративний арешт терміном до 15 діб включно.
-
Цивільно-правова відповідальність – настає за рішенням суду на підставі Цивільно-процесуального Кодексу за скоєння цивільно-правових деліктів. Поширені види покарання – пеня (штраф, неустойка), відшкодування шкоди. Може бути надолуження збитків.
-
Дисциплінарна відповідальність – настає на підставі наказу адміністрації підприємства відповідно до Кодексу Законів про Працю за скоєння дисциплінарного проступку. Поширені види покарання: догана і звільнення.
-
Матеріальна відповідальність – настає на підставі наказу адміністрації підприємства згідно з Кодексом Законів про Працю за заподіяння матеріального збитку підприємству. Поширений вид покарання – грошове стягнення. Матеріальна відповідальність може бути підвищеною, повною й обмеженою.
2. Сутність правового регулювання
Механізм правового регулювання – це система юридичних засобів, організованих найбільш послідовним способом з метою подолання перешкод, що стають на шляху задоволення інтересів суб'єктів права.
Стадії правового регулювання:
-
Видання норми права (регламентація суспільних відносин).
-
Виникнення суб'єктивних прав і юридичних обов'язків.
-
Реалізація суб'єктивних прав і юридичних обов'язків.
Елементи механізму правового регулювання: норма права, юридичний факт, правовідносини, акти реалізації права, акти застосування права, акти офіційного тлумачення, нормативно-правові акти та інші правові засоби.
Правові засоби – це правові явища, що виражаються в інструментах (установленнях) і діяннях (технологіях), за допомогою яких задовольняються інтереси суб'єктів права, забезпечується досягнення соціально корисних цілей.
Ознаки правових засобів:
-
Вони є узагальнюючими юридичними способами забезпечення інтересів суб'єктів права, досягнення поставлених цілей.
-
Відображають інформаційно-енергетичні якості і ресурси права, що додає їм особливу юридичну чинність, спрямовану на те, щоб подолати перешкоди, які стоять на шляху задоволення інтересів учасників правовідносин.
-
Поєднуючись певним чином, виступають основними елементами дії права, механізму правового регулювання, правових режимів (тобто функціонального боку права).
-
Призводять до юридичних наслідків, конкретних результатів, того чи іншого ступеня ефективності або дефективності правового регулювання.
-
Забезпечуються державою.
Види правових засобів:
-
За характером.
-
Матеріальні.
-
Процесуальні.
-
За галузевою приналежністю.
-
Конституційні.
-
Цивільні.
-
Адміністративні.
-
Інші.
-
За функціональною роллю.
-
Регулятивні.
-
Охоронні.
-
За інформаційно-психологічною спрямованістю (чиїм інтересам віддається перевага).
-
Стимулюючі. Прикладом можуть бути заохочення, пільги, дозволи.
-
Обмежуючі. Прикладом можуть бути покарання, заборони, обов'язки.
Правовий стимул – це правове спонукання до законослухняних дій, що створює певний режим сприяння для задоволення власних інтересів суб'єкта.
Види правових стимулів:
-
За елементом структури норми права.
-
Юридичний факт-стимул (гіпотеза).
-
Суб'єктивне право (диспозиція).
-
Законний інтерес (диспозиція).
-
Пільга (диспозиція).
-
Заохочення (санкція).
-
За предметом правового регулювання.
-
Конституційні.
-
Цивільні.
-
Екологічні.
-
Інші.
-
За об'ємом.
-
Основні. Прикладом може бути суб'єктивне право.
-
Часткові. Прикладом може бути законний інтерес.
-
Додаткові. Прикладом може бути пільга.
-
За часом дії.
-
Постійні.
-
Тимчасові.
-
За змістом.
-
Матеріально-правові. Прикладом може бути премія.
-
Морально-правові. Прикладом може бути подяка.
Правове обмеження – це правове стримування протизаконної акції, що створює умови для охорони і захисту інтересів контрсуб’єкту і суспільних інтересів.