6 (Билеты по всемирной истории для 11 класса на украинском языке)

Білет № 6

1. Громадянська війна в Іспанії у 1936 – 1939 . Втручання великих держав у конфлікт.

Генерали прагнули реставрувати владу консервативних сил, відновити значення церкви, знищити завоювання демократії. Противники демократії, прихильники генерала Франка стояли на фашистських позиціях. Захисники уряду почали називати себе республіканцями або лоялістами. В країні розпочалася громадянська війна, яка породила гостру міжнародну проблему. Ліга Націй пробувала зупинити це кровопролиття, але діяла повільно і дуже мляво. В перші місяці громадянської війни прихильники генерала Франко зазнали поразки. Їм на допомогу прийшли уряди Гітлера і Муссоліні, озброєні солдати яких без перешкод переправляли в Іспанію.

Франція й Англія оголосили про своє не втручання в іспанські справи. Невдовзі до них приєдналися ще 27 країн Європи,тоді як Німеччина та Італія й надалі постачали франкістів зброєю й військовою силою. Глава республіканського уряду соціаліст Ларго Кабальєро звернувся до СРСР за підтримкою . Керівництво СРСР направило республіканцям велику кількість зброї, військового спорядження і кілька сотень радників. На заклик комуністів і соціалістів до Іспанії приїхали тисячі волонтерів із 354 країн світу, котрі вливалися в лави республіканської армії.

У 1937 франкісти зазнали поразки під Гвадалахарою. Проте згодом Франко разом з військами Німеччини та Італії почав тіснити загони іспанських республіканців та інтернаціоналістів.

Республіка вела нерівну боротьбу. Перевага була на боці франкістів. Після важких, виснажливих боїв тисячі захисників республіки відступили до Франції.

5 березня 1939 р. в Мадриді спалахнуло антиреспубліканське повстання. До кінця березня 1939 р. вся територія Іспанії опинилася в руках Фашистів, Франко оголосив себе необмеженим диктатором.

Громадянська війна в Іспанії спричинила великі втрати серед її народу. Загинуло понад 1 млн. чоловік. Економіка країни на довгі роки була підірвана, життєвий рівень іспанського народу опустився до найнижчого рівня в Європі.

1. Процес деколонізації після Другої світової війни.

До середини 60-х років на політичній картісвіту з'явилось більше 50 нових держав.

Причини

1. У 20 ст. колоніалізм вичерпав себе історично.

2. Розширеннядемократіі у метрополіях вступило в протиріччя з недемократичними установами.

3. Колонії виступали союзниками метрополій у ході війни.

4. За рокм війни колонії накопичили досвід самостійного існування.

5. Склалась нова міжнародна ситуація ( СРСР і США проти колоній ).

6. Ті країни які визвлилися раніше показали приклад іншим.

7. Важливе значення мала науково-технічна революція.

Етапи деколонізації

45-55 – стали самостійними 11держав Азії і 1 в Африці ( Лівія, В'єтнам, Індія, Пакістан, Ізраіль ).

55-69 – мирним шляхом одержали незалежність 7 Азії і 37 Африки.

1969 – рік Африки ( 7 держав стали незалежими ).

70-90 – останніми були португальські колонії.

Протиріччя після визволення

1. Боротьба за знищення чужої культури.

2. Використання західного досвіду.

Висновок : більше 20 країн обрали шлях соціалізма, інші капіталістичний і створили свої юрганізації : «Асоціація держав південно-східної нації», «Група 77».