Протяжність залізниць - 2125 км, причому більше половини з них електрифікована. Дві залізничні магістралі, за якими здійснюються основні вантажні та пасажирські перевезення, з'єднують Азербайджан з сусідніми державами - Росією і Грузією: Баку - Махачкала (Дагестан) і Баку - Тбілісі (Грузія).Менш завантажені залізні дороги між Баку і Нахічеванська Республікою, а також між Баку і Ленкорань. Залізничне сполучення з Єреваном та Іраном припинено. Приблизно третина залізничних шляхів сильно зношена й вимагає реконструкції, тому на багатьох ділянках швидкість руху поїздів обмежена (шлях до Тбілісі займає 20 годин).

Паралельно Основна залізнична магістраль йде шосе: уздовж Каспійського моря з Росії через Баку до Ірану і з Баку до грузинської кордоні. Від міста Євлах (на магістралі Баку - Тбілісі) на південь відходить шосейна дорога в Нагорний Карабах. Після 1991 обсяг дорожньо-ремонтних робіт був скорочений. В даний час бл. 60% доріг потребують ремонту та реконструкції. Проте між Баку і великими містами республіки, а також з Дербентом, Тбілісі, Тегераном і Стамбулом налагоджено регулярне автобусне сполучення.

Баку - портове місто і перевалочний пункт в основному для нафти, нафтопродуктів, лісу та пиломатеріалів. Порт має 17 причалів (5 призначені для транспортування сирої нафти і нафтопродуктів, 10 - для перевезення лісу та інших вантажів, 2 - пасажирських).Порт може обслуговувати судна вантажністю до 12 тис. т і має в своєму розпорядженні критими складськими приміщеннями площею 10 тис. кв. м і відкритими - площею 28,7 тис. кв. м. Торговий флот налічує 55 суден загальною водотоннажністю 248 155 брутто-реєстрових тонн (кожне водотоннажністю понад 1000 брутто-реєстрових тонн) і включає 12 вантажних, 40 нафтоналивних танкерів, 2 порома і 1 пасажирське судно.Вантажі направляються до Туркменії (порт Туркменбаші, що сталось. Красноводськ) і в Іран (порти Ензелі і Бендер-Торкемен). Пасажирське судно курсує на Туркменбаши приблизно три рази на тиждень з 300 пасажирами на борту.

Азербайджан має у своєму розпорядженні 1130 км трубопроводів для транспортування сирої нафти, 630 км - для транспортування нафтопродуктів і 1240 км газопроводів. За основним трубопроводу нафту через територію Грузії надходить в Батумі, а звідти йде на експорт - або в сирому вигляді, або після переробки на Батумському нафтоочищувальні заводі. Два газопроводу слідують паралельно нафтопроводу в Тбілісі, а звідти на північ через Великий Кавказ в Росію та Західну Європу.

Найбільші міста Азербайджану пов'язані з Баку і між собою авіасполученням. Найбільший аеропорт знаходиться в Баку, звідки здійснюються регулярні рейси до Москви, інші міста Росії і країни СНД.

Азербайджан посідає важливе стратегічне положення на шляху з Європи в Азію, на так званому Великому шовковому шляху. У 1993 ЄС була прийнята спеціальна програма створення транспортного коридору з Європи через Чорне море і Кавказ до Центральної Азії, розширення регіональної торгівлі та відновлення зв'язків, втрачених після розпаду СРСР. У 1998 12 держав в рамках розвитку цієї програми підписали багатосторонню угоду, так звану Бакинську декларацію, про економічну співпрацю з метою відновлення і розвитку транспортної інфраструктури. Новий "Шовковий шлях" став реальністю, а обсяг торгівлі по ньому вже перевищив початкові плани. Одним з останніх успішних проектів став Таузського міст в Азербайджані, реконструкція якого дозволила подвоїти обсяг торгівлі між Азербайджаном і Грузією.

В останні роки зростає обсяг транспортних перевезень. Так, у 2000 автомобільним транспортом було перевезено 80 млн. т вантажів і 880 млн. пасажирів.Близько 55% вантажоперевезень і 84% пасажироперевезень здійснюється транспортними засобами недержавного сектору.

Зовнішня торгівля

Розпад єдиного економічного простору колишнього СРСР призвів до суттєвих змін у торговельній орієнтації Азербайджану. Торгівля з Росією і Україною скоротився, одночасно збільшився обсяг торгівлі з Туреччиною, Іраном та ОАЕ. У 2000 обсяг зовнішньоторговельних операцій оцінювався в 2796 млн. дол (збільшення на 88% у порівнянні з 1999). Частка експорту склала 63,3%. Позитивне сальдо - 680 млн. дол Торговий оборот з країнами далекого зарубіжжя виріс в 2,2 рази і склав 80,7% від загального обсягу зовнішньої торгівлі, а з країнами СНД збільшився на 18%.

Основні зовнішньоторговельні партнери Азербайджану - Туреччина, Росія, Іран, ОАЕ, Туркменістан, Німеччина, Україна, Грузія, Казахстан і США.

Банківська система

Функції центрального банку країни виконує Азербайджанський національний банк (АНБ). У перші роки перехідного періоду негативний вплив на фінансову систему надала політика вільного кредитування. У 1996 АНБ відновив контроль за зростанням грошової маси і ввів більш жорсткі банківські правила. В даний час в Баку діють кілька іноземних і змішаних банків: "Бейбанк" (Туреччина), Іранський національний банк і британський Банк Середнього Сходу, "Азертюркбанк" (за участю найбільшого державного банку Туреччини "Зірайет").Найбільшими азербайджанськими банками є Міжнародний банк, Азербайджанський агропромисловий банк і приватні банки - "Азкомбанк", "Бакобанк", "Ренесанс", "Інпатбанк" і "Гуна".

Основні іноземні інвестори

Уряд Азербайджану підписало кілька важливих угод про розробку нафтових і газових родовищ. У вересні 1994 було підписано угоду про інвестування 8 млрд. дол в освоєння Чірагского та глибоководного Гюнешлійского родовищ. Була створена Азербайджанська міжнародна операційна компанія (АМОК). У листопаді 1995 було підписано, а в лютому 1996 ратифіковано угоду про розвідку Карабаського морського родовища з обсягом інвестицій 3 млрд. дол Відповідно до угоди була створена Каспійська міжнародна нафтова компанія (КМНК). Після закінчення розвідувального буріння в 1999 компанія прийшла до висновку про нерентабельність розробки родовища і припинила свою діяльність. 15 травня 2001 було ратифіковано угоду між Азербайджаном і Туреччиною про постачання природного газу морського родовища Шахденіз до Туреччини. Планується будівництво газопроводу Баку - Тбілісі - Арзрум. Для реалізації цього проекту потрібно 2,6 млрд. дол інвестицій.

В даний час основними інвесторами в Азербайджані є нафтові компанії. 90% акцій АМОК належить іноземним інвесторам: "Брітіш петролеум" (Великобританія, 17,1%), "Амоко" (США, 17,0%), "Лукойл" (Росія, 10,0%), "Пенсойл" (США , 4,8%), "Юнокал" (США, 10,0%), "Статойл" (Норвегія, 8,6%), "Іточу ойл" (Японія, 3,9%), "рамка" (Великобританія, 2,1%), ТПАО (Туреччина, 6,7%), "Ексон" (США, 8,0%), "Делта-Німір" (Саудівська Аравія, 1,7%). Інвесторами проекту "Шахденіз" є: об'єднання "Брітіш петролеум" / "Статойл" (Великобританія / Норвегія, по 25,5% кожна), ДНКАР (Азербайджан, 10%), "Лукойл" (Росія, 10%), "Ельф- Акітен "(Франція, 10%), Іранська холдингова компанія (Іран, 10%), ТПАО (Туреччина, 9%).

Услід за вступом "Іточу ойл" в АМОК представники кількох великих японських корпорацій відвідали Азербайджан з метою вивчення можливостей інвестування. Значні японські інвестиції очікуються в Нафтогазову компанію Азербайджану.

Система освіти і наука

Загальне початкове навчання було введено в Азербайджані в 1928. У тому ж році був здійснений перехід з арабської системи писемності на латинську, а в 1939 - на кирилицю. Число грамотних серед дорослого населення до 1917 становило бл. 10%, в 1939 - 82,8%, а в 1959 досягла 97%. У 1959 було введено обов'язкове восьмирічне освіту, а в 1966 - загальне середню освіту. В даний час в середніх загальноосвітніх школах навчається бл. 1,9 млн. школярів.

В Азербайджані діють бл. 50 вищих навчальних закладів, в яких здобувають освіту приблизно 100 тис. студентів. Найбільші вузи країни - Азербайджанська державний університет ім. Расулзаде (заснований в 1919, бл. 11 тис. студентів), Інститут нафти і хімії (заснований у 1920, бл. 15 тис. студентів), Азербайджанський технічний університет, Азербайджанський педагогічний інститут російської мови і літератури ім. М. В. Ахундова, Азербайджанський державний інститут іноземних мов, Азербайджанський медичний університет ім. Н. Наріманова, Консерваторія ім. У. Гаджибекова, Державний сільськогосподарський інститут в Гянджі та ін В останні роки з'явилося кілька приватних (перший з них - Хазарський університет, заснований в 1991, навчання ведеться англійською мовою) і міжнародних вузів. Серед останніх виділяється Західний університет (заснований в 1991, налічує бл. 1000 студентів). У Кавказькому університеті навчання ведеться на турецькому мовою. Є також філії Дагестанського та Дніпропетровського університетів. Більшість вузів знаходиться в Баку.

Основні наукові дослідження проводяться в інститутах Академії наук Азербайджану, створеної в 1945 (в Інституті філософії та права, Інституті історії, мови і літератури ім. Г. Нізамі, Інституті економіки, а також в інститутах природного та технічного профілю).Найбільша бібліотека Азербайджану - Державна бібліотека ім. М. Ахундова, найбільше сховище документів - Національний архів.

Література і мистецтво

Такі стародавні епоси, якКітаба Деде Коркуд (Книга мого діда Коркуда, 11 в.), А також поезія пізнішого періоду (Гянджеві Нізамі, бл.1141-1209; Мухаммеда Фізулі, 1494-1556) є частиною спільного з анатолійським турками літературної спадщини.Відмінною рисою азербайджанської літератури є усна поезія ашуг (народних співаків-поетів), традиції якої збереглися до теперішнього часу.

Письмова азербайджанська література виникла після остаточного включення країни до складу Росії на початку 19 ст. Її основоположник Мірза Фаталі Ахундов (1812-1878) є також родоначальником азербайджанської драми, яка отримала подальший розвиток у творах Наджаф-бека Везірова (1854-1926) і Абдуррагіма Ахвердова (1870-1933). Першу азербайджанську газету "Екінчі" ("Пахар") в 1875 почав випускати Гасанбек Зардабі (1837-1907).

Після закриття в 1877 російською владою газети "Екінчі" виходили малотиражні журнали "Зія" ("Зоря", 1879-1881), "Зія і Кавкасія" ("Зоря Кавказу", 1881-1884) і літературний журнал "Кешкюль" (1884 - 1891). Із закриттям "Кешкюля", аж до революційних подій 1905 в Росії, припинився випуск видань азербайджанською мовою. Послідувало ослаблення державного контролю зробило Баку провідним центром мусульманської журналістики в Російській імперії. Між 1905 і 1917 в різний час виходило бл. 60 газет і інших періодичних видань (газети "Хаят" - "Життя" і "Іршад" - "Путівник", літературний журнал "Фуюзат" - "Благо" і популярний сатиричний журнал "Молла Насреддін" та ін.)

Надії періоду національного підйому знайшли своє втілення в поезії Алекперов Сабіра (1862-1911). Серед видатних літераторів цього періоду - Джаліл Мамедкулізаде (1866-1932), драматург Гусейн Джавід (1884-1941), поет Мухаммед Хаді (1879-1920). Літературне відродження, що почалося після 1905, висунуло завдання подальшого очищення мови, цього разу від османського впливу. Цей рух виник одночасно з пантюркізму, що проповідував об'єднання всіх тюркських народів.Трибуном пантюркізму був Алібек Гусейнзаде (1864-1940).

У 1930-ті роки в результаті сталінських чисток Спілка письменників Азербайджану зазнав значних втрат. Жертвами репресій стали такі провідні літератори, як Гусейн Джавід, Салман Мумтаз, Курбан Мусаєв, Такі Шахбазов, Алі Назім та Міка Мушфік. Нормою творчості став соціалістичний реалізм. Політичний конформізм привів до загального зниження художнього рівня літератури, хоча в цей час продовжували творити такі талановиті письменники, як Самед Вургун (1906-1956), Джафар Джабарли (1899-1934) і Ільяс Ефендієв (р. 1914).Після 1945 істотне місце зайняло нове літературний напрям, розвиває тему єдності радянського та іранського Азербайджану. Його найбільш помітними представниками були письменники Мамед Ордубади (1872-1950) і Мірза Ібрагімов (р. 1911), а також поети Сулейман Рустам (1906-1989) і Бахтіяр Вагабзаде (р.1925).

Кіномистецтво.Широко відомі такі азербайджанські кінорежисери, як А.М. Шаріфзаде, А.І. Бек-Назаров, Т.М. Тагізаде, А. М. Ібрагімов.Сильною стороною азербайджанської кінематографії є документалістика.

Театральне мистецтво.Театр з'явився в Азербайджані тільки в середині 19 ст. Драматичні твори широко представлені у творчості основоположника сучасної азербайджанської літератури Мірзи Фаталі Ахундова. У період між 1905 і 1917 театральне життя Азербайджану перебувала у сфері просвітницьких та благодійних товариств, з'явилися високопрофесійні театри. У цей період, зазначений культурним піднесенням, була поставлена перша азербайджанська опера Лейлі і Меджнун (1908), написана Узеір Гаджибекова за мотивами однойменної поеми Фізулі (16 ст.).

З приходом радянської влади театри були націоналізовані. У 1920 в Баку відкрився Азербайджанський драматичний театр, а в 1924 - Театр опери та балету.

Архітектура та образотворче мистецтво.У багатому архітектурному спадщині Азербайджану відбилося його багатогранна історія і різні зовнішні впливи, але найбільш сильний відбиток залишив ісламський період. До ісламським архітектурних пам'ятників відносяться в першу чергу мечеті, мінарети, мавзолеї, караван-сараї (постоялі двори) і медресе (мусульманські школи), а також фортеці, включаючи символ Баку - унікальну, що має в плані форму овалу Дівочу башту (12 в.) . Добре збереглася історична давня частина Баку з палацами Ширваншахов і Шекінська ханів.У період нафтового буму 19 ст. до столиці проникла європейська культура, що знайшло відображення і в архітектурі.

У класичному азербайджанському прикладному мистецтві використовувалися перські та ісламські стилі і прийоми, які знайшли віддзеркалення в керамічних виробах, чеканці, килимах, каліграфії, рукописних ілюстраціях, зокрема в мініатюрах знаменитої тебрізской школи. Прикладне мистецтво характеризується вишуканістю і багатством декору.

Засоби масової інформації

В Азербайджані в даний час зареєстровано бл. 400 газет, але регулярно виходять менше 50. Державою фінансуються газети "Азербайджан" (орган Міллі меджлісу, більше 70 тис. прим., На азерб. Яз.), "Бакинський робітник" (бл. 40 тис., на рус. Яз.), "Єні Азербайджан" ("Новий Азербайджан ", орган однойменної партії)," Халк "(" Народ ", більше 30 тис. прим, на азерб. яз.). Деякі партії видають на власні кошти свої газети ("Азадлиг", бл. 40 тис. екз., На азерб. Яз. - Орган Народного фронту Азербайджану, "Мусават" і "Мухаліфат" - партії "Мусават", "Міллієт" - Партії національної незалежності, "Істіглал" - Соціал-демократичної партії, "Хурріет" - Демократичної партії Азербайджану). Крім того, виходить ряд незалежних газет. Найбільший тираж з них має "Вишка" (бл. 50 тис. прим., На рус. Яз., Видається з 1928). У продаж надходять російські та західні газети і журнали.

Перші радіопередачі відбулися в Баку в 1926.Телебачення почало мовлення в 1956. Більшість радіо-і телевізійних станцій знаходиться в державній власності.Передачі ведуться головним чином на азербайджанською, а також російською мовами.

В 1998 у Баку працювали 3 турецькі, 3 російські, 2 національні державні та 2 комерційні телестанції. Працює телецентр і в Нахічевані. Передачі з Туреччини і Росії ретранслюються через супутники. Бакинські комерційні станції, АНС-КМ і "Сара", випускають програми російською і азербайджанською мовами, показують американські фільми, дубльовані російською мовою.

Свята

В Азербайджані офіційно відзначаються наступні свята та пам'ятні дати: Новий Рік - 1 січня, Міжнародний жіночий день - 8 березня, Новруз-байрам - 20-21 березня, День Перемоги - 9 травня, День Республіки - 28 травня, День збройних сил Азербайджанської Республіки - 26 червня, День Незалежності - 18 жовтня, День Конституції - 12 листопада, День національного відродження - 17 листопада, День солідарносьті азербайджанців всього світу - 31 грудня. Крім того, відзначаються мусульманські свята, у тому числі Курбан-Байрам (свято жертвопринесення), Ураза-Байрам (свято розговіння) та ін