23896 (Економіко-географічна характеристика Азербайджана)
Описание файла
Документ из архива "Економіко-географічна характеристика Азербайджана", который расположен в категории "". Всё это находится в предмете "география" из 3 семестр, которые можно найти в файловом архиве . Не смотря на прямую связь этого архива с , его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "рефераты, доклады и презентации", в предмете "география" в общих файлах.
Онлайн просмотр документа "23896"
Текст из документа "23896"
РЕФЕРАТ
На тему: "АЗЕРБАЙДЖАН"
ЗМІСТ
Загальна характеристика
Органи законодавчої та виконавчої влади
Зовнішня політика
Структура господарства
Економічні реформи
Трудові ресурси
Транспорт
Зовнішня торгівля
Банківська система
Основні іноземні інвестори
Система освіти і наука
Література і мистецтво
Засоби масової інформації
Свята
Історія
Література
Загальна характеристика
АЗЕРБАЙДЖАН, Азербайджанська Республіка, держава в південно-східній частині Закавказзя. Площа - 86,6 тис. кв. км. Межує на півночі з Росією, на північно-заході з Грузією, на заході з Вірменією, на півдні з Іраном, на крайньому південному заході з Туреччиною, на сході омивається Каспійським морем.
Азербайджан з початку 19 ст. до 1918 входив до складу Російської імперії, з 1918 по 1920 був незалежною державою, з 1922 по 1991 знаходився у складі СРСР. 30 серпня 1991 була проголошена державна незалежність (офіційна дата встановлення незалежності - 18 жовтня 1991). Столиця і найбільше місто Азербайджану - Баку.До складу республіки де-юре входять два адміністративних освіти: Нахічеванська Республіка і де-факто відокремилася від Азербайджану Нагірно-Карабахська Республіка (до 1991 - автономна область), населена в основному вірменами. Населення Азербайджану, за оцінкою на липень 2004, склало 7 млн. 868 тис. 385 чол.
Азербайджан. Столиця - Баку. Населення - Населення Азербайджану, за оцінкою на липень 2004, склало 7 млн. 868 тис. 385 чол. Міське населення - 51%, сільське - 49%. Площа - 86,6 тис. кв. км. Найвища точка - гора Базардюзю (4480 м), найнижча - 27 м нижче р.м.(Каспійське море). Державна мова - азербайджанська. Основна релігія - іслам. Адміністративно-територіальний поділ: 59 районів і Нахічеванська Республіка. Грошова одиниця: манат = 100 гапікам. Національне свято: День Республіки - 28 травня. Державний гімн: "Азербайджан, наша Батьківщина".
Відповідно до конституції 1995 (з наступними доповненнями), Азербайджан є президентською республікою. Глава держави - президент, що обирається всенародним голосуванням на п'ятирічний термін (з 15 жовтня 2003 - Ільхам Алієв, голова партії Новий Азербайджан). Главі держави надані широкі законодавчі та виконавчі повноваження. При президентові діє апарат президентської адміністрації. Законодавчий орган - однопалатні Національні збори (Міллі меджліс), що обирається на 5 років. З 125 депутатів парламенту 100 вибираються по одномандатних округах, а 25 - за пропорційною системою (за партійними списками).Правом голосу наділені громадяни країни, починаючи з 18 річного віку. Вищий орган виконавчої влади, кабінет міністрів, призначається президентом і затверджується Міллі меджлісом. Глава кабінету - прем'єр-міністр (з 2003 - Артур Расізаде).
В адміністративному відношенні Азербайджан ділиться на 59 районів, 11 міст і автономну республіку Нахічевань. Остання має власну конституцію, свій парламент і уряд.
Судочинство здійснюється місцевими судами та Верховним судом, до складу якого входять палати у кримінальних та цивільних справах. Верховний суд обирається парламентом на п'ятирічний термін. Діє Конституційний суд.
Органи законодавчої та виконавчої влади
В Азербайджанській Радянській Соціалістичній Республіці органи управління на місцевому рівні включали комітети Комуністичної партії, ради народних депутатів та виконавчі комітети, а на республіканському - Центральний комітет Комуністичної партії Азербайджану, Верховна Рада і Рада міністрів. ЦК компартії Азербайджану приймав рішення, Верховна Рада надавав їм форму законів, а Рада міністрів забезпечував реалізацію рішень і законів. З 1969 по 1982 республікою керував перший секретар ЦК Г. А. Алієв, що став потім першим заступником голови Ради міністрів СРСР. У 1987 Алієв повернувся в Азербайджан і зайняв посаду голови Верховного меджлісу Нахічевань.
Пост президента Азербайджанської Республіки був введений в 1991. Президент обирається на загальних виборах таємним голосуванням на 5 років, але не більше ніж на два терміни.
Законодавчу владу в Азербайджані здійснює парламент - Міллі меджліс, що складається з 125 депутатів та обирається на 5-річний термін. Вищий орган виконавчої влади - кабінет міністрів, який призначається президентом і затверджується Міллі меджлісом. Дії органів влади регламентуються конституцією республіки, прийнятою на референдумі в листопаді 1995.
Судова система
Судова система країни в цілому близька до існувала в колишньому СРСР. Вищим судовим органом є Верховний суд, що обирається парламентом на п'ятирічний термін. До складу Суду входять палати у кримінальних та цивільних справах.Судочинство здійснюють місцеві суди.
Політичні партії.
З початку 1990-х в Азербайджані офіційно діє багатопартійна система, проте опозиція звинувачує уряд в авторитаризмі і переслідуваннях інакомислячих. Правляча партія, що домінує на політичній сцені країни - Новий Азербайджан (НА).Вона заснована в 1992 колишнім першим секретарем Комуністичної партії (1969-1982) Гейдаром Алієвим, який на той час очолював автономну Нахічеванська республіку. Партія зайняла помірно-консервативні позиції, виступила за перетворення Азербайджану в сучасне світська держава з ринковою економікою.Отримала перемогу на парламентських виборах 1996. У 2000 отримала 75 із 125 місць у Міллі меджлісі. Після відходу з політичної арени президента Г. Алієва фактичним главою НА став новий президент І. Алієв.
Опозиційні партії: Азербайджанська партія Народний фронт - утворена в 1989 як ліберально-націоналістичний об'єднання Народний фронт, правляча в 1992-1993.На виборах 2000 отримала 6 місць в Міллі меджлісі. Лідери - Алі Карімлі, Мірмахмуд Світу-огли, Кудрат Гасангулієв.
Партія громадянської солідарності - ліберальна.На виборах 2000 завоювала 3 місця в парламенті. Лідер - Сабір Рустамханли.
Комуністична партія Азербайджану - відтворена в 1993, спадкоємиця компартії, яка входила до складу КПРС. У 2000 отримала 2 місця в парламенті.Лідер - Раміз Ахмадов.
Партія рівності (Мусават) - праволіберальна, відтворена в 1992 політичними діячами, які входили до складу Народного фронту.У 2000 отримала 2 місця в парламенті. Лідер - Іса Гамбар.
Партія національної незалежності - утворена в 1992, права.Створена колишніми членами Народного фронту. У 2000 отримала 2 місця в Міллі меджлісі. Лідер - Етібар Мамедов.
Діють також: Ліберальна партія (лідер - Лала-Шевкет Гаджиєва); Демократична партія (лідер - Расул Гулієв); Партія Альянс заради Азербайджану (1 місце в парламенті); Партія соціального благоденства(ліволіберальної, 1 місце в парламенті); Партія батьківщини (1 місце в парламенті); Партія співвітчизників (1 місце в парламенті, лідер - М. Сафаров); Партія справедливості (лідер - Ільяс Ізмаїлів),Сучасна партія рівності (лідер - Хафіз Гаджієв), Соціал-демократична партія (лідер - З. Алізаде) та інші.
Збройні сили
Одним з перших кроків, що послідували за проголошенням незалежності, було створення міністерства оборони, в завдання якого входило реформування збройних сил. В даний час збройні сили включають сухопутні війська, військово-морський флот, військово-повітряні сили, сили протиповітряної оборони та прикордонні війська.Чисельність збройних сил становить 69,5 тис. осіб.Військові витрати Азербайджану оцінюються в 30-40 млрд. манатів.
Зовнішня політика
21 грудня 1991 Азербайджан вступив до Співдружності незалежних держав (СНД). 2 березня 1992 він був прийнятий в ООН, а пізніше приєднався до інших міжнародних організацій.Особливі стосунки підтримуються з сусідніми мусульманськими державами - Туреччиною і Іраном. До невирішеним міжнародних питань відносяться карабаської проблеми і відсутність угоди про кордони між Азербайджаном, Іраном, Казахстаном, Росією і Туркменістаном у Каспійському морі.
Азербайджан має статус запрошеного члена в Раді Європи та є членом Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР), Міжнародного банку реконструкції та розвитку (МБРР), організації "Ісламський конгрес" (ОВК), ОБСЄ, програми НАТО "Партнерство заради миру", Всесвітньої організації торгівлі (СОТ) зі статусом спостерігача та ін
Обсяг ВВП Азербайджану в 2003 оцінювався в 26,65 млрд. дол США (14% припадає на сільське господарство, 46% - на промисловість, 40% - на сферу послуг), що відповідало 3400 дол на душу населення.Ок.49% населення живуть нижче офіційного рівня бідності.
Структура господарства
Економіка Азербайджану протягом майже 70 років розвивалася як частина економіки СРСР, з орієнтацією головним чином на російський ринок. Основними галузями господарства були нафтовидобувна і нафтопереробна промисловість і сільське господарство. У 1960-1980-ті роки в республіці розвивалися машинобудування, хімічна, текстильна, харчова та інші галузі промисловості. Війна в Карабаху і політична нестабільність призвели до значного падіння виробництва у 1988-1994. Після укладення вірмено-азербайджанського угоди про припинення вогню в зоні конфлікту в травні 1994 і стабілізації політичної обстановки економічний спад був зупинений.
З 1997 відбувається швидке зростання ВВП (5,8%, у 1999 - 7,2%, у 2000 - 11,3%, у 2001 - 9,9%), що забезпечується в основному сектором послуг на тлі незначного підйому промислового виробництва та триваючого скорочення сільськогосподарського виробництва. Однак частка тіньової економіки оцінюється у 25% ВВП.
Співпадіння сектором економіки залишається нафтогазовий (58% від ВВП). У 1997 р. було видобуто 9 млн. т нафти (99,2% від рівня 1996) і 6 млрд. куб. м природного газу (95% від рівня 1996). Збільшилися на 20% виробництво бензину і дизельного палива і експорт його в країни СНД.
Нафтогазові запаси Азербайджану привабливі для іноземних нафтових компаній. Азербайджан лідирує серед країн СНД за темпами росту іноземних інвестицій (від 10 до 50% на рік). Можливі маршрути транспортування азербайджанської нафти (по Північному Кавказу або Закавказзю, до Чорного або Середземного моря) є джерелом політичних розбіжностей і конфліктів на міжнародному та регіональному рівнях.
Другий за значенням сектор - сільське господарство. Із загальної площі країни на сільськогосподарські землі приходиться 46% (близько 4 млн. га), причому половину з них займають пасовища. Вирощують зернові, технічні (бавовна, тютюн), субтропічні (гранат, чай, цитрусові, хурма) культури, виноград. Виробляється натуральний шовк. У 1997 площі під зерновими культурами збільшилися на 3%, а площі під кормовими та технічними культурами скоротилися на 55%. Країна забезпечує себе продовольством лише на 10-15%. У 2000 виробництво зерна збільшилося на 40,7% і досягло 1538,8 тис. т, картоплі було зібрано 468,6 тис. т, фруктів і ягід 407,9 тис. т, баштанних 260 тис. т, винограду 75,6 тис . т, тютюну 13,8 тис. т, зеленого чайного листа 625 т, бавовни 90,5 тис. т. На тлі скорочення виробництва деяких культур (бавовни, винограду, зеленого чайного листа) загальний обсяг продукції рослинництва у 2000 збільшився на 18,6% в порівнянні з попереднім роком.
У 2000 виробництво м'яса склало 195 тис. т у живій вазі, молока - 1070 тис. т, яєць - понад 550 млн. штук, вовни - 12 тис. т, коконів шовковичного хробака - 70 т. Виробництво продукції тваринництва зросло на 3,7%, а в цілому сільськогосподарської продукції на 12%.
З другої половини 1990-х років відбувається зростання капіталовкладень в різні галузі економіки (у 1996 він збільшився на 65%, в 1997 - на 67%, в 1998 - на 45%), насамперед за рахунок позабюджетних коштів. За період з 1996 по 2000 сума іноземних інвестицій склала 5 млрд. дол До 50% закордонних інвестицій надходить на розвиток машинобудування, засобів зв'язку, у харчову промисловість, сектор послуг і ін (у 1996 частка "ненафтового" сектору інвестицій становила 33%) .
Економічні реформи
За оцінками Міжнародного валютного фонду (МВФ), падіння виробництва в Азербайджані за період після проголошення незалежності в 1991 по 1995 склало бл. 60%. Однак у 1996 з'явилися ознаки економічного підйому.
У міру здійснення програми реформ вже до кінця 1997 інфляція була знижена до мінімуму і в даний час складає 1-2% на рік (у 1994 - 1600%, у 1995 - 85%, в 1996 - 28%), зміцнився манат (девальвація 2 -3% на рік), а сумарний ріст ВВП за 1995-2001 склав 40%. При цьому активізуються зусилля, спрямовані на зниження безробіття й усунення кризи в галузях економіки, не пов'язаних з нафтою. Важливим кроком на шляху економічних перетворень стало прийняття закону про земельну реформу, що ввів приватну власність на землю для громадян країни. Після 1995 було ліквідовано понад 1300 колгоспів та радгоспів і створено бл. 35 тис. фермерських господарств. Для підтримки реформ у сільському господарстві в 1999 прийнятий закон про звільнення на 5 років виробників сільськогосподарської продукції від податків, про списання боргів по податках у бюджет і про продаж за пільговими цінами палива.
Після проголошення незалежності була проведена приватизація торгівлі. В даний час у приватному секторі зосереджені б ó льшая частина роздрібної торгівлі, об'єкти громадського харчування та служби побуту.Розпочато приватизація середніх і великих промислових підприємств. Ведеться підготовча робота з приватизації важливих об'єктів стратегічного значення (металургії, машинобудування, паливної галузі, нафтохімічної промисловості).
2000 відзначений будівництвом важливих виробничих об'єктів: здана в експлуатацію Енікендская ГЕС, пущена в дію газотурбінна електроустановка на Бакинської ТЕЦ-1, заробила бурова установка Гуртулуш, розпочаті реконструкція ГРЕС Північна і будівництво автомобільної дороги Алят - Газімагомед та ін
Трудові ресурси
Традиційно в республіці найбільше число кваліфікованих фахівців становили росіяни і вірмени, які з 1988 почали залишати Азербайджан. У 1991 з 3,9 млн. працездатного населення мали роботу 2,7 млн. чоловік, але лише чверть незайнятих отримала офіційний статус безробітних. У 1994 реальний рівень безробіття склав 24,6%. Подальша стабілізація економіки дозволила знизити безробіття до кінця 1997 до 2,5% (за неофіційними даними рівень безробіття набагато вище). Багато азербайджанці працюють у Росії, Казахстані, Туркменії в сфері торгівлі та нафтогазовому секторі. У галузевій структурі зайнятості переважає сфера послуг (52,6%), потім йдуть сільське, лісове та рибне господарство (32,1%) і промисловість (15,3%).
Транспорт