23723 (Австралійський союз)

Австралія

Австралійський Союз

Назва країни походить від латинського Terra Australis, що означає «південна земля».

Площа — 7,7 млн. км кв.

Населення — 17,7 млн. чоловік.

Столиця — Канберра.

Державний устрій — формально конституційна монархія, фактично — федеративна парламентська республіка.

Адміністративний поділ – 6 самоуправних штатів (Новий Південний Уельс, Вікторія, Квінсленд, Південна Австралія, Західна Австралія, Тасманія), Північна територія і Федеральна (столична) округа.

Глава держави. Королева Великобританії, представлена генерал-губернатором.

Найвищий законодавчий орган. Парламент (Сенат і Палата представників).

Найвищий виконавчий орган. Уряд.

Крупні міста. Сідней, Мельбурн, Брісбен, Перт, Аделаїда.

Державна мова. Англійська.

Релігія. 26% — англіканці, 26% — католики, 24 % — послідовники інших християнських конфесій.

Етнічний склад. 92% — європейці, 7 % — азіати, 1 % — аборигени.

Валюта. Австралійський долар = 100 центам.

Місце у світі та розташування

Австралія — єдина країна, яка займає цілий континент. Разом з островом Тасманія утворює Австралійський Союз. На півночі омивається морями Тімор, Арафурським і протокою Торреса, на сході — Кораловим і Тасмановим морями, на півдні — протокою Басса і Індійським океаном, на заході — Індійським океаном. Союзу належать також острови Картье, Ашмор, острів Різдва, Кокосові острови, острови Херд, Макдональд, Норфолк. За площею вона стоїть на шостому місці в світі, за кількістю населення — вона серед невеликих країн, а за його густотою (2 чоловіка на 1 км кв) — на одному з останніх місць.

Сучасна Австралія виникла трохи більше 200 років тому як так звана «біла переселенська колонія» Великобританії. Зараз це цілком самостійна країна, але формально її главою залишається англійська королева. Австралія економічно високорозвинена країна. За абсолютними розмірами свого ВНП вона входить до групи перших 15 країн, а в розрахунку на одного жителя стоїть на рівні колишньої метрополії — Великобританії. Водночас у світовому поділі праці Австралія має аграрно-сировинну спеціалізацію. Віддаленість від Європи перестала бути вирішальним чинником її географічного положення. Технічний прогрес на транспорті і в засобах зв'язку зблизив її з іншими континентами. Позитивного значення набуває відносна близькість Австралії до країн Південно-Східної і Східної Азії та Океанії.

Господарська оцінка природних умов та ресурсів

Австралія при її 0,3 % світового населення володіє 5,8 % земної поверхні. Отож можна говорити, що її забезпеченість природно-ресурсним потенціалом у 20 разів вища від се­редньої в світі. Йдеться насамперед про мінеральну сировину й пасовища. її енергетичні та водні ресурси, орні землі й ліси в розрахунку на одного жителя також дуже значні. Країна лежить у чотирьох природних поясах — субекваторіальному, тропічному, субтропічному та помірному. Австралія відома як посушливий континент, проте території з достатньою кількістю опадів становлять 1/3 всієї площі, а це 2,5 млн км кв. У посушливих районах значними є запаси підземних вод. Втім, на розвитку країни негативно позначаються такі особливості: більша частина її території має екстремальні умови для життя та діяльності людини, а величезні відстані утруднюють зв'язки між окремими районами. Австралія потерпає від посух, повеней і лісових пожеж.

Клімат

Клімат в Австралії відрізняється залежно від регіону: на півночі — тропічний, на півдні — помірний. Тропічний регіон має дві пори року: жаркий і вологий сезон (у лютому-березні) і теплий сухий сезон. Деякі регіони щорічно переживають пе­ріоди засухи або паводків. Середні літні температури +20-28°С, зимові — +12-24°С, найбільші морози досягають -6°С і лише в Австралійських Аль­пах -22°С. У літні місяці дощі незначні. Більше 1000 мм опадів в рік отримують північна, східна і південна околиці материка, але у внутрішніх районах (1/2 площі) — не більше 250 мм в рік. Травень-серпень — ідеальний час для поїздки до Австралії, вересень-грудень — пік туристичного сезону.

Флора

Рослинний світ Австралії дуже багатий, крім того, з 22 тисяч видів рослин 90% є ендемічними. На північному сході країни ростуть тропічні і листяні ліси. Пальми і папороті є сусідами з дубом, ясеном і березою. На північному побережжі знаходяться мангрові чагарники. Уздовж східного побережжя і в Тасманії ростуть сосна Хуона і сосна Короля Уїльяма, що дають цінну деревину. У лісах на південному сході і південному заході території переважає евкаліпт. У Австралії зустрічаються більше 500 видів акації.

Фауна

Тваринний світ Австралії не менш різноманітний і унікальний. У великій кількості мешкають качконіс, єхидна, кенгуру, валлабі, кенгуровий щур, опосум, коала, вомбати, австралійські бандікути, сумчаста миша. На остро­ві Тасманія мешкає рідкісний хижак — сумчастий диявол. Однією з типово австралійських тварин є дикий собака дінго. Широко представлені рептилії. У Австралії водиться близько 100 видів отруйних змій. У прибережних водах живе досить велика кількість небезпечних тварин — близько 70 видів акул, медуза австралійська (морська оса), морська змія, бородавчаста риба і блакитний восьминіг. Серед комах особливо примітні гігантські терміти. На континенті мешкає більше 700 видів птахів, серед яких страус ему, казуар, кукабарра, лірохвіст, папуги, какаду, чорні лебеді, тонкодзьобий буревісник і багато інших.

Річки і озера

Найбільші річки — Муррей, Дарлінг, Бурдекін, Фітцрой, Хантер. На півдні розташована мережа солоних озер — Ейр, Торренс, Фроум, Гейрднер. Найбільше прісне озеро Аргайл (штучно створене).

Населення

Сучасне населення Австралії сформувалось за рахунок емігрантів. Аборигенів або нищили, або заганяли в найнесприятливіші для життя місця. Зараз їхня частка не перевищує 1,5 %. Урядові програми щодо покращення їхнього становища поки що не досягають очікуваних результатів. Основну масу емігрантів спочатку становили англійці. їх мова і культура визначили етнічну спрямованість сучасного австралійського суспільства. Після другої світової війни Австралія прийняла багато так званих «переміщених осіб», а також вихідців з європейського півдня і сходу — італійців, юґославів, греків тощо. Серед них було понад 20 тис. переселенців-українців. До самого останнього часу уряд проводив політику «білої Австралії». Зараз робиться послаблення для в'їзду в країну представників інших рас.

Населення на континенті розміщене відповідно до природного середовища. Субекваторіальна савана, тропічні пустелі і напівпустелі практично не заселені. Найгустіше заселені південно-східна, разом з Тасманією, південно-західна окраїни — добре зволожені субтропічні, помірні і, частково, тропічні прибережні райони. Австралія має дуже високу частку міських жителів — 85 % (один з найвищих показників у світі). Особливе місце серед міських поселень займають столиці штатів.

Велике землеволодіння на перших етапах розвитку колоній, до­рожнеча «білої» робочої сили, сам характер сільськогосподарського виробництва (екстенсивне скотарство не вимагало багато робочих рук, а в землеробстві рано почали впроваджувати машинну техніку) призвели до формування традиційно рідкозаселеної сільської місцевості. Характерним є фермерське розселення, причому у внутрішніх районах ферми віддалені одна від одної на десятки, а то й сотні кілометрів. Ізольоване життя на фермах — одна із складних проблем австралійського суспільства.

Серед міських поселень привертають увагу три групи міст. По-перше, це маленькі гірничі міста, які розкидані по всьому континенту і є його невід'ємною рисою. По-друге, це столиці штатів. У минулому, і навіть до деякої міри й зараз, штати — колишні окремі колонії — розвивалися як самостійні одиниці. Тому кожна столиця стала не тільки політичним, а й головним комерційним, індустріальним і культурним центром штату. Зараз п'ять з них — Аделаїда, Брісбен, Мельбурн, Перт і Сідней мають понад 1 млн. жителів кожна і змагаються між собою в розвитку новітніх виробництв, закладів науки і культури.

Австралійський Союз має коротку історію і бідний на історичні пам'ятки. В таких умовах кожне столичне місто прагне як до фіксації минулого, так і до використання всього нового. Висотна модерна забудова ділових центрів столиць, їхні університети, музеї, концертні зали, спортивні споруди тощо і субурбанізовані охайні і впорядковані передмістя — все це запозичено в кращих містах Європи та США.

Третю групу австралійських міст складають середні за розмірами центри, які виникли поруч зі столицями, взявши на себе функції різних галузей важкої промисловості. Це Ньюкасл, Вуллонґонґ і Порт-Кембла біля Сіднея, Джілонґ біля Мельбурна, Уайалла біля Аделаїди, Фрімантл і Куїнана біля Перта та інші. Вони в значній мірі звільнили столиці від «брудних» галузей виробництва. Австралія — багата країна з високим ІРЛП і високим рівнем життя. Як культурний регіон вона сформувалась під впливом Великобри­танії. Одночасно на неї все більший вплив мають США.

Загальна характеристика господарства

Структура господарства Австралії цілком сучасна і відповідає критеріям високорозвинених країн. В обробній промисловості зайнято 16 % працюючих і вони створюють 19 % ВНП, в добувній промисловості, відповідно, 2 і 7 %, сільському господарстві — 6 і 4 % і в третинній сфері — 68 і 61 %.

Специфікою є гіпертрофований розвиток сировинних галузей, продукція яких перекриває потреби внутрішнього ринку і орієнтується переважно на експорт. Базою їх є величезні природні багатства. Причиною виникнення був попит на їхню продукцію з боку метрополії, а потім і інших країн. Експортні галузі відіграють виняткову роль в житті Австралії. Вони є основним джерелом іноземної валюти. Безпосередньо в них зайнято порівняно мало людей. Але велика кількість працюючих в інших галузях зв'язана з ними, створюючи умови для їхнього функціонування і обслуговуючи їх.

Експортними галузями є сільське господарство і гірничодобувна промисловість. Продукти тваринного і рослинного походження дають 35 % вартості експорту, мінерального — 45 %. Спочатку експортні галузі відзначалися екстенсивністю виробництва, зараз воно все більше і більше інтенсифікується. Перед експортом сировина зазнає обов'язкової промислової обробки. Висока продуктивність праці в експортних галузях, а Австралія в даному випадку стоїть на одному рівні із СІЛА, пов'язана не тільки з використанням найновішої техніки, технології та організації праці, а з урахуванням того, що найдешевше може дати та або інша територія чи об'єкт. Саме це і є основою високого рівня ВНП на душу населення.

Великобританія перестала бути головним імпортером австралійської сировини після свого вступу до ЄС. На ринках Австралії її замінила Японія, потреби якої в сировинних ресурсах у цей час швидко зростали. Експорт Австралії спрямовується зараз також у США, Китай і країни Південно-Східної Азії. Спеціалізація на виробництві та експорті на світовий ринок продукції первинного сектора має свої переваги і вади. Як і будь-яка інша спеціалізація, вона дозволяє зосередити увагу невеликої за населенням країни в одному напрямку. Разом з тим, в Австралії мало розвинене виробництво засобів виробництва і новітні наукоємні галузі. Саме їх продукція становить 3/4 імпорту країни.

Сільське господарство

Дієта австралійців така ж, як англійська чи американська. Внутрішні потреби задовольняються власним виробництвом. Як експортер сільськогосподарської продукції Австралія поступається на світових ринках лише США, Нідерландам та Франції. Структуру експорту визначають міжнародний попит і можливості природного середовища. Експортуються вовна, м'ясо, масло і сир, шкіри, пшениця, тростинний цукор, фрукти. Особливу роль відіграє Австралія як постачальник на світовий ринок вовни, м'яса, пшениці і цукру.

За поголів'ям овець (максимум 180 млн. голів), настригом вовни та її експортом Австралія посідає перше місце в світі. Вівчарство — початкова галузь австралійської економіки. Виникло воно понад 200 років тому, одразу ж після заснування колонії. Передумови для цього — попит на вовну в Англії, наявність величезних просторів цілорічних пасовищ, невелика потреба галузі в робочій силі і можливість транспортування на далекі відстані. Основне поголів'я овець зосереджене в південно-східній та південно-західній частинах континенту на південь від тропіка в зонах з річною кількістю опадів від 700 до 200 мм.

Вивіз м'яса з Австралії почався наприкінці XIX ст., коли з'явилися пароплави-холодильники. Вивозять баранину, ягнятину, але основу становить м'ясо великої рогатої худоби. її вирощують переважно в субекваторіальній савані на північ від тропіка.

У вівчарстві і м'ясному тваринництві переважають великі ферми. Поголів'я коливається з року в рік у залежності від погодних умов і попиту на вовну та м'ясо. Інтенсивність виробництва найвища у східних достатньо зволожених районах і зменшується з просуванням вглиб континенту.