23561 (Польща), страница 2

6. Транспорт

Транспортна система Польщі базується на залізницях. Вони перевозять основну частину вантажів і пасажирів (⅔ вантажообігу та ⅓ пасажирообігу). Велика роль залізниць пов’язана з переважанням в структурі перевезень масових вантажів – вугілля, залізної руди, металів, пиломатеріалів, добрив, зерна та ін. До того ж Польща має значний транзит (Чехія, Словаччина та Угорщина портом приписки своїх морських флотів мають Щецин). Третина залізниць електрифікована, зокрема найважливіші магістралі від Сілезії та Кракова через Варшаву до "Труймяста", від Сілезії до Щецина, а також вся польська частина транс’європейської магістралі "Гамбург–Берлін–Варшава–Мінськ–Москва".

Автомобільний транспорт традиційно лідирує у внутрішніх пасажироперевезеннях. Мережа автомобільних шляхів досить щільна, насиченість ними сільської місцевості пояснюється потребою у вивезенні сільськогосподарської продукції. Але найбільшу пропускну здатність і на сьогодні мають автобани "возз’єднаних земель", збудовані німцями ще в часи підготовки до Другої світової війни.

У внутрішніх вантажоперевезеннях важливу функцію виконує річковий транспорт, який суттєво "розвантажує" найнапруженіші залізниці та автошляхи. Вісла й Одра пов’язані каналами між собою, а також з Ельбою на заході та Дніпром на сході. Значення Одри як транспортної артерії набагато більше, ніж Вісли. Одра дає вихід у море виробникам Верхньої і Нижньої Сілезії завдяки Глівіцькому "вуглевозному" каналу; умови судноплавства на Одрі суттєво поліпшені людиною.

Польща має великі морські торговий і рибальський флоти. Велике значення морського транспорту для Польщі пояснюється її роллю у міжнародному поділі праці. Морськими воротами країни є порти Гданськ, Гдиня, Щецин, Свиноуйсьце. Головні порти – Гданськ і Щецин – гирлового типу, здатні приймати судна дедвейтом до 100 тис. тон. Пізніше збудовані Гдиня і Свиноуйсьце приймають й більші кораблі. У Гдині діє сучасний контейнерний термінал.

Трубопровідний транспорт важливий у доставці і транзиті вуглеводневої сировини і води.

Авіаційний транспорт важливий лише у зовнішніх пасажироперевезеннях.

7. Зовнішні зв’язки

Експорт Польщі включає кам’яне вугілля, мідь, цинк, сірку, сірчану кислоту, промислове обладнання, судна, ліки, косметику, текстильні, швейні і трикотажні вироби, харчові продукти (шинка, масло, пташине м’ясо, харчові концентрати). Імпортує країна природний газ, нафту і нафтопродукти, залізну руду, фосфати і калійні солі, бавовну і вовну, промислове обладнання і хімічні продукти, зерно.

Зовнішньоторговельний баланс країна постійно зводить з дефіцитом, оскільки ціни на нафту зростають швидше, ніж ціни на вугілля, до того ж обсяги закупівлі мінеральної сировини лишаються завеликими.

Головними торговими партнерами Польщі після вступу до ЄС стали країни Західної Європи, особливо ФРН та Великобританія. Традиційним партнером є США. Частка України у зовнішньому товарообігу Польщі невелика і зростає повільно.

8. Територіальна структура господарства

1. Центральний економічний район займає історичну область Мазовія. Тут розташовані 2 найбільших міста країни – Варшава і Лодзь.

Варшава стала столицею Польщі у 1596 р., тобто після об’єднання Польщі та Литви й утворення Речі Посполитої. До цього впродовж сторіч місто було центром Мазовецького князівства.

Місто розташоване в середній течії Вісли на обох її берегах. Під час Другої світової війни Варшава була практично повністю зруйнована, її сучасна забудова, включно з архітектурною спадщиною (Старе місто, королівський замок, оперний театр тощо), є творінням післявоєнного часу. Варшава – найбільший політичний, культурний, науковий, транспортний і промисловий центр Польщі. Промисловість міста включає харчову, автомобілебудування, електронну, загальне машинобудування і металообробку, поліграфію, швейну і фармацевтичну галузі. Місто є важливим залізничним вузлом Центральної Європи і річковим портом на Віслі.

Лодзь – друге за кількістю населення і промисловим значенням місто Польщі. Воно ще у XIX столітті зажило слави "польського Манчестера". Лодзь і довколишні міста спеціалізуються на виробництві тканин (переважно бавовняних), одягу, трикотажу. Розвинене тут і виробництво барвників та синтетичних волокон, а також текстильне машинобудування. Лодзь – центр польської кіноіндустрії.

Важливим промисловим центром району є Плоцьк (нафтопереробка, виробництво зернозбиральних комбайнів).

Сільське господарство Центрального району інтенсивне, овоче-молочного (приміського) спрямування, але не може забезпечити великі міста м’ясом.

2. Центрально-Західний економічний район охоплює території Куявії і частково Великопольщі. В природному відношенні – це середньопольський низинний край у басейнах Варти і Вісли. Саме тут народилася Польська держава і була її перша столиця – місто Гнєзно.

Промислове обличчя району визначається заводами Познані, Торуні, Бидгоща, Коніна.

Познань (580 тис. мешканців) розташована на річці Варта. Це стародавнє польське місто: вже в X–XI століттях тут була одна з резиденцій польських князів. Зараз це важливий транспортний вузол, промисловий, науковий і культурний центр. Промисловість Познані різноманітна, але головну роль у ній відіграє металообробний комбінат, який об’єднує з десяток великих машинобудівних заводів. Він виник ще в середині XIX століття і виготовляв паровози на експорт. Нині його спеціалізація – суднові двигуни (дизелі), пасажирські і вантажні вагони, локомотиви, підшипники і засоби автоматизації виробництва.

Важливим центром видобутку бурого вугілля, електроенергетики та виплавки алюмінію виступає місто Конін.

Сільськогосподарська спеціалізація району – вирощування картоплі, жита, ячменю, вівса, цукрових буряків, садівництво, ягідництво, у тваринництві – відгодівля свиней. Тому в структурі промисловості велика роль належить таким галузям як цукрова, борошномельна, м’ясна, крохмальна, спиртова. Потреби сільського господарства у фосфорних добривах задовольняє хімкомбінат у місті Торунь (180 тис. мешканців). Торунь – відомий культурно-освітній центр (університет ім. Миколи Коперніка, який, до речі, тут народився).

3. Південний економічний район займає територію Верхньої Сілезії. Саме він володіє найбільшим у Польщі природно-ресурсним потенціалом.

Верхньосілезька агломерація – це 14 міст, що зрослися між собою, із загальним населенням у 3,5 млн. Найбільшим серед них є місто Катовіце (350 тис. осіб). Ця агломерація – не тільки найбільше міське утворення Польщі, а й найбільший її промисловий район. Основою його виникнення стали мінеральні багатства, у першу чергу Верхньосілезький кам’яновугільний басейн, свинцево-цинкові руди та інше. Єдиним недоліком є те, що Південний район не має власної залізорудної бази.

Верхньосілезька агломерація займає лише 1% території країни, але тут створюється 17,4% її промислової продукції. Промислове обличчя району визначають видобуток вугілля, коксохімія, ТЕС, чорна і кольорова металургія, металомістке машинобудування, виробництво цементу, скла, фарфору, будматеріалів тощо. Для використання жіночих трудових ресурсів створювалися підприємства текстильної і шкіряно-взуттєвої промисловості.

Південний район є лідером в галузі автомобілебудування – у містах Тихи, Бєльсько-Бяла і Ниса виробляються дрібнотоннажні й легкові автомобілі, мікроавтобуси тощо.

Промисловий комплекс Верхньої Сілезії являє собою один з найбільших та найстаріших вугільно-металургійних районів світу. Не дивно, що стан природного середовища тут – найгірший у Польщі.

Сільське господарство – інтенсивне, приміського типу (м’ясне птахівництво і скотарство, розведення свиней; вирощування овочів, ягід, фруктів, в зерновому господарстві з’являються пшениця і кукурудза).

Образ району доповнює Ченстохов – місто найбільшої релігійної прощі в країні.

4. Південно-Західний економічний район обіймає територію Нижньої Сілезії і частини Великопольщі. За своїми природними характеристиками це один з найкращих районів країни: значний масив досить родючих ґрунтів, Валбжихський кам’яновугільний басейн, Богатинський буровугільний басейн, поклади мідної руди і срібла, лісові та рекреаційні ресурси в Судетах.

Південно-Західний район є лідером у мідеплавильній, лісовій та деревообробній промисловості, виробництві фарфору.

Головним організуючим центром виступає Вроцлав (640 тис. мешканців), серед інших міст слід згадати Легницю – важливий центр кольорової металургії, Валбжих і Богатин – центри видобутку вугілля (кам’яного і бурого відповідно), Єленю-Гуру – центр деревообробки і меблевого виробництва.

Вроцлав (давньопольська назва Бреславль, німецька – Бреслау) – старовинне польське місто. Географічне положення на Одрі вздовж Судетських гір є дуже вдалим. Вроцлав є вузлом залізниць і шосейних доріг та річковим портом. Ще в складі Німеччини це був важливий текстильний і машинобудівний центр з відомими вагонобудівними заводами. І зараз за розмірами машинобудування в Польщі він поступається лише Варшаві. В його промисловості привертає увагу в першу чергу електроніка (виробництво ЕОМ і комплектуючих, компонентів і приладів), різноманітне важке машинобудування, текстильна і харчова галузі. Вроцлав – відомий науковий і культурний центр. В ньому багато наукових та освітніх закладів, музеїв, театрів, видавництв, історичних та архітектурних пам’яток.

На південь і захід від Вроцлава в напрямку Судетських гір знаходиться другий за значенням після Лодзинського текстильний район Польщі – Нижньосілезький. Він складається з чотирьох десятків дрібних міст, їхня текстильна спеціалізація зародилася ще в середні віки і включає всі сучасні підрозділи цієї галузі. У районі діє також чимало машинобудівних заводів, підприємств целюлозно-паперової, меблевої, фарфоро-фаянсової і цукрової промисловості.

Багатогалузева промисловість доповнюється високорозвиненим сільським господарством: пшениця, кукурудза і цукровий буряк представляють рослинництво, а тваринництво репрезентують скотарство і птахівництво м’ясного напрямку. У передгір’ях Судет представлено ягідництво, у горах – вівчарство.

5. Північний економічний район охоплює історико-географічний регіон Помор’я і частину колишньої Східної Пруссії. В природному відношенні – це Балтійська прибережна рівнина і Балтійський озерний район.

Найбільшими багатствами району є його географічне положення і рекреаційні ресурси. Морське узбережжя має чудові піщані пляжі та помірний клімат. У внутрішній частині багато лісів і невеликих озер. Значні площі на Півночі заболочені й тому непридатні для господарського використання.

Серед міст району домінують Гданськ (470 тис.) і Щецин (390 тис.). Це старовинні міста і відомі порти на Балтиці.

Гданськ розташований в гирлі Вісли, його хінтерландом став увесь її басейн, тобто добра половина Польщі. В середні віки цей фактор зумовив перетворення Гданська на один з найбільших портів Балтійського моря і один з провідних торгових пунктів Ганзейського союзу.

При поділі Польщі в 1793 р. місто відійшло до Пруссії і отримало назву Данциг. За Версальською угодою 1919 р. Гданськ було перетворено у "Вільне місто Данциг" під управлінням Ліги Націй. Відмова Польщі в 1939 р. повернути Данциг Німеччині стала безпосереднім приводом для початку Другої світової війни. Сучасний Гданськ – важливий центр суднобудування і нафтохімії.

З Гданськом являють одне ціле міста Сопот і Гдиня (міська агломерація "Труймясто"). Сопот – відомий морський курорт з міжнародним визнанням. Гдиня – порт (з торговою, рибальською і військовою гаванями), спеціально споруджений у 20-х роках ХХ ст. як повністю підпорядкований Польщі. Головна галузь промисловості Гдині – суднобудування і виробництво відповідного обладнання і механізмів. Це один з найбільших у світі центрів суднобудування з давньою історією і традиціями. Інші галузі його промисловості пов’язані або з суднобудуванням, або з переробкою імпортної сировини.

Щецин (нім. Штеттін) – порт у гирлі Одри. Його хінтерланд включає Сілезію, крім того, він обслуговує також Чехію, Угорщину і Словаччину. Вугілля і залізна руда домінують у його вантажообігу, а в промисловості – суднобудування, рибопереробна і паперова.

Серед визначних місць Північної Польщі – Мальборк (нім. Марієнбург) – колишня столиця ордену хрестоносців. Його середньовічна фортеця та цінні історичні колекції добре збереглися і відомі за межами Польщі.

Сільське господарство виділяється молочним скотарством, свинарством та виробництвом насіннєвої картоплі, яка експортується. У рослинництві представлені також сіяні трави, значні площі зайняті житом.

6. Північно-Східний економічний район охоплює історико-географічні області Мазури і Підляшшя. Територія має найнижчу густоту населення, найнижчі рівні урбанізації та індустріалізації в країні. Натомість високими є показники лісистості і заболоченості. Найбільше місто – Білосток (230 тис. мешканців).

Це район жита, картоплі, льону, вівса, сіяних трав, молочного тваринництва і, почасти, курортно-рекреаційної діяльності.

Промисловість зорієнтована на використання власної сільськогосподарської та лісової сировини. Тут працюють найбільші в країні лісохімічний (Хайнувка) та целюлозно-паперовий (Остролєнка) комбінати. Багато дрібних підприємств харчової і текстильної промисловості.

7. Східний економічний район розташований у міжріччі Вісли і Західного Бугу, в історико-географічному відношенні – це Холмщина.

В Пулавах працює великий азотно-туковий комбінат, у місті Хелм (Холм) працює найбільший в країні цементний завод, у Свіднику (це супутник Любліна) – єдиний в Польщі авіазавод.

Основою подальшої індустріалізації району може стати використання люблінського кам’яного вугілля.

В сільському господарстві переважає рослинництво із зерновими (ячмінь, жито, пшениця) і технічними (рапс, хміль, льон, цукровий буряк) культурами, картоплею і садівництвом тощо. Тваринництво представлене свинарством і м’ясним скотарством.