23407 (Франція), страница 2
Описание файла
Документ из архива "Франція", который расположен в категории "". Всё это находится в предмете "география" из 3 семестр, которые можно найти в файловом архиве . Не смотря на прямую связь этого архива с , его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "рефераты, доклады и презентации", в предмете "география" в общих файлах.
Онлайн просмотр документа "23407"
Текст 2 страницы из документа "23407"
М’яса виробляють по 110 кг на кожного жителя, дуже значним є також виробництво молока. Місцеві сировари виготовляють 400 сортів сиру. М’яса вивозиться порівняно небагато, натомість Франція славиться у світі як експортер твердих сирів.
Рибальство виконує допоміжні функції у забезпеченні продуктами харчування. Франція виловлює щороку до 0,5 млн. тон риби (переважно тріска й оселедець), певне значення мають устричний промисел, заготівля водоростей та інших морепродуктів.
Досить значною є власна заготівля деревини – понад 33 млн. м3 на рік. Це результат широкого впровадження промислового лісівництва (піщані низовини-ланди між Гаронною і Піренеями виявилися придатними для вирощування приморської сосни).
Транспорт. Франція має одну з найрозвинутіших транспортних систем у Європі та є піонером у виготовленні й застосуванні надшвидкісних засобів транспорту. На лінії Париж – Ліон завдовжки 425 км уперше в світі почав курсувати поїзд зі швидкістю 270 км/год (зараз уже 400 км/год). Франція першою започаткувала авіарейси пасажирського надзвукового літака "Конкорд".
Центром транспортної системи Франції є Париж. Він зв’язаний водною артерією Сени з морем. До Парижа з чотирьох боків підходять газопроводи, нафтопровід від Гавра і лінії електропередачі з півночі та районів Альп і Піренеїв. З Парижа в усі боки відходять залізниці і автостради. Найважливіший транспортний коридор країни утворився по лінії Гавр – Париж – Ліон – Марсель. Він насичений найрізноманітнішою і найсучаснішою транспортною інфраструктурою. Париж є третім повітряним вузлом Європи, він поступається тільки Лондону і Франкфурту-на-Майні.
Туризм. Серед галузей нематеріальної сфери діяльності Франції виділяється туризм. До Другої світової війни за кількістю іноземних туристів Франція посідала перше місце в світі, зараз – третє (40 млн. осіб щороку), трохи поступаючись Італії та Іспанії. Природні й соціально-економічні умови Франції сприятливі як для екскурсійно-пізнавального, так і для лікувально-оздоровчого та спортивного туризму.
Серед природних рекреаційних факторів – чудовий клімат, морські узбережжя з пляжами, гірські масиви Альп і Піренеїв, численні джерела цілющих вод. Країна багата на пам’ятки історії, культури, архітектури і мистецтва. Вони охоплюють стародавню римську епоху, середньовіччя, нові часи і сучасність. Насиченість території соборами, монастирями, палацами, фортецями і різноманітними музеями є однією з найвищих у світі. До того ж ці споруди майже не зазнали руйнувань у XX столітті. На охорону культурної спадщини витрачаються великі кошти.
Франція має добре розвинену туристичну інфраструктуру, яка включає транспорт, заклади харчування, готелі, а також організацію турів, забезпеченість інформацією, картами, сувенірами тощо.
Внутрішні відмінності
Територія Франції поділяється на вісім економічних районів, які одночасно є районами внутрішнього регіонального планування. Це столичний район Іль-де-Франс (Париж), Паризький басейн, Північ, Схід, Схід-Центр, Середземномор’я, Південний Захід і Захід. Населення і господарство Франції здавна були зосереджені в річкових долинах і басейнах. У середні віки зросло значення Парижа як столиці королівства, Фландрії з її вовняними мануфактурами і Ліона з торгово-транспортними функціями та виробництвом шовку.
У XIX столітті важливу роль почали відігравати Північ і Схід, де сконцентрувалась текстильна і важка промисловість. У цілому східна частина Франції, яка прилягає до головної західноєвропейської "осі" виявилася більш розвиненою, ніж західна, що повернута в бік океану і відсталих піренейських країн. Після Другої світової війни Париж продовжує залишатися головним господарським і культурним ядром Франції, але ситуація на "околицях" змінилася. Північ і Схід ще й досі охоплені депресією, а Південний Захід і Захід розвиваються швидко. Бурхливі темпи розвитку характерні і для Середземноморського району. Але територіальна структура господарства країни зберігає яскраво виражений моноцентричний характер.
1. Іль-де-Франс – район, в центрі якого знаходиться сам Париж. Територія ця здавна була ядром королівства й відігравала особливу роль у житті Франції. Вона насичена численними історичними і культурними пам’ятками (художній музей Лувр, палацово-парковий комплекс Версалю та багато інших).
Господарське значення району пов’язано з фінансовою, науковою та культурно-освітньою діяльністю, міжнародним туризмом. Париж – світовий центр моди і високих технологій в галузі атомної енергетики, авіакосмічного та залізничного машинобудування, біотехнологій і фармацевтики.
Сільське господарство району має інтенсивний приміський характер (молочне скотарство, птахівництво, свинарство, картоплярство і овочівництво, садівництво, ягідництво).
2. Паризький басейн – у природному відношенні це басейн Сени і його найближче оточення зі сприятливим поєднанням родючих ґрунтів, рівнинного рельєфу, теплого і вологого клімату.
Промислове значення району дуже зросло після Другої світової війни в результаті деконцентрації промисловості Великого Парижа. У малих і середніх містах тут з’явилися підприємства автомобільної, електронної і фармацевтичної галузей.
Найбільшим є портово-промисловий вузол Нижньої Сени з містами Гавр і Руан (портова діяльність, нафтопереробна і нафтохімічна, бавовняна, паперова і харчова галузі, кольорова металургія, суднобудування). Гавр є другим за вантажообігом портом Франції (після Марселя) і одним з найбільших у Європі. Це справжні "морські ворота" Парижа. Через Гавр і Руан проходить половина експорту країни. На узбережжі Ла-Маншу розташована військово-морська база і важливий центр суднобудування – Шербур.
Паризький басейн уособлює сільське господарство Франції (30% його валової продукції) з посівами пшениці і цукрових буряків, виноградарством Шампані й Бургундії, молочним і м’ясним тваринництвом Нормандії.
В Нормандії (м. Байо) знаходиться відомий музей Вільгельма Завойовника.
3. Північ – найменший за населенням економічний район (але густота населення тут дуже висока), за площею він трохи більший за Іль-де-Франс. Північний район має багато спільного з сусідньою Бельгією. Найважливіша його частина – Фландрія ще у XII–XV століттях вважалась найрозвинутішою частиною Європи. В XIX і в першій половині XX століття Північ стала головним промисловим районом Франції, районом вугілля, металу, металомісткого машинобудування (сільськогосподарські машини, локомотиви, шахтове й металургійне обладнання) і текстилю. Зараз ці галузі втратили колишнє значення.
Найбільшою тут є агломерація навколо міста Лілль. Порти Булонь, Кале, Дюнкерк орієнтовані на зв’язки з Великобританією. Дюнкерк став важливим центром нафтопереробки і виплавки сталі.
У сільському господарстві молочне скотарство і свинарство доповнюється вирощуванням зернових (пшениця, ячмінь) і технічних культур (рапс, цукровий буряк, льон, хміль).
4. Схід – це історичні провінції Лотарингія, Ельзас і Франш-Конте – так звані "прикордонні землі", які довгий час були "яблуком розбрату" між Німеччиною і Францією. Схід являє собою головний район важкої промисловості Франції. Його перевагами є мережа водних шляхів і наявність покладів вугілля, залізної руди, калійної і кам’яної солей.
Гірничу справу доповнюють виплавка металу, виготовлення рейок, сталевих конструкцій, прокатного листа (Агонданж, Тьонвіль, Лонгві), хімічна промисловість (Страсбург, Карлен). Розвиненою ще з XVIII століття була текстильна (зокрема – бавовняна) промисловість (Мюлуз, Кольмар, Сен-Дьє). Як і Північ, Східний економічний район у другій половині ХХ століття опинився в депресивному стані. Переструктуризація часто здійснювалася за рахунок виробництва автозапчастин. Тим більше, що головні заводи "Пежо" розташовані у конурбації Сошо-Монбельяр.
У сільському господарстві представлені м’ясо-молочне скотарство та зернові і кормові культури. В долині Рейну – виноградарство, овочівництво, садівництво.
Серед міст Східного економічного району найвідоміший Страсбург, який вигідно розташований на Рейні між французькими Вогезами і німецьким Шварцвальдом. Страсбург – одна із "столиць Європи", тут працюють Європейський парламент і Комісія з прав людини.
5. Схід–Центр (або Рона–Альпи, або Ліонський район) охоплює схід Центрального масиву, долину Сони і Рони, Савойські Альпи. Район має виняткове транспортне значення, розвинені гідро- і атомну енергетику, нафтопереробку, енергомісткі виробництва (електрометалургія, електрохімія, целюлозно-паперова промисловість), виробництво текстилю (шовкові й синтетичні тканини) та одягу, вантажних машин і автобусів; молочне і м’ясне тваринництво. Він виконує також рекреаційні функції. Головна промислова зона простягнулась суцільною смугою від Ліона до Сент-Етьєна.
Ліон (1,2 млн. жителів) свого часу був столицею Римської Галлії. У середньовіччя його ярмарки, банки і грошові операції, а пізніше шовкова промисловість набули світової слави. Ліон – друге місто Франції, проте дистанція між ним і Парижем занадто велика.
Місто Гренобль очолює район курортів і альпійського туризму. В 1924, 1968, 1992 роках тут проходили Зимові Олімпійські ігри. Одночасно Гренобль перетворився на один з провідних у Франції центрів наукомістких виробництв і наукових досліджень, особливо в галузі ядерної енергії і електроніки. В Греноблі діє Інститут географії Альп.
6. Середземномор’я (історичні провінції Лангедок, Прованс, Корсика) займає субтропічне узбережжя, відокремлене з півночі горами.
У сільському господарстві домінують виноградарство, вирощування овочів, фруктів і квітів. Лангедок є найбільшим у світі районом монокультури винограду. Маленьке містечко Ґрас у передгір’ях Приморських Альп заслужило назву "столиці квітів і парфумів". Його оточення є постачальником сировини для парфюмерно-косметичної промисловості Парижа – тут вирощуються троянди, жасмин, лаванда, іриси, мімози та інші ефіроолійні рослини (хоча багато їх експортується з Болгарії, Туреччини, Марокко, Тунісу, Мадагаскару).
Головне місто на узбережжі – Марсель (1,1 млн. жителів). Його морський порт є найбільшим у Франції за вантажообігом. Марсель – велике промислове місто. Найважливішими в ньому є нафтопереробна, нафтохімічна, металургійна і харчова галузі. На схід від Марселя знаходиться Тулон – військово-морська база Франції в Середземному морі.
Середземномор’я – район туризму і курортів. Головна принада району – це клімат, море, пляжі й мальовничі ландшафти. Середня температура січня на узбережжі +7 °С, липня +23 °С, літо сухе, купальний сезон триває з травня по листопад. Рив’єра (Лазуровий берег) завдовжки 70 км стала всесвітньо відомою курортною зоною ще в XIX столітті. Впродовж року її відвідує 15 млн. осіб. Рив’єра – це не тільки пляжі, це величезний комплекс оздоровчих, лікувальних, спортивних, культурних, комунікаційно-інформаційних закладів. Найбільшими містами Лазурового берега є Ніцца та Кан з його Палацом кіно і міжнародними кінофестивалями.
Науково-технічна революція вплинула і на розвиток Середземномор’я. На узбережжі виникло чимало технополісів, пов’язаних з електронікою, інформатикою, науками про людину, Землю, океан. Вони розмістилися в містах Монпельє, Ніцца та інших. Головним фактором їх виникнення стало сприятливе природне середовище, яке і приваблює сюди спеціалістів найвищої кваліфікації.
Корсика є найменш розвиненою частішою Франції. Тут усе ще існують відсталі відносини і відстале сільське господарство (вівчарство і козівництво; вирощування оливок і винограду). Характерним є відтік населення з острова.
7. Південний Захід – це майже 1/5 території Франції, але тільки 1/10 її населення. Складові його рельєфу – Піренеї, Аквітанська низовина і захід Центрального масиву. Важливу роль в районі відіграють сільське господарство (кукурудза, пшениця, тютюн, виноград; скотарство і свинарство), промислове лісівництво, виплавка алюмінію та аерокосмічна промисловість. Найбільшими містами є Бордо і Тулуза.
Бордо – порт у гирлі Гаронни, який в середні віки мав найтісніші зв’язки з Англією, а потім брав активну участь у колоніальній торгівлі. Зараз портова діяльність у ньому поєднується з переробкою нафти і продуктів тропіків, виноробством і аерокосмічною справою.
Тулуза вигідно розташована в долині Гаронни. Це місто студентів і наукових лабораторій, яке за науковим потенціалом поступається тільки Сорбонні. Тулуза перетворилася на один з центрів високих технологій і найбільший у Європі аерокосмічний центр, з яким пов’язані конструювання і виготовлення літаків "Каравела", "Міраж", "Конкорд", "Аеробус" та ракет "Аріан" і "Гермес". Тут знаходиться національний центр космічних досліджень і Космічний музей. Тулуза – побратим Києва.
На Південному Заході багато морських і гірських курортів, пам’яток старовини. В передгір’ях Піренеїв лежить маленьке містечко Лурд. Це курорт з цілющими водами і одночасно великий релігійний (католицький) центр, який щороку відвідує понад 3 млн. прочан.
8. Захід (Бретань і землі на південь від нижньої Луари) – у минулому найбідніша частина Франції з досить суворою природою. Значну роль тут завжди відігравало мореплавство. Звідси колонізувалась Французька Канада і починались морські подорожі навколо світу. Портові міста Сен-Назер і Нант у гирлі Луари – найбільші у свій час центри французького суднобудування (суховантажні та рибальські судна), зараз спеціалізуються на виготовленні прогулянкових суден. Порт Брест зберіг спеціалізацію на військовому суднобудуванні та залишається головною військово-морською базою Франції в Атлантичному океані.
Захід залишається важливим районом рибальства та інших морських промислів.
Швидкий розвиток Франції у другій половині XX століття позитивно вплинув і на цей район. Поява ринків ЄС дала змогу по-новому використати малопродуктивні, але постійно зволожені землі. Вироблені тут м’ясо птиці, свинина, яловичина, масло, рибні та м’ясні консерви становлять значну частину тваринницької продукції Франції та її експорту. Традиційні галузі промисловості – шкіряно-взуттєву, деревообробну і харчову – доповнили автомобільна, електронна і аерокосмічна. Маленьке місто Анже з його університетом перетворилося на зразок технополісу електронних галузей. У районі чимало морських курортів та історичних пам’яток: курорт Сен-Мало, монастир Монт-Сен-Мішель та інші.