Франція

Площа країни становить 552 тис. км² (як і Україна, Франція відноситься до класу середніх за розмірами державної території), чисельність населення – 58,1 млн. осіб (це клас значних країн), столиця – Париж, державний устрій – унітарна президентська республіка. В адміністративному відношенні територія Франції поділяється на 96 департаментів, але й досі популярними залишилися історико-географічні назви окремих регіонів – Шампань, Бургундія, Лотарингія, Ельзас, Прованс, Лангедок, Гасконь, Нормандія та інші.

Франція – одна з тих країн, внесок яких в історію й культуру світу особливо значний. В XVII – XVIII століттях за кількістю населення і економічним потенціалом Франція була найбільшою країною Європи. Французька мова перетворилась на міжнародну мову світського товариства і дипломатії. Величезний вплив на розвиток людства справила Французька буржуазна революція кінця XVIII ст. Французька колоніальна імперія за своїми розмірами поступалася лише британській. Незважаючи на військову поразку в 1940 р., Франція після Другої світової війни виявилася спроможною зміцнити свої економічні й політичні позиції, стала одним із засновників ЄС і тепер за розмірами ВНП посідає четверте місце в світі після США, Японії і Німеччини. Франція – постійний член Ради Безпеки ООН та входить до "великої сімки".

За показником ВНП на особу – 22300 S – країна відноситься до високорозвинених, за структурою національної економіки – до типу постіндустріальних.

Суспільно-географічне положення. Франція лежить на заході Європи. Крім континентальної частини, до її складу входить острів Корсика. Територія країни досить компактна.

Особливості географічного положення Франції: 1) широкий вихід в Атлантику і Середземне море (Франція одночасно є північноатлантичною і середземноморською країною, її морський кордон протяжністю 5,5 тис. км є довшим за сухопутний), при цьому узбережжя Середземного моря має багато зручних бухт, а в Біскайській затоці використовуються для будівництва портів естуарії великих річок; 2) наявність на кордонах гірських систем Альп і Піренеїв (Піренеї важкопрохідні і шляхи в Іспанію обходять їх вузькими прибережними низовинами, натомість в Альпах є чимало зручних перевалів); 3) сусідство на півночі й сході з найрозвинутішою частиною Західної Європи, що простягнулась від Центральної Англії до Північної Італії, та й Іспанія "повернута" до Франції своїми найрозвинутішими регіонами (Каталонія і Країна Басків).

Положення Франції на шляхах, які з’єднують Середземномор’я і північний захід Європи, сприяло її ранньому економічному розвитку. Вже стародавня Галлія вважалась чи не найбагатшою частиною Римської імперії. Головним для зовнішніх стосунків Франції завжди був її східний сухопутний кордон, особливо його північна частина. Тут проходять найважливіші транс’європейські полімагістральні шляхи і протікає річка Рейн. Побудова тунелю під протокою Ла-Манш додатково покращила транспортно-географічну складову суспільно-географічного положення країни, яке і без того можна віднести до "вузлового", центрального типу.

Природні умови і ресурси. Більшу частину території займають рівнини, що тягнуться суцільною смугою від бельгійського кордону до Піренеїв. Гірські системи (Арденни, Вогези, Центральний та Армориканський масиви) є середньовисотними, сильно зруйнованими і досить вирівняними. Водночас, саме на кордоні Франції та Італії у Західних Альпах знаходиться найвища вершина Європи – Монблан (4807 м).

Надра Франції багаті на залізні руди (Лотарингія), боксити (Прованс), калійну (Ельзас) і кам’яну (Лотарингія) сіль, уранові руди (Центральний масив). На паливні ресурси країна бідна. Її вугільні басейни невеликі за покладами та економічно невигідні за умовами залягання. Нафти і природного газу практично немає. Натомість значними є ресурси гідроенергії та енергії припливів.

Важливим природним багатством Франції є її кліматичні умови і родючі рівнинні землі. Більша частина країни лежить у південній смузі помірного поясу. Зима м’яка, літо тепле. Клімат морський, опади рівномірні впродовж усього року. Річна сума їх понижується із заходу на схід від 1200 до 600 мм. На південному узбережжі й Корсиці клімат субтропічний середземноморського типу. Середня лісистість території країни становить майже 20%.

Річкова мережа розвинена добре. Верхів’я річок та їх притоки близько розташовані одне до одного і вже давно з’єднані каналами. Найбільш зручна для судноплавства Сена. Режим Луари і Гаронни складний, зокрема й через припливи.

Населення. Понад 85% населення – французи. Це нащадки кельтських племен (галлів), які були завойовані і романізовані Стародавнім Римом. Французька мова належить до романської групи індоєвропейської мовної сім’ї. Назва країни походить від назви германських племен франків, які захопили Галлію в V–VI століттях, але незабаром самі були асимільовані місцевим населенням. Крім французів, на окраїнах невеликими групами живуть корсиканці, каталонці, баски, бретонці, фламандці, ельзасці, які є нащадками аборигенного населення або за своїм походженням і мовою близькі до сусідніх народів. Найбільшою серед цих груп є ельзасці на кордоні з ФРН, які говорять німецькою та французькою мовами. За межами Франції французькою мовою розмовляють франко-канадці, валлони (Бельгія) і франко-швейцарці.

За віросповіданням більшість французів є католиками (82%). Але внаслідок імміграції з колишніх африканських колоній, зокрема Алжиру, частка мусульман зросла вже до 7%.

Середня густота населення у Франції (110 осіб на 1 км²) значно менша, ніж у її північних та східних сусідів. Межа внутрішніх відмінностей проходить по лінії Гавр – Марсель: на схід від цієї умовної лінії густота населення більша, на захід – менша. Максимальних показників густота населення досягає у Фландрії, в басейні Сени, долині Рейну та його приток.

Понад 78% французів живуть у містах. Характерною є домінуюча роль Парижа, у міській агломерації якого мешкає більше 10 млн. осіб. З інших тільки агломерації Ліона і Марселя мають трохи більше мільйона жителів. Переважають дрібні й середні міста, а в сільській місцевості – хутори і невеликі села. Такий тип розселення спричиняє значні маятникові міграції.

Загальна характеристика господарства

Національна економіка Франції є високотехнологічною, її структура – цілком сучасною, а конкурентоспроможність високою. У Західній Європі промисловість Франції поступається лише німецькій.

У Франції розвинені всі галузі господарства. Частка зайнятих у сільському господарстві і рибальстві становить 6% і вони створюють 4% ВНП, у промисловості й будівництві, відповідно, 28% і 28%, у нематеріальних галузях – 66% і 68%. Країна є великим експортером як промислової, так і сільськогосподарської продукції. Процвітає туристичний бізнес. У зовнішньоекономічних стосунках головними партнерами Франції завжди були країни Західної Європи, зокрема ФРН. 60% торгового обігу Франції припадає на країни ЄС. Серед інших значна частка Швейцарії, США, Японії та Алжиру.

Промисловість. Енергетика. Важливою особливістю господарства Франції є дефіцит власних енергоресурсів. Видобуток вугілля в країні становить менше 10 млн. т, нафти – 3 млн. т і природного газу – 5 млрд. м³ на рік. Франція належить до числа найбільших імпортерів енергоресурсів. Імпорт нафти (до 90 млн. т на рік, переважно з країн Перської затоки) здійснюється морським шляхом. Головними пунктами приймання та переробки нафти є Гавр і Марсель. Нафтопроводами Гавр зв’язаний з Парижем, Марсель – з ФРН через Ліон і Страсбург. Природний газ надходить з Нідерландів, Росії та з Алжиру.

З дефіцитом мінерального палива пов’язана велика увага до розвитку гідро- і атомної енергетики. Понад 2/3 потужностей ГЕС зосереджено в Альпах (річки Рона, Ізер, Дюранс), решта – на заході Центрального масиву і в Піренеях.

Франція сама виробляє ядерне паливо. За сумарною потужністю АЕС (60 млн. кВт) вона поступається лише США. На атомну енергетику припадає 75% виробленої електроенергії. Місцями розташування АЕС стали долини Рони і Луари. Франція збудувала першу в світі ПЕС на березі Ла-Маншу, де висота припливів досягає 13 м.

Обробна промисловість. Вона у Франції представлена всіма сучасними галузями.

За показниками виплавки сталі й алюмінію Франція входить до числа світових лідерів. Є дві групи металургійних центрів: старі, які виникли ще у XIX столітті на базі вугільних басейнів Півночі й залізної руди Лотарингії, і нові – комбінати, побудовані в 60–70-х роках ХХ століття у Дюнкерку та поблизу Марселя у Фосі. Найбільший у Західній Європі Лотаринзький залізорудний басейн нині став економічно невигідним як через умови залягання руди, так і через її якість і технологію збагачення. Все більше залізної руди імпортується морем, що надає перевагу комбінатам, розташованим на узбережжі. Виплавка алюмінію сконцентрована в передгір’ях Альп, поруч з покладами бокситів і джерелами дешевої енергії ГЕС. До ГЕС Рони та її приток тяжіє також і виплавка феросплавів (Фірміні, Іжин, Сент-Етьєн).

Головною галуззю обробної промисловості є машинобудування (38% зайнятих). Найсильніші позиції країни в автомобільному, атомному та аерокосмічному машинобудуванні, в яких вона має солідні традиції, кваліфіковані кадри і наукові досягнення.

Автомашин, в основному марок "Рено", "Пежо" і "Сітроен", виготовляється до 4 млн. на рік. Майже половина з них експортується. Автомобільні заводи розкидані в двох з половиною десятках міст, у тому числі в міських агломераціях Парижа, Ліона і Сент-Етьєна, в містах Сошо, Ле-Ман, Рен, Дує.

Наукові інститути атомної енергії працюють в Парижі та Греноблі. Франція є провідним експортером атомної технології і технології зберігання радіоактивних відходів.

Центрами аерокосмічного машинобудування стали Париж, Тулуза, Бордо, Байонна. Франція була третьою країною світу, яка запустила власний супутник Землі. Вона має широку космічну програму і космодром Куру в Гвіані.

На французьких заводах виготовляють також обладнання для хімічної промисловості, сільськогосподарські машини, офісну техніку, електронні вироби і засоби зв’язку, рухомий склад залізниць, найсучасніше озброєння. Країна є піонером в галузі волоконної оптики.

Добре розвинена в країні хімічна промисловість, особливо її нові галузі та "верхні поверхи". Франція – великий виробник синтетичних волокон і синтетичного каучуку, соди, калійних та азотних добрив, синтетичних миючих засобів тощо. У всьому світі відома компанія-гігант "Мішлен", що спеціалізується на гумотехніці та автошинах.

Розвинені також легка і харчова промисловість. Франція має заслужену славу як виробник і експортер таких споживчих товарів: одяг, ювелірні вироби, парфуми, косметика, вина, коньяк, книжкова продукція тощо.

Сільське господарство. Франція є найбільшим виробником сільськогосподарської продукції в Західній Європі та одним з найбільших її експортерів у світі. За вартістю сільськогосподарського експорту вона поступається лише США, а як чистий експортер – США і Нідерландам. Основою цього стали сприятливі природні умови і великі площі придатних для використання земель. Найкращі орні землі Франції знаходяться в басейні Сени і на північному сході. На більш зволоженому північному заході переважають луки та пасовища.

Загальний високий рівень розвитку країни також позитивно позначився на сільськогосподарському виробництві – воно належить до інтенсивних і високопродуктивних. У сільському господарстві працює 1,2 млн. осіб, середній розмір ферм становить 28 га.

Рослинництво дає 1/3 вартості продукції. Вирощують зернові, картоплю, цукрові буряки, олійні (рапс, соняшник). Щорічні збори зерна сягають 60 млн. тон (з них 35 млн. тон пшениці), половина його йде на експорт. Головний район вирощування пшениці – басейни Сени і Луари, кукурудзи – жаркіший і вологіший басейн Гаронни. Цукрові буряки вирощують у басейні Сени та на півночі. Франція є найбільшим виробником і експортером цукру в Західній Європі.

Вирощують різноманітні овочі, фрукти і квіти, в тому числі для виготовлення парфумів. Серед фруктів найпоширеніші яблука, переважна частина врожаю переробляється на сидр та кальвадос. Цитрусових і оливок порівняно мало, бо зона субтропіків у Франції не така значна за площею як в Італії або Іспанії.

Важливу роль відіграє виноградарство. За збором винограду, виробництвом і експортом вина, споживанням його на душу населення Франція займає друге місце в світі, лише трохи поступаючись Італії. Французькі вина та коньяки вважаються найкращими в світі.

Тваринництво дає 2/3 вартості продукції сільського господарства. Провідної галуззю є скотарство. Спеціалізовані свинарство і птахівництво стали розвиватися порівняно недавно. На південних схилах Центрального масиву зберігся невеликий район вівчарства (переважно молочного напрямку). Розведення дрібної рогатої худоби (кіз та овець) залишається галуззю спеціалізації Корсики. Серед екзотичних напрямків тваринництва Франції – розведення жаб і равликів.