60304 (Всесвітня історія)

ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ, б КЛАС

ЖИТТЯ ПЕРВІСНИХ ЛЮДЕЙ

Первісні збирачі та мисливці

Перші люди з'явилися понад мільйон років тому. Вчені знайшли кістки первісної людини у Східній Африці та Азії. Предками давніх людей були людиноподібні мавпи, що жили на Землі понад 5 млн років тому.

2—1,5 млн років тому предки людини навчилися ходити на двох ногах без до­помоги рук і робити примітивні кам'яні знаряддя праці. 500—100 тис. років тому змінилася зовнішність людей: лоб став вищий, зникли валики над очима, з'яви­лося підборіддя, змінилася рука — розвинувся віддалений від інших великий па­лець. Предки людини почали виготовляти знаряддя праці. Вчені назвали їх «лю­дина вміла». Першими знаряддями праці таких людей був загострений камінь, палка-копачка та дрючок. Саме вміння робити знаряддя праці стало відрізняти людину від тварин. Основна діяльність людей полягала у здобутті їжі. Вони за­ймалися збиральництвом та мисливством.

Давні люди могли жити тільки в теплому кліматі, де можна було обходитися без одягу й житла. Але життя їх було вкрай небезпечним. Не завжди вдавалося знайти достатньо їжі, постійно існувала загроза з боку диких тварин.

Маючи недосконалі знаряддя праці, давні люди не могли жити поодинці: вони б вимерли з голоду або загинули у боротьбі з хижаками. Тому жили групами, спільно добували собі їжу та боронилися від звірів. Такі групи об'єднували кілька десят­ків людей, іноді — більше двох-трьох: більша кількість людей не могла прогодува­тися в одній місцевості. Ці колективи не були постійними. Люди сходились і роз­ходились, нагадуючи цим стадо тварин. Колектив найдавніших людей називають людським стадом.

У процесі праці змінювався не тільки зовнішній вигляд людини, а розвивали­ся також і розумові здібності. Спілкування людей між собою за допомогою нечле­нороздільних звуків поступово перетворювалося на мову, якою з покоління в по­коління передавався накопичений досвід. Удосконалювались і знаряддя праці. Кілька сотень років тому почали виготовлятись знаряддя зручнішої форми — ручні ру­била, матеріалом для яких найчастіше служив кремінь. Із каменю виготовлялись також скребла, ножі, пізніше з'явився спис з кам'яним наконечником, із кісток тварин робили голки й шила, а також гарпуни. Оскільки головні знаряддя праці були кам'яні, то цей час, що тривав 2 млн років, називають кам'яним віком.

Близько мільйона років тому люди навчилися користуватись вогнем.

Користування вогнем

Маючи вогонь і досконаліші знаряддя праці, люди могли жити не тільки се­ред щедрої південної природи. Поступово вони заселили більшу частину Африки, Азію, Європу, пізніше проникли до Америки й Австралії.

Близько 100 тис. років тому на землі почалося різке похолодання. З півночі сунув льодовик, що зайняв значну частину Європи і Азії. Саме в цей період з'яв­илися неандертальці — люди, що були невисокі на зріст, мали низький лоб, мо­гутні щелепи, коротку й сильну шию, сутулі плечі. Вони полювали на великих звірів (мамонтів, диких коней, бізонів та ін.), заганяючи їх у штучні (вкриті ями) або природні (наприклад, урвища, яри) пастки.

Мисливство давало неандертальцям не тільки їжу. Із шкур вони шили теплий одяг, нитками для якого служили сухожилля тварин. Першими житлами людей були печери, що захищали їх від дощу, снігу й вітру. На рівнинах люди будува­ли житла з кісток мамонтів, жердин, обтягнутих шкурами тварин.

Приблизно 40 тис. років тому людина стала схожою на сучасних людей. У науці вона дістала назву людина розумна.

Спільна діяльність з'єднувала людей, що призвело до перетворення людського стада на постійні колективи родичів (людей, що походили від одного предка). Та­кий колектив називався родом. У ньому було кілька десятків людей. На чолі родів стояли старійшини — найбільш досвідчені родичі, яких особливо поважали.

Порядок життя, за якого люди об'єднувались у стадо або родову общину, нази­вають первіснообщинним ладом. При первіснообщинному ладі давні люди жили невеликими колективами, спільно працювали і мали спільне майно.

Первісні землероби і скотарі

Близько 13 тис. років тому клімат потеплішав і умови існування людей знову змінилися. Великих тварин стало менше. Натомість з'явилися менші і прудкі звірі, полювання на яких було складнішим. Тому в цей час з'явився лук, стріла з якого летіла далі і точніше, ніж кинутий рукою спис. Було винайдено і кам'яну сокиру, що являла собою прив'язане до палки жилами тварин ручне рубило. Люди опанували ріки, озера й моря, будуючи із зв'язаних стволів дерев'яні плоти. Пізніше — човни. Помітивши, що насіння диких злаків, упавши в пухку землю, проростають, утворюючи колосся, люди почали сіяти їх самі. Так із збиральництва виникло землеробство. Воно краще від збиральництва забезпечувало рід їжею. Найдавніші поселення землеробів виникли в Передній Азії 10 тис. років тому. Першими сіль­ськогосподарськими рослинам були пшениця та ячмінь.

Почалося одомашнення тварин. Першим було приручено собаку, який допома­гав людям у полюванні та охороняв їхнє житло. З луком і собакою людина стала полювати успішніше. Коли у роду було вдосталь м'яса, мисливці не вбивали всіх спійманих тварин, залишаючи живими козенят, поросят, ягнят та інших молодих тварин. Так люди приручили і навчилися розводити свиней, овець, кіз, корів. Так із мисливства виникло тваринництво. Це сталося приблизно водночас із пе­реходом від збиральництва до землеробства.

Землероби жили на одному місці, поблизу своїх полів. Перехід до осілості сприяв розвитку ремесел — виготовленню різних виробів. Люди значно вдосконалили обробку каменю: близько 7 тис. років тому вони навчилися свердлити та шліфувати ка-•З міння, почали виробляти глиняний посуд, обпечений на вогні. Це дозволило пере-^ йти до споживання вареної їжі. З льону та вовни почали ткати тканину, а з неї ?Е шили одяг, легший, ніж із шкур.

5 Перехід до землеробства і скотарства показав, що цілому роду було не під силу їй розчищати ділянки під поля та оберігати великі стада худоби. Тому роди почали ш об'єднуватися в племена. Все плем'я розмовляло однією мовою і мало спільні звичаїОправами племені управляла рада старійшин: вона розподіляла між родами і(!ця для полювання, випасу худоби та землеробства, розв'язувала суперечки між родичами. Для вирішення особливо важливих справ старійшини скликали збори ш'Іх дорослих членів племені.

Культура та релігійні уявлення первісних людей

Із розвитком знарядь праці та збільшенням її продуктивності у стародавніх шодей з'явився вільний час для спостереження за навколишнім світом та спроб його відтворити. Первісні митці зображували те, що для них було найважливі­шим, здебільшого тварин, на яких полювали. Для малювання використовували іолу або природну.фарбу (охру), розчинену у воді. Із кісток і рогів вирізали фі-іурки людей і тварин.

Неспроможність пояснити явища природи призвела до появи релігійних уявлень. Люди обожнювали вітер, сонце, грозу, ріки, ліси тощо, вважаючи, що ними керують надприродні сили — духи і боги, які часто зображувались у вигляді ідолів, висічених іі дерева або каменю. Аби заручитися прихильністю ідолів, їм приносили жертви.

З нерозуміння таких явищ, як сон і смерть, виникла віра в душу, що нібито живе в тілі людини і після смерті покидає тіло, переселяючись у потойбічний світ. Кважалося, що душа може й повернутися в тіло померлого. Тому небіжчикам клали н домовину їжу, предмети вжитку, зброю, прикраси та інші предмети.

Розклад родових общин

Приблизно 7 тис. років тому первісні люди навчились обробляти метали, пер­шими з яких стали свинець, олово, мідь, золото і срібло. Пізніше був винайде­ний міцний сплав міді з оловом — бронза, з якої робилися сокири, ножі, наконе­чники списів, стріл тощо. Винайдення рала, в яке впрягали биків або коней, дозволило нбільшити орні площі та врожайність сільськогосподарських культур. Удоскона­лення існуючих та винайдення нових знарядь дало змогу істотно підвищити про­дуктивність праці. Це зумовило розклад родових общин на окремі сім'ї, які і без допомоги роду почали справлятися з обробітком землі. Родові общини перетвори- 'ш ііися на сусідські, що складалися не тільки з родичів, а й з представників інших §• сусідніх племен. Кожна сім'я виробляла більше продуктів, ніж було необхідно для с^ її існування. Спочатку на знак поваги люди віддавали частину надлишків вож- £5 дям і старійшинам. З часом, укріпивши свою владу і почавши передавати її у 5 спадок, самі вожді стали забирати надлишки продуктів в особисту власність, ш накопичуючи багатства. Так вони перетворилися на знатних людей. Рядові члени ш племен чинили опір новим порядкам. Аби захистити свої багатства від однопле- ^ мінців та чужинців, знать організовувала воїнські загони.

Ознаки держави

Племена воювали між собою за територію та воєнну здобич. Наявність надіті* шків продуктів дозволила не вбивати полонених, а використовувати їх у господарстві як робочу силу {рабів), що виробляла більше, ніж споживала. Рабів також тре *-ба було тримати в покорі. Так з'явилася нерівність між знатними та незнатними" людьми, вільними і рабами, багатими і бідними. Знать встановлювала вигідні їй закони, спочатку усні, зміцнюючи свою владу над племенами. Дедалі рідше скли­калися загальні збори. Знатні люди керували племенами на власний розсуд. Так створювалися передумови для виникнення держави.

З появою держав почалося руйнування первісного ладу. Формувався новий спосіб життя — рабовласницький лад.

ДАВНІЙ СХІД

ДАВНІЙ ЄГИПЕТ

Природа та населення Давнього Єгипту

Єгипет розташований на північному сході Африки, де клімат характеризу­ється постійною спекою і майже повною відсутністю дощів. Через усю країну, з півдня на північ, тече найбільша в Африці ріка Ніл. Долина Нілу дуже відріз­няється від пустелі, що прилягає до неї. У липні Ніл розливається внаслідок тро­пічних злив у Центральній Африці, де розташовані озера, звідки бере початок ріка. Води Нілу заливали дельту і долину. Вони несли з собою залишки рослин, змішані з гірськими породами, що утворювали родючий мул, який осідав на зво­ложеному ґрунті після того, як у листопаді припинялась повінь.

Люди, що прийшли в долину Нілу, почали відвойовувати землі у пісків, боліт та заростів. Єгиптяни, жителі Єгипту, вирубували чагарник, огороджували ни­зини дамбами — насипами з глини, змішаною з рубленим очеретом. У дамбах робили ворота, через які під час розливу ріки пропускали необхідну для зрошення полів кількість води. Землероби рили канали,.що підводили воду до ділянок, куди не доходили розливи Нілу. На підготовленому в такий спосіб ґрунті єгиптяни влаш­товували поля. У IV тисячолітті до н. є. долина Нілу була щільно заселена. Тут вирощували пшеницю, ячмінь, льон, горох, овочі, у садах — фрукти і виноград.

Виникнення держави у Давньому Єгипті та її устрій

Вирощування в Єгипті багатих врожаїв, виникнення сусідської общини, ви­користання праці рабів та поява суспільної нерівності, також необхідність орга­нізовувати населення на іригаційні та інші роботи, що вимагали залучення вели­кої кількості людей, сприяли виникненню в Єгипті держави. Вожді племен перетворювалися на царьків. На основі общин у IV тисячолітті до н. є. у долині Нілу утворилося близько 40 невеликих рабовласницьких держав {номів). Внаслі­док боротьби між ними і підпорядкування одних номів іншим, сильнішим, напри­кінці IV тисячоліття до н. є. утворилися дві порівняно великі держави: одна на півночі {Нижній Єгипет), друга — на півдні {Верхній Єгипет). Близько 3000 р. до н. є. північне царство було завойоване правителем південного царства, і та­ким чином було завершено об'єднання Єгипту в одну державу. Столицею держави було місто Мемфіс, розташований поблизу дельти Нілу. Царів єдиної Єгипетсь­кої держави називали фараонами. Фараон розпоряджався людьми, землею, во­дою у всьому Єгипті і мав необмежену владу, яку передавав у спадок.