182481 (Відкрите акціонерне товариство)

ЗМІСТ

Вступ

1. Відкрите акціонерне товариство

1.1 Поняття відкритого акціонерного товариства. Види акціонерних товариств

1.2 Власники акціонерного товариства

1.3 Управління акціонерним товариством

1.4 Цілі діяльності акціонерного товариства

1.5 Переваги акціонерного товариства

1.6 Необхідність дотримання положень, викладених в цій курсовій роботі

2 Загальний огляд нормативної бази діяльності приватизованого підприємства

2.1 Законодавство про приватизацію

2.2 Нормативно-правове регулювання діяльності приватизова­ного підприємства

2.2.1. Права та обов'язки приватизованого підприємства, передбачені законодавством

2.2.2 Законодавство, що регулює підприємницьку діяльність Товариства

2.3 Статут акціонерного товариства

2.3.1 Зміст Статуту

2.3.2 Питання, що залишаються поза межами Статуту

2.3.3 Внесення змін та доповнень до Статуту

3 Акції та інші ціні папери Акціонерного товариства

3.1 Цінні папери акціонерного товариства

3.1.1. Загальні положення про цінні папери

3.1.2 Акції акціонерного товариства, їх типи та категорії

3.1.3 Інші цінні папери акціонерного товариства

3.2 Вимоги, що ставляться до передачі акцій

3.2.1 Вільна передача акцій

3.2.2 Перехід та реалізація права власності на іменні акції

3.2.3 Реєстр акціонерів

4 Управлінський облік

4.1 Корпоративні книги

4.2 Фінансова документація

4.3 Облік кадрів

4.4 Юридична документація

4.5 Документація періоду приватизації

5 Банкрутство та ліквідація товариства

5.1 Банкрутство Товариства

5.2 Ліквідація Товариства

Висновок

ДОДАТОК А

ДОДАТОК Б

Література

ВСТУП

Масова приватизація, що здійснюється в Україні, трансформувала тисячі ве­ликих та середніх підприємств у відкриті акціонерні товариства. Це дало змогу мільйонам громадян стати власниками та створило необхідну мотивацію та зацікав­леність в ефективному функціонуванні приватизованих підприємств. Ефективне управління відкритим акціонерним товариством потребує тісної співпраці між ак­ціонерами, їх представниками у Спостережній раді та Правлінням.

Корпоративне управління (Corporate Governance) — це система виборних та призначених органів, які здійснюють управління діяльністю відкритих акціонерних товариств, що відображає баланс інтересів власників і спрямована на забезпечен­ня максимально можливого прибутку від усіх видів діяльності відкритого акціонер­ного товариства в межах норм чинного законодавства.

Ця курсова містить узагальнену інформацію щодо можливих структур корпоративного управління та порядку взаємодії окремих його механізмів. Основною метою Курсової є надання достатньої інформації, яка допоможе зрозуміти, в чому полягає сутність ефективного корпоративного управління і якою експертною підтримкою необхідно заручитися, щоб запровадити елементи ефек­тивного управління на своїх підприємствах. Ця курсова може допомогти як акціонерам, так і керівникам відкритих акціонерних товариств отримати інформацію про їх права та обов'язки в системі корпоративного управління.

1. Відкрите акціонерне товариство

1.1 Поняття відкритого акціонерного товариства. Види акціонерних товариств

Відкрите акціонерне товариство (надалі: Товариство) є самостійною юридич­ною особою, створеною для отримання прибутку від будь-яких видів діяльності, не заборонених законом.

Статутний фонд акціонерного товариства поділяється на заздалегідь визначе­ну кількість акцій рівної номінальної вартості. Акції надають їх власникам право здійснювати контроль за діяльністю акціонерного товариства, а також отримувати частину прибутку. Кожний акціонер має право володіти будь-якою кількістю акцій, якщо інше не передбачено чинним законодавством.

Акції відкритого акціонерного товариства розповсюджуються шляхом відкри­тої підписки та є предметом купівлі-продажу на фондовій біржі. Акції закритого акціонерного товариства розподіляються лише серед засновників і не можуть бути предметом купівлі-продажу на фондовій біржі. У міжнародній практиці відкриті акціонерні товариства прийнято називати «публічними», а закриті акціонерні това­риства — «приватними» компаніями.

Треті особи та органи державного управління не мають права втручатися в ді­яльність акціонерного товариства за винятком випадків, передбачених законодавс­твом.

Оскільки Товариство є окремою юридичною особою, його власники (акціоне­ри) не несуть особистої відповідальності за його зобов'язаннями (акціонерне това­риство несе відповідальність за зобов'язаннями лише своїм майном), за винятком випадків вчинення ними злочинів.

1.2 Власники акціонерного товариства

Власниками Товариства є акціонери, тобто особи, які володіють його акціями. Акціонерами можуть бути:

• фізичні особи;

• юридичні особи;

• держава, яку представляє Фонд державного майна України, або інша уповноважена особа.

Грошові кошти, які акціонер інвестує в Товариство під час придбання акцій, використовуються для фінансування діяльності Товариства, спрямованої на досяг­нення визначених акціонерами цілей (більш докладно про використання капіталов­кладень акціонерів розповідається в розділах IV та IX).

Вищим органом управління Товариства є Загальні збори акціонерів. Вони про­водяться не менше, ніж один раз на рік, хоч позачергові збори можуть скликатися і частіше (порядок скликання та проведення Загальних зборів акціонерів викладено в розділі IV).

1.3 Управління акціонерним товариством

Вищим органом управління Товариства є Загальні збори акціонерів, які, однак, не здійснюють повсякденного управління Товариством. Великі акціонерні товариства мають по декілька тисяч акціонерів, які мешкають у різних регіонах України та за кордоном. Отож, з огляду на організаційні складнощі та дорожнечу проведення та­ких заходів, є неможливим часте скликання Загальних зборів. У проміжках між ни­ми повноваження щодо повсякденного управління справами Товариства та здійснен­ня контролю за управлінням Товариством акціонери делегують іншим його органам. Усі стратегічні рішення стосовно діяльності Товариства приймаються акціонерами під час Загальних зборів, а методи та засоби досягнення поставлених цілей визначають­ся Спостережною радою. Правління забезпечує реалізацію конкретних завдань, а Ре­візійна комісія здійснює внутрішній контроль за діяльністю Правління.

З огляду на те, що Загальні збори акціонерів проводяться раз або двічі на рік, як Спостережна рада, так і Правління мають проводити підготовчу роботу до Збо­рів, аби допомогти акціонерам визначити стратегічні цілі діяльності Товариства. Як правило, таку роботу координує голова Спостережної ради.

У проміжках між Загальними зборами акціонерів функції вищого органу уп­равління Товариства виконує Спостережна рада в межах повноважень, делегованих їй рішенням Загальних зборів акціонерів або Статутом Товариства (більш детально про діяльність Спостережної ради йдеться в розділі V).

Відповідальність за поточну діяльність Товариства несе Правління. Ключовою фігурою Правління є голова Правління, який обирається Загальними зборами акці­онерів або призначається у порядку, що визначається Статутом Товариства. В Ук­раїні решта членів Правління також обирається Загальними зборами акціонерів. У світовій практиці голова Правління та основні члени Правління (наприклад, заступник голови Правління з питань фінансів), як правило, призначаються Спо­стережною радою. Однак, більшість членів Правління наймаються головою Прав­ління або уповноваженими ним особами.

Контроль за діяльністю Правління здійснює Спостережна рада. Правління ре­алізує політику Товариства, затверджену Загальними зборами акціонерів та Спос­тережною радою (більш детально про Правління йдеться в розділі VI).

1.4 Цілі діяльності акціонерного товариства

Основною метою діяльності акціонерного товариства є отримання прибутку. Конкретні цілі, форми та види діяльності фіксуються в Статуті Товариства, що зат­верджується Загальними зборами акціонерів (зміст Статуту Товариства наведе­но в розділі II, Типовий Статут див. в Додатку № І). Для досягнення цілей діяль­ності Товариства Правління від його імені укладає необхідні контракти й угоди, проводить певну кадрову політику, здійснює інші юридичне значущі дії в межах повноважень, визначених Статутом. Для досягнення поточних цілей дуже корис­ною є наявність бізнес-плану.

1.5 Переваги акціонерного товариства

Відповідно до чинного законодавства України, господарські товариства мо­жуть існувати в таких організаційно-правових формах:

акціонерне товариство – Товариство, яке має статутний фонд, поділений на

визначену кількість акцій рівної номінальної вар­тості і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки своїм майном. Акціонери відповідають за зо­бов'язаннями Товариства лише в межах належних їм акцій.

товариство з обмеженою відповідальністю – Товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими до­кументами. Учасники товариства несуть відпові­дальність в межах своїх внесків.

повне товариство – Товариство, усі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

товариство з додатковою відповідальністю – Товариство, статутний фонд якого поділений на частки, розмір яких визначається в установчих документах. Учасники такого товариства відповідають за його борги своїми внесками до статутного фонду, а у разі їх недостатності — додатково майном, що їм на­лежить, пропорційно до розміру внеску кожною учас­ника до статутного фонду. Максимальний розмір від­повідальності учасників передбачається в установчих документах.

командитне товариство – Товариство, в якому разом з одним або більше учасниками, які здійснюють від імені Товариства підприєм­ницьку діяльність і несуть відповідальність за зо­бов'язаннями товариства усім своїм майном, є один або більше учасників, відповідальність яких обмежу­ється внеском у майно товариства.

Акціонерне товариство є найбільш прийнятною організаційно-правовою фор­мою для великих підприємств з великою кількістю власників (акціонерів). Відкриті акціонерні товариства мають такі переваги:

• більш широкі можливості для залучення капіталу шляхом емісії додат­кової кількості акцій, емісії облігацій, отримання кредитів на вигідних умовах тощо;

• фінансовий ризик акціонерів обмежується розміром належної їм частки в майні Товариства (вартістю акцій, що їм належать);

• відповідно до чинного законодавства України та внутрішніх норматив­них документів Товариства акціонери можуть продавати або іншим способом відчужувати акції, що їм належать, на власний розсуд, не по­відомляючи про це інших акціонерів;

• функції власника та керівника чітко розмежовані, тому власники (акці­онери) мають широкий вибір можливостей щодо найму «команди» високопрофесійних керівників.

Держава бере участь в управлінні Товариством лише в межах пакету акцій, що їй належить. Якщо держава продає свій пакет, то вона впливає на діяльність Това­риства опосередковано, наприклад, шляхом проведення певної банківської, подат­кової, соціальної, антимонопольно, митної політики тощо.

1.6 Необхідність дотримання положень, викладених в цій курсовій роботі

Діяльність Товариства пов'язана з інтересами різноманітних внутрішніх та зовнішніх груп, зокрема: засновників, акціонерів, керівництва, споживачів, постачальників, кредиторів, працівників, пенсіонерів, центральних та регіональних органів державного управління, місцевого самоврядуваня та суспільства в цілому. Кожна з цих груп має певні юридичне захищені права та інтереси і прагне не лише зберегти, а й розширити їх. Наприклад, Товариство має зобов'язання перед місцевими органами самоврядування щодо дотримання законів про охорону навколишнього середовища, сплату податків та інших обов'язкових платежів. В інтересах кредиторів Товариство також повинно дотримуватися законів, що регулюють питання застави, банкрутства, стежити за змінами в чинному законодавстві про оподаткування, митний контроль тощо. В інтересах працівників Товариство має дотримуватися положень Цивільного кодексу, Кодексу законів про працю, а також інших законів, що захищають права працівників.

Під час створення конкретної схеми корпоративного управління Товариства дуже важливо розробити систему, яка буде максимально демократичною та забезпечить доступ всіх акціонерів до механізмів задоволення своїх інтересів, пов'язаних з роботою акціонерного товариства.

Дотримання положень, викладених у цьому Посібнику, допоможе Товариствам уникнути стягнення штрафів та інших санкцій за недотримання юридичне захищених прав учасників усіх зацікавлених сторін.

2 Загальний огляд нормативної бази діяльності приватизованого підприємства

2.1 Законодавство про приватизацію

Як вже зазначалося раніше, в результаті політики передачі державного майна в приватну власність, що проводиться в Україні, державні підприємства здебільшо­го були перетворені у відкриті акціонерні товариства.

З моменту прийняття рішення про приватизацію і до повного виконання пла­ну приватизації підприємство у своїй діяльності керується нормативно-правовими документами, які встановлюють різні правові режими для різних підприємств, що приватизуються, залежно від їх розміру та (або) приналежності до певної галузі на­родного господарства. Основним законом, що регулює правові, економічні та орга­нізаційні питання приватизації державного майна великих та середніх підприємств є Закон України «Про приватизацію державного майна». Особливості приватизації державного майна в агропромисловому комплексі визначаються Законом України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі». Конкретні завдання у сфері приватизації, а також загальні напрямки, цілі та способи прива­тизації визначаються щорічною Державною програмою приватизації, що вводиться в дію законом України. Окрім цього, існують інші закони, Укази Президента Ук­раїни, Постанови Кабінету Міністрів України, накази Фонду державного майна Ук­раїни, що регулюють різноманітні питання процесу приватизації.

2.2 Нормативно-правове регулювання діяльності приватизова­ного підприємства