180583 (Виробнича програма підприємства)

Міністерство освіти та науки України

Державний вищий навчальний заклад

«Донецький національний технічний університет»

Красноармійський індустріальний інститут

Кафедра Економіки і управління підприємством

Курсова робота

з дисципліни «Внутрішній економічний механізм підприємства»

на тему: «Виробнича програма підприємства»

Виконала:

студентка групи ЕПР-06-7

ІІІ курсу ДЗФН

Білоглазова Д.О.

З\к № 140611

Перевірила:

Школяренко О.О.

Красноармійськ 2009

Реферат

Об’єм курсової роботи: 28 с, 5 джерел.

Об’єктом дослідження є виробнича програма підприємства.

Мета роботи – обґрунтування виробничої програми підприємства, аналіз та розроблення виробничої програми; напрямки підвищення виробничої ефективності програми підприємства.

Розкрито аспекти виробничої програми підприємства, обґрунтовано виробничу потужність та принципи обчислення за універсальною методикою виробничої програми підприємства.

Ключові слова: ПІДПРИЄМСТВО, ВИРОБНИЧА ПРОГРАМА ПІДПРИЄМСТВА, ПІДРОЗДІЛИ ПІДПРИЄМСТВА, ПЛАНУВАННЯ, КЛАСИФІКАЦІЯ НОРМ, ВИРОБНИЧА ПОТУЖНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА.

Зміст

Вступ 4

1. Зміст і порядок розроблення виробничої програми підприємства 6

1.1 Порядок розроблення виробничої програми підрозділів підприємства 6

1.2 Планування виробничої програми підприємства 8

1.3 Види норм, які застосовуються при плануванні та їх класифікація 10

2. Обґрунтування виробничої програми виробничою потужністю 13

2.1 Економіка формування виробничої потужності підприємства 13

2.2 Методика обчислення виробничої потужності у різних видах виробництва 15

2.3 Принцип виробничої потужності підприємства 17

3. Напрямки підвищення ефективності діяльності підприємства в ринковому середовищі 19

3.1 Напрямки підвищення ефективності функціонування підприємства 19

3.2 Універсальний метод прогнозування та планування ефективної виробничої програми 20

Висновки 22

Список використаних джерел 24

Вступ

Виробнича програма підприємства (план виробництва і реалізації продукції) – це заздалегідь запланований підприємством певний обсяг випуску продукції визначеного асортименту і якості.

Асортимент продукції – це набір різновидів продукції (послуг), яку виготовляє (надає) підприємство.

Вихідними даними для планування виробництва продукції певного асортименту є виявлення потреби в ній і оцінки можливостей підприємства його забезпечення.

При плануванні виробництва і реалізації продукції використовують нормальні, умовно-натуральні, вартісні та трудові (нормативну трудомісткість) показники вимірювання обсягу виробництва.

У машинобудуванні традиційно використовують натуральні показники: штуки, секції, тонни. Наприклад, випуск верстатів планується в штуках, тепловозів – у секціях, холодильних пристроїв – в комплектах і т.д. Вимірювання обсягів в натуральних показниках необхідне для маркетингових досліджень і визначення потреби у певному асортименті. Однак натуральні показники дають змогу визначати обсяги лише однорідної продукції. При великій різноманітності типорозмірів продукції порідненого призначення використовуються умовні-натуральні показники: умовні комплекти, умовні тонни та ін.

Система вартісних показників застосовується для визначення обсягу реалізованої, товарної і валової продукції.

Реалізована продукція – це вартість готових виробів і напівфабрикатів власного виробництва, а також робіт промислового характеру, за які одержано оплату.

Згідно з договором підприємство може встановлювати порядок, за яким торг від реалізації продукції (робіт, послуг) визначається за вартістю відсадженої продукції (виконаних робіт, послуг), вказаної в оформлених для плати покупцем (замовником) розрахункових документах.

Товарна продукція – вартість виготовлених для продажу (відпуску) на сторону готових виробів, напівфабрикатів і послуг промислового характеру.

Валова продукція – це вартість всієї готової і незакінченої продукції, незалежно від ступеня її готовності.

В процесі планування виробничої програми підприємство керується трьома найважливішими критеріями, які визначають економічну ефективність вибраного асортименту продукції. Це динаміка обсягу збуту продукції на ринку, ступінь стабільності обсягу реалізації і рівень норми і маси прибутку, який передбачається одержати підприємству. При цьому необхідно врахувати реальний життєвий цикл виробу на ринку.

1. Зміст і порядок розроблення виробничої програми підприємства

1.1 Порядок розроблення виробничої програми підрозділів підприємства

Виробнича програма підрозділів основного виробництва – це сукупність продукції певної номенклатури й асортименту, яка має бути виготовлена в плановому періоді у визначених обсягах згідно зі спеціалізацією і виробничою потужністю цих підрозділів. Виробнича програма є надзвичайно важливим розділом плану роботи підприємства і його виробничих підрозділів, оскільки вона виражає зміст їх основної діяльності та засоби досягнення стратегічної мети.

Порядок розроблення виробничої програми значною мірою залежить від призначення їх продукції та економічного статусу. Передусім тут має значення технологічний зв'язок між підрозділами, ступінь завершеності в них циклу виготовлення продукції, спрямування її на подальшу обробку, внутрішньо коопераційні потреби на ринок, за межі підприємства.

План виробництва охоплює виготовлення продукції за номенклатурою і загальним обсягом у певному вимірі. Завдання за номенклатурою на плановий період складається з переліку найменувань продукції, яку слід виготовити, та її обсяг у натуральному виразі. Це завдання конкретизує за часом виконання в оперативно – календарних планах (планах-графіках).

При визначенні номенклатури й обсягу виробництва продукції підрозділами підприємства важливе значення має вирішення питання про співвідношення власного виробництва і купівлі на ринку окремих частин виробів. Ця проблема розв’язується з урахуванням таких чинників, як можливість власного виробництва, якість виробів та їх вартість.

Планово – облікові одиниці, у яких встановлюється завдання цехам, мають різний ступінь деталізації для різних цехів і типів виробництва. Виробнича програма випускних цехів визначає найменування й обсяг готових виробів згідно з планом виробництва підприємства.

Необхідною умовою ритмічної роботи всіх виробничих підрозділів підприємства, випуску і поставки продукції згідно з договорами є своєчасне забезпечення складальних процесів потрібними наборами деталей, тобто виготовлення деталей на всіх стадіях технологічного процесу повинно бути комплексним. Для забезпечення цієї вимоги важливе значення має організація планування й обліку виготовлення продукції на такому організаційному рівні, як бригада за умов бригадної форми організації праці.

Для того, щоб продукція виготовлялась бригадами комплектно, слід обґрунтовано вибрати планово-облікові одиниці для бригади. Такими номенклатурними позиціями можуть бути бригадокомплекти – набір деталей, заготовок, що входять у певний виріб і виготовляються конкретною бригадою.

При оперативному плануванні серійного виробництва продукції важливе значення має вибір величини партії деталей, що обробляються безперервно на кожній операції без переналадки устаткування.

Крім планування випуску продукції у натуральному виразі, визначається загальний її обсяг у межах певного підрозділу. Цей показник виконує ряд функцій залежно від специфіки підрозділу. Він використовується для визначення частки підрозділу в загальному обсязі продукції підприємства, динаміки обсягу виробництва, продуктивності праці, оцінки діяльності, а в підрозділах, що виготовляють готову продукцію на ринок, - для обчислення обсягу продажу і прибутку.

Основним показником обсягу продукції підрозділу є його кінцева продукція. В неї входять вироби, складальні одиниці, які пройшли виробничий процес у даному підрозділі, відповідають стандартам чи технічним умовам і надходять в інші підрозділи або на склад готової продукції. На середніх і великих підприємствах з розвиненої виробничою інфраструктурою та поряд з розробленням виробничих програм підрозділів основного виробництва складаються плани виробництва допоміжних підрозділів.

1.2 Планування виробничої програми підприємства

При плануванні виробництва і реалізації продукції використовують нормальні, умовно-натуральні, вартісні та трудові (нормативну трудомісткість) показники вимірювання обсягу виробництва.

У машинобудуванні традиційно використовують натуральні показники: штуки, секції, тонни. Наприклад, випуск верстатів планується в штуках, тепловозів – у секціях, холодильних пристроїв – в комплектах і т.д. Вимірювання обсягів в натуральних показниках необхідне для маркетингових досліджень і визначення потреби у певному асортименті. Однак натуральні показники дають змогу визначати обсяги лише однорідної продукції. При великій різноманітності типорозмірів продукції порідненого призначення використовуються умовні-натуральні показники: умовні комплекти, умовні тонни та ін.

Система вартісних показників застосовується для визначення обсягу реалізованої, товарної і валової продукції.

Реалізована продукція – це вартість готових виробів і напівфабрикатів власного виробництва, а також робіт промислового характеру, за які одержано оплату.

Згідно з договором підприємство може встановлювати порядок, за яким торг від реалізації продукції (робіт, послуг) визначається за вартістю відсадженої продукції (виконаних робіт, послуг), вказаної в оформлених для плати покупцем (замовником) розрахункових документах.

Товарна продукція – вартість виготовлених для продажу (випуску) на сторону готових виробів, напівфабрикатів і послуг промислового характеру.

Валова продукція – це вартість всієї готової і незакінченої продукції, незалежно від ступеня її готовності.

В процесі планування виробничої програми підприємство керується трьома найважливішими критеріями, які визначають економічну ефективність вибраного асортименту продукції. Це динаміка обсягу збуту продукції на ринку, ступінь стабільності обсягу реалізації і рівень норми і маси прибутку, який передбачається одержати підприємству. При цьому необхідно врахувати реальний життєвий цикл виробу на ринку.

Орієнтирами при визначенні продукції, її якісних характеристик і ціни виступають параметри ринку6 ємність ринку, ступінь насиченості аналогічною продукцією, виготовленою конкуруючими фірмами, ефективність дії антимонопольного механізму тощо.

Планування виробничої програми підприємства вимагає пошуку:

партнерів господарської діяльності для визначення рівня спеціалізації, кооперування виробництва і можливостей здійснення процесу диверсифікації;

резервів виробництва і реалізації продукції, оцінки можливостей їх мобілізації;

нових ринків збуту продукції в країні і за її межами;

а також формування росту попиту на основі виготовлення принципово нової продукції і ін.

На основі вищеперерахованих факторів за напрямками досліджень формуються відповідні комплекси задач, які пов’язані з:

вибором і оцінкою партнерів господарської діяльності;

вибором найбільш вигідної виробничої програми;

оцінкою результатів виконання виробничої програми;

оцінкою впливу зміни виробничої програми на фінансово-економічні показники діяльності підприємства;

обґрунтуванням зміни обсягу і структури продукції відповідно до цілей поточного і перспективного періодів.

Такі дослідження дають можливість складати індикативні (рекомендаційні) параметри виробничої програми, що визначають обсяги портфеля замовлень. Головним з них є:

попит на продукцію;

конкурентоспроможність продукції;

критичний (граничний) обсяг реалізації;

можливість укладати договори на постачання продукції;

коливання ціни та ін.

На основі дії законів попиту і пропозиції, визначення показників еластичності попиту і пропозиції формується необхідна вхідна інформація для планування виробничої програми підприємства.

Кожний споживач (покупець), як правило, надає перевагу певним параметрам продукції. Тому для підприємства-виробника важливо врахувати ці параметри при модернізації виробів і формуванні технологічних процесів. Спектр споживачів продукції машинобудування широкий, тому доцільно зосередитися на найбільш важливих стратегічних напрямках господарювання і уточнити перспективну політику підприємства: диференціація ринку, розширення асортименту продукції, зміна її обсягів чи їх комбінація.

1.3 Види норм, які застосовуються при плануванні та їх класифікація

Планування діяльності підприємства та його підрозділів ґрунтується на системі техніко-економічних норм і нормативів, використання всіх матеріально-технічних, трудових і грошових ресурсів.

Уся сукупність норм і нормативів підприємства створює його нормативну базу – надзвичайно важливу частину інформаційної системи управління. Норми і нормативи визначають ступінь використання ресурсів підприємства, а отже, від їх якості істотно залежить наукова обґрунтованість розроблюваних планів.

Раціональна організація нормативної бази підприємства базується на таких основних принципах:

- комплексне охоплення нормуванням усіх сфер діяльності підприємства і відповідно всіх розділів стратегічного і поточного планів;

- методична єдність формування норм і нормативів за рівнями управління, за періодами і відповідно забезпечення їх агрегування і дезагрегування;

- забезпечення обґрунтованості норм і нормативів на основі застосування належних методів їх обчислення , своєчасного поновлення і коригування;

- організація ефективної системи формування і використання норм і нормативів: оформлення, зберігання, пошук, оновлення.

Стабільні норми і нормативи залишаються незмінними протягом тривалого періоду. До них належать передусім норми і нормативи, що встановлюються державою і стосуються формування і розподілу прибутку.

До змінних належать ті норми й нормативи, які коригуються підприємством або замінюються новими при зміні умов унаслідок удосконалення техніки, технології, організації виробництва та праці.

Специфіковані норми встановлюються з максимальною деталізацією нормативного ресурсу. Зведені норми обчислюються за групами однорідних ресурсів, без конкретизації їх параметрів. Вони широко використовуються при розробленні річних та перспективних планів підприємства.