162995 (Фінансова санація та банкрутство підприємства), страница 2
Описание файла
Документ из архива "Фінансова санація та банкрутство підприємства", который расположен в категории "". Всё это находится в предмете "финансовые науки" из , которые можно найти в файловом архиве . Не смотря на прямую связь этого архива с , его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "курсовые/домашние работы", в предмете "финансовые науки" в общих файлах.
Онлайн просмотр документа "162995"
Текст 2 страницы из документа "162995"
Санатор як спеціаліст складає санаційний план, що ґрунтується на його знаннях та досвіді. Виступає аудитор в ролі висококваліфікованого спеціаліста, який може на достатньому рівні оцінити фінансову кризу боржника, план виходу з неї, висловити думку щодо запропонованих заходів і надати рекомендації з їх оптимізації. Основою висловлювання думки сенатором є власні знання, досвід та професіоналізм.
Теоретичною основою санаційного аудиту є ефективність, економічність та досяжність.
Виділяють два етапи проведення санаційного аудиту (див.рис.2.1):
- оцінка глибини кризи підприємства;
- вивчення і висловлення думки про санаційну концепцію.
Заплановані аудиторські процедури слід звести у програму аудиту. В ній є перелік процедур з визначенням мети їх проведення, змісту робіт, джерел інформації, часу та виконавців. Програма аудиту дає можливість пов’язати між собою різні види процедур у рамках виконуваного проекту.
Хід аудиту повинен реєструватися в робочих документах, які є доказом належного виконання аудиту та систематизованим зведенням інформації на підтримку висновку, прийнятого аудитором.
І Оцінка глибини кризи підприємства |
|
|
ІІ Вивчення та оцінка наявної санаційної концепції |
2.1 Порівняння причин кризи, сильних і слабких сторін, визначених сенатором із власними оцінками. 2.2 Експертна оцінка запланованих заходів. 2.3 Правова оцінка діяльності підприємства та запропонованої санаційної концепції. 2.4 Оцінка економічності, ефективності та досяжності санаційного плану |
Рисунок 2.1 – Порядок проведення санаційного аудиту
Базою для проведення санаційного аудиту є вихідні дані про оперативне (фактичне) та стратегічне становище підприємства. Джерела інформації, що використовуються у процесі санаційного аудиту, показано на рис. 2.2
Поряд зі звітними бухгалтерськими даними для оцінки санаційної придатності підприємства слід також використовувати зовнішні джерела, а саме: статистичні дані, які характеризують діяльність тієї чи іншої галузі та народне господарство в цілому, описовий матеріал засобів масової інформації, висновки незалежних експертів, нормативні документи. Треба зауважити, що процес збирання та систематизації даних щодо стратегічного становища підприємства є набагато складнішим, ніж збирання інформації щодо його актуального стану.
Джерела для проведення санаційного аудиту | ||||||||
Оперативне становище підприємства | Стратегічне становище підприємства | |||||||
Документи бухгалтерської звітності: - баланси підприємства за 2—3 попередні роки та за звітний період; - звіти про фінансові результати та їх використання; - звіти про фінансово-майновий стан підприємства; - документи про результати інвентаризації; - звіт про витрати на виробництво продукції; - розрахунок нормативу власних оборотних коштів; розшифрування дебіторської та кредиторської заборгованості; - звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію; - дані про наявність та рух коштів на банківських рахунках, у тім числі валютних; - висновки попередніх аудиторських перевірок та акти перевірок підприємства державними контролюючими органами; - дані про кадровий склад підприємства та рівень заробітної плати; - дані про наявність на балансі підприємства об'єктів соціальної інфраструктури; - аналіз виконання фінансових планів | Дані про оперативний стан підприємства: - бізнес-плани; - фінансові плани та інші прогнозні розрахунки; - аналіз ринків збуту та конкурентоспроможності продукції; - галузевий аналіз; - звітні та прогнозні дані про розвиток народного господарства в цілому; - оцінка впливу виробничої діяльності підприємства на екологічну ситуацію та зайнятість у регіоні; - матеріали маркетингових досліджень; - законопроекти Верховної Ради та проекти нормативних актів Уряду України; - інша інформація |
Рисунок 2.2 - Джерела інформації, що використовуються в процесі санаційного аудиту
Поряд зі звітними бухгалтерськими даними для оцінки санаційної придатності підприємства слід також використовувати зовнішні джерела, а саме: статистичні дані, які характеризують діяльність тієї чи іншої галузі та народне господарство в цілому, описовий матеріал засобів масової інформації, висновки незалежних експертів, нормативні документи. Треба зауважити, що процес збирання та систематизації даних щодо стратегічного становища підприємства є набагато складнішим, ніж збирання інформації щодо його актуального стану.
SWOT-аналіз у рамках санаційного аудиту дозволяє виявити сильні сторони, на які потрібно опиратися, слабкі сторони, вплив яких потрібно нейтралізувати та уникати ситуацій, коли вони проявляються найбільше, можливості, які потрібно прагнути використати, і загрози, які потрібно пом’якшити чи змінити план таким чином, щоб оминути їх.
SWOT-аналіз – сильні місця (strengths), слабкі місця (weaknesses), можливості (opportunities), загрози (threats).
Сильні місця – моменти, у яких організація достатньо сильна. Практично це ті сфери, де вона має переваги порівняно з іншими організаціями. Наприклад, низькі поточні витрати або відому торгову марку.
Слабкі місця – сфери, у яких організація має недоліки порівняно з іншими. Наприклад, низький рівень спеціальних знань про новий ринок чи вузька сфера дії на певній території.
Можливості – напрямки чи обставини, які сприяють розгортанню організації на повну потужність. Наприклад, контакти компанії в регіонах, які відкривають можливості для формування стратегій партнерства або зростання попиту на її товар.
Загрози – тенденції, що приховують потенційну небезпеку. Наприклад, конкурент, що будує нову фабрику в тому самому регіоні, чи політична нестабільність.
Аудиторський висновок – складається аудиторами, повинен містити такі обов’язкові елементи:
-
об’єкт перевірки;
-
відповідальність, яку несе аудитор;
-
відповідальність, яку несе розробник санаційного плану;
-
обсяги та види проведених досліджень;
-
відповідно до яких технічних стандартів проводився аудит (Міжнародних стандартів аудиту, національних нормативів аудиту та ін.)
-
вказівка на моменти незгоди з санаційним планом;
-
висловлення думки про економічність, ефективність та досяжність санаційного плану.
Активи – це те, що має підприємство: гроші, фінансові інвестиції, які вкладені в інші підприємства (куплені паї, акції, облігації інших підприємств), різного роду матеріальні цінності (матеріали, сировина, основні засоби та інше).
Ліквідність - здатність окремих видів активів (майнових цінностей) до швидкої реалізації на ринку та перетворення на грошові активи.
Неплатоспроможність пов’язана з недостатністю активів у ліквідній формі, нездатність суб’єкта підприємницької діяльності виконати платіжні зобов’язання, термін сплати яких настав.
Пасив складається з власного капіталу та зобов’язань.
Фінансовий стан підприємства – стан економічного суб’єкта, що характеризується наявністю в нього фінансових ресурсів, забезпеченістю коштами, необхідними для господарської діяльності, підтримання нормального режиму праці та життя, здійснення грошових розрахунків з іншими економічними суб’єктами.
Заборгованість – це ще не сплачені грошові суми, які підлягають сплаті.
Чисті активи (ЧА) – різниця між сумарними активами та сумарними обов’язками. ЧА не можуть бути меншими за розмір статутного фонду (якщо він уже сформований).
Проведення санаційного аудиту умовно можна поділити на 6 етапів.
1-й етап: вивчення наявної санаційної концепції і збір необхідної інформації.
Для виконання своїх задач і оцінки санаційної спроможності суб'єкта господарювання аудитор повинен мати доступ до всієї комерційної інформації про нього.
До початку санаційного аудиту, аудитор повинен узяти у керівника підприємства записку пояснення до плану санації. Записка повинна підтверджувати повноту і достовірність плану, а також фактичного матеріалу, на якому він базується, і одночасно визначає повноваження аудитора.
Представлені аудитору дані для дослідження підприємства, повинні характеризувати його оперативний і стратегічний стан (баланси за 2-3 роки, звіти про фінансові результати, звіти про фінансово-майновий стан, документи про результати інвентаризації, звіти про витрати на виробництво продукції, розрахунок нормативу власних оборотних коштів, розшифровка дебіторської і кредиторської заборгованостей, дані про кадровий склад, бізнес-плани, фінансові плани та інші прогнозовані розрахунки, галузевий аналіз, матеріали маркетингових досліджень і т.д.). Разом із звітними бухгалтерськими даними і іншою внутрішньою інформацією для оцінки санаційної спроможності слід також використовувати зовнішні джерела: статистичні дані, які торкаються діяльності галузі і економіки в цілому, матеріали засобів масової інформації, висновки незалежних експертів, нормативні документи.
2-й етап: аналіз виробничо-господарської діяльності
Метою аналізу є виявлення відповідності фактичного стану виробничо-господарської діяльності підприємства даним, відображеним у плані санації, а також виявлення сильних і слабких сторін виробничої сфери підприємства.
Аналізуючи виробничу господарську діяльність, аудитор виконує таку роботу:
1) вивчає загальну виробничу структуру підприємства:
- досліджуються основні техніко-економічні показники структурних підрозділів;
- визначається кількість і місце розміщування окремих структурних підрозділів;
- проводиться експертиза доцільності створення окремих підрозділів у ході майбутньої реструктуризації;
- визначаються основні види продукції, обсяги її випуску і реалізації за попередній і звітний періоди, а також прогнозовані дані.
2) Оцінка рівня існуючої технології виробництва.
Вивчається наявність сучасних передових технологій, використовування «ноу-хау» і власних інноваційних розробок, використовування автоматизованих систем управління.
У процесі аудиту звертається увага на циклічність технологічних процесів, їх безперервність, повторне використовування продуктів перероблення (відходів), наявність науково-обгрунтованих норм виготовлення продукції, серійність виробництва.
3) Аналіз витрат на виробництво.
Вивчається ефективність планування собівартості і вироблення аналіз чинника відхилень факту від плану.
Велике значення приділяється питанню правильності віднесення витрат на собівартість продукції і на валові витрати для цілей оподаткування.
4) Аналіз основних фондів і амортизаційних відрахувань.
5) Аналіз показників праці.
3-й етап: аудит фінансової сфери підприємства.
Аналізуючи фінансовий стан підприємства, що знаходиться в кризі, можна використовувати методику проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського положення неплатоспроможних підприємств і методику інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств і організацій, затверджені Агентством з питань запобігання банкрутству підприємств, а також Положенням про порядок проведення санації державних підприємств (затверджено Ухвалою КМ від 8.02.94г.)