132713 (Психологічні особливості мотиваційної готовності до школи дитини старшого дошкільного віку), страница 2

Щоб спонукати учасників гри до названих проявів, вихователь до е початку допомагає обговорити задум і намітити план, що включає різноманітні завдання. Дитині, виступаючій в ролі вчителя, пропонують попередити своїх «учнів», що потрібно уважно слухати пояснення і ретельно слідувати вказівкам. Що у такому разі грають переходять від ігрових дій, умовно передавальних зміст учбової діяльності, до їх більш розгорненого варіанту. Це допомагає дітям осягнути учення як би зсередини, поступово опанувавши його мотивами. Тільки при умілому керівництві гри «в школу» мають виховне значення, але робити це потрібно не нав'язливо, а тоді, коли, це доречно.

При виконанні окремих завдань на заняттях потрібна особлива старанність, увага, зібраність, і, оцінюючи вдалу відповідь, важливо похвалити дитину, сказавши: «Добре відповів, як справжній школяр» [1. c.33]. Подібні оцінки формують необхідну мотивацію учення. При нормальному ході розвитку ті якості, які потрібні для первинного входження в шкільне навчання закладаються не зовні, а усередині «дитячих» видів діяльності. Головні з цих якостей - довільність розумових процесів, уміння направляти їх на рішення певних задач, на засвоєння і виконання правив, досягнення наперед наміченого результату і тісно пов'язане з цим оволодіння плануванням своїх дій, можливістю будувати і утілювати певний хай поки що вельми нескладний задум.

До певного часу дитина не звертає уваги на виконання правив гри, його цікавить сам процес. Але поступово, звичайно якраз на 6-му році життя, картина міняється. На перший план виступають саме правила, їх дотримання і зрештою виграш. У зв'язку з установкою, що формується, на результат стає можливим пропонувати дитині нові типи повчальних, дидактичних ігор, наприклад настільні ігри, де виграє той, хто, діючи за правилом, першим заповнить свою карту або першим дійде фінішу. Звідси вже один крок до навчання шкільного, яке побудоване на увагу до того, як, яким способом досягається той або інший результат.

1.4 Методи визначення психологічної підготовки до навчання дітей старшого дошкільного віку

Дослідження особи дитини дошкільного віку саме після себе скрутно з тієї причини, що більшість відомих особових тестів призначене для дорослих людей і засноване на недоступному дитині самоаналізі. Крім того, багато рис особи, які підлягають психодіагностиці, в дошкільному віці ще не сформовані, нестійкі. Тому тести для дорослих в психодіагностиці дітей частіше всього застосовувати не можна.

У розпорядженні дитячого психодіагноста залишаються або спеціальні дитячі варіанти проектних тестів на зразок методики для вивчення мотиву досягнення успіху, або метод експертів, при використанні якого як експерти по відношенню до дітей-дошкільників виступають дорослі люди, особисто обізнані дану дитину. Тільки таким чином ми можемо судити про якості осіб дитини, які їм самим не усвідомлюються і самі ще знаходяться в процесі розвитку.

Під мотивом досягнення успіху розуміється активне прагнення дитини до успіху в різноманітних ситуаціях і видах діяльності, особливо цікавих і значущих для нього, і перш за все там, де результати його діяльності оцінюються і порівнюються.

Під мотивом досягнення успіху розуміється активне прагнення дитини до успіху в різноманітних ситуаціях і видах діяльності, особливо цікавих і значущих для нього, і перш за все там, де результати його діяльності оцінюються і порівнюються з результатами інших людей, наприклад, в змаганні [10.c.201].

Потреба в досягненні успіхів не є природженою, вона складається і формується в дошкільному дитинстві, в ранні роки, в ранні роки і до моменту надходження дитини в школу може стати досить стійкою межею його особи. Вже в 5-6-річному віці індивідуальні відмінності дітей по ступені розвиненості цієї потреби бувають досить значними. Від цих відмінностей, у свою чергу, залежить подальший розвиток дитини як особі, оскільки діти, що мають сильно виражену потребу в досягненні успіхів, звичайно добиваються в житті більшого як в особовому розвитку, так і в професійному зростанні, ніж ті, у кого ця потреба слабка або домінує протилежне нею прагнення - уникнення невдач.

Методи особової і поведінкової психодіагностики дітей у віці від чотири до шести років вже можуть включати такі завдання і питання, які орієнтовані на самосвідомість дитини і пропонують з його боку усвідомлену, зважену оцінку власних особових якостей. Проте, пропонуючи особових і поведінкових опитувальників, що спираються на адекватну самооцінку, слід мати на увазі, що можливості самооцінок дитини даного віку все ж таки не безмежні.

У зв'язку з сказаним при проведенні особової і поведінкової психодіагностики дітей дошкільного віку рекомендується частіше звертатися до методу зовнішньої, експертної оцінки, використовуючи як експертів незалежних, професійно підготовлених дорослих людей, обізнаних дану дитину. У старшому дошкільному віці до експертних оцінок можна додавати самооцінку дитини, але все таки більше довіряти думкам дорослих про нього.

Є певні труднощі і обмеження, зв'язані з використанням методик психодіагностики опитувального типу в даному віці. Для дітей-дошкільників не цілком годяться особові опитувальники, що містять в собі прямі думки самооцінки типу, що адресуються до недостатньо усвідомлюваним особовим якостям. Якщо йдеться про непрямі думки, то вони також не повинні включати особливості психології і поведінки, які дитина-дошкільник ще недостатньо добре усвідомлює. Взагалі, використання подібних опитувальників в психодіагностичних цілях в дошкільному віці слід звести до мінімуму, і якщо звернення до них неминуче, то кожне питання необхідно детально і доступно роз'яснити дитині.

Відзначимо ще одну особливість, пов'язану з мимовільністю процесів у дошкільників, яку обов'язково необхідно враховувати, провівши їх психодіагностику. Дошкільники лише тоді в процесі психодіагностики демонструватимуть свої здібності, тобто показувати результати, що правильно відображають рівень їх психологічного розвитку, коли самі методики і наявні в них психодіагностичні завдання викликають і підтримують до себе інтерес протягом всього часу психодіагностики. Як тільки безпосередній інтерес дитини до виконуваних завдань втрачається, він перестає проявляти ті здібності і завдатки, якими реально володіє. Тому, якщо ми хочемо виявити дійсний рівень психологічного розвитку дитини і його можливості, наприклад зону потенційного розвитку, необхідно наперед, складаючи інструкцію і методику, поклопотатися про те, щоб все це викликало з боку дитини мимовільну увагу і було досить цікаво для нього [10.c.204].

Нарешті, слід враховувати особливості самих мимовільних пізнавальних процесів, наприклад непостійність мимовільної уваги і підвищену стомлюваність дітей даного віку, що викликається перш за все психогенними чинниками. В зв'язку з цим серію пропонованих їм тестових завдань не слід робити дуже довгими, що вимагає великої кількості часу. Оптимальним для дітей дошкільного віку вважається час виконання тестових завдань, що знаходяться в межах від одного до п'яти хвилин, причому чим менше вік дитини, тим більше коротким воно повинне бути.

У старшому дошкільному віці додаються ігри з правилами крім того, виникають елементарні здібності рефлексій. Старші дошкільники не тільки усвідомлюють і керуються в своїй поведінці деякими правилами міжособової взаємодії особливо в іграх, але в певних межах можуть, займаючись тим або іншим видом діяльності, наприклад ученням і грою, аналізуючи власну поведінку в ньому, давати оцінки собі і навколишнім людям. Це відкриває можливість для використання в даному віці тих психодіагностичних методик, які звичайно застосовуються для вивчення психології школярів і дорослих людей.

ІІ. Експериментальне навчання мотиваційної підготовки до навчання

2.1 Організація і методи обстеження підготовки до навчання дітей старшого дошкільного віку

Більшість створених і вживаних практичних психодіагностичних методик представляють так звані бланкові методики - такі, в яких випробовуваному пропонують серію думок або питань, на які він повинен в усній або письмовій формі дати відповідь. По одержаних відповідях випробовуваного, у свою чергу, судять про психологію тієї людини, яка ці відповіді запропонував. Широка поширеність і практичний інтерес до бланкових методик пояснюється тим, що вони відносно прості як для розробки, так і для використання і обробки отриманих результатів[8. ст. 207].

Друге місце по частоті тієї, що зустрічається займають опитні методики, в процесі застосування яких дослідник психології людини задає випробовуваному усні питання, відзначає і обробляє його відповіді. Ці методики хороші тим, що не вимагають підготовки спеціальних бланків і дозволяють психодіагносту вести себе відносно випробовуваного достатньо гнучко. Недоліком опитувальних методик є суб'єктивність, яка виявляється як у виборі самих питань, так і в інтеграції відповідей на них. Крім того, опитувальні методики, важко стандартизувати і, отже, добитися високої надійності і порівнянності одержуваних результатів.

Третє місце по частоті використання займають рисуночні психодіагностичні методики. У них для вивчення психології і поведінки випробовуваних використовуються створені ними малюнки, які можуть мати як заданий тематично, так і спонтанний характер. Іноді застосовується прийом інтерпретації випробовуваними стандартних, готових зображень. Нерідко у вмісті цих зображень в наочній формі представлені завдання, які випробовуваний повинен вирішити.

Для дослідження підготовки до навчання дітей старшого дошкільного віку ми використовували бланкову методику. У одному з садків задавалися дітям ряд питань (доповнення 1), на основі відповідей, одержаних в результаті проведення тесту, робилися певні висновки.

2.2 Кількісний і якісний аналіз результатів дослідження

Якісний аналіз показує як властивість, що діагностується, описується у відомих наукових поняттях, а кількісний - через відносний ступінь його розвитку у даної людини в порівнянні з іншими людьми. Кількісні і якісні характеристики поєднуються в рамках однієї і тієї ж методики, так що властивість, що у результаті вивчається, одержує подвійну, кількісно-якісну характеристику.

Завдання методики «Визначення у старших дошкільників сформованої внутрішньої позиції школяра» - визначити початкову мотивацію учення у дітей, що вступають до школи, тобто з'ясувати, чи є у них інтерес до навчання.

Дошкільний вік - це період появи нових мотивів дій і вчинків, відчуття довга, відчуття відповідальності і т.п., дитина старшого дошкільного віку прагне до шкільного навчання, до отримання нових знань, хоче зайняти нове місце в житті. Дитині подобається сам процес виконання шкільних обов'язків[7.c.127].

Діти старшого дошкільного віку із задоволенням грають в ігри, відтворюючі шкільне життя, шкільні обов'язки. На жаль, деякі діти із-за неправильного виховання приходять в школу недостатньо до неї підготовленими. У школу, іноді приходять діти, що керуються в своїй діяльності лише мотивом «хочу», нічого що не уміють робити інакше, як граючи. Таких дітей привертає в школі лише незвичність оточуючих їх предметів: парт, пенала, портфеля і т.д. Ряд досліджень довів, що в дитячому саду, використовуючи певну організацію ігор, трудової діяльності, малювання і ін. видів занять, можна добре підготувати дітей до шкільного навчання.

Майбутньому школяреві необхідно довільно управляти своєю поведінкою, зокрема своєю пізнавальною діяльністю, направляти її на рішення учбових задач. А це стає можливим, якщо у дитини склалося ієрархічна система мотивів, що дозволяє підпорядковувати приватні спонуки більш значущим, стійким цілям і намаганням.

Всі методи математико-статистичного аналізу умовно діляться на первинні і вторинні первинними називають методи, за допомогою яких можна одержати показники, що безпосередньо відображають результати вироблюваних в експерименті вимірювань. Відповідно під первинними статистичними показниками є на увазі ті, які застосовуються в самих психодіагностичних методиках і є підсумком початкової статистичної обробки за допомогою яких на базі первинних даних виявляють приховані в них статистичні закономірності.

До первинних методів статистичної обробки відносять, наприклад, визначення вибіркової середньої величини, вибіркової дисперсії, вибіркової моди і вибіркової медіани. У число вторинних методів звичайно включають кореляційний аналіз, регресивний аналіз, методи порівняння первинних статистик у два або декілька вибірок.

Після того, як ми провели тестування (доповнення1) спочатку семирічних, потім шестирічних дошкільників, результати цього тестування заносяться в таблицю 1.

Результати обстеження дошкільників на визначення сформованої «внутрішньої позиції школяра»

Таблиця 1

де:

1. Резніченко И. 11. Альохина А.

2. Попова Н. 12. Сидорчук И.

3. Алексєєва О. 13. Бондаренко Л.

4. Ткачук Е. 14. Кучерук А.

5. Весела С. 15. Васельчук И.

6. Березовська О. 16. Шевченко К.

7. Когут А. 17. Литвиненко И.

8. Грицан В. 18. Лінник Н.

9. Бондарь И. 19. Жучинський А.

10. Радужна О. 20. Авдасьова В.

Враховувалися всі відповіді на питання, окрім 6 і 7, які приблизно повинні були звучати так: