131204 (Психологічні вимоги до особистості майбутнього вчителя трудового навчання)

Чернігівський державний педагогічний університет імені Т.Г. Шевченка Індустріально-педагогічний факультет

Кафедра педагогіки, психології та

методики трудового і професійного

навчання

Психологічні вимоги до особистості майбутнього вчителя трудового навчання

Курсова робота з психолого-педагогічних

дисциплін № 83

Виконав: студент 32 групи

денної форми навчання

Чечуга Роман Миколайович

Керівник: кандидат психологічних

наук, доцент

Видра Олександр Григорович

Чернігів 2007

ЗМІСТ

вступ………………………………………………………………..……...…...…3

розділ I.особистість вчителя трудового навчання з погляду психології

1. Сучасні поняття про особистість вчителя…………….………..…...….…...5

2. Структура особистісних якостей вчителя……………………..……….….11

розділ II. побудова моделі психологічних якостей особистості вчителя трудового навчання

2.1. Вимоги до вчителя трудового навчання…………………….....…………..17

2.2. Модель вчителя трудового навчання……………………….……….…....24

висновки…………………………………………………………..………..…....29

словник основних термінів ……………………………………………….….…31

список використаних джерел

ВСТУП

Як зазначається в державній програмі «Вчитель» - освіта є головною у сфері духовного і культурного розвитку нашої держави. Ключова роль у вихованні дітей належить вчителеві. Саме через його діяльність реалізується політика держави , яка спрямована на зміцнення культурного, духовного та інтелектуального потенціалу нації, збереження і примноження культурної спадщини[ 4, 2-6].

Саме учитель здійснює навчання й виховання учнів з урахуванням специфіки їх індивідуального та вікового розвитку, сприяє розвитку особистості школяра, його цивільної позиції, наукової, екологічної й економічної грамотності, професійному самовизначенню. Спрямовує своїх вихованців на шлях реалізації їхньої особистості в суспільстві, можливо й не на даний момент, а в дорослому житті. Систематично здійснює зв'язок з батьками (або особами що їх заміняють).

На вчителя покладене велике завдання допомагати учням у не офіційних відносинах. Він повинен бути їхнім взірцем, ідеалом, заміняти батьків коли учні знаходяться в школі. Тому до вчителя розробляються і висуваються певні вимоги: психологічні, педагогічні та спеціальні. Щоб ці вимоги були дотримані майбутньому вчителеві потрібно прямувати до певного ідеалу педагогічної майстерності, зпівставляючи з ним якості своєї особистості та здійснювати постійний розвиток. Тому і є важливим у науковій психології та педагогіці вивчення, розкриття, дослідження психологічних вимог особистості майбутнього вчителя, зокрема і до вчителя праці. Адже результати таких досліджень породжують своєрідний орієнтир для розвитку особистості майбутнього вчителя.

Метою курсової роботи є дослідження особистості вчителя трудового навчання та побудова моделі його особистісних якостей з погляду психології.

Об’єктом курсової роботи є процес особистісного розвитку майбутнього вчителя трудового навчання.

Предметом дослідження являються особистісні якості, які повинні бути притаманні майбутньому вчителеві.

Завдання курсової роботи наступні:

1. Здійснити теоретичний аналіз наукових знань про психологічні вимоги до особистості вчителя та його структуру особистісних якостей.

2. Навчитись розробляти модель особистісних якостей та здібностей майбутнього вчителя трудового навчання.

розділ I. особистість вчителя трудового навчання з погляду психології

1.1. Сучасні поняття про особистість вчителя.

У минулому склалося поняття про учителя, яке мало широке соціальне значення. Учителями називали мислителів, які передавали людям свої погляди і переконання, що служили дороговказом у житті. Сьогодні вчитель — це не лише практичний працівник, спеціаліст у галузі навчання і виховання підростаючого покоління, а й громадський діяч[23,179]. Учитель не тільки передає знання, є не тільки джерелом, як тепер прийнято говорити, інформації, він є і вихователем і носієм моральних цінностей. При цьому він передає їх своїми повчаннями, своїми діями, поводженням, всією своєю особистістю[1,9].

Дискусії про те, яким повинен бути вчитель, виникають у педагогічних колективах дуже часто. І це закономірно. Адже вчитель - головна фігура в навчально-виховному процесі. Він повинен дати знання, від нього залежить спрямованість виховання учнів. Ще зі студентських часів учитель має пам'ятати слова російського педагога К. Д. Ушинського про те, що у вихованні все повинне ґрунтуватися на особистості вихователя, тому що виховна сила виливається тільки з живого джерела людської особистості[1,12].

Особистість учителя відіграє вирішальну роль у навчанні: тільки особистість, людина високих духовних якостей, може ефективно впливати на учнів.

Сучасна гуманістична психологія цінуючи роль особистості вихователя трохи інакше бачить його самого і його педагогічну позицію стосовно учня. На противагу вчителеві, що веде за собою, що особливо характерно для сучасної школи, обґрунтована позиція учителя-фасілітатора (від англ. facilitate - полегшувати), тобто допомагаючого учневі знайти себе. Це припускає інший підхід учителя до дитини, оволодіння іншими вміннями й способами поводження. Такий учитель як вихователь намагається якнайбільше надати можливостей для активної самостійної, діяльності дітей - пізнавальної, трудовий, соціальної та ін.

З цього приводу виникає необхідність розглядати функції вчителя з позиції керування навчальної діяльності школяра вчителем, як це відбувається в школі.

Щойно ми почали керувати учнем, контролювати кожен його крок, діяльність учня руйнується бо перестає бути його власною. Керування вчителя має бути таким, що не обмежує учня в діяльності, а стимулює його активність. Саме таке керівництво притаманне учителю-фасілітатору.

Обидва типи особистості вчителя: лідер, що веде за собою, нерідко з авторитарними й харизматичними рисами, і помічник, «фасілітатор», що стимулює саморозвиток учня, протистоять технологізації своєї праці, оскільки праця вихователя кропіткий, «ручний» і немеханізований процес, що не піддається шаблону[4,9].

Сучасна школа має забезпечити розвиток дитини, як особистості та як вищої цінності сучасного суспільства. Виявити її таланти, розумові та фізичні здібності, виховати громадянина здатного до свідомого суспільного вибору. Розв’язання цих завдань певною мірою залежить від вчителя. Це стимулює педагога до оволодіння новими педагогічними підходами до навчання та виховання. Не слід забувати і про такі якості особистості вчителя як високий професіоналізм, ерудованість та суто людські риси – любов до дітей, до своєї справи, доброта, чесність, щирість, відвертість т.д. В. Сухомлинський писав: «Я твердо переконаний, що є такі якості душі, без яких вчитель не зможе стати справжнім вихователем і серед них на першому місці стоїть уміння проникати у духовний світ дитини. Біда багатьох вчителів в тому, що вони забувають: учень, це насамперед жива людина, яка вступає у світ пізнання, творчості людських відносин»[19,147]. У цьому контексті школа висуває перед вчителем ряд вимог , яких він повинен дотримуватись у своїй діяльності. Він повинен бути прикладом моральної чистоти, мати сильну волю й твердий характер, бути наполегливим у доведенні до кінця початої справи. У той же час вчитель повинен мати витримку й терпіння, бути людяним[11,66-69].

Викладач має пам'ятати, що справляє той чи інший вплив на учнів як змістом своїх уроків та інших навчальних занять, так і всією своєю особистістю, поведінкою, навичками, манерами, зовнішнім виглядом, своїм ставленням до справи, інших людей і, насамперед, до учнів. Цей вплив може бути і позитивним, і негативним. Якщо викладач систематично спізнюється на заняття, проводить їх без належної підготовки і під час занять корпається у своїх паперах, щоб знайти потрібні дані, то тим самим він подає поганий приклад недбалого ставлення до своїх обов'язків. Тому викладач має постійно дбати про належний рівень своєї поведінки, одягу, манер і навичок, щоб не подавати дітям шкідливих прикладів, а навпаки, своєю поведінкою, зовнішнім виглядом, ставленням до роботи, до людей, своїми поглядами і переконаннями справляти на них сильний виховний вплив. Адже учні у своїй масі ще тільки формуються як особистості, і школа, і її викладачі можуть і повинні зробити необхідний вплив на процес формування особистості кожного вихованця (бо на формування особистості впливають три чинни­ки: спадковість, середовище і виховання). Всім своїм поводженням вчитель або зміцнить віру в себе, або руйнує її. Тому все залежить від кожного конкретного вчителя. Наскільки він глибоко усвідомив роль своєї особистості і її значимість для виховання, наскільки зумів виховати насамперед себе, настільки він став справжнім учителем[1,12].

Особистість педагога – важливий чинник формування особистості школяра. У своїй діяльності вчитель наочно демонструє засвоєні ним моделі поведінки, соціальних норм і цінностей. Його індивідуально-психологічні якості зумовлюють ціннісно-змістові уявлення вихованця.

У своїй роботі вчитель використовує різні види діяльності, при чому головне його завдання – створення умов для творчого розвитку особистості учня. У зв’язку з цим основними видами навчання є пошукова робота, робота з додатковою літературою, розв’язання проблемних ситуацій. Ці методи навчання активізують розумову діяльність учнів, формують вміння аналізувати, порівнювати, будувати гіпотези, бачити суть проблеми т.д. Однак лише той вчитель досягає цієї мети, який постійно працює над своєю культурою, засвоює різні наукові знання, орієнтується на безперервне вдосконалення своєї педагогічної майстерності. Усвідомлює необхідність чітко уявляти структуру навчальної діяльності та своїх дій на кожному етапі : від виникнення задуму до його реалізації. Тому виділяють основні завдання сучасного педагога:

- залучення учнів до самостійної пізнавальної діяльності.

- емоційна підтримка дітей; створення для кожного учня ситуації успіху на основі застосування індивідуального підходу.

- проведення експертизи отриманих результатів як вчителем так і учнями[5,3-5].

Виконання цих завдань забезпечує ефективне навчання і розвиток особистості як учня та і вдосконалення особистості педагога.

Особистість сучасного викладача виявляється через його спрямованість на педагогічну діяльність. Успіх педагогічної діяльності перебуває в складному співвідношенні з характером, здібностями і темпераментом викладача. Наприклад, такі риси його характеру як педагогічний такт, вимогливість, справедливість, чуйність, є найважливішими умовами його гуманістичної педагогічної діяльності.

Велике значення мають такі риси характеру, як самостійність, організованість, чесність, працьовитість, спостережливість, уважність, спритність, витримка. Успіх у педагогічній діяльності неможливий без здібностей дидактично опрацьовувати навчальний матеріал, вносити в навчальну роботу щось незвичайне, нове, цікаве, доступно і виразно пояснювати і викладати навчальний матеріал, адекватно до педагогічної діяльності використовувати експресію, правильно сприймати й оці­нювати поведінку учнів, уміти переконувати, перепереконувати, вселяти надію і вимагати.

Темперамент викладача впливає на способи і стиль його діяльності, але це не перешкода для досягнення майстерності, тобто викладачі з різними темпераментами можуть домагатися високих результатів у своїй праці. Звичайно, у педагогічній сфері успішно трудяться і сангвініки, і флегматики, і холерики. Меланхолічний темперамент оцінюють як більш можливий, але на думку психологів, не завжди бажаний[20,87]. Кожному викладачеві школи необхідні психологічні і педагогічні знання, уміння вивчати й використовувати педагогічний досвід інших викладачів[23,179].

Праця педагога потребує великої сили волі, творчого характеру, наполегливості та достатньої витримки. Такі риси особливо необхідні вчителю — наставнику і вихователю молоді. Вчитель, який володіє сильним характером, твердою волею і, разом з цим, справедливий, завжди об'єктивно оцінює вчинки і дії учнів справляє великий виховний вплив. Для виховання у дітей сміливості, мужності, волі вчитель має сам володіти цими рисами. Педагог має показувати в усьо­му приклад, починаючи з повсякденної побутової поведінки, зовнішнього вигляду, манер і закінчуючи високим патріотизмом та моральністю.

Сучасний вчитель має справу з матеріалом надзвичайної складності. Учень — не пасивний продукт природи. Він як об'єкт, так і суб'єкт впливу вчителів та різноманітних чин­ників природного і суспільного середовища. Під час процесу педагогічного впливу на вихованця необхідно враховувати не лише чинники зовнішнього впливу, а й особливості психологічної характеристики його віку, індивідуальні відмінності в задатках та здібностях, характері. Лише вміння проникнути в психологію кожного учня, групи чи класу в цілому робить працю вчителя корисною і високоефективною.

Якщо центральною фігурою школи є учні, то викладачі й адміністративний склад — це організатори і керівники всієї навчальної, виховної роботи і творчої діяльності учнів. Вони завжди є й об'єктами педагогічних впливів викладачів, і суб'єктами своєї навчальної діяльності.

Викладачі мають забезпечити учнів усією необхідною інформацією для їхньої навчальної діяльності, повсякденно керувати нею, контролювати й оцінювати результати діяльності кожного учня[23,182].

Отже, особистість сучасного вчителя це не просто особистість пересічного громадянина, а поєднання особистостей педагога, психолога, вченого, робітника, громадського діяча т.д. Всі ці особистості гармонійно поєднані в одній - в особистості вчителя.