97209 (Шляхи вдосконалення та перспективи розвитку міжнародної торгівлі України)

Міністерство освіти і науки України

Національний університет “Острозька академія”

Кафедра економічної теорії

Курсова робота на тему:

Еволюція поглядів на міжнародну торгівлю

Виконала:

студентка групи Е-22

Лівінчук І.П.

Науковий керівник:

Новоселецький О. М.

Острог, 2008

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ ТА ЕВОЛЮЦІЯ ПОГЛЯДІВ НА НЕЇ

1.1. Сутність міжнародної торгівлі та її види

1.2. Основні теорії міжнародної торгівлі

1.3. Методи регулювання міжнародної торгівлі

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ДИНАМІКИ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ ЗА 2003-2007 РОКИ

2.1. Динаміка міжнародної торгівлі України за 2003-2007 роки

2.2. Динаміка експорту товарів і послуг України за 2003-2007 роки

2.3. Динаміка імпорту товарів і послуг України за 2003-2007 роки

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ УКРАЇНИ

3.1. Потенційні переваги України для розвитку міжнародної торгівлі

3.2. Факторні передумови міжнародної торгівлі України

3.3. Перспективи розвитку міжнародної торгівлі в умовах її інтеграції

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Україна, як і будь-яка країна світу не забезпечена усіма факторами виробництва, тому їй необхідно деякі товари і послуги купувати у інших країн для забезпечення внутрішнього попиту, а також для розвитку своєї економіки.

Міжнародна торгівля - основна форма міжнародних економічних відносин, оскільки включає торгівлю не тільки товарами в речовинному розумінні цієї категорії, але і найрізноманітнішими послугами.

Сьогодні жодна з країн не може успішно розвиватися без налагодження зовнішньоекономічних зв'язків. А для нових індустріальних країн зовнішня торгівля стала визначальним фактором економічного зростання. В сучасних умовах її значення для кожної з країн світового співтовариства важко переоцінити, адже економічний успіх в сучасному високоінтегрованому світі не мислимий без активної участі в міжнародних торгових зв'язках. Практика показує, що ще жодній країні не вдалося створити здорову у всіх аспектах економіку, ізолювавшись від світової економічної системи. Саме міжнародна торгівля є основною формою зв'язку між національними товаровиробниками різних країн, формуючи їх економічну взаємозалежність.

Країни-учасниці торговельно-економічних блоків, розуміючи складність і суперечливість сучасної ситуації на світовому ринку, прагнуть відшукати шляхи для позитивного вирішення наявних проблем і протиріч.

На підставі цього можна зробити висновок про те, що вивчення міжнародної торгівлі у системі світового господарства є дуже важливою та актуальною темою дослідження.

Світова торгівля знаходиться в центрі уваги економічної науки з часів Адама Сміта та Давида Рікардо, які розробили перші теорії міжнародної торгівлі. Проте ще й сьогодні тривають гострі дискусії щодо ефективного управління участю країни у світовій торгівлі.

Метою дослідження є визначення шляхів вдосконалення та перспектив розвитку міжнародної торгівлі України.

Для досягнення заданої мети дослідження потрібно визначити ряд завдань:

- вивчення сутності міжнародної торгівлі;

- проаналізувати концепції міжнародної торгівлі;

- розглянути методи регулювання міжнародної торгівлі;

- дослідити сучасні закономірності розвитку міжнародної торгівлі України;

- проаналізувати спеціалізацію та залежність України на світовому ринку товарів і послуг;

- дослідити потенційні можливості України у міжнародній торгівлі;

- розглянути шляхи розвитку міжнародної торгівлі.

Об’єктом дослідження є міжнародна торгівля України, а предметом – система економічних відносин, що виникають в Україні з приводу експорту та імпорту товарів і послуг.

При дослідженні роботи використовувалися наступні методи:

аналітичний;

статистичний;

графічний;

пошуковий;

аналіз.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ ТА ЕВОЛЮЦІЯ ПОГЛЯДІВ НА НЕЇ

1.1 Сутність міжнародної торгівлі та її види

Економічний успіх будь-якої країни світу базується на зовнішній торгівлі. Ще жодна країна не спромоглася створити здорову економіку, ізолювавши себе від світової економічної системи.[26]

Механізмом реалізації світогосподарських зв’язків є світовий ринок як сфера усталених економічних відносин, що ґрунтуються на міжнародному поділі праці та проявляються через такі форми міжнародних економічних відносин, як міжнародна торгівля, міжнародний рух капіталу, міжнародний рух робочої сили, міжнародна передача технології, міжнародні розрахунки та валютно-кредитні операції, міжнародна інтеграція.[17, с. 7]

Однак основною і центральною ланкою світогосподарських зв’язків завжди була і є міжнародна торгівля.[17, с. 7]

Міжнародна торгівля – історично перша форма міжнародних економічних відносин, що виникла ще в період рабовласницького ладу та являє собою обмін товарами і послугами між державами. [4, с. 20]

У міжнародній торгівлі беруть участь суб’єкти як міжнародного публічного права, так і міжнародного приватного права. До них належать держави, державоподібні утворення, міжурядові організації, нації, що борються за свою незалежність, юридичні особи, фізичні особи – підприємці. [4, с. 19] Усі суб’єкти ЗЕВ мають рівне право здійснювати будь-які види торгівлі, прямо не заборонені законодавством. [8, с. 42]

Для національного господарства участь у міжнародній торгівлі набуває форми зовнішньої торгівлі. [17, с. 8]

Зовнішня торгівля – це складова зовнішньоторговельних зв’язків, що представляє собою торгівлю однієї країни з іншими, яка складається з оплачуваного вивезення (експорту) та ввезення (імпорту) товарів і послуг. [17, с. 8]

Варто розглянути структуру міжнародної торгівлі за її формами:

1) традиційна торгівля – це торгівля між суб’єктами різних національних економічних систем за традиційними правилами: гроші-товар;

2) торгівля продукцією у рамках кооперації – це спосіб реалізації продукції між суб’єктами міжнародної виробничої кооперації, яка здійснюється, як правило, за трансфертними цінами у пільговому режимі;

3) зустрічна торгівля – це сукупність міжнародних торговельних угод, при укладанні яких закупівля продукції супроводжується зворотнім постачанням товарів або частково грошей з метою досягнення балансу експортно-імпортних операцій. Розрізняють такі види торговельних угод зустрічної торгівлі:

- бартер (оцінені і збалансовані товарообмінні операції за єдиним договором-контрактом без грошового еквівалента);

- зустрічна закупівля;

- компенсаційні угоди (довгострокові угоди на 10-20 років, при яких покупець оплачує вартість товарів постачанням інших товарів або наданням послуг, а при необхідності різницю доплачує грошима);

- кліринг (система безготівкових розрахунків за товари, цінні папери та послуги, яка базується на зарахуванні взаємних вимог і зобов’язань);

- угода “світч” (угода з багаторазовим перепродажем товарів);

- угода “оффсет” (поєднання обміну товарів та послуг з вкладанням капіталу, який використовується головним чином для підтримки реалізації товарів на світовому ринку). [ 26]

В сучасних умовах у зв'язку із зростанням обсягів зовнішньоторговельного обороту склалися два способи торгівлі: прямий (торгівля без посередників) і непрямий (торгівля через посередників). Виділяють п’ять форм непрямого методу торгівлі:

1) біржова торгівля – це організаційна форма міжнародної оптової торгівлі масовими товарами, які мають стійкі та чіткі якісні параметри, при посередництві бірж;

2) міжнародний аукціон – це спосіб міжнародного продажу окремих партій товару або окремих предметів, які по черзі виставляються для огляду і вважаються проданими тому з присутніх покупців, котрий запропонував найвищу ціну. У цій формі виділяють три види аукціонної торгівлі: публічний гласний аукціон, негласний аукціон та голландський аукціон;

3) міжнародні торги (тендери) – це змагальна форма закупівлі, при якій покупець оголошує конкурс для продавців з різних країн на товар чи послугу, які би відповідали певним техніко-економічним даним. Розрізняють відкриті і закриті (в яких беруть участь найбільш авторитетні фірми за спеціальними запрошеннями) тендери.

4) міжнародний ярмарок – це великий, періодично діючий і відкритий ринок, що проводиться у визначеному місці і в установлений термін. Метою ярмарку є: укладання угод, демонстрація зразків товарів, обмін науково-технічною інформацією, ділові переговори;

5) міжнародна виставка – це демонстрація досягнень в області науки та техніки однієї або декількох країн на території іншої країни з метою зацікавити суб’єктів міжнародних економічних відносин для підписання протоколів про наміри торгувати, обміном науково-технічною інформацією, проведенням ділових зустрічей.[25]

Розрізняють такі види товарної міжнародної торгівлі: торгівля сировиною, напівфабрикатами та готовою продукцією.

Важливу роль в міжнародній торгівлі посідає експорт-імпорт послуг, які часто називають невидимим експортом і невидимим імпортом. До торгівлі послугами відносяться всі види міжнародного і транзитного транспорту, іноземний туризм, послуги банків і страхових компаній, роялті (користування правами власності на торгову марку, патент і т.ін., авторські гонорари і права), послуги системи охорони здоров'я, освітні та культурні послуги, програмне забезпечення обчислювальної техніки, торгово-технічна діяльність тощо.[14, с.43]

Міжнародна торгівля є засобом, який країни світу застосовують для розвитку і поглиблення спеціалізації своїх економік, підвищення продуктивності праці та ефективного використання своїх ресурсів. [ 4, с. 22]

Міжнародна торгівля є взаємною економічною залежністю виробників товарів і послуг та споживачів з різних країн. Вона відображає міжнародний поділ праці. Міжнародна торгівля продовжує розвиватися, держави постійно шукають шляхи досягнення найвищої вигоди в процесі торгівлі, задовольнити за допомогою імпорту внутрішній попит на товари, які є дефіцитними у даній країні або слабо розвиненими, а також отримати прибуток в результаті експорту товарів і послуг.[14 с. 235]

1.2 Основні теорії міжнародної торгівлі

Основою зовнішньоторговельних політик держав завжди були концепції міжнародної торгівлі як спроби теоретичного осмислення та пояснення причин міжнародного товарного обміну, його динаміки, структури, ефективності та перспектив розвитку. Можна виокремити п’ять груп концепцій розвитку міжнародної торгівлі:

меркантилізму (раннього та пізнього);

переваг (абсолютних та відносних);

факторів виробництва;

неотехнологічні;

конкурентоспроможності. [17, с.11]

Меркантилізм – це економічне вчення та економічна політика, яка представляє інтереси торгової буржуазії у періоди феодалізму та становлення капіталізму.[7, с.63]

Ранній меркантилізм виник наприкінці XV ст. та ґрунтувався на доктрині «грошового балансу» - нагромадженні грошей внаслідок вивезення товарів при забороні (або суб’єктивному обмеженні) вивезення грошей. Прихильники цієї концепції дотримувались поглядів, згідно з якими державі слід продавати на зовнішньому ринку якомога більше товарів, а купувати - якомога менше. При цьому не допускати вивозу з країни золота і срібла, що ототожнювалося із багатством нації. [4, с. 8-9]

Пізній меркантилізм розвивався з другої половини XVІ ст. до середини XVІІІ ст. Основним змістом цього напряму є доктрина «активного торговельного балансу», який можна забезпечити шляхом активізації зовнішньої торгівлі при перевищенні доходів від експорту порівняно із витратами на імпорт, а також у результаті розвитку посередницької торгівлі; допущенні обмеженого імпорту товарів; вивезенні золота та срібла для здійснення вигідних торговельних операцій. [17, с.12]

Модель "ціни — золото — потоки" Д. Х'юма заперечує положення меркантилістів про те, що країни можуть до нескінченності збільшувати кількість наявного у них золота і що це не впливає на їх міжнародну конкурентоспроможність, адже приплив золота внаслідок підтримки позитивного сальдо торговельного балансу збільшить пропозицію грошей всередині країни та призведе до зростання зарплати та цін, а це, в свою чергу, спричинить падіння конкурентоспроможності країни. І навпаки, відплив золота з країни призведе до падіння цін та зарплати і підвищить конкурентоспроможність країни. Отже, країна не зможе постійно підтримувати позитивне сальдо торговельного балансу — цьому будуть перешкоджати внутрішньоекономічні чинники. [ 25]

Теорія абсолютних переваг А. Сміта стверджує, що для держави може бути вигідним не лише продаж, а й купівля товарів на зовнішньому ринку. Міжнародна торгівля вигідна, якщо країни торгують такими товарами, які кожна з них виробляє з меншими витратами, ніж країна-партнер. Необхідною умовою застосування концепції є вільна торгівля. [7, с. 67]

Д. Рікардо, автор теорії порівняльних переваг, створив модель міжнародної торгівлі, в якій показав, що недотримання принципу А. Сміта не є перешкодою для взаємовигідної переваги: країна повинна спеціалізуватися на експорті товарів, у виробництві яких вона має найбільшу абсолютну перевагу або найменшу абсолютну неперевагу. [19, с.235]

Основним положенням теорії факторів виробництва Жан-Батиста Сея було те, що найважливішою умовою раціонального обміну товарами між країнами є різниця у співвідношенні в них факторів виробництва. Країна об’єктивно орієнтується на вивезення тих товарів і послуг, для спеціалізації щодо яких у неї порівняно кращі фактори виробництва, і навпаки – в імпорті переважають товари і послуги, які у даній країні відносно дефіцитні. [17, с.13-14]

Теорія Хекшера-Оліна базується на законі порівняльних переваг Д. Рікардо та стверджує, що країна матиме відносну перевагу щодо тих товарів, виготовлення яких добре забезпечене факторами виробництва, які вона буде експортувати, а імпортувати ті товари, на які вона гірше забезпечена факторами виробництва.[4, с.15-16]

В. Леонтьєв створив модель «кваліфікації робочої сили», відповідно до якої у виробництві задіяні чотири фактори – кваліфікована праця, некваліфікована праця, земля і капітал. Практичними висновками даної моделі є те, що відносний надлишок фахового персоналу і висококваліфікованої робочої сили зумовлюють експорт товарів, виготовлення яких потребує кваліфікованої робочої сили, а надлишок некваліфікованої робочої сили сприяє експорту товарів, для виробництва яких не потрібна висока кваліфікація. [16, с.141-142]

Повоєнний бурхливий розвиток наукомістких, високотехнологічних галузей виробництва і стрімке зростання міжнародного обміну їх продукцією зумовило появу низки теорій неотехнологічного напряму:

1. Модель наукомісткої спеціалізації обґрунтовує об’єктивність спеціалізації індустріально розвинутих країн на виробництві та експорті наукомістких і технологічно складних товарів, а країни, що розвиваються мають спеціалізуватися на виробництві та експорті переважно ресурсномістких товарів.

2. Теорія технологічного розриву пояснює торгівлю країн, між якими існують відмінності у рівнях їх технологічного розвитку. Експорт до іншої країни можливий, якщо попит країни-імпортера на унікальний новий товар формується за коротший час, ніж налагодження національного виробництва аналогічного товару. Саме це і є передумовою міжнародної торгівлі. [9, с. 515]

3. Теорія міжнародного життєвого циклу продукту на світовому ринку, розроблена Р. Верноном, стверджує, що деякі види продукції проходять цикл, що складається із чотирьох етапів — впровадження, зростання, зрілість та занепад; виробництво цієї продукції переміщується з країни в країну залежно від етапу циклу. [17, с.17-18]

4. Модель економії на масштабах виробництва, відповідно до якої у країнах, які мають місткий внутрішній ринок, повинні розміщуватися такі виробництва, що забезпечують зростання економічного ефекту при збільшенні масштабу виробництва. [9, с.485]