95141 (Фізична реабілітація дошкільників з проблемами зору)

ЗМІСТ КУРСОВОЇ РОБОТИ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Сучасні погляди на проблему реабілітації дітей з проблемами зору

1.1 Характеристика порушень зору у дітей

1.2 Особливості фізичного і функціонального розвитку дошкільників з порушенням зору

1.3 Порушення постави і плоскостопість у дітей з проблемами зору

1.4 Вплив фізичних вправ на ріст і розвиток організму дітей з вадами зору

1.5 Вивчення впливу фізичного навантаження на стан зору дітей

Висновки до першого розділу

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

2.1 Методи досліджень

2.2 Організація досліджень

РОЗДІЛ 3. КЛІНІКО-ФІЗІОЛОГІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАСОБІВ ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДОШКІЛЬНИКІВ ПРИ ПОРУШЕННЯХ ЗОРУ

3.1 Корекційні види гімнастики

3.2 Особливості проведення рухливих ігор у дітей з проблемами зору

3.3 Профілактика короткозорості

3.4 Масаж як засіб фізичної реабілітації дітей з вадами зору

Висновки до третього розділу

ВИСНОВКИ

ПРАКТИЧНІ

РЕКОМЕНДАЦІЇ

ДОДАТКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність теми зумовлена соціальними та екологічними чинниками, труднощами в організації медичного обслуговування, що призвели до зростання майже всіх видів захворювань і скорочення тривалості життя населення України, зниження показників фізичного розвитку, зменшення кількості дітей з проявами акселерації в розвитку, зростання інвалідності, зокрема й дитячої.

Проблема здоров’я дітей дошкільного віку з порушенням зору досліджувалася багатьма науковцями (Л.С. Вавіна [9], М.І. Земцова [18], Л.С. Сековець [30], Б.В. Сермеєв [31], Б.Г. Шеремет [34] та ін.). Вченими доведено, що однією з важливих складових охорони здоров’я є своєчасне виявлення відхилень з метою найбільш ефективної організації оздоровчих і профілактичних заходів. При патології зору в дошкільників є наявним цілий комплекс рухових порушень, що зумовлені зниженням гостроти зору, порушенням бінокулярності, рухових функцій ока, поля зору і т.ін. (Л.С.Сековець [30]).

Проблема корекції зору засобами фізичної культури висвітлена в низці спеціальної літератури (Е.С. Аветисов [2], Р.Н. Азарян та А.А. Арутюнян [4], Б.В. Сермеєв [31] та ін.). Зазначу, що більшість робіт присвячена впливу фізичних навантажень на стан органу зору дітей шкільного віку. Водночас стан функцій зору в умовах різноманітних фізичних навантажень у дітей дошкільного віку вивчено недостатньо.

У профілактиці порушення зору та його відновленні важливу роль відіграють ЛФК, лікувально-корекційні вправи, масаж, фізіотерапія (Е.С. Аветисов [2], Є.Н. Кузнецов [22], Б.В. Сермеєв [31], та ін.), що вимагають адекватної методики їх застосування. Зокрема, перспективним є вдосконалення методики вправ для розвитку фізичних якостей, що забезпечують гармонійність фізичного розвитку дітей дошкільного віку з вадами зору. Важливе значення в цьому аспекті має розробка спеціальних адаптованих рухливих ігор та ігрових вправ для корекції порушених функцій зору в дітей з патологією зору. Це й зумовило вибір теми дослідження “Фізична реабілітація дітей дошкільного віку з порушенням зору”.

Фізична реабілітація дітей, які мають захворювання очей дуже актуальна сьогодні і нажаль не втратить своєї актуальності в майбутньому.

Зір є одним з найголовніших аналізаторів організму, що забезпечують одержання найбільш повної динамічної інформації (колір, форма, віддаленість) про навколишній світ. У процесі тривалої еволюції зір віддиференціювали як «складний багатоступінчастий процес, що включає отримання зображення в оці, виділення найбільш важливої інформації з нього, передачу цієї інформації в мозок, інтерпретацію зображення; виділення важливих ділянок об'єкта, Наведення ока за допомогою моторних систем на ці ділянки та отримання різкого їх зображення, поєднання зображень двох очей в єдиний зоровий образ, пізнання образу шляхом зіставлення з запасом, що є в пам'яті, локалізація об'єкта та його деталей у просторі » [10]. У процесі онтогенезу накопичується зорова інформація ускладнюється, удосконалюється, диференціюється, гармонійно пов'язується з функціями пам'яті, уявленнями, мовою і мисленням.

Мета дослідження полягає: у виявленні особливості фізичної реабілітації дітей дошкільного віку з порушенням зору.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати стан дослідження проблеми щодо фізичної реабілітації дітей дошкільного віку з порушенням зору, узагальнити зміст різних реабілітаційних методів та заходів, визначити найбільш вдалі поєднання засобів фізичної реабілітації.

Об’єкт дослідження — фізична реабілітація дітей дошкільного віку з порушеннями зору.

Предмет дослідження — зміст, форми і ефективні методи фізичної реабілітації дітей дошкільного віку при захворюваннях очей.

Методи дослідження: теоретичний аналіз та узагальнення науково-методичної, спеціальної літератури з проблем фізичної реабілітації, фізичного виховання і корекційно-педагогічної роботи з дітьми з порушенням зору; педагогічні спостереження у дошкільному закладі для дітей з порушенням зору, що дозволили здійснити перевірку ефективності різних прийомів відновлювальної роботи.

Наукова новизна дослідження: уточнено відомості про зміст, форми і методи фізичної реабілітації дошкільників з вадами зору.

Практичне значення отриманих результатів полягає у розробці практичних рекомендацій щодо ефективних методів та прийомів фізичної реабілітації дошкільників при різних зорових порушеннях.

Структура та обсяг роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, практичних рекомендацій, додатків, списку використаних джерел. Робота викладена на 51 сторінках тексту, бібліографічний покажчик вміщує 34 джерела.

РОЗДІЛ 1

СУЧАСНИЙ ПОГЛЯД НА ПРОБЛЕМУ ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДОШКІЛЬНИКІВ З ВАДАМИ ЗОРУ.

1.1 Характеристика порушень зору у дітей

Захворювання очей, що приводять до розладу зору, можуть бути вродженими та придбаними. До вродженої патології органа зору можуть призвести негативні впливи на плід у період вагітності ряду факторів, серед яких хронічні захворювання, вірусні інфекції, хвороби обміну, зловживання алкоголем, гормональними і снодійними препаратами, резус-несумісність матері і плоду, гіповітаміноз, іонізуюча радіація і т.д. Встановлено, що око зародка людини особливо чутливий до різних пошкоджуючих факторів в період 3 - 7-й тижнів вагітності (Є.І.Ковалевский [19]). Ураження зору у дітей може бути пов'язане з родовою травмою. Нерідкі аномалії розвитку органу зору у недоношених дітей. Серед причин, що приводять до слабозорості, велике значення має спадковість (Є.І.Ковалевський [19]). Спадкові дефекти зору зустрічаються як ізольовано, так і в поєднанні з вродженими змінами з боку інших органів і систем.

Причиною придбаних очних хвороб, що призводять до слабозорості, є гострі і хронічні інфекції, алергічні захворювання і травми органа зору.

Короткозорість і далекозорість

На першому місці серед причин, що викликають ослаблення зору у дітей, є аномалії рефракції (відхилення заломлюючої сили оптичної системи ока від норми): короткозорість і далекозорість. В офтальмології використовуються також професійні терміни (відповідно: міопія, гіперметропія).

Короткозорість (міопія) - один з видів клінічної рефракції ока, яка пов'язана з посиленням заломлюючої здатності або зі збільшенням поздовжньої осі ока. У зв'язку з цим зображення фокусується попереду сітківки. Першою ознакою міопії є такий стан, коли людина добре бачить предмети, розташовані поблизу, і погано віддалені від нього. Як правило, короткозорі нерідко примружує очі. Звідси і назва "Міопія", що в перекладі з грецького означає: "жмуритися, прищурюватися".

Основним механізмом розвитку міопії є порушення акомодації - властивість очей міняти заломлення для забезпечення чіткого бачення по-різному віддалених предметів.

Основою розвитку міопії на думку багатьох авторів є тривала напруга (спазм) акомодації під впливом зорової роботи на близькій відстані, а міопія, є фіксацією, закріпленням спазму.

Під конвергенцією очей розуміють процес зведення зорових осей обох очей при розгляданні близько розташованих предметів. При цьому відбувається одночасне звуження зіниці і акомодація очей. Між акомодацією і конвергенцією є певна залежність: більша напруга акомодації вимагає більшою мірою конвергенції і навпаки. Відповідно до цієї теорії під час конвергенції, що супроводжується підвищенням внутрішньоочного тиску відбувається розтягування склерального контуру в напрямку заднього полюса, що призводить до елліпсовидної форми заднього півкулі очного яблука.

Відзначено, що астенопії (швидко наступає стомлення очей під час зорової роботи, якщо об'єкт знаходиться на малій відстані від ока) передують спазми акомодації.

У дітей з м'язової і акомодаційні астенопії частіше спостерігається спазм акомодації. Спазм акомодації спостерігається у 97% дітей при міопії слабкого ступеня, у 72% середньої і у 62% при міопії високого ступеня. Слабкість акомодації у дітей може бути пов'язана з перенесеними загальними захворюваннями, і, перш за все тонзиліт, ревматизм і нефритом.

Міопія розвивається як пристосування для позбавлення акомодації від непосильної навантаження.

При міопії, спостерігається послаблення акомодації, що зростає із збільшенням ступеня міопії.

Багатьма авторами вказувалося на зв'язок міопії з тривалим зоровим навантаженням (Е.С.Аветисов [3], А.Я.Бунін [8] та ін.). Автори також вказують на вплив нераціонального режиму занять та відпочинку, що нерідко викликає зорові розлади. Аналіз режиму дня дітей показує, що за обсягом часу, розумові зорові навантаження (заняття, перегляд кіно - телепередач, творчі ігри за столом, малювання і т.д.), значно переважають над фізичними (ранкова зарядка, заняття фізкультурою, прогулянки з рухливими іграми ).

До несприятливих умов зорової роботи відноситься і недостатнє освітлення. Так, при освітленості менше 75 люксів, виявлено 9,1% дітей, що страждають міопією, а при освітленості более 150 люксів - 6,9%.

Ряд авторів (В.Ф.Уткін [33]) вважають, що міопія виникає через розтягнення ослабленою склери під впливом внутрішньоочного тиску. Ці патогенетичні механізми були враховані в багатьох теоріях розвитку міопії.

Деякі автори вважають, що виникнення короткозорості обумовлено генетичним фактором, але більшість авторів розглядають фактор спадковості лише як сприятливі.

Встановленим фактом у розвитку міопії можна вважати порушення гемодинаміки очей, які проявляються в зниженні кровотоку в циліарному м'язі, у зменшенні пульсового і хвилинного обсягу крові в судинній системі очі в міру прогресування короткозорості.

Погіршення гемодинаміки очей - одна з головних причин зниження працездатності циліарних м'язів при роботі на близькій відстані, в наслідок чого може виникнути міопія.

Недостатність зорової функції веде до виникнення вторинних порушень в поставі, робочій позі, координації і точності рухів, почуття ритму (А.К. Акімова, В.А. Зубов [5], В.Ф. Афанасьєв [6], М.І. Земцов , А.І. Каплан [18] та ін.). Показано, що у дітей, які перенесли рахіт, міопія зустрічається в 5 разів частіше, ніж у здорових дітей.

Інший вид аномалії рефракції - гіперметропія (далекозорість). Це оптичний недолік ока, при якому порушена здатність ясно бачити на близькій відстані. Далекозорість є наслідком короткої поздовжньої осі (вкорочене очне яблуко), відносної слабкості заломлюючої апарату очі (неправильна кривизна рогівки або кришталика). У цих випадках зображення фокусується позаду ока (В.Ф. Уткін [33]).

При далекозорості зображення предметів фокусується позаду сітківки, тому виходить неясним і розпливчасті. При великій мірі далекозорості (8,0 D - 10,0 D і вище) значне навантаження лягає на функцію акомодації. Результатом такої напруги є зорове стомлення під час роботи на близькій відстані, через що зливаються і стають неясними букви, починаються головні болі.

Астигматизм. Однією з причин слабозорості є також астигматизм - аномалія заломлюючої здатності очей, при якій в одному оці спостерігається поєднання різних видів рефракції. Астигматизм не завжди коригується окулярами, тому у дітей виникають труднощі бачення обсягу, глибини, віддаленості об'єктів, так як у дітей найчастіше відсутнє бінокулярне бачення. Часто причиною слабозорості є атрофія сітківки, зорового нерва, ністагм та інші очні захворювання.

Слабозорість характеризується різноманітністю порушень зорових функцій, різним рівнем їх збереження і можливості взаємної компенсації, ступенем вираженості патології. На відміну від залишкового зору слабозорість дає більше можливостей для використання зорового аналізатора як головного у пізнанні навколишнього світу. Це головна особливість, що відрізняє слабозорість від залишкового зору (Е.С. Аветисов [1]).