73427 (Проблема перекладу в зарубіжній літературі), страница 2

1.Починати аналіз перекладу треба не з нього самого, а з усвідомлення першотвору в його зв'язках з життям тієї краї­ни і тієї епохи, які в ньому відображені. Треба також знати, яке місце посідає оригінал у творчості його автора і яку роль він відігріє у розвитку літератури. Знання всього цього ство­рить необхідне тло, на якому сприймається першотвір, а також необхідні передумови для подальшого об'єктивного судження про сам переклад.

2.Для того, щоб зробити правильний висновок про відповідність інтерпретації оригіналові, необхідно точно вста­новити, з якого саме тексту перекладав інтерпретатор.

3.При оцінці творчого внеску перекладача важливо зна­ти також його зв'язок із попередніми версіями перекладів даного твору, якою мірою інтерпретатор спирався на колишні переклади або які рішення запропонував сам.

4.Після того, як учень виявить джерела перекладу, він може приступити до головної мети свого дослідження: до аналізу основних принципів самого творчого процесу, тобто перекладацького методу та перекладацької концепції. Інакше кажучи, будь-який переклад складається з певної кількості, залежно від його точності, більшої чи меншої, — якісних відмінностей, яких надав текстові перекладач. Саме відмінності від оригіналу найкраще демонструють метод перекладача та його погляди на відтворення цього оригіналу рідною мовою. А тому аналіз переїзду треба починати із зіставлення його з першотвором і чи не статистичних підра­хунків виявлених відмінностей.

Проте одразу треба застерегти учнів від спокуси без­посереднього зіставлення слів, синтаксичних конструкцій чи асонансів оригіналу з відповідними еквівалентами тексту перекладу (чи навпаки). Запам'ятаймо, перекладаються не елементи тексту: в художньому перекладі відтворюється функція того чи іншого елемента в естетичній цільності оригіналу.

Типи перекладу.

Розрізняють три типи пере­кладу:

1.Внутрішньомовний переклад — тлумачення словес­них знаків за допомогою інших словесних знаків тієї ж мови (наприклад, переклад з давньогрецької на новогрець­ку або адаптація твору для дітей).

2.Міжмовний, або власне переклад — тлумачення сло­весних знаків іншої мови.

3.Міжсеміотичний переклад — тлумачення знаків однієї системи за допомогою знаків іншої системи (на­приклад, літератури — засобами музики, живопису, кіно, театру, хореографії).

Поняття переклад розглядається і в двох інших зна­ченнях:

1.Творчий процес (інколи передається синонімами пе­рекладання, трансляція), який передбачає перетворен­ня тексту оригіналу на текст друготвору.

2.Результат процесу, явище (синоніми друготвір, транслят).

Типи перекладу

внутрішньомовний міжмовний міжсеміотичний

переклад іншим переклад іншою переклад іншою

варіантом тієї самої мовою знаковою системою

мови

Опрацювання зразків міжсеміотичного перекладу сприяє формуванню уявлення учнів про перекладний ху­дожній твір, оскільки, як і міжмовний, цей тип перекладу пов'язаний з інтерпретаційною діяльністю.

2.2.Методика проведення перекладів на уроках зарубіжної

літератури.

У процесі викладання зарубіжної літератури слід враховувати те, що художній перекладний твір порівняно з оригіналом має яскраво вира­жені особливості. Його специфічні риси: вторинність, тобто залежність від об'єкта перекладу, своєрідність комунікативної моделі (автор — пе­рекладач — читач), багатоваріантність реалізацій (оригінал дає поштовх до численних перекладів). Аби не порушувати принципу науковості, у процесі викладання зарубіжної літератури потрібно формувати уявлення учнів про своєрідність, особливість взаємозв'язку оригінального та перекладного творів. Ефективним засобом розв'язання названої проблеми є залучення учнів до порівняння першоджерела й перекладу.

Аби підготувати учнів до такої роботи, важливе ознайомити їх з ос­новами теорії перекладу. Скажімо, старшокласникам, які вже засвої­ли терміни переклад і оригінал, доцільно розкрити сутність поняття художній переклад, звернути увагу на такі питання, як творча індив­ідуальність перекладача, особливості перекладу поетичних творів тощо. Як це зробити — справа вчителя в кожному конкретному класі, а от що саме, які відомості мають входити до цього поняття, належить до інваріантної частини слова вчителя.

Про художній переклад

Як відомо, вершинні твори зарубіжної літератури для більшості читачів стають доступними завдяки художнім перекладам.

Особливої майстерності потребує відтворення поезії, оскільки перекладачеві доводиться дбати ще й про збереження рими, ритму, віршованого розміру першоджерела. Така робота під силу лише тому, хто наділений поетичним талантом.

Отже, художній переклад — це творчий процес, результат якого за­лежите від майстерності перекладача.

Для поглиблення й закріплення цих теоретичних відомостей учите­лю доцільно повести бесіду за такими запитаннями:

— Чим художній переклад відрізняється від перекладів наукових, офіційно-ділових і публіцистичних текстів?

— Поясніть, як ви зрозуміли слова М. Гоголя про художній пере­клад.

— Чи згодні ви з висловлюванням А. Твардовського: "Справжній художній переклад можна порівняти не з фотографією, а з порт­ретом, зробленим рукою митця "? Обґрунтуйте свою думку.

Крім того, старшокласникам можна запропонувати експеримен­тально перевірити можливості комп'ютерного перекладу художньо­го твору, і вони переконаються, що такий переклад не може задо­вольнити. Адже комп'ютер не відчуває художності твору, він придатний для перекладу текстів, позбавлених суб'єктивно-авторських, естетично-асоціативних повідомлень, в яких відсутні засоби художнього зображення.

Порівнянню першоджерела й перекладу може передувати підготовче читання оригіналу на уроці, яке широко використовується в пере­кладацькій практиці.

Зокрема письменник, перекладач С. Ковганюк зазначає, що підготовка до тлумачення тексту починається зі спеціального читання твору, байдуже скільки разів перекладач читав його раніше. Таке читання — своєрідне дослідження тексту, у процесі якого потрібно встановити стиль автора, його образну систему, "сло­весні примхи".

Отже, в перекладознавстві поняття підготовче читання оригіналу має важливе значення й використовується для окреслення кількох про­цесів: власне читання, аналізу оригіналу, встановлення перекладацьких труднощів. У шкільній практиці цей термін доцільно використовувати для назви виду читання, мета якого — визначення труднощів, з якими міг зіткнутися тлумач, перекладаючи твір. Така робота спонукатиме учнів не лише до поглиблення знання мови оригіналу й перекладу, а й усві­домленні майстерності перекладача.

Так, під час підготовчого читання уривка з оригіналу поеми О. Пушкіна "Євгеній Онєгін" (глава сьома, III) старшокласники звертають увагу на особливості фун­кціонування в тексті слова луна:

У ночи много звезд прелестных,

Красавиц много на Москве,

Но ярче всех подруг небесных

Луна в воздушной синеве.

Но та, которую не смею

Тревожить лирою моєю,

Как величавая луна,

Средь жен и дев блестит одна.

Порівнюючи оригінал з перекладом М. Рильського, учні з'ясують, чому перекла­дач удався до заміни російського слова луна на словосполучення зірка ранкова, зоря рання.

Під час уроків та позакласних заходів учитель має можливість запро­понувати учням порівняння оригіналу й перекладу на різних рівнях:

на рівні окремих елементів твору;

уривків текстів;

повних текстів;

варіантів перекладу.

Слід також використовувати різні види порівняння, описані в психолого-педагогічній літературі. Дбаючи про системність у роботі, потрібно визначити твори, у процесі вивчення яких доцільно використовувати елементи компаративного аналізу оригіналу та перекладу. Природно, що серед них найбільше буде поетичних творів По-перше, тому що вони дають можливість найяскравіше продемонст­рувати майстерність перекладача, По-друге, серед репрезентативних пе­рекладів творів, що увійшли до шкільних програм, чимала кількість іншо­мовних версій поезії. Це можуть бути, наприклад, такі твори (за програмою 2001 р.);

Переклади

Г. В. Лонгфелло. "Пісня про ґайавату" (переклад О. Олеся); І. Крилов.

"Вовк та ягня", "Квартет" (переклади М. Терещенка).

Р. Бернс. "Джон Ячмінь "(переклади М. Лукаша, В. Мисика), Р. Л. Стівенсон. "Вересовий трунок" (переклад Є. Крижевича).

Г. Гейне. "Самотній кедр на стромині" (переклад Л. Первомайського),

С. Єсенін. "Відгомоніла золота діброва" (переклад В. Коломійця).

В. Шекспір. Гамлет" (монолог Гамлета,. переклади Л. Гребінки, Г.. Кочура), сонет 130 (переклади Д. Паламарчука, Д. Павличка); Дж. Байрон. "Хотів би жити знову горах..." (переклад Д. Паламарчука); О. Пушкін. "Євгеній Онєгін" (уривок, переклад М. Рильського).

О. Блок. "Весно, весно, без меж і без краю..." (переклад Г. Кочура);

Порівняння заголовків та епіграфів доцільне і тоді, коли вивча­ються епічні та драматичні твори. Часом перекладач знаходить точ­ний еквівалент назви твору, аби повністю зберегти авторський задум; в історії перекладу відомі й інші варіанти передачі тлумачем заголовка.

Часткове збереження заголовка.

Особливо цікавим розгляд цього варіанта є в тому випадку, коли на шляху перекладача трапляються багатозначні слова, які мають кілька варіантів перекладу. На підсумковому етапі вивчення епопеї Л. Толстого "Війна і мир" учням можна запропонувати поміркувати над смислом назви твору і, порівнявши заголовки оригіналу та пе­рекладу О. Кундзіча, зробити висновок про труднощі, які постали перед перекладачем. Таке завдання сприятиме створенню проблем­ної ситуації, розв'язання якої потребує відповідей на низку запитань:

– В якому значенні слово мир використовується в романі Тол­стого?

– Як це слово перекладається українською мовою?

–Поміркуйте, чому перекладач зупинився на варіанті «Війна і
мир», а не «Війна і світ»?

Підсумовуючи роздуми учнів, учителю доцільно повідомити, що за часів Л.Толстого в російській мові існувало два слова: мир у значенні відсутність війни і мір — громада людей, народ. Сам пись­менник таємниче слово в назві твору писав по-різному: як з і, так і з и.

Далі доцільно звернути увагу учнів на те, що український варіант "Війни і миру" підготував дбайливий вітчизняний теоретик і практик перекладу О. Кундзіч.

Завчасно підготовлений учень може зачитати уривок зі статті О. Кундзіча

Аби допомогти учням зрозуміти перекладацьке рішення О. Кундзіча, слід націлити їх на роботу з російсько-українським словником. З його допомогою школярі встановлять, що в українській мові основні значення слова мир перекладаються не однією лексемою, а кількома: світ (окружение человека, внутренний мир); всесвіт (вселенная); громада, мир (сельская община); мир (отсутствие враждьі, войны, ссоры, соглашение); згода, злагода (согласие), замирення (прекращение войны).

Отже, зважаючи на особливості мов, під час перекладу неможливо цілком зберегти символічне значення заголовка твору. Вибір варіанта "Війна і мир" є найбільш вдалим, оскільки слово оригіналу мир в українській мові передається аналогічним відповідником тоді, коли йдеться саме про ті значення, які мали російські слова мир і мір у XIX ст.

Наведений приклад допоможе учням зрозуміти, що іноді повністю зберегти смислове навантаження заголовка неможливо через відмінності двох мовних систем.

Повна зміна заголовка

До такого варіанта передачі назви твору перекладачі вдаються з різних причин: коли висловлюють власний погляд на оригінал або коли намагаються його витлумачити, зробити доступнішим для читачів.

Під час вивчення роману Ф. Достоєвського можна розповісти уч­ням, що в перекладі цього твору німецькою мовою його назва у різних перекладачів звучить по-різному: "Verbrechen und Stafe" ("Злочин і кара") та "Schuld und Suhne" ("Вина й спокута") — і запропонувати їм, порівнявши заголовки, зробити висновок про позиції перекладачів.

Щоб націлити учнів на врахування принципу диференційованого підхо­ду до відтворення оригіналу, можна запропонувати їм таку пам'ятку: