73427 (612178), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Як порівнювати оригінал і переклад

1. Визначте художні особливості оригіналу. З'ясуйте, які еле­менти в ньому відіграють найважливішу роль.

2. Простежте, до яких змін удається перекладач (звертайте ува­гу на пропуски, заміни, нові елементи в перекладі).

3.Поміркуйте, чим можна пояснити зміни в тексті перекладу.

4. З'ясуйте характер втрат (основні чи другорядні елементи твору)

5.Зробіть висновок про близькість оригіналу й перекладу

Художня домінанта — провідний образ твору.

Наприклад, художньою домінантою "Циганського романсеро" Ф. Гарсіа Лорки є образ жінки — провісниці долі (в оригіналі позначається словом Іипа, яке в іспанській мові жіночого роду). Цю інформацію можна повідомити учням ще перед читанням твору і запропонувати їм віднайти перекладацьке рішення, завдяки якому вдається зберегти най­головніше в оригіналі — художній образ. У подальшому учні із заці­кавленням перевірять свої передбачення, а водночас зрозуміють, чому в перекладі М. Лукаша іспанське слово Іипа (місяць) передається дво­ма словами — царівна Місяцівна: Адже слово місяць в українських читачів аж ніяк не асоціювалося б із образом жінки.

Художня домінанта — граматична форма вірша

Яскравим прикладом такої художньої домінанти є вірш А. Фета "Шепот, робкое дыханье...". З метою звернення уваги десятикласників на специфіку цієї поезії можна запропонувати їм уривок зі статті Д. Благого "Граматика поезії (Про один вірш Фета)".

У словниковому його складі переважне місце посідають іменники (двадцять три із загальної кількості тридцяти шести слів; крім того, в ньому є ще сім прикметників, два прислівники та сполучник і, що повторяється чотири рази). Водночас зовсім відсутня друга головна частина мови — дієслово. Цьому відповідає і синтаксична будова вірша: за наяв­ності п'ятнадцяти підметів немає жодного — знову-таки другого головного члена речення — присудка...

Після читання уривка зі статті доцільно запропонувати учням по­рівняння оригіналу згаданого вірша та його перекладу М. Рильським, що дасть можливість увиразнити майстерність перекладача, який зберіг бездієслівну форму вірша.

Художня домінанта — музичність

Одинадцятикласникам, які вивчають французьку мову, можна зап­ропонувати порівняти звучання "Осінньої пісні" П. Верлена в оригі­налі та в перекладі Г. Кочура, беручи до уваги такі запитання:

• Який настрій проймає обидва тексти?

• З твором якого виду мистецтва вони асоціюються?

• Завдяки яким художнім засобам звучить у них голос осені?

—Чи є обидва тексти яскравою ілюстрацією до верленівської формули ''Найперше — музика у слові"?

Важливо наголосити на тому, що переклад, як і оригінал, зверне­ний до читача не зоровими, а звуковими можливостями слова. Саме завдяки звукопису і мелодійності в обох текстах відчувається ме­ланхолійний настрій. Художні образи (протяжне ридання скрипок і дзвін годинника), створені поетом і передані перекладачем, спра­ведливо називають звукообразами.

Підсумовуючи, слід ознайомити учнів з висловлюванням В. Радчука: "Вірність перекладу "Осінньої пісні" полягає не в дотриманні чіткої логіки, яку тут важко знайти ., а в передачі експресивної функції, яку виконує нагнітання співзвуч, тональний рух, мелодійне переплетіння сонантів, носових і чистих, довгих і коротких голос­них, у втіленні верленівської формули De la musique avant toute chose, яку слід розуміти, знову ж таки, не абстрактно, а як вказівку.на те, що музичність повинна бути на першому місці в поетичній ієрархії і що така ієрархія існує" [12; 5].

Отже, порівняння першоджерела та оригіналу сприятиме усвідом­ленню учнями не лише сутності художнього перекладу як творчого процесу і його результату, а й глибшому розумінню творів, прочитаних в оригіналі. Цей прийом доцільно використовувати під час розгляду окремих елементів текстів або аналізу поетичних творів невеликого обсягу, які є яскравими зразками перекладацької майстерності.

Залучаючи учнів до вивчення кращих зразків світового, пись­менства, важливо формувати їхнє уявлення про художній пере­клад як унікальне явище у світовій культурі, результат творчо­го діалогу автора і перекладача. Як слушно зазначає І. Ненько, акцентування на зв'язку перекладних творів з оригіналом є обо­в'язковою умовою ефективності шкільного предмета "Зарубіж­на література" [9, 21].

3.2. Конспекти уроків

3.2.1.Конспект №1.

Тема: Оспівування краси природи та кохання у сонетах В. Шекспіра. Мета: допомогти учням краще усвідомити красу поетичного слова його поетичний зміст; розвивати навички аналізу перекладів ліричних творів, пам’ять, уміння виразно читати вірші; виховувати естетичні смаки, любов та чутливість до поетичного слова.

Тип уроку: Урок компаративного аналізу сонетів.

Метод: евристична бесіда з елементами виразного читання

Прийоми: порівняння творів

Шлях аналізу : слідом за автором

Обладнання: портрет В. Шекспіра, збірки творів, фотовиставка до життя і творчості

Епіграф:

There is по rose without a thorn.

( Немає троянди без колючки)..

Англійське прислів'я

Ланцюжок навчальних ситуацій.

І. Оголошення теми, мети, уроку та епіграфу.

ІІ. Бесіда — актуалізація опорних знань учнів.

— Кого з майстрів сонета доби Відродження ви знаєте? (Данте, Петрарка).

— Яку композицію мав так званий «італійський сонет» ?

— Жанр сонета був відомий ще за доби Середньовіччя. Які світоглядні уявлення людей того часу знайшли відображення у його усталеній формі?

— Які теми і образи характерні для сонетів Данте і Петрарки?

(У сонетах ці поети намагалися осмислити такі філософські поняття, як життя і смерть, призначення людини у світі, створювали образ Прекрасної Хами, висловлювали гіркі почуття суму за втраченим коханням).

ІІІ. Сприйняття і засвоєння навчального матеріалу.

Сонет — один із найпопулярніших і найскладніших жанрів лірики нових часів. Його чітко визначена структура — обов'язково 14 рядків, зафіксована система повторюваних рим і визначений зв'язок частин і цілого — кидає виклик будь-якому майстрові поетичного слова. Н.Буало назвав цю строфу — «карою, що Аполлон придумав для поетів», а І.Франко схарактеризував її як «п'ятистопний ямб, мов з міді литий». Завдяки своїй виструнчсній формі сонет став досконалим інструментом для відображення боротьби добра та зла у світі, зіткнення протилежностей.

Ще за доби Відродження виникла традиція в 1-му катрені подавати певне твердження, у 2-му — розвивати протилежну думку (антитезу), а в терцинах зображувати боротьбу протилежних сил, їхній синтез і водночас розв'язку В Шекспір запропонував нову, власну форму сонета: три катрени, в яких викладалася певна думка, і двовірш, у якому висловлювалася головна думка-висновок. Схема римування також відрізняється від «петрарківської»: у катренах рима була або перехресною, або поясною, у двовірші — завжди парною. Сонет такої будови називається англійським або «шекспірівським»

В.Шекспір (1564-1616) (у перекладі з англійської — той, що потрясає списом) написав 154 сонети, більшість із яких (126) присвячено невідомому білявому Юнакові, другові поста. Сонети 127-152 розкривають історію його драматичного кохання до Смаглявої леді, а в інших творах (153 та 154) автор висловив почуття радості й краси кохання.

Уперше сонети Шекспіра було опубліковано 1609 року, можливо, без зго­ди автора. Лише 1640 р. поет і друг Шекспіра Бен Джонсон надрукував їх повністю.

В архівах не збереглося жодного сонета, написаного рукою "самого поета, що дало привід поставити під сумнів його авторство. Понад 200 років літературознавці сперечалися, хто саме насправді автор сонетів. Та кілька років тому, після оприлюднення архівів графа Саутгемптона, який заповів відкрити їх через 200 років по смерті свого останнього спадкоєм­ця, всі сумніви зникли. Виявилося, що білявий Юнак Шекспірових сонетів і є граф Саутгемптон, меценат, покровитель і близький друг поета. Це до нього пішла кохана Шекспіра — Емілі Басаноу, донька італійського музи­канта, дружина актора театру «Глобус», у заміжжі Ланьєр. Ці двоє людей і стали натхненниками геніальних Шекспірових поезій, крізь призму яких любов бачиться як сонний порятунок у жорстокому, шаленому світі, де зганьблено все: честь, вірність, добро, істина...

Сонети віддзеркалюють моральне обличчя свого творця. Він засуджує підло­ту та марнославство у коханні й поезії. У двовірші, котрий підсумовує сонет №21, поет стверджує гідність свою, і своєї коханої, щирість почуттів, їхню самодостатність. Автор використовує цікавий мовленнєвий прийом — запе­речення з метою ствердження позитивної ідеї. Він засуджує нечесні шляхи інших поетів, їхні прийоми у творчості, залицянні, заперечує марнославство і брехливість для того, щоб виразніше прозвучала думка: «У вірші правда — над усе для мене...»

Такий самий прийом заперечення Шекспір використовує й у сонеті №130.

З метою оптимізіції навчального процесу та ефективнішої роботи над тек­стом сонета, пропонується ознайомити учнів спочатку з його перекладами, скажімо, Д Паламарчука та С.Маршака, а вже потім звернутися до оригіналу.

Сонет №130

Ті очей до сонця не рівняли,

Корал ніжніший за її уста.

Не білосніжні плеч її овали.

Мов, з дроту чорного коса густа.

Троянд багато зустрічав я всюди,

Та на її обличчя не стрічав,

І дише так вона, як дишуть люди,

А не конвалії між: диких трав.

І голосу її рівнять не треба

До, музики, милішої мені.

Не знаю про ходу богинь із неба,

А кроки милої — цілком земні.

І все ж вона — найкраща поміж: тими.

Що славлені похвалами пустими.

Переклав Д. Паламарчук

Сонет № 130

Ее глаза на звезды не похожи,

Нельзя уста кораллами назвать,

Не белоснежна плеч открытых кожа,

И черной проволокой вьется прядь.

С дамасской розой, алой или белой.

Нельзя сравнить оттенок этих щек,

А тело пахнет так, как пахнет тело.

Не как фиалки нежный лепесток.

Ти не найдешь в ней совершенных линий,

Особенного света на челе.

Не знаю я, как шествуют богини,

Но милая ступает по земле.

И все ж она уступит тем едва ли,

Кого в сравненьях пышных оболгали.

Переклав С Маршак

Почати роботу з перекладами бажано з їхнього виразного читання, потім слід привернути увагу учнів до розбіжностей в описі смаглявої дами:

—З чим порівнюються очі коханої поета?

(У Маршака — «на звезды не похожи», У Паламарчука «до сонця не рівня­ти»).

• З чим порівнюють перекладачі запах тіла Смаглявої леді? (Маршак —«А тело пахнет так, как пахнет тело, Не как фиалки нежной лепесток». Пала­марчук — «І дише так вона, як дишуть люди, А не конвалії між диких трав»).

• В останніх катренах Д. Паламарчук і С. Маршак пишуть про зовсім різні якості дами поета. Які саме?

(Маршак — «И все ж она уступит тем едва ли. Кого в сравненьях пышных оболгали». Паламарчук — «І все ж вона найкраща поміж тими. Що слав­лені похвалами пустими»)

— Якщо перекладачі дають такі різні описи коханої поета, то як писав про неї сам Шекспір, якими саме словами?

Зачитується текст сонета мовою оригіналу.

My mistress’ eyes arе nothing like the sun;

Coral is far more red then her lips red;

If snow be white, why then her breasts arc dun;

If hairs be wires, black wires grow on her head.

I have seen roses damask ^“d, red and white.

But no such roses see I in her cheeks;

And in some perfumes is there more delight

Than in the breath that from my mistress reeks.

I love to hear her speak, yet well I know

That music hath a far more pleasing sound;

I grant І never saw a goddess go,

My mistress, when she walks, treads on the ground.

And yet, by heaven, I think my love as rare

As any she belted with false compare.

Клас, за допомогою учителя, робить дослівний переклад тексту, так званий «підрядник».

Допоміжний словничок для перекладу:

far more red— більш червоний,

dun — сірувато-коричневий, тобто смаглявий,

reeks — (застаріле) поганий запах, у сучасній мові вживається нейтральне слово «smell», and yet, by heaven -фразеологізм, звертання до неба,

belied— минулий час від дієслова to believe, тобто вірити, довіряти, вва­жати.

rare — рідкісний, дивовижний, винятковий.

Сонет М130 (дослівний переклад)

Очі моєї коханої зовсім не схожі з сонцем,

Корал більш червоніший, ніж її червоні губи.

Якщо сніг буває білим, чому її груди такі смагляві

Якщо волосся буває жорстким, як дріт,

чорний дріт росте на її голові

Я бачив троянди дамаські, червоні й білі.

Але нема таких троянд на її щоках,

І деякі духи приємніші.

Ніж дихання з рота моєї коханої

Мені подобається слухати її розмову, ще я добре знаю,

Що музика має приємніший звук.

Я впевнений, що ніколи не бачив ходи богинь;

Моя кохана, коли вона іде, ступає по землі

І, свідок небо, я думаю, моя любов виняткова.

Як дехто, вона вірила у фальшиві порівняння.

IV.Бесіда за запитаннями.

Завдання для роботи з оригіналом поезії та його зіставного аналізу з перекладами.

- Визначте особливості римування в сонеті. (У катренах рима перехресна (sun — dun, red — head, white-delight, cheeks —reeks, know — go, sound — ground), у двовірші - парна (гаге — compare).

Характеристики

Список файлов курсовой работы