73427 (612178), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

- Яким поетичним розміром написано сонет англійською мовою? Чи збережено його при перекладі? «(П'ятистопний ямб, перекладачі також дотрималися цього розміру у по­етичних обробках).

—Перекажіть своїми словами англійською мовою, якою вам бачиться кохана поета. Спробуйте зробити те саме українською. Які слова і чому ви дібрали, описуючи Шекспірову красуню?

— Знайдіть невідповідності між оригіналом та перекладами. В чиєму перекладові їх більше? Чи адекватними видаються вам запропоновані пе­рекладачами заміни? Думку обгрунтуйте.

(Невідповідностей значно більше в перекладі Маршака. Так, він повністю змінює 9 та 10 рядки поезії і замість опису мови смаглявки говорить про досконалість ліній її чола, порівнює її очі із зірками, а не з сонцем, як в оригіналі. Якщо Шекспір говорить про запах дихання коханої, то перекладач —про запах її тіла. А Паламарчук не згадує у перекладі лише однієї несуттє­вої деталі — він веде мову взагалі про троянди, тоді як в оригіналі йдеться саме про дамаські, чітко вказано їхні кольори).

—В якій частині сонета та як саме висловлено його ідею? Кому з пере­кладачів, на ваш погляд, вдалося передати її адекватніше?

(У двовірші, в словах «my love, as гаге». Ідею твору передано адекватніше У перекладі Паламарчука. Адже він залишив таке важливе для оригіналу слово — «найкраща», зберігши стильове протиставлення катрену та двовір­ша, перший з яких побудований на запереченні, а інший — на утвердженні).

V.Закріплення вивченого матеріалу.

Узагальнюючі запитання.

- Що сьогодні на уроці ми вивчали?

- Що таке сонет?

- Чий переклад сонету вам сподобався найбільше? Чому?

- Переклади, якого сонета ви б хотіли розглянути?

- Звернемося ще раз до епіграфу. Чи погоджуєтесь ви з ним? Чому?

VI. Підсумкова бесіда (оцінка).

VII. Домашнє завдання. Підготувати усну доповідь про сонет як літературний жанр чи про відображення ідей епохи Відродження в сонетах В.Шекс­піра. Напам'ять вивчити сонет № 130 англійською та українською мовами.

3.2.2.Конспект №2

Тема: « Нехай потішить вас маленький скромний дар...»

Мета: поглибити знання учнів про поезію П.Верлена; розвивати уміння аналізувати переклади його поезії, навички виразного читання віршів; виховувати естетичні смаки, любов до поезії.

Тип уроку: урок поглибленого аналізу П.Верлена

Метод: евристична бесіда з елементами виразного читання

Прийоми: порівняння творів

Шлях аналізу: слідом за автором

Обладнання: портрет П.Верлена, збірки творів, музика Гріга «Марення»

Епіграф: Чи гість минулих я століть,

Чи того віку, що прибуде?

Але востаннє, добрі люди,

За мене Господа моліть.

П. Верлен

Звучить музика Гріга "Марення".

Ланцюжок навчальних ситацій

I. Оголошення теми, мети та епіграфу уроку, звернення до портрета, Поля Верлена.

Сьогодні на уроці ми пригадаємо основні сторінки творчості Поля Верлена, а також будемо аналізувати його поезії, з’ясуємо основні відмінності перекладів вірша «Осіння пісня».

У постаті письменника А. Франс, його сучасник, " убачав "найбільш оригінального, грішного, містичного, найбільш натхненного і справжнього серед сучасних поетів".

У збірці «Мудрість» Верлен писав:

Лучше расскажи приданье без прикрас

О рухнувших мечтах, тоскующих в долинах...

О новых горестях своих начни рассказ,

О разных женщинах, о злобе ежечасной,

О страхе, что всегда крадется по пятам,

И о политике, и о любви несчастной

Пиши чернилами, но с кровью пополам.

Своєю творчістю він визначив подальший розвиток лірики не тільки Франції, а й усієї Європи. Давайте ж ближче познайомимося із цим оригінальним поетом і спробуємо зрозуміти — хто ж він, «чи гість минулих століть, чи віку, що прибуде?», до чого він прагнув, чому вважав, що писати вірші потрібно «з кров'ю пополам».

Давайте звернемося до епіграфу уроку.

Ці слова належать людині, яка перебувала у вічному пошуку, у душі якої боролися протиріччя, яка страждала, грішила, помилялась, шукала істину, своє місце у житті.

Як сказав німецький поет Генріх Гейне: "Світ розко­ловся, і тріщина пройшла крізь серце поета". Бо поет — це людина, котра надзвичайно тонко і глибоко відчуває, прагне краси і гармонії — гармонії світу, людських : відносин. Ось чому будь-який відступ від цієї гармонії — зло, фальш, жорстокість, бездуховність — боляче вра­жають серця митців і народжують вірші. В одних — гнівні тa тривожні, а в інших — повні відчаю та туги.

Саме до останніх належав Поль Верлен.

II.Актуалізація опорних знань.

— Що відомо вам про життя Поля Верлена?

Життя П. Верлена було сповнене злетів і падінь, добропорядного існування й ув'язнення, захоплення Паризькою Комуною і пошуками Бога, радощами боге­ми і безпритульного злидарювання. Пристрасний... і неврівноважений, чутливий і надзвичайно емоційний, він постійно шукав себе у суперечностях долі, вилива­ючи щастя і біль, тугу і самотність у віршах. -

Народився П. Верлен у місті Мец у сім'ї військово­го інженера 30 березня 1844 р. У 1851 р. сім'я переїха­ла до Парижа. Там Верлен закінчує ліцей і в 1862 р. записується на правничий факультет. Проте особливого захоплення юриспруденцією в нього не було. І не служ­бовцем хотів бути Поль — він відчував себе поетом. Він і жив, як поет. Драматично довго весь плідний період творчості був невизнаним. Кохав, але його надії на щасливе подружнє життя не справдилися. Бився на ду­елі і сидів у в'язниці. Визнання метром і захоплення йо­го творами наздогнало вже зневіреного митця.

На традиційній церемонії обрання «короля поетів» 1891 р., по смерті Леконта де Ліля, найбільше голосів було подано за П. Верлена. Проте визнання прийшло надто пізно: здоров'я письменника похитнулося. Тала­новитий поет злидарював і майже постійно змушений був перебувати у лікарнях. Письменник Жуль Ренар зазначав у своєму щоденнику 1892 p.: «Від Верлена не лишилося нічого, крім нашого культу Верлена».

Так, П. Верлен не був зрозумілим сучасникам, тому що поети ідуть завжди попереду Своєї епохи, намага­ються замінити людям очі, щоб тим самим змінити дійсність.

Поль Верлен став новатором у по­етичному мистецтві. Його поезія відноситься до такого літературного напряму як модернізм.

— Що ж таке модернізм?

— Які загальні риси європейського модернізму?

Модернізм — (від фр. modern — сучасний, най­новіший) — загальна назва літературно-мистецьких тенденцій, що виникли у європейських літературах на межі XIX - XX ст.

Назвіть загальні риси європейського модернізму:

— особлива увага до внутрішнього світу особис­тості;

— орієнтація на вічні закони філософії буття і мис­тецтва;

— надання переваги творчій інтуїції;

— схильність до містицизму, підсвідомості;

— пошук нових форм у мистецтві;

— прагнення віднайти вічні ідеї, що можуть пере­творити світ за законами краси і мистецтва.

III. Сприйняття і засвоєння навчального матеріалу.

Засвоєння літературних понять.

Імпресіонізм — це напрям у мистецтві, який основ­ним своїм завданням вважав відтворення особистісних вражень, миттєвих відчуттів та переживань. Назва пішла від картини Клода Моне «Імпресія: Схід сонця». Імпресіонізм був характерним і для живопису (Опост Ренуар, К. Моне. Поль Сезанн. Піссаро), і для музичного мистецтва (музикою Гріга «Марення» почи­нався наш урок).

Ще одна особливість творчості Верлена — сугес­тивна лірика (лат. Suggestio — натяк, навіювання ). Сло­во у поета діє не стільки своїм прямим значенням, скіль­ки смисловим ореолом, який «навіває» інші настрої.

Сугестія наближає Верлена до символістів, бо як такого символу в ліриці його немає.

Імпресіонізм і символізм — це течії модернізму. Тому, характеризуючи П. Верлена як модерніста, , його сучасник поет-теоретик Банвіль писав йому: «Ча­сом ви, можливо, плаваєте так близько від меж поезії, що ризикуєте потрапити в музику. Хто зна, може, ви й маєте рацію».

Найхарактернішою рисою творів поета є ме­лодійність, дивовижне поєднання звуків із почуттями. У своїй поезії П. Верлен наблизився до розуміння душі, яка прагнула гармонії, але не знаходячи її у світі, плака­ла і страждала, виливаючи весь свій сум у мелодіях ліричних віршів.

IV.Бесіда за запитаннями.

Робота над текстами.

Осіння пісня

Неголосні

Млосні пісні'

Струн осінніх

Серце тобі

Топлять в журбі,

В голосіннях.

Блідну, коли

Чую з імли

Б'є годинник:

Линуть думки

В давні роки

Мрій дитинних.

Вийду надвір —

Вихровий вир

В полі млистім

Крутить, жене.

Носить мене З жовтим листям.

Переклад Г. Кочура

Цей вірш увійшов до збірки «Сатурнічні поезії». — Як же пояснити таку дивну назву книги? Назва першої книги «Сатурнічні поезії» (1866) пов'язана з віршем Ш.Бодлера «Епіграф до засудженої книги». Згідно з уявленнями астрологів, Сатурн — пох­мура, сумна планета, і Верлен зарахував себе до лю­дей, народжених під нею, які не мають щастя в житті (в одному із сонетів своєї першої збірки Поль Верлен пи­сав: «Моя душа народилася для жахливих катастроф»). Перший розділ цієї збірки називався «Меланхолія». Причини цього самопочуття поет визначає так:«... вто­мився... не вірю в Бога... глузую з людей..." Таким чи­ном, меланхолія — і поетичний образ, і власний стан душі поета — визначальна риса його світосприйняття. Можливо, тому Верлен був такий близький і ук­раїнським поетам, багато з них перекладали його вірші на українську мову.

Зачитати підрядник і «Осінню пісню» у пере­кладі М.Рильського. Визначити, кому з перекладачів — Г. Кочуру чи М. Рильському вдалося точніше передати словесну, образну, поетичну структуру вірша П. Верлена.

Осіння пісня

Ячать хлипкі

хрипкі скрипки

листопада…

Їх тужний хлип

У серця глиб

Просто пада.

Від їх плачу

Я весь тремчу

І ридаю,

Як дні ясні.

Немов у сні.

Пригадаю.

Кудись іду.

Удаль бліду,

З гір в долину,

Мов жовклий лист

Під вітру свист —

В безвість лину.

Переклад М. Рильського

Осіння пісня

Довгі ридання

Скрипок

Осінніх

ранять моє серце

Томлінням...

Аж задихаюсь

І блідну, коли

Дзвонить годинник:

Я згадую

Колишні дні

І плачу.

І я виходжу

На вітер лихий.

Що носить мене

Туди-сюди,

Неначе

Пожовклий лист.

Підрядник (майже дослівно)

— Які фарби використали б ви, передаючи настрій цього вірша? (Сіру, жовту, коричневу, Синю.)

— П. Верлен часто пише про осінь. На вашу думку, це для нього тільки пора року, чи, можливо, символ? (Символ приреченості, трагічної смерті.)

Аналіз підрядника

— Які ще символи є в поезії і що вони означають?

— («Вітер лихий" — це фатум, доля, що жене його невідомо куди, "носить мене туди-сюди, наче пожовк­лий лист";

— годинник — бій його — це нагадування про на­ближення до межі, туга за минулим, неможливість знайти своє місце у всесвіті — «чи гість минулих я століть, чи того віку, що прибуде?»;

— «пожовклий лист" — те, що віджило, нагадуван­ня про смерть.)

Отже, зображення особистісних вражень, відчуттів та переживань — у цьому імпресіоністичність поезії П. Верлена.

Розглянемо репродукцію картини художника-імпресіоніста Піссаро «Осінній ранок».

— Чи співпадає настрій картини з настроєм вірша П.Верлена «Осіння пісня?» (У кольоровій гамі не співпадає, але в емоційному плані — так — передає враження художника. Картина відтворює оптимістич­ний погляд художника на життя — переважає зелений та блакитний колір. А у вірші відобразилось трагічне світосприйняття — «моя душа народилася для жахли­вих катастроф», — писав П. Верлен.)

У зрілий період творчості П. Верлен досконало во­лодів засобами вираження ліризму. Здається, що в йо­го вірші «В серці і сльози, і біль»... слова начебто відсутні, тут лише музика зраненого серця, яка нагадує сум дощу.

Учень читає вірш «В серці і сльози, і біль...»

В серці І сльози, і біль —

Небо над городом плаче.

Що це за туга?

Відкіль цей невгамовний біль?

Можливо, занурені звуки

І на землі, й по дахах!

В серце, що в'яне від скуки

Ллються зажурені звуки.

Сльози і біль без причин

В серці, якому байдуже...

Тут ані зрад, ні провин:

Туга моя без причин.

Чи не найбільше це горе —

Навіть не знати, чому

В серце несміливе, хворе

Люто закралося горе?

Переклад М. Драй-Хмари

Причини плачу в душі, як і в природі, не можна по­яснити, бо сама людина — суцільна таїна. Людська ду­ша — складна і багатогранна. Можливо, тому пам’ятник П. Верлену в Парижі в Люксембурзькому саду виглядає так: мармурова скульптурна група: лиса голова Верле­на, що нагадує і голову Сократа, і голову Фавна (бога плодючості в міфології), а під нею,— три символічні фігури — хлопчика, молодої жінки і старої матері. За задумом скульптора, вони мали символізувати «три душі» Верлена — дитячу, чуттєву і релігійну.

Характеристики

Список файлов курсовой работы