59008 (Радянський військово–морський флот в роки Другої світової війни)

Зміст

Вступ

1. Розвиток військово-морського флоту Радянського Союзу на початковому етапі Другої світової війни

2. Військово-морський флот в умовах оборонних боїв з нацистською армією в 1941-1942 роках

3. Військово-морські сили СРСР у наступальних операціях 1943-1945 років

Висновки

Джерела і література

Вступ

Актуальність теми дослідження зумовлена особливостями сучасного етапу розвитку історичної науки та реформування українського суспільства. В цих умовах перед дослідниками постала нагальна проблема в переосмисленні історичного процесу та створенні нових праць, в яких вони на основі глибокого аналізу та неупередженого ставлення, з використанням недоступних раніше документальних матеріалів, дали б правдиву, виважену оцінку подіям та явищам вітчизняної історії. Такий підхід зумовлений переорієнтацію історичної науки з ідеологічного обслуговування на суто наукове дослідження.

Дослідження бойової діяльності Військово – морського флоту Радянського Союзу в 1941 – 1945 роках є складовою частиною вивчення проблеми участі збройних сил СРСР у Великій Вітчизняній війні. На прикладі даного дослідження показується важливість внеску Військово – морського флоту у загальну перемогу Радянського Союзу над фашисткою Німеччиною і її союзниками. З розпадом Радянського Союзу, і здобуттям Україною незалежності, актуальною, на думку автора є спроба більш детального дослідження значення бойової діяльності Чорноморського флоту. Ще раз, в умовах не найкращого становища флоту на сучасному етапі, пригадати славетні сторінки його історії.

Об’єктом дослідження є Військово–морський флот СРСР, як складова частина збройних сил Радянського Союзу.

Предметом дослідження є підготовчі заходи та бойова діяльність Військово–морського флоту Радянського союзу напередодні та в роки Великої Вітчизняної війни, а також у війні проти Японії.

Методологічну основу дослідження складають загальні принципи логіки, історизму та об’єктивності, система загальнонаукових дослідницьких методів системного та структурно – функціонального аналіз, а також історичний, логічний, порівняльний методи.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з 30 грудня 1937 року, коли був створений наркомат ВМФ СРСР і розпочалась активна стадія будівництва флоту по 2 вересня 1945 року, коли Військово – морський флот завершив останні бойові операції, що були пов’язані з участю СРСР у війні проти Японії.

В територіальному плані дослідження ґрунтується на території Радянського Союзу, де в безпосередніх бойових діях брав участь Військово – морський флот. Насамперед це акваторії та при берегові території Чорного, Балтійського, Баренцового морів та Тихого океану.

Ступінь дослідження проблеми. В українській історіографії відсутні спеціальні праці, які б конкретно стосувались теми даної курсової роботи. Проте питання, пов’язані з темою роботи стали предметом вивчення дослідників.

Значна кількість загальних та спеціальних праць присвячених бойовій діяльності Військово-морського флоту СРСР в роки Великої Вітчизняної війни, опублікованих в радянський період, потребують історіографічного аналізу в сучасних умовах, що може визначити недостатню розробку багатьох аспектів теми.

Висвітлення тих чи інших проблем діяльності Військово-морського флоту Радянського Союзи фактично розпочалось з випуску у 1944-1945 роках 6 томів звернень радянських інформбюро. Але звичайно, це не була спеціальна праця з даної проблеми. Лише окремі звернення стосувались бойової діяльності флоту. До того ж багато звернень, як відомо мали більш агітаційне, ніж інформативне значення.

Взагалі в період війни і перших повоєнних років не було опубліковано жодної узагальнюючої праці, яка б стосувалась Великої Вітчизняної війни в цілому, чи конкретно Військово-морського флоту. Видані в цей період роботи в переважній більшості мало оброблені, занадто заідеологізовані. Зібраний в них матеріал не піддавався глибокому та об’єктивному аналізу.

Першою спробою в загальних рисах висвітлити діяльність Військово-морського флоту в роки війни стала невелика за обсягом праця, що вийшла в 1953 – "Героический подвиг советских моряков…". Слід зазначити, що дана праця була опублікована на два роки раніше, ніж перша праця, що намагалась узагальнити події Великої Вітчизняної війни в цілому – Нарис історії Великої Вітчизняної війни. У 1956 році були опубліковані перші широкі дослідження діяльності Військово-морського флоту. Праця являла собою збірник статей, кожна з яких висвітлювала конкретну військову операцію на флоті, чи окремий період війни. Статті були написані офіцерами флоту – безпосередніми учасниками бойових дій. Цього ж року вийшла перша праця, присвячена бойовим діям в яких брав участь Чорноморський флот. Дослідження проведені автором праці – К.В.Пєнзіним стали основою для подальших досліджень даної проблеми. До 1960-го року були опубліковані і інші праці , які стосувались окремих подій на морських театрах в роки Великої Вітчизняної війни.

В 1957 році було прийнято рішення про написання 6-томної історії Великої вітчизняної війни. Перший том, що був присвячений подіям напередодні війни вийшов у 1960 році. Наступні томи вийшли в світ до 1965 року. Це була перша велика узагальнююча праця присвячена Великій вітчизняній війні. В праці були окремі розділи, присвячені бойовим діям на морських театрах, і оскільки праця вважалась висвітленням офіційної позиції тогочасної радянської історіографії, на неї орієнтувались всі наступні дослідники, які займались проблемою як Великої Вітчизняної війни в цілому, так і бойової діяльності Військово-морського флоту зокрема.

60-і роки стали часом виходу як узагальнюючих праць, так і праць, присвячених окремим морським театрам. Досить змістовною в контексті даних праць є робота історика Б.А.Вайнера, який спробував зробити детальний аналіз операцій проведених Північним флотом. Але і вона звичайно не була позбавлена тогочасних ідеологічних нашарувань. До 60-х років відноситься і вихід першої книги мемуарів наркому ВМФ Радянського Союзу – адмірала М.Г.Кузнєцова. В праці, не дивлячись на її мемуарний характер наводяться деякі конкретні данні, що стосуються підготовчих заходів сторін до майбутньої війни.

Найбільш плідним у справі дослідження проблеми бойової діяльності Військово-морського флоту в роки війни є період 70-х років. В цей час даній тематиці було присвячено ряд монографій, статей та мемуарних праць. Вихід багатьох праць був пов'язаний з річницями початку і закінчення війни. Праця В.І.Ачкасова була присвячена не тільки подіям Великої Вітчизняної війни а і іншим аспектам діяльності Радянського військового флоту. Стосовно ж військових дій, то праця здебільшого підсумовує вже відомі матеріали, без залучення нових даних. Виходять в 70-і роки і нові мемуари наркома ВМФ М.Г.Кузнєцова. Дані праці вже присвячені подіям безпосередньо Великої Вітчизняної війни.

Найбільш ґрунтовним дослідженням 80-х років , на думку автора є праця В.А.Басова. З наведених у праці таблиць і схем можна дізнатись про стан Військо-морського флоту СРСР напередодні війни. Також в даній праці подаються матеріали, щодо підготовки фашистської Німеччини до наступу на СРСР, керівний склад радянського флоту та безпосередні шляхи вирішення флотами завдань під час війни. Але недоліком цієї праці, окрім постійного підкреслення внеску комуністичної партії, є також розгляд даного питання роблячи занадто великий акцент на стратегії і тактиці ведення боротьби на морських театрах. Такий характер праці можна пояснити спеціалізованим призначенням даної праці – передусім для військових.

У 80-і роки були видані й інші праці, що стосувались даної тематики. Зокрема значна частина праць була присвячена конкретним військовим операціям на окремих морських театрах.

Розпад Радянського Союзу, розрив з тоталітарним минулим відкрили нові можливості для вивчення багатьох сторін історії радянської доби. В цьому плані перегляду і переосмислення потребує і тема діяльності Військово морського флоту. Однак й досі ця проблема не знайшла суттєвого висвітлення в українській історіографії.

Підсумовуючи історіографічний огляд літератури, варто зазначити, що хоча у великій масі опублікованих робіт аналізуються деякі аспекти бойової діяльності Військово-морського флоту СРСР, проте в більшості ці праці характеризуються однобічним напрямком дослідження, продиктованим офіційною комуністичною ідеологією, а тому не дають об’єктивного та комплексного висвітлення цієї проблеми.

Виходячи з застарілості розробок в історичній науці даної проблеми, автор поставив перед собою мету: дати об’єктивний аналіз бойової діяльності Військово-морського флоту СРСР та, навівши приклади невдалих військових операцій, що недостатньо висвітлені в радянській історіографії, показати не тільки успіхи, а й прорахунки які були допущені військовим керівництвом під час війни. Ця мета реалізується шляхом розв’язання таких завдань:

• показ стану Військово-морського флоту напередодні Великої Вітчизняної війни, процесів підготовки обох сторін до майбутньої війни, змін що відбулись в керівному складі ВМФ СРСР.

• історична реконструкція подій початкового періоду війни на всіх морських театрах.

• висвітлення подій 1943-1945 років на морських театрах війни, участі Тихоокеанського флоту і амурської флотилії у війні з Японією.

• Аналіз значення участі Чорноморського флоту у Великій Вітчизняній війні.

Наукову новизну даної роботи визначає, насамперед, новий підхід до дослідження з врахуванням сучасних концептуальних засад, що дозволив відійти від панівної в радянській історіографії схеми показу проблеми, її різнобічний розгляд і більш критична оцінка подій, що розглядались.

Теоретична і практична цінність курсової роботи полягає в тому, що її матеріали можуть бути використані істориками, політологами, військовими у подальшій науковій та практичній розробці проблем вивчення історії Військово-морського флоту СРСР і зокрема Чорноморського Військово-морського флоту.

Джерельну базу дослідження склали опубліковані документи і матеріали, які стосуються в цілому історії Великої Вітчизняної війни.

Зі збірників документів і матеріалів "Никто не забыт, ничто не забыто" і "Сообщение Советского Информбюро", що вийшли в радянські часи були використані деякі конкретні дані, присвячені бойовій діяльності Військово-морського флоту. Але розуміючи, що джерельна база та статистика тих років не завжди відображала дійсний стан речей автор критично підходить до використання згаданих документів для висвітлення історичних процесів минулого.

Також джерелами до курсової роботи стали ряд монографій, що висвітлювали як бойову діяльність Військово-морського флоту в цілому, так і бойові дії окремих флотів на окремих морських театрах.

Ще одним важливим джерелом до даної роботи стали мемуари безпосередніх учасників військових дій. Особливе значення мали мемуари тодішнього Народного комісара ВМФ – М.Г.Кузнєцова.

Достовірність результатів дослідження забезпечується опорою на провідні методологічні положення, використання широкого та різноманітного дослідницького матеріалу, застосування комплексу методів, адекватних об’єкту, предмету, меті і завданням дослідження.

Курсова робота складається з трьох розділів. Перший розділ присвячений загальному стану Військово-морського флоту СРСР напередодні Великої Вітчизняної війни. В другому розділі досліджуються бойові дії, що проводили радянські ВМС в період 1941-1942 років. Третій розділ висвітлює бойову діяльність флотів в період 1943-1945 років.

1. Розвиток військово-морського флоту Радянського Союзу на початковому етапі Другої світової війни

Для більш ґрунтовного і цілісного розуміння діяльності військово – морського флоту СРСР безпосередньо під час бойових дій на фронтах Другої сітової війни є необхідним проаналізувати те, що являв собою флот напередодні війни, хто відігравав ключову роль в його керівництві і які заходи приймались за для посилення обороноздатності країни на морі.

30 грудня 1937 року постановою ЦВК і СНК СРСР був створений наркомат ВМФ СРСР, який з березня 1939 року очолив М.Г.Кузнєцов. 23 квітня 1938 року була створена Головна Військова рада ВМФ. Її керівником став також нарком ВМФ. Напередодні і під час війни членами Головної Військової ради ВМФ були секретар ЦК ВКП(б) А.А.Жданов, перший заступник наркома ВМФ і начальник Головного морського штабу (ГМШ) Л.М.Галлер, заступник наркома і начальник головного управління політичної пропаганди ВМФ (з 22 липня 1941р. – Головного політичного управління ВМФ) І.В.Рогов. замісники наркома адмірали І.С.Ісаков і Г.І.Левченко, начальник управління Військово – повітряних сил ВМФ генерал – лейтенант авіації С.Ф.Жаворонков.

Головна Військова рада і Наркомат ВМФ розробляли пропозиції по будівництву ВМФ, пропозиції по оперативно – стратегічному використанню флотів в разі війни. Передбачалось, що плани використання військово – морських сил у війні буде розробляти Генеральний штаб – вищий орган управління збройних сил країни. Але на практиці було так, що Генеральний штаб і штаби приморських округів з залученням штабів флотів розробляли плани прикриття і спільної оборони узбережжя, тобто використання ВМФ для оборони приморських напрямків від вторгнення ворога на територію країни.